Стебло м'ясисте, простерте, до 30 см завдовжки, розгалужене. Листки сидячі, клиноподібно-оберненояйцеподібні, лопаткоподібні, тупі. Портулак городній з'являється в кінці червня — на початку липня.
Квітки двостатеві, сидячі, 3-5-пелюсткові, жовті, зібрані в розвилках стебла. Цвіте у червні-вересні. Плід — коробочка, завдовжки до 6 мм, з кришечкою, що відкривається впоперек. Проростає насіння в землі на глибині від одного до трьох сантиметрів. Для того щоб дозріти, йому потрібно майже 30 днів. Рослина дуже живуча, любить тепло. Одна розвинута рослина дає до 10 тис. насінин.
Портулак городній — археофіт ірансько-туранського походження. В природних умовах поширений практично всюди і росте як бур'ян в посівах зернових і колосових культур, на городах, у селах, на необроблюваних землях. У культурі портулак вирощують аматори.
Молоде листя і стебла використовують у їжу — сирими та вареними або смаженим. Вони мають злегка кислий і солоний смак і з них готують гострі салати, супи, пюре, приправи до м'ясних страв. Через слизові якості листя портулак підходить для супу.
Портулак — обов'язковий інгредієнт ліванського салату фаттуш.[1] А в Туреччині традиційний салат з йогуртом.[2]
На зиму солять і маринують, використовуючи як замінник каперсів. Особливою популярністю зелень портулаку користується з давніх-давен у населення Закавказзя, Середньої Азії, в країнах Середземномор'я.
Портулак використовується як засіб від цинги.
Незважаючи на малий розмір насіння, вони були основним продуктом харчування для австралійських аборигенів. В Австралії смакують підсмаженим насінням портулака як у нас соняшниковим.[3]
Використовують траву і насіння, в першу чергу проти гельмінтів та як антитоксичний засіб при укусах комах і змій. Листки містять вітаміни, алкалоїди (0,03 %), глікозиди, органічні кислоти, цукри, жири, слизі, білки, мінеральні речовини. Насіння містить жирну олію, до складу якої входять лінолева, пальмітинова і стеаринова кислоти.
Галенові препарати портулаку городнього використовують для підвищення артеріального тиску, посилення роботи серця. У народі свіжий сік застосовують при хворобах очей (кон'юнктивіт, кератит).
Внутрішньо — настій трави портулаку вживають як допоміжний засіб при набряках, хворобах печінки і нирок, як сечогінний засіб, при шигельозі, при розладі нервової системи (особливо для лікування імпотенції у чоловіків). Препаратам портулаку властива також антитоксична дія (використовують при отруєннях).
Зовнішньо — свіжий сік або настій трави портулаку ефективний для загоювання незагоєних ран і пролежнів. Настоянка насіння портулаку на 70 % розчині спирту служить для очищення організму і при псоріазі.
Культурні декоративні сорти портулаку городнього розводять у квітниках, ним прикрашають клумби та газони.
У кормовиробництві використовують як корм для свиней.
Декоративні сорти портулака
Листя портулаку городнього вирощуються для салату
Насіння
Квіти
Стебло та листя
