Від півдня Канади через США, Мексику, посушливі райони Центральної і Південної Америки до південного краю американського континенту.
Опунції це кактуси з плоскими соковитими членистими гілками. Відрізняється явно помітним редукованим листям, завжди присутнім у молодих пагонів, сукулентними стеблами і особливим типом шипів — «глохідіями». Глохідії — це дрібні, тендітні колючки, дуже гострі і жорсткі, забезпечені пилчастими щербинами по всій довжині і ростуть у великих кількостях пучками навколо ареол. Потрапляючи в травний тракт тварин, глохідії викликають сильне подразнення, тим самим захищаючи рослини від поїдання. Незважаючи на значне розмаїття форм і розмірів, всі рослини цієї підродини мають дуже схожі за формою квітки і будовою насіння. Сходи мають явно виражені сім'ядолі. Стебла зазвичай мають явно виражену сегментну будову.
Збірний рід Opuntia включає декілька видів, які протягом багатьох років вважалися самостійними видами.
Циліндропунція — низькорослі чагарникові або деревовидні рослини, що гілкуються, з шиловидними м'ясистими листовими подушками, які є суккулентними листками.
Аустроциліндропунція — рослини з циліндровими стеблами. Один з видів — Austrocylindropuntia subulata має сукулентні, до 12 см довжини, шиловидні листки, що обпадають в сухий сезон.
Платіопунція — найбільш відповідають загальноприйнятим уявленням про опунції. Багато видів цього підроду декоративні навіть в неквітучому стані. На жаль, деякі з них швидко ростуть і набувають дуже крупних розмірів, тому любителям доводиться стежити за тим, щоб вчасно взяти черенки із старого екземпляра і виростити на заміну старим, перерісшим молоді рослини.
Рослини добре переносять пряме сонце, без притінення. Якщо в осінньо-зимовий період світлих днів було мало, то, навесні, виставляючи рослину на відкрите повітря, до прямих сонячних променів його слід привчати поступово щоб уникнути сонячного опіку.
У літній період містять опунцію при температурі 25-35°С. В період спокою тримають рослину в прохолодному сухому і світлому приміщенні, оптимальна температура вагається залежно від батьківщини виду. Морозостійкі види опунцій витримують мороз до −10 °C.
У весняно-літній період опунцію поливають рясно. Краще через піддон, щоб вода не потрапляла на стебла рослин. Поливати при дуже сильній спеці після 5 годин вечора. У осінньо-зимовий період, кактуси не поливають, вони знаходяться в періоді спокою (температура має бути 5-10°С), виняток становлять молоді кактуси.
В період вегетації раз на місяць спеціальними добривами для кактусів, в період спокою не підгодовують щоб уникнути небажаного зростання. Необхідно пам'ятати, що в мінеральних добривах рівень азоту має бути меншим відносно інших елементів, оскільки надлишок азоту може спровокувати загнивання коріння.
З жовтня по лютий. Містять при прохолодній температурі, поливають (рідко) лише молоді рослини.
Молоді пересаджують щорік (лише в тому разі якщо в цьому виникає необхідність), дорослі кожні 3-4 роки. Час пересадки — початок вегетаційного періоду. Перед пересадкою опунцій ґрунт в горщику повинен висохнути, їх пересаджувати з сухого ґрунту так само в сухий. Полив після пересадки можна почати лише через 5-7 днів, на цей час кактус краще поставити в притінене місце.
Насінням і вкоріненням черенків.
Опунції представляють інтерес для квітникарів не лише через різноманіття форм зростання, але і за цілковиту непередбачуваність розвитку, тому що пагони опунцій інколи з'являються там, де їх менше всього чекаєш. Важко відмовитися від спокуси і не урізноманітнити свою колекцію кактусів за допомогою таких дивних рослин, навіть попри те, що вони інколи зростають дуже швидко і дуже неприємно коляться. Річ у тому, що у всіх опунцій є глохидії — крихітні щетини, загнуті кінчики яких можна розгледіти лише під мікроскопом. Вони неміцно сидять в опушених ареолах і впиваються в шкіру при найобережнішому дотику до них. Видаляти глохидії краще всього пінцетом або в мильному розчині.
На формування квіток у більшості високорослих опунцій в кімнатних умовах розраховувати не доводиться. Але якщо вони зростають у великих діжах, які влітку можна винести в сад, або ж знаходяться в тепличному ґрунті, то на плоских бічних члениках часто з'являється безліч круглих простих квіток з короткими жовтими, помаранчевими або червоними (рідше білими) пелюстками. Під час появи бутонів не слід міняти положення рослин відносно світла, оскільки це може привести до їх опадання.
Витягнуте, нехарактерної форми стебло: причиною цього може бути дуже тепла зимівля або нестача світла влітку.
Зморщений кінець стебла, внизу плями м'якої гнилизни: причиною може бути перезволоження ґрунту в похмуру або холодну погоду.
Відсутність приросту: причиною може бути недостатній полив літом або перезволоження ґрунту зимою. Також причиною може бути нестача живильних речовин.
Коркоподібні плями на поверхні стебла: причиною може бути ураження шкідниками, рана або переохолодження. Також причиною може послужити недостатній полив літом.
М'які коричневі плями: причиною цього може бути стеблова гнилизна. Виріжте уражене місце, продезинфікуйте ґрунт. Покращіть умови утримання.
Павутинним кліщем, щитівкою, білокрилкою, кактусовою міллю.
Опунція — один з небагатьох кактусів, які придатні для вирощування у відкритому ґрунті в умовах клімату України. Важливо підібрати відповідні умови: розташування з південної сторони будівлі, у захищеному від північного вітру місці; укриття, якщо потрібно, легке (хвойні лапки). В жодному разі не поливати у холодну, несонячну погоду. Необхідно передбачити захист холодною сирою осінню і сльотавою зимою, краще всього спорудити який-небудь прозорий навіс.
Важливо підібрати також і види опунції, тому що далеко не всі вони зимостійкі. Можна спробувати ростити у відкритому ґрунті такі види:
На навчально-дослідну земельну ділянку Шосткинської міської станції юних натуралістів опунція потрапила у 2007 році — екземпляр сегменту Opuntia fragilis (фрагіліс) привезли з міста Ізмаїл Одеської області. Другий екземпляр опунції Opuntia polyacantha (поліаканта) привезли у 2009 році з міста Ялта АР Крим. Завезені рослини добре прижились на відведеній сонячній ділянці з піщаним ґрунтом. На другий рік обидві рослини дали приріст по 3-4 нових сегменти стебел. Перше цвітіння було зафіксовано на третьому році. Впродовж перших двох років кущики опунції восени накривали гілками ялини та сухим листям. У подальшому, після того, як кущі опунції набули відповідних розмірів (20-25 см у діаметрі) процес укриття на зиму припинили. Рослини добре перезимовували (та навіть витримували тимчасове зниження температури до -30 °C), розвивались та квітували. У 2014 році в травні було проведено дослід з вкорінення 10 сегментів, які добре прижилися і дали приріст у перший рік росту. Тож зараз, юні квітникарі станції юннатів мають свій власний посадковий матеріал зимостійких опунцій. Навесні 2016 року юннати запланували закласти дослід по насіннєвому розмноженню опунції з насіння, яке зібрали у вересні 2015 року.[3] В НБС ім. М. Гришка, на території експозиції «Гірка декоративних суккулентів» зростає два види опунцій. Цвітіння відбувається кожний рік: наприкінці червня — на початку липня. Вони непогано адаптувались до місцевих умов. Навесні значна частина рослин виглядає пожовклими, але потім вони відновлюються.
Опунції приносять велику користь людині: служать для аборигенів їжею, втамовують спрагу, використовуються як ліки, застосовуються як паливо, захищають житло від сильних вітрів і так далі. У країнах Середземномор'я, на Канарських островах, в Південній Африці, в Австралії та Індії занесені туди колись опунції акліматизувалися, здичавіли і розселилися настільки широко і рясно, що стали помітним або навіть визначальним елементом природного ландшафту. Різні види опунций значно розрізняються між собою зовні і розмірами: від маленьких повзучих рослин до чагарників, що гілкуються, і до величезних шестиметрових дерев.
