Білухи здійснюють регулярні сезонні міграції. По весні вони починають переміщатися до берега - до мілководих заток, фіордів і гирл північних річок. Літування біля берегів обумовлено великою кількістю тут їжі і більш високою температурою води. Крім того, прибережні ділянки - зручні місця для «линьки»; щоб зняти омертвілий поверхневий шар шкіри, білухи труться об гальку на мілководді. Білухи прив'язані до одних і тих же місцях літування, відвідуючи їх з року в рік. Стеження за окремими особинами показало, що білухи запам'ятовують місце свого народження і шлях до нього після зимівлі.
У зимовий час, як правило, тримаються кромки льодових полів, але іноді далеко проникають в зону заледеніння, де вітри і течії підтримують тріщини, розводдя і ополонки. При обмерзанні великих акваторій здійснюють масові відкочівки на південь. Ополонки, до яких білухи піднімаються подихати, можуть бути віддалені на кілька кілометрів одна від одної. Білухи підтримують їх, не даючи замерзнути, вони здатні пробивати спиною лід товщиною до декількох сантиметрів.
Тим не менш, зимівля часом закінчується для білух трагічно, коли ополонки затягуються занадто товстим льодом або стадо білух потрапляє в льодовий полон. Взимку на білух полює білий ведмідь, який підстерігає здобич біля ополонок і глушить її ударами лап. Іншим ворогом білух є косатка.
Подорожують білухи стадами, що складаються з груп двох типів. Один - це групи з 1-3 дорослих самок (імовірно сестер) та їх дитинчат різного віку. У малят білуг колір шкіри сірий ,далі жовтуватий і лише потім стає білий. Інший тип - групи з 8-16 дорослих самців. Переслідуючи косяки риби, білухи іноді збиваються у зграї в сотні і навіть тисячі голів.
Білухи - соціальні істоти. За різноманітність видаваних ними звуків американці прозвали білуху «морської канаркою» (sea canary), а в росіян з'явився фразеологізм «ревіти білугою». Дослідники нарахували близько 50 звукових сигналів (свист, вереск, щебетання, клекіт, скрегіт, пронизливий крик, рев). Крім цього білухи використовують при спілкуванні «мову тіла» (ляпаючи по воді хвостовими плавниками) і навіть міміку.
P 1994 р. вид занесено в Червоний список МСОП зі статусом уразливий (Vulnerable). Станом на травень 1999 р. у світі налічувалося близько 30 стад білух, загальна чисельність яких оцінювалася в 100-200 тис. особин (без урахування Росії). В наш час[коли?] основна загроза білухам полягає не в інтенсивному промислі, а в індустріальному освоєнні арктичного шельфу та забрудненні середовища проживання білух відходами та отрутохімікатами. Ще одна загроза - глобальне потепління, що суттєво звузить ареал харчування та існування білух.
Білухи здійснюють регулярні сезонні міграції. По весні вони починають переміщатися до берега - до мілководих заток, фіордів і гирл північних річок. Літування біля берегів обумовлено великою кількістю тут їжі і більш високою температурою води. Крім того, прибережні ділянки - зручні місця для «линьки»; щоб зняти омертвілий поверхневий шар шкіри, білухи труться об гальку на мілководді. Білухи прив'язані до одних і тих же місцях літування, відвідуючи їх з року в рік. Стеження за окремими особинами показало, що білухи запам'ятовують місце свого народження і шлях до нього після зимівлі.
У зимовий час, як правило, тримаються кромки льодових полів, але іноді далеко проникають в зону заледеніння, де вітри і течії підтримують тріщини, розводдя і ополонки. При обмерзанні великих акваторій здійснюють масові відкочівки на південь. Ополонки, до яких білухи піднімаються подихати, можуть бути віддалені на кілька кілометрів одна від одної. Білухи підтримують їх, не даючи замерзнути, вони здатні пробивати спиною лід товщиною до декількох сантиметрів.
Тим не менш, зимівля часом закінчується для білух трагічно, коли ополонки затягуються занадто товстим льодом або стадо білух потрапляє в льодовий полон. Взимку на білух полює білий ведмідь, який підстерігає здобич біля ополонок і глушить її ударами лап. Іншим ворогом білух є косатка.
Подорожують білухи стадами, що складаються з груп двох типів. Один - це групи з 1-3 дорослих самок (імовірно сестер) та їх дитинчат різного віку. У малят білуг колір шкіри сірий ,далі жовтуватий і лише потім стає білий. Інший тип - групи з 8-16 дорослих самців. Переслідуючи косяки риби, білухи іноді збиваються у зграї в сотні і навіть тисячі голів.
Білухи - соціальні істоти. За різноманітність видаваних ними звуків американці прозвали білуху «морської канаркою» (sea canary), а в росіян з'явився фразеологізм «ревіти білугою». Дослідники нарахували близько 50 звукових сигналів (свист, вереск, щебетання, клекіт, скрегіт, пронизливий крик, рев). Крім цього білухи використовують при спілкуванні «мову тіла» (ляпаючи по воді хвостовими плавниками) і навіть міміку.
