Average lifespan
Status: captivity: 12.8 years.
Although Blanding's turtles are now thought to be closely related to European pond turtles (Emys obicularis) and box turtles (Terrapene), they were once thought to be most closely related to chicken turtles (Deirochelys) because of similarities in the skull and neck vertebrae and similar feeding habits.
Future survival of Blanding's turtle populations mainly depends on the condition and availability of wetland habitats. This species has been given legal protection in certain states. In the lower Great Lakes basin, however, they appear to be maintaining populations. As with many other species that must migrate to suitable nesting locations, fragmentation caused by roads results in the death of many turtles every year. Because this species is slow-maturing, juvenile as well as adult survivorship must remain high to ensure this species' survival (Harding 1990, 1997). Blanding's turtles are considered lower risk by the IUCN and they are a species of special concern in Michigan.
US Federal List: no special status
CITES: no special status
State of Michigan List: special concern
IUCN Red List of Threatened Species: lower risk - near threatened
Blanding's turtles are omnivores. Their favorite food items are crustaceans but they also feed on insects, leeches, snails, small fish, frogs, and occasionally some plants. Food is captured with a rapid thrust of this turtle's long neck, similar to the feeding actions of the snapping turtle (Chelydra). Feeding mostly occurs underwater and food seized on land is generally carried to the water for swallowing. Prey is either swallowed whole or if it is too large it is held by the jaws and shredded into smaller pieces by the front claws.
Blanding's turtles are found from southwestern Quebec and southern Ontario west to Minnesota and central Nebraska and south to central Illinois. The Great Lakes region is currently a stronghold for this species (Harding, 1997). There are disjunct populations along the eastern seaboard as well, including in New York, Massachusets, Rhode Island, New Hampshire, southern Maine, and Nova Scotia (Ernst, Lovich, and Barbour, 1994).
Biogeographic Regions: nearctic (Native )
Blanding's turtles are found in and around shallow weedy ponds, marshes, swamps, and lake inlets and coves most of the year. They prefer slow-moving, shallow water and a muddy bottom with plenty of vegetation (Harding 1990).
Habitat Regions: temperate ; terrestrial ; freshwater
Terrestrial Biomes: forest
Aquatic Biomes: lakes and ponds
Blanding's turtle are medium sized turtles with a carapace length ranging from 15.2 to 27.4 cm. These semi-aquatic turtles have moderately high, domed carapaces. They are elongate and smooth, lacking keels or sculpturing. The carapacial scutes display distinct growth annuli most prominently seen in juveniles. Coloration between individuals is highly variable. The carapace is black or gray with any variation of scattered light yellow or whitish flecks or dots. The light spots and flecks predominate in some individuals while others are almost solid black. The plastron is yellow in color with a dark blotch in the outer corner of each scute, and has a V-shaped notch near the tail. In males, the plastron is moderately concave while females posses a flatter plastron and a narrower tail. Blanding's turtles have a hinge located between the pectoral and abdominal scutes, which allows for partial closing of the plastral lobes. The hinge may be practically non-functional or nearly as effective as that of the box turtle (Terrapene). The head is rather flat with a short, rounded snout. These turtles seem to have a permanent "smile" due to the notch in the upper jaw. As with the carapace, the top and sides of the head vary in coloration from black, brown, or olive with yellowish spots or mottling. Contrasting greatly with the rest of the turtle, the chin, throat, and underside of the long neck are bright yellow. The hatchlings of this species have a gray, black, or brown carapace that is 3 to 3.5 cm long. A single light spot is seen in the center of each scute. The plastron has a central black blotch outlined in a yellowish color and the plastral hinge is not yet functional. Immature turtles are often more brightly marked than adults and possess a proportionately longer and thinner tail.
Other Physical Features: ectothermic ; heterothermic ; bilateral symmetry
Turtle eggs and hatchlings have a variety of predators to which they have virtually no defenses. Raccoons, skunks, and foxes are the major predators on the eggs, but they also prey upon the hatchlings and juveniles. Other predators to the young include large fish, frogs, snakes, wading birds, and crows. Adult turtles depend on their shells for protection on land and in the water rely on their strong swimming abilities to either escape to deeper waters or conceal themselves on the bottom. Rarely will the Blanding's turtle bite as a defense. It is an extremely gentle organism that can rarely be induced to bite.
Mating activities begin when a courting male approaches a female, quickly mounts her carapace, and clasps its edges with his claws. To keep the female withdrawn, the male either bites at her head and forelimbs or presses down on her snout with his chin. The male may also swing his head back and forth or up and down over the female's head or blow a stream of bubbles across the top of her head. The pair will either sink to the lake bottom, float near the surface, or hang on to vegetation until fertilization is complete.
Blanding's turtles reproduce through internal fertilization with copulation taking place in the water. Mating can occur between April and November but is most concentrated in April and May. Less than half of the adult female population will reproduce in a give year. Mostly in June, females may travel considerable distances from the water to find suitable nest sites to lay their eggs. They prefer open, sunny spots in well-drained but moist sandy soil, but when lacking preferred areas, lawns, gardens, or gravel road edges will be used. Females dig a nest cavity approximately 17 cm deep and 7 to 10 cm in diameter at the mouth using alternating movements of the hind feet. They lay 6 to 21 flexible, elliptical shaped eggs measuring about 3.6 cm long. Most hatchlings will emerge 50 to 75 days later, depending on the temperature and moisture in the nest, in August or early September. Because Blanding's turtles have temperature-dependent sex determination, eggs incubated below 25 degrees C produce nearly all males and those incubated above 30 degrees C are nearly all females. The nest must first remain free of any predator attacks and then hatchlings must often travel a considerable distance to reach suitable aquatic habitat. Since few young are ever encountered in the wild, it is presumed that the hatchlings are extremely unlikely to survive the initial weeks away from the nest. These long-lived turtles will reach sexual maturity in 14 to 20 years and reproduce for approximately the next 40 years. Although Blanding's turtles generally reach 60 years of age some individuals may live to be up to a century old.
Key Reproductive Features: gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate)
Average number of offspring: 8.
Average age at sexual or reproductive maturity (male)
Sex: male: 4380 days.
Average age at sexual or reproductive maturity (female)
Sex: female: 6500 days.
Baot Blanding (Emydoidea blandingii) a zo ur stlejvil hag a vev e Norzhamerika. Ar spesad nemetañ eo er genad Emydoidea.
Bevañ a ra tro-war-dro al Lennoù Meur Amerika.
a vo kavet e Wikimedia Commons.
Baot Blanding (Emydoidea blandingii) a zo ur stlejvil hag a vev e Norzhamerika. Ar spesad nemetañ eo er genad Emydoidea.
Die Amerikanische Sumpfschildkröte (Emys blandingii[1] (Synonym: Emydoidea blandingii)) ist eine Art aus der Familie der Neuwelt-Sumpfschildkröten. Ihr Verbreitungsgebiet ist Nordamerika und reicht von Kanada, wo sie an den Großen Seen und in Nova Scotia vorkommt bis nach Nebraska und dem Südosten des US-Bundesstaates New York. Ihr Bestand gilt als bedroht.[2]
Die Amerikanische Sumpfschildkröte ist eine mittelgroße Schildkrötenart. Sie hat eine Carapaxlänge, die von 12,5 bis im Maximum von 26,8 Zentimeter reicht. Der Rückenpanzer ist blauschwarz und weist insbesondere an den Randschilden gelbliche Flecken und Punkte auf. Der Bauchpanzer ist gelblich und ist mit großen schwarzen Flecken gezeichnet. Bei einzelnen Individuen ist diese Fleckenzeichnung so dicht, dass die gelbliche Grundfärbung des Bauchpanzers nicht mehr erkennbar ist.
Auffälliges Kennzeichen der Amerikanischen Sumpfschildkröte ist die auffällig gelbe Kinn- und Kehlenzeichnung. Kopf und Beine sind dunkel und weisen in der Regel ebenfalls gelbliche Flecken auf.
Die nächsten Verwandten dieser Art sind die Pazifische Sumpfschildkröte (Actinemys marmorata) sowie die Europäischen Sumpfschildkröten der Gattung Emys.
Amerikanische Sumpfschildkröten werden in der Regel erst fortpflanzungsfähig, wenn sie ein Lebensalter von 14 bis 20 Jahren erreicht haben. Die Hauptpaarungszeit fällt in April bis Mai; in Abhängigkeit vom Standort paaren sich Individuen aber auch schon im März oder die Paarung verzögert sich bis November. Die Gelegegröße variiert. Im US-Bundesstaat New York weisen Gelege normalerweise fünf bis 12 Eier auf.[3]
Die Amerikanische Sumpfschildkröte lebt in flachen Gewässern mit reichem Pflanzenwuchs und einem weichen Untergrund. Sie ist eine agile, gute Schwimmerin. Sie ist nicht so sehr an Wasser gebunden wie dies für einige andere Neuwelt-Sumpfschildkröten der Fall ist und wandert häufig an Land. Es ist eine sehr scheue Schildkrötenart, die bei Störungen ins Wasser eintaucht und dann für Stunden am Boden bleibt. Wird sie außerhalb des Wassers überrascht, zieht sie sich in ihren Panzer zurück.
Die Amerikanische Sumpfschildkröte überwintert im Wasser oder in Wassernähe, wo sie sich in Schlamm oder unter Vegetation eingräbt. Sie frisst bevorzugt Kleinkrebse, aber auch Würmer, Insektenlarven, Frösche und Aas und nimmt auch pflanzliche Nahrung zu sich. Sie ist schnell genug, um auch lebende Fische zu fressen. Sie kann ein Lebensalter bis zu 70 Jahren erreichen.
Die Populationsrückgänge der Amerikanischen Sumpfschildkröte resultieren überwiegend aus einer Vernichtung und einer Fragmentierung ihres Lebensraumes. Sie steht auf der Liste der bedrohten Tierarten in den US-Bundesstaaten Illinois, Iowa, Massachusetts, Minnesota, New York, Main, South Dakota, Missouri und Wisconsin sowie in den kanadischen Provinzen Ontario, Nova Scotia und Québec.
Die Amerikanische Sumpfschildkröte (Emys blandingii (Synonym: Emydoidea blandingii)) ist eine Art aus der Familie der Neuwelt-Sumpfschildkröten. Ihr Verbreitungsgebiet ist Nordamerika und reicht von Kanada, wo sie an den Großen Seen und in Nova Scotia vorkommt bis nach Nebraska und dem Südosten des US-Bundesstaates New York. Ihr Bestand gilt als bedroht.
Blanding's turtle (Emydoidea blandingii)[1][5] is a semi-aquatic turtle of the family Emydidae. This species is native to central and eastern parts of Canada and the United States.[2] It is considered to be an endangered species throughout much of its range.[8] Blanding's turtle is of interest in longevity research, as it shows few or no common signs of aging and is physically active and capable of reproduction into eight or nine decades of life.[9][10]
There are differences of opinion as to the genus for this species; both Emys and Emydoidea occur in published sources in 2009, 2010, and 2011.[1][4]
Both the specific name, blandingii, and the common name, Blanding's turtle, are in honor of American naturalist Dr. William Blanding (1773–1857).[11]
Blanding's turtle is a medium-sized turtle with an average straight carapace length of approximately 18 to 23 cm (7.1 to 9.1 in) with a maximum of 25.5 cm (10.0 in). A distinguishing feature of this turtle is the bright yellow chin and throat. The carapace, or upper shell, is domed, but slightly flattened along the midline, and is oblong when viewed from above. The carapace is speckled with numerous yellow or light-colored flecks or streaks on a dark background. The plastron, or lower shell, is yellow with dark blotches symmetrically arranged. The head and legs are dark, and usually speckled or mottled with yellow. Blanding's turtle is also called the "semi-box" turtle, for although the plastron is hinged, the plastral lobes do not shut as tight as the box turtles'.
Blanding's turtle takes 14–20 years to reach sexual maturity. Mating probably occurs in April and early May with nesting beginning in early June and lasting throughout the month.[12] The clutch size varies from region to region. In New York, the clutch size ranges from 5–12 eggs with an average of eight.
Blanding's turtle overwinters under or near water, in mud, or under vegetation or debris. This is known as brumation. During the nesting season, a female Blanding's turtle may be found more than a kilometer from where it hibernated. It is omnivorous, eating crustaceans and other invertebrates, fish, frogs, crayfish, carrion, berries, and vegetable debris. It is capable of catching live fish. Based on the extreme lack of aging symptoms and lack of age related decline, these turtles are considered a negligibly senescent species.[9]
Blanding's turtle is a timid turtle and may plunge into water and remain on the bottom for hours when alarmed. If away from water, the turtle will withdraw into its shell. It is very gentle and rarely attempts to bite. It is very agile and a good swimmer.
The geographic range of E. blandingii centres on the Great Lakes, and extends from central Nebraska and Minnesota (where it twice failed to become the state reptile)[13] eastward through southern Ontario and the south shore of Lake Erie as far east as northern New York. In Nebraska, this turtle is uncommon in the eastern portion of the state, but common to abundant in the Sand Hills region lakes, ponds, and streams. There are also isolated populations in southeastern New York (Dutchess County), New England, and Nova Scotia.[14]
Its general habitat is wetlands with clean shallow water. It is known to bask on logs, and will wander far from water, particularly when nesting. It generally nests in sunny areas, with well drained soil. Younger turtles may bask on sedge and alder hummocks. Young will often travel far in search of mating sites, new habitat, or new food sources, as do elder turtles.
The primary threat to Blanding's turtle is habitat fragmentation and destruction as well as nest predation by unnaturally large populations of predators.[2] It is listed as an endangered species on the IUCN Red List[2] as endangered in some U.S. states, and as either threatened or endangered throughout Canada, though in the U.S. it has no federal status. International trade in the Blanding's turtle is restricted, as the species is listed in Appendix II of the Convention on International Trade in Endangered Species (CITES) meaning that international trade is regulated by the CITES permit system.[3]
This species can also be adversely affected by prescribed burns. During fall and late spring hatchlings move overland and it is recommended that prescribed burns should be avoided during these times.[15]
The U.S. states in which it is considered endangered are Indiana,[16] Illinois, Missouri,[17] Maine, New Hampshire, Massachusetts, and South Dakota.[18] It is considered threatened in New York and Iowa.[19][20] In Michigan, Blanding's turtle is also fully protected as a special concern species;[21] making it unlawful to kill, take, trap, possess, buy, or sell.[22] In Lake County, Illinois, a long term species recovery program has been underway since 2009.[23]
In Canada, the Great Lakes-St. Lawrence River population in Ontario and Quebec is federally threatened[24] and the Nova Scotia population is endangered.[25] Conservation and recovery efforts in Nova Scotia have been in place for two decades and rely on habitat and life history monitoring based on the work of researchers and volunteers. Habitat protection has proven crucial. The population in Kejimkujik has been placed under the highest level of protection; the McGowan Lake population was initially protected by Bowater but has since been taken over by the Province. In Pleasant River, Nova Scotia Nature Trust protects four separate segments of critical habitat.[26]
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) Blanding's turtle (Emydoidea blandingii) is a semi-aquatic turtle of the family Emydidae. This species is native to central and eastern parts of Canada and the United States. It is considered to be an endangered species throughout much of its range. Blanding's turtle is of interest in longevity research, as it shows few or no common signs of aging and is physically active and capable of reproduction into eight or nine decades of life.
Emydoidea blandingii o Emys blandingii es una especie de tortuga de la familia Emydidae de Estados Unidos y Canadá. Se encuentra en peligro de extinción a lo largo de gran parte de su distribución.
La tortuga Blandingii es una tortuga de tamaño mediano con un promedio de longitud de caparazón de 18 a 23 cm, con un máximo de 25,5 cm. Una característica distintiva de esta tortuga es el color amarillo brillante de la barbilla y de la garganta. El caparazón, o cubierta superior, es abovedado, pero ligeramente achatado a lo largo de la línea media, y es oblongo, visto desde arriba. El caparazón es moteado con numerosas manchas amarillas o de color claro o rayas sobre un fondo oscuro. El plastrón, o concha inferior, es de color amarillo con manchas oscuras dispuestas simétricamente. La cabeza y las patas son de color oscuro, y por lo general pintadas o con manchas amarillas. La tortuga Blandingii es también llamada la tortuga de semi-caja ("semi-box"), pues aunque el plastrón está articulado, los lóbulos plastrales no se cierran tan fuertemente como las tortugas de caja.
Las tortugas Blandingii suelen necesitar 14-20 años para alcanzar la madurez sexual. El apareamiento se produce probablemente en abril y a principios de mayo, con el inicio de nidificación a principios de junio y que dura todo el mes. El tamaño de la nidada varía de región a región. En Nueva York, el tamaño de la nidada oscila desde 5 hasta 12 huevos, con un promedio de ocho.
La tortuga Blandingii pasa el invierno cerca del agua, en el barro o bajo la vegetación o residuos. Durante la temporada de anidación, una tortuga Blandingii hembra se puede encontrar a más de un kilómetro de donde se hibernado. Se trata de omnívoros, comen crustáceoss y otros invertebradoss, peces, ranas, cangrejos, carroña, bayas y restos vegetales. Es capaz de capturar peces vivos. La tortuga Blandingii puede vivir hasta los 80 años de edad.
La tortuga Blandingii es una tortuga tímida y puede sumergirse en el agua y permanecer en el fondo durante horas cuando está alarmada. Si se encuentra lejos del agua, la tortuga se cerrará dentro de su caparazón. Es muy suave y casi nunca intenta morder, es muy ágil y buena nadadora.
Esta especie tiene su centro de rango en los Grandes Lagos, y se extiende desde el centro de Nebraska y Minnesota hacia el este por el sur de Ontario y la orilla sur del lago Erie hacia el este hasta el norte de Nueva York, con unas poblaciones aisladas en el sureste de Nueva York, Nueva Inglaterra y Nueva Escocia. Investigaciones recientes en el norte de Nueva York sobre la gama de esta tortuga, sobre todo en las inmediaciones de las Thousand Islands, a lo largo del río San Lorenzo, indica que se encuentra en calas aisladas y bahías de malas hierbas, y más al interior en aguas poco profundas, pantanosas y lagunas. No suelen frecuentar en el canal principal de los ríos.
La principal amenaza para las tortugas Blandingii es la fragmentación y destrucción del hábitat, así como la depredación de nidos por poblaciones anormalmente grandes de depredadores. Es una especie en peligro de extinción en la Lista Roja, en Nueva Escocia y en algunos estados de Estados Unidos. Los estados de EE.UU. en la que se considera en peligro de extinción son Indiana, Illinois, Maine, Nebraska, Massachusetts, Dakota del Sur y Missouri. Blandingii está también plenamente protegida en Míchigan como una especie de preocupación especial. En Canadá las tortugas Blandingii han sido catalogadas como amenazadas o en peligro de extinción en toda su extensión. Las poblaciones de los Grandes Lagos en Ontario y Quebec y la población de Nueva Escocia están en peligro de extinción.
Emydoidea blandingii o Emys blandingii es una especie de tortuga de la familia Emydidae de Estados Unidos y Canadá. Se encuentra en peligro de extinción a lo largo de gran parte de su distribución.
Emydoidea blandingii Emydoidea generoko animalia da. Narrastien barruko Emydidae familian sailkatuta dago.
Emydoidea blandingii Emydoidea generoko animalia da. Narrastien barruko Emydidae familian sailkatuta dago.
Emydoidea blandingii
Emydoidea blandingii est une espèce de tortues de la famille des Emydidae[1]. En français elle est appelée Tortue mouchetée ou Tortue de Blanding.
Cette espèce se rencontre[1] :
Elle fréquente les étangs, marais, marécages et baies de lacs ou de rivières, étangs de castors et fossés peu profonds, là où la végétation aquatique est abondante.
Le dessous de la tête et des plastrons est jaune, ses yeux sont proéminents. La carapace foncée est ornée de mouchetures jaunes.
Elle peut atteindre 27 cm, son poids est de 50 lbs. Elle vit de 40 à 50 ans.
Cette espèce est souvent placée dans le genre Emys sous le nom Emys blandingii (Holbrook, 1838).
Pour l'UICN elle est Quasi menacée.
Cette espèce est nommée en l'honneur de William Blanding (1772-1857)[2].
Emydoidea blandingii
Emydoidea blandingii est une espèce de tortues de la famille des Emydidae. En français elle est appelée Tortue mouchetée ou Tortue de Blanding.
Blandings skjaldbakan (Emydoidea blandingii) er láðs- og lagar skjaldbaka sem á ensku nefnist Blanding's turtle. Það tekur hana 18-22 ár að verða kynþroska. Hún lifir aðallega í kringum Vötnin miklu í Bandaríkjunum.
De Amerikaanse moerasschildpad[1] (Emydoidea blandingii) is een schildpad uit de familie moerasschildpadden (Emydidae). Het is de enige soort uit het geslacht Emydoidea.[2] De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door John Edwards Holbrook in 1838. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Cistudo blandingii gebruikt.
De schildlengte is ongeveer 25 centimeter, het schild is donkergroen tot zwart en koepelvormig van vorm, kielen of opstaande randen ontbreken.[3] Sommige exemplaren hebben een tekening van vele kleine gele vlekjes op het schild, en een typisch kenmerk is de gele tot oranje onderzijde van de kop en nek. Deze soort heeft een opmerkelijk lange staart in vergelijking met andere schildpadden. Het buikschild kan omhoog worden geklapt, met name aan de voorzijde om zo de kop te beschermen. Bij jonge schildpadjes werkt dit nog niet, het scharnier is pas na 3 tot 5 jaar werkzaam (zie ook doosschildpadden).
Deze typische moerasschildpad is aan water gebonden maar komt vaak aan land om te zonnen. De habitat bestaat uit allerlei stilstaande of zeer langzaam stromende wateren als rivieren, meren en moerassen. Helder, schone en ondiepe wateren hebben de voorkeur. De soort komt voor in zuidelijk Canada (in zuidelijk Ontario), en in het noorden en midden van de Verenigde Staten. Het voedsel bestaat uit kleine dieren als wormen, visjes, amfibieën en kreeftachtigen, op het land wordt ook naar plantaardig voedsel gezocht als bladeren en bessen maar ook regenwormen en landbewonende slakken.
De Amerikaanse moerasschildpad is de enige soort uit het geslacht Emydoidea. Recent onderzoek heeft aangetoond dat de Amerikaanse moerasschildpad sterker verwant is aan de soorten uit de geslachten Emys en Terrapene dan aan Deirochelys, zoals lange tijd werd gedacht.
De Amerikaanse moerasschildpad (Emydoidea blandingii) is een schildpad uit de familie moerasschildpadden (Emydidae). Het is de enige soort uit het geslacht Emydoidea. De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door John Edwards Holbrook in 1838. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Cistudo blandingii gebruikt.
Multimedia w Wikimedia Commons Emydoidea blandingii – gatunek żółwia z rodziny żółwi błotnych, jedyny przedstawiciel rodzaju Emydoidea Gray, 1870[2].
Karapaks czarny, o długości od 15 do 27 cm, głowa duża i czarna, wzdłuż szyi idzie do głowy żółty pas.
Emydoidea blandingii – gatunek żółwia z rodziny żółwi błotnych, jedyny przedstawiciel rodzaju Emydoidea Gray, 1870.
Blandings sköldpadda (Emys blandingii eller Emydoidea blandingii[2]) är en sköldpaddsart som beskrevs av John Edwards Holbrook 1838. Emys blandingii ingår i släktet Emys och familjen kärrsköldpaddor.[3][4] IUCN kategoriserar arten globalt som starkt hotad.[1] Inga underarter finns listade.[3]
Arten förekommer i Nordamerika i USA och Kanada vid de Stora sjöarna. Den hittas även i övre delen av Mississippiflodens avrinningsområde. Två avskilda populationer lever i sydvästra delen av delstaten New York respektive vid Atlanten från södra Maine till Rhode Island.[1]
Wikimedia Commons har media som rör Blandings sköldpadda.
Wikispecies har information om Blandings sköldpadda.
Denna artikel om sköldpaddor saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Blandings sköldpadda (Emys blandingii eller Emydoidea blandingii) är en sköldpaddsart som beskrevs av John Edwards Holbrook 1838. Emys blandingii ingår i släktet Emys och familjen kärrsköldpaddor. IUCN kategoriserar arten globalt som starkt hotad. Inga underarter finns listade.
Arten förekommer i Nordamerika i USA och Kanada vid de Stora sjöarna. Den hittas även i övre delen av Mississippiflodens avrinningsområde. Två avskilda populationer lever i sydvästra delen av delstaten New York respektive vid Atlanten från södra Maine till Rhode Island.
Загальна довжина коливається від 18 до 27 см. Доволі за розмірами і забарвленням з європейською болотною черепахою. Карапакс її того ж темно-—оливкового кольору з дрібними світлими цятками, а черевний щит зазвичай світліший. Крім того, у дорослих особин він настільки рухливий у поперечній зв'язці, що може підтягуватися, щільно закриваючи передній та задній отвори панцира при втягнутих кінцівках. За таку здатність цю черепаху іноді називають «напівкоробчастою».
Полюбляє різноманітні дрібні малопроточні водойми, часто виходить на сушу, де не тільки гріється на сонці, але і здобуває їжу. Харч її різноманітний, з перевагою ракоподібних і комах. Рибу вона поїдає у незначній кількості. Рослини також становлять невелику частку раціону цієї черепахи.
Статева зрілість настає у 14—20 років. Парування спостерігається протягом всього активного періоду — з березня по жовтень. У червні самки відкладають по 6—12 яєць, з яких до вересня виводяться молоді черепашки, що залишаються під землею до весни.
М'ясо цих черепах досить смачно, місцеві жителі ловлять їх, вживають в їжу та продають на міських ринках.
Тривалість життя до 80 років.
Мешкає у канадських провінціях: Онтаріо, Квебек, Нова Шотландія, американських штатах: Мічиган, Пенсильванія, Огайо, Індіана, Іллінойс, Вісконсин, Айова, Міннесота, Небраска, Міссурі, Нью-Йорк, Коннектикут, Род-Айленд, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Мен.
Emys blandingii or
Emydoidea blandingii là một loài rùa trong họ Emydidae. Loài này được Holbrook mô tả khoa học đầu tiên năm 1838.[7]
Phương tiện liên quan tới Emydoidea blandingii tại Wikimedia Commons
Emys blandingii or
Emydoidea blandingii là một loài rùa trong họ Emydidae. Loài này được Holbrook mô tả khoa học đầu tiên năm 1838.
Emys blandingii (Holbrook, 1838)[1]
Синонимы
Американская болотная черепаха[2] (лат. Emys blandingii) — вид черепах из семейства американских пресноводных черепах (Emydidae)[1]. Систематика вида не определена: его либо помещают в род болотных черепах[1], либо выделяют в монотипический род американских болотных черепах[2] (Emydoidea)[3].
Латинское видовое название дано в честь американского натуралиста Уильяма Бландинга. Американские болотные черепахи представляют интерес для исследований процессов старения, поскольку они не показывают никаких общих признаков старения и физически активны и способны воспроизводиться в течение восьми или девяти десятилетий жизни[4][5].
Обитают на ряде территорий США и Канады[3].
Общая длина тела взрослой особи колеблется от 18 до 27 см. Окрасом и размерам схожа с европейской болотной черепахой. Карапакс тёмно-оливкового цвета с мелкими светлыми пятнышками. Пластрон жёлтого цвета с тёмными, симметрично расположенными, пятнышками. Кроме того, у взрослых особей он настолько подвижен в поперечной связке, что может подтягиваться, плотно закрывая переднее и заднее отверстия панциря при втянутых конечностях[6].
Любит разнообразные мелкие слабо проточные водоёмы, часто выходит на сушу, где не только греется на солнце, но и добывает пищу. Рацион разнообразен, с преобладанием ракообразных и насекомых. Рыбу она поедает в незначительном количестве. Растения также составляют небольшую долю рациона этой черепахи.
Половая зрелость наступает в 14—20 лет. Спаривание наблюдается в течение всего активного периода — с марта по октябрь. В июне самки откладывают 6—12 яиц, из которых к сентябрю выводятся молодые черепахи, остающиеся под землей до весны.
Мясо этих черепах употребляется в пищу.
Продолжительность жизни в естественных условиях превышает 77 лет[3].
Живёт в канадских провинциях: Онтарио, Квебек, Новая Шотландия и американских штатах: Мичиган, Пенсильвания, Огайо, Индиана, Иллинойс, Висконсин, Айова, Миннесота, Небраска, Миссури, Нью-Йорк, Коннектикут, Род-Айленд, Массачусетс, Нью-Гэмпшир, Мэн.
Первичной угрозой для американской болотной черепахи является фрагментация и разрушение среды обитания, а также разорение гнёзд неестественно большими популяциями хищников. Вид указан как находящийся под угрозой исчезновения в Красном списке МСОП, в некоторых штатах США, а также на всей территории Канады, хотя он не имеет федерального статуса в США[3]. Американская болотная черепаха в настоящее время не указана в списке CITES (Конвенция о международной торговле видами дикой фауны и флоры, находящимися под угрозой исчезновения), но находится на рассмотрении с 2013 года.
Американская болотная черепаха (лат. Emys blandingii) — вид черепах из семейства американских пресноводных черепах (Emydidae). Систематика вида не определена: его либо помещают в род болотных черепах, либо выделяют в монотипический род американских болотных черепах (Emydoidea).
Латинское видовое название дано в честь американского натуралиста Уильяма Бландинга. Американские болотные черепахи представляют интерес для исследований процессов старения, поскольку они не показывают никаких общих признаков старения и физически активны и способны воспроизводиться в течение восьми или девяти десятилетий жизни.
布氏擬龜（學名：Emys blandingii 或 Emydoidea blandingii）[1][3] 是澤龜科下的一種半水生龜，在北美的很多地區都是瀕危物種。
布氏擬龜主要分佈在五大湖區，并包括更遠的內布拉斯加州、明尼蘇達州、[7] 紐約、新英格蘭和新斯科舍省。[8] 這種龜一般生活在乾淨的淺水濕地中。
該物種受到棲息地破壞和外來物種的威脅，[4] 因而被IUCN紅色名錄[4] 和加拿大和美國的一些地區列為瀕危或受威脅物種。[9][10] [11][12]
ワシントン条約附属書II 分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 爬虫綱 Reptilia 目 : カメ目 Testudines 亜目 : 潜頸亜目 Cryptodira 上科 : リクガメ上科 Testudinoidea 科 : ヌマガメ科 Emydidae 亜科 : ヌマガメ亜科 Emydinae 属 : ブランディングガメ属ブランディングガメ（Emydoidea blandingii）は、爬虫綱カメ目ヌマガメ科ブランディングガメ属（ヨーロッパヌマガメ属に含める説もあり）に分類されるカメ。本種のみでブランディングガメ属を構成する。
アメリカ合衆国（アイオワ州、イリノイ州北部、インディアナ州北部、ウィスコンシン州、オハイオ州北部、サウスダコタ州南東部、ニューハンプシャー州南部、ニューヨーク州北部および東部、西部、ネブラスカ州、ペンシルベニア州北西部、マサチューセッツ州東部、ミシガン州、メイン州南部）、カナダ（オンタリオ州南東部、ケベック州南部、ノヴァスコシア州南部）[1][2][3]
模式標本の産地（模式産地）はフォックス川（イリノイ州）[3]。
最大甲長28.4センチメートルとヌマガメ亜科最大種[3]。メスよりもオスの方が大型になり、メスは最大甲長21.4センチメートル[3]。背甲はややドーム状に盛り上がり、上から見ると細長く第7-8縁甲板で最も幅が広い[3]。背甲の表面に筋状の盛り上がり（キール）がなく、成長輪も不明瞭[3]。縁甲板の外縁は尖らない[2][3]。背甲の色彩は黒く、不規則あるいは放射状に黄色や淡黄褐色の斑紋が入る[3]。背甲と腹甲が甲板では繋がらず靭帯で繋がるため、腋下甲板や鼠蹊甲板がない[3]。腹甲には蝶番があるが可動性には個体差があり、腹甲を折り曲げて甲羅に隙間なく蓋をすることができる個体もいる一方で、腹甲を折り曲げることができない個体もいる[3]。腹甲の色彩は黄色や淡黄褐色で、甲板ごとに暗色斑が入る[3]。
頭部は中型からやや大型で、扁平[1][2][3]。眼は大型で、やや背面寄りに位置し突出する[3]。吻端は突出せず、上顎の先端は凹む[3]。頸部は非常に長く[1][2]、頭部と頸部をあわせた長さが腹甲の直線距離とほぼ等しい[3]。四肢はやや長く、指趾の間には水かきが発達する[3]。頭部や頸部、四肢、尾背面の色彩は暗灰青色や黒で、黄色や淡黄褐色の不規則もしくは虫食い状の斑紋が入る[3]。この斑紋は老齢個体では背甲の明色斑と共に消失することもある[3]。下顎や喉の色彩は黄色[3]。
卵は長径2.8-4.1センチメートル、短径1.8-2.6センチメートルで、硬い殻で覆われる[3]。孵化直後の幼体は椎甲板にあまり発達しないキールがあり、背甲や頭部の明色斑がないか不明瞭[3]。
オスの成体は腹甲の中央部より後方が浅く凹む[3]。尾は太くて長く、尾をまっすぐに伸ばした状態では総排出口全体が背甲の外縁よりも外側にある[3]。上顎を覆う角質（嘴）の色彩が黄褐色で、暗色の筋模様が入る[3]。 メスは腹甲の中央部より後方が凹まないかわずかに盛り上がる[3]。尾はより細くて短く、尾をまっすぐに伸ばしても総排泄口の一部が背甲の外縁よりも内側にある[3]。上顎の嘴の色彩が明黄色[3]。
属名Emydoideaは「Emys（ヨーロッパヌマガメ属）に似た」の意[3]。種小名blandingiiは記載前の本種を観察して学会に発表した、William Blandingへの献名[3]。
頭部や長い頸部などの形態からアミメガメ属に近縁とする説もあったが、系統は遠く両種とも頸部を伸ばす捕食行動に特化した収斂と考えられている[3]。形態やミトコンドリアのシトクロムbやリボソームRNAなどの分子系統学的解析から、ブチイシガメ属やヨーロッパヌマガメ属と単系統群を形成すると推定されている[3]。本種をヨーロッパヌマガメ属に含める説もあるが、各属の差異が大きく識別形態も明瞭であるため独立した属とする説が有力[3]。
湿潤大陸性気候の地域にある小型河川や湖沼、池、水たまり、湿原、湿性草原などに生息する。水質が弱酸性から弱アルカリ性で富栄養質、底質は堆積した有機質で水深が浅く水生植物の繁茂した澄んだ水場を好むが、ノヴァスコシア州の個体群のみ水質が酸性で貧栄養質の湿原を好む[3]。昼行性で、夜間になると陸上や水中で休む[3]。夏季は夜行性傾向が強くなる[3]。移動性が非常に強く（メスの成体で顕著）、同じ水場内を盛んに移動する[3]。一方で複数の水場を移動することも多く、1キロメートル以上の距離がある別の水場へ移動することもある[3]。3-5月に水温19℃以上になると活動し、9-12月まで活動する（活動期間中であれば水温10℃でも活動することもある）[3]。7-8月に気温18-33℃に達する環境下では、陸上の茂みや水中の底質の中で数日間だけ休眠する[3]。
食性は動物食傾向の強い雑食で、昆虫、甲殻類、巻貝、環形動物、魚類、両生類やその幼生などを食べる[3]。獲物に忍び寄り、頸部を素早く伸ばして捕食する[3]。
繁殖形態は卵生。3-11月（主に5-7月）にオスがメスを水底に押しつけて交尾を迫る[3]。5-7月に1回に3-22個の卵を年に1回だけ（一部個体群では年に2回）産む[2][3]。卵は73-112日で孵化する[3]。発生時の温度により性別が決定（温度依存性決定）し、22.5-26℃ではほとんどオス、30-31℃ではメスのみが産まれる[3]。多くの幼体は9月に地表に現れるが、そのまま地中で越冬し翌春に地表に現れる個体もいる[3]。オスは腹甲の直線距離（腹甲長）17-19センチメートル（生後12年）、メスは腹甲長15-21センチメートル（生後14-20年）で性成熟する[3]。
開発による生息地の破壊、灌漑による水位低下、水質汚染、交通事故、ペット用の乱獲などにより生息数は減少している[3]。生息地では州で法的に保護の対象とされ採集や輸出、飼育が規制されているが、密猟されることもある[3]。2013年にワシントン条約附属書IIに掲載された[a 1]。
ペットとして飼育されることがあり、日本にも輸入されていた[3]。以前は野生個体が不定期に流通していた[3]。1980年代後期からアメリカ合衆国産の飼育下繁殖個体が少数流通するようになり、ヨーロッパ産の飼育下繁殖個体も流通していた[3]。日本国内での飼育下繁殖個体も流通する[3]。幼体は高温に弱く、30℃以上の状態が続くと死ぬ個体が多い[1][3]。耐寒性が強く冬眠している水場の水底まで完全凍結するような環境でなければ、日本では多くの地域で屋外飼育させることも可能[1][3]。個体によっては生餌を好み餌付きにくいが、飼育下では死んだ餌や配合飼料、乾燥飼料などにも餌付く[3]。発情したオスは非常に凶暴で、オス同士では殺し合いになるほど争ったり、メスに対して激しく交尾を迫り殺してしまうこともある[3]。そのため基本的に単独で飼育する[3]
ブランディングガメ（Emydoidea blandingii）は、爬虫綱カメ目ヌマガメ科ブランディングガメ属（ヨーロッパヌマガメ属に含める説もあり）に分類されるカメ。本種のみでブランディングガメ属を構成する。
