Die Großblättrige Steineibe (Podocarpus macrophyllus) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Steineiben (Podocarpus) innerhalb der Familie der Steineibengewächse (Podocarpaceae).
Die Großblättrige Steineibe ist ein immergrüner, kleiner bis mittelgroßer Baum, der Wuchshöhen von 5 bis 20 Metern und Stammdurchmesser von bis 60 Zentimetern erreichen kann. Die Laubblätter sind streifenförmig und 6 bis 12 Zentimeter lang bei etwa 1 Zentimeter Breite; auffällig ist die erhabene Mittelrippe.
Podocarpus macrophyllus ist zweihäusig getrenntgeschlechtig (diözisch). Die Blütezeit reicht in China von April bis Mai. Die von einem Arillus ummantelten Samen reifen im August bis Oktober und werden dann 1 bis 2 Zentimeter lang.
Die Samen werden von Vögeln ausgebreitet. Der Arillus ist essbar, wogegen vom Verzehr der Samen selbst abgeraten wird.
Podocarpus macrophyllus ist die am weitesten nach Norden vordringende Art der Gattung Podocarpus. Die Heimat von Podocarpus macrophyllus liegt im südlichen Japan und in Südchina. Sie kommt in Höhenlagen von 0 bis 1000 Metern vor.
Die Erstveröffentlichung erfolgte 1784 durch Carl Peter Thunberg unter dem Namen (Basionym) Taxus macrophylla in Johan Andreas Murray: Caroli à Linné equitis Systema vegetabilium ..., 14. Auflage, Seite 895.[1] Die Neukombination zu Podocarpus macrophyllus wurde 1818 durch Robert Sweet in Hortus suburbanus Londinensis, 211 veröffentlicht.[1]
Von Podocarpus macrophyllus sind folgende Varietäten beschrieben worden:[2]
Im südöstlichen Nordamerika ist sie eine relativ beliebte Zierpflanze und Heckenpflanze.
Die Großblättrige Steineibe (Podocarpus macrophyllus) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Steineiben (Podocarpus) innerhalb der Familie der Steineibengewächse (Podocarpaceae).
Podocarpus macrophyllus is a conifer in the genus Podocarpus, family Podocarpaceae. It is the northernmost species of the genus, native to southern Japan and southern and eastern China. Common names in English include yew plum pine,[2] Buddhist pine, fern pine and Japanese yew.[3] Kusamaki (クサマキ) and inumaki (犬槇) are Japanese names for this tree. In China, it is known as luóhàn sōng (羅漢松), which literally means "arhat pine".
.jpg)
It is a small to medium-sized evergreen tree, reaching 20 m (66 ft) tall.[4] The leaves are strap-shaped, 6–12 cm (2.4–4.7 in) long, and about 1 cm broad, with a central midrib. The cones are borne on a short stem, and have two to four scales, usually only one (sometimes two) fertile, each fertile scale bearing a single apical seed 10–15 mm. When mature, the scales swell up and become reddish purple, fleshy, and berry-like, 10–20 mm long; they are then eaten by birds, which disperse the seeds in their droppings.
P. macrophyllus occurs in forests, open thickets, and roadsides from near sea level to 1000 m above it.[4]
Kusamaki is the state tree of Chiba Prefecture, Japan. It is a popular large shrub or small tree in gardens, particularly in Japan and the Southeastern United States. The ripe cone arils are edible, though the seed should not be eaten. Because of its resistance to termites and water, inumaki is used for quality wooden houses in Okinawa Prefecture, Japan.
Buddhist pine is highly regarded as a feng shui tree in Hong Kong, giving it a very high market value. In recent years, the illegal digging of Buddhist pine has become a problem in the city.[5]
This species can be trained as a bonsai.[6]
From Flora Japonica by Philipp Franz von Siebold and Joseph Gerhard Zuccarini.
A closeup of the leaves.
Foliage with mature seed cones.
A trimmed P. macrophyllus.
Podocarpus macrophyllus is a conifer in the genus Podocarpus, family Podocarpaceae. It is the northernmost species of the genus, native to southern Japan and southern and eastern China. Common names in English include yew plum pine, Buddhist pine, fern pine and Japanese yew. Kusamaki (クサマキ) and inumaki (犬槇) are Japanese names for this tree. In China, it is known as luóhàn sōng (羅漢松), which literally means "arhat pine".
Podocarpus macrophyllus (kusamaki o inumaki) es una especie arbórea de la familia de las Podocarpaceae. Esta conífera es la especie más al norte del género, originaria del sur del Japón y China. Kusamaki (クサマキ) e Inumaki (犬槇) son los nombres japoneses para este árbol, y Kusamaki se usa cada vez más como nombre en inglés. En China se conoce como 羅漢松 luó hàn sōng.
Es un árbol siempreverde de pequeño a mediano tamaño, que llega a los 6m a 7m de alto.
Las hojas tienen forma de asa, de 6–12 cm de largo, y alrededor de 1 cm de ancho.
Los estróbilos nacen de un brote corto, y tienen 2-4 escamas, normalmente sólo una (a veces dos) escamas fértiles, cada una con una semilla apical única de 10–15 mm. Cuando están maduras, el arillo se convierten en púrpura rojizo, carnosas y toma la apariencia de "bayas", de 10–20 mm de largo; las cuales son comestibles, y son comidas igualmente por las aves, que dispersan las semillas.
Sus "bayas" (los arilos del cono maduro) son comestibles, aunque la semilla no debe comerse por ser tóxica.
Como especie ornamental, es un árbol popular en jardines, particularmente en Japón y en el sureste de los Estados Unidos.
Tradicionalmente, P. macrophyllus es altamente considerado como un árbol por el feng shui en Hong Kong, dándole un alto valor de mercado.
Respecto a su madera, debido a su resistencia a las termitas y al agua, inumaki se usa para casas de madera de calidad en la prefectura de Okinawa, Japón. (Kusamaki es el árbol de la prefectura de Chiba en Japón). En años recientes, la tala ilegal de este árbol se ha convertido en un problema en la ciudad.[2]
Podocarpus macrophyllus (kusamaki o inumaki) es una especie arbórea de la familia de las Podocarpaceae. Esta conífera es la especie más al norte del género, originaria del sur del Japón y China. Kusamaki (クサマキ) e Inumaki (犬槇) son los nombres japoneses para este árbol, y Kusamaki se usa cada vez más como nombre en inglés. En China se conoce como 羅漢松 luó hàn sōng.
Le Podocarpus macrophyllus est un arbre de la famille des Podocarpacées (Conifères), originaire d'Extrême-Orient, souvent cultivé comme arbre d'ornement.
Il est également connu sous le nom de « pin des bouddhistes » et, notamment dans les pays anglo-saxons sous ses noms japonais de Kusamaki ou Inumaki, Il possède de belles aiguilles d'un vert profond, légèrement arrondies.
Nom scientifique : Podocarpus macrophyllus (Thunb.) Sweet (synonyme : Taxus macrophylla Thunb.).
C'est un arbre à croissance lente, de taille moyenne (15 à 20 m de haut) à feuillage persistant.
Les feuilles, linéaires, arrondies aux extrémités, ont de 5 à 15 cm de long sur environ 1 cm de large, coriaces, de couleur vert brillant dessus, glaucescente dessous, munies d'une nervure principale bien marquée.
Les cônes ovoïdes portés par un court pédoncule ont environ 1 cm de long, ils sont formés par 2 à 4 écailles coalescentes, dont une (parfois deux) est fertile portant une seule graine apicale. A maturité, les écailles se gonflent et prennent l'aspect d'une baie charnue de 10 à 20 mm de long de couleur rougeâtre à pourpre. Les oiseaux consomment ces fruits, contribuant ainsi à la dispersion des graines.
C'est l'espèce la plus septentrionale du genre Podocarpus. Elle est originaire du sud du Japon (Honshū, Kyūshū, îles Ryūkyū, Shikoku), du sud de la Chine et de Taïwan.
Cultivée très anciennement au Japon, cette espèce a été introduite en Europe en 1804 par William Kerr.
Le Podocarpus macrophyllus est cultivé comme arbre d'ornement dans les parcs et jardins tant pour son port que pour son feuillage toujours vert. Il est populaire particulièrement au Japon et dans le Sud-Est des États-Unis.
Les arilles entourant les cônes mûrs sont comestibles, bien que les graines ne doivent pas être consommées.
En été, une exposition à l'extérieur lui convient très bien. Moyennant une courte période d'acclimatation, il supportera même parfaitement le plein soleil. En hiver, cette espèce ne supportant pas trop le froid, éviter de l'exposer à des températures inférieures à 10 °C. Veiller à lui assurer une luminosité abondante qui lui est indispensable pour rester en bonne santé.
Prévoir un rempotage tous les deux à trois ans. Couper un bon tiers du pain racinaire en prenant garde à ne pas éliminer trop de nodules nécessaires à l'assimilation d'azote. Le substrat qu'il est conseillé d'utiliser est l'akadama. À défaut, composer un substrat comportant 90 % de pouzzolane ou de pumice et 10 % de terreau ou d'écorces de pins broyées.
Le podocarpus doit être arrosé en pluie fine par le dessus. Toutefois, il apprécie une petite période de sécheresse entre les arrosages. Il apprécie tout particulièrement une atmosphère bien humide. Une soucoupe remplie de graviers et d'eau sous son pot lui fera grand bien en augmentant légèrement l'hygrométrie. En hiver, si le podocarpus est à l'intérieur, le placer à proximité d'une petite fontaine décorative ou d'un aquarium, ce qui permettra ainsi d'élever l'hygrométrie. La fertilisation aux boulettes d'engrais organique à lente décomposition lui est très profitable. En effet la diffusion lente qu'elle procure lui permet une fertilisation continue et compense ainsi le lessivage du substrat. Le podocarpus est persistant, toutefois sa croissance est très ralentie pendant la saison froide. Aussi, en hiver, réduire fortement la fertilisation.
Pincer les rameaux lorsqu'ils atteignent une dizaine de centimètres et les rabattre à 2 cm au-dessus d'une insertion foliaire. La taille de structure se pratique en hiver. Le podocarpus se ligature toute l'année. Attendre que les jeunes rameaux soient aoûtés avant de les ligaturer. Les ligatures ne doivent pas rester en place plus de huit à dix semaines.
Cette espèce est sensible aux parasites suivants :
Le podocarpus peut se cultiver dans plusieurs styles :
Le Podocarpus macrophyllus est l'arbre-emblème de la province japonaise de Chiba, où il est connu sous le nom de Kusamaki.
Le Podocarpus macrophyllus est un arbre de la famille des Podocarpacées (Conifères), originaire d'Extrême-Orient, souvent cultivé comme arbre d'ornement.
Il est également connu sous le nom de « pin des bouddhistes » et, notamment dans les pays anglo-saxons sous ses noms japonais de Kusamaki ou Inumaki, Il possède de belles aiguilles d'un vert profond, légèrement arrondies.
Nom scientifique : Podocarpus macrophyllus (Thunb.) Sweet (synonyme : Taxus macrophylla Thunb.).
Wulkołopjenaty podokarpus (Podocarpus macrophyllus) je štom ze swójby podokarpowych rostlinow (Podocarpaceae).
Wulkołopjenaty podokarpus (Podocarpus macrophyllus) je štom ze swójby podokarpowych rostlinow (Podocarpaceae).
Видовий епітет означає 'з великими листками': грец. μακρός + грец. φύλλον.
Країни поширення: Китай (Аньхой, Чунцин, Фуцзянь, Гуансі, Гуйчжоу, Хубей, Хунань, Цзянсу, Цзянсі, Сичуань, Юньнань, Чжецзян); Гонконг; Японія (Хонсю, Кюсю, Сікоку); Тайвань. Це найпівнічніший вид роду. Росте від рівня моря до 1000 метрів. У ровінції Юньнань він був записаний на 2400 м як низький чагарник.
Вічнозелені дерева. Висота рослин 5-20 метрів і діаметр стовбура може досягати 60 см. Листя чергові, розташовані по спіралі, вузьколанцетні або широко-лінійні, гострі на обох кінцях, (2.5-)4-10(-14) см. довжиною, (3-)4-10(-13) мм. шириною. Дводомні; тичинкові сережки шишкоподібні, близько 3 см. довжиною, пильовики кулясті, маточкові квіти одиночні. Фрукти кулясті, близько 1 см. довжиною, зелені, дозрівши пурпурні, з м'ясистим пурпурними судинам. Насіння яйцеподібне, розміром 10 на 8 мм, світло-коричневе. Період цвітіння триває з квітня по травень. М'якоть плоду дозріває в серпні-жовтні. Насіння розноситься птахами. Кора на стовбурах сіро-червоно-коричнева, відшаровується на кошлаті, довгі пластинки. Зовнішня кора близько 4 мм. волокниста, з поперечним перерізом коричневого кольору; Внутрішня кора близько 3-5 мм, рожева, дрібно волокниста. Свіжозрізана заболонь блідо-абрикосово-жовтий.
Kusamaki є офіційним деревом префектури Тіба, Японія. Це популярний крупний чагарник або невелике дерево в садах, особливо в Японії та південному сході США. Стиглі аріли їстівні, хоча насіння не повинно бути з'їдене. Завдяки своїй стійкості до термітів і води, деревина використовується для будівництва якісних дерев'яних будинків в префектурі Окінава, Японія. Дерево високо цінується як фен-шуйне дерево в Гонконзі, надавши йому дуже високу ринкову вартість.
Вирубка лісів вплинула на площу цього виду, особливо в південних частинах ареалу. Цей вид відомий з кількох охоронних територій.
Tùng La hán lá dài hay còn gọi la hán tùng (danh pháp hai phần: Podocarpus macrophyllus) là một loài cây cảnh thuộc họ Thông tre (Podocarpaceae) có nguồn gốc từ Nhật Bản và Trung Quốc thường được trồng làm cảnh trong công viên, đình chùa, vườn nhà. Cây thuộc loại cây gỗ lớn, cành nhánh nhiều, dài, mọc ngang hay rủ xuống. Lá hình giải hẹp, thuôn nhọn ở đỉnh, gốc có cuống ngắn, màu xanh bóng ở mặt trên, hơi xám ở mặt dưới. Nón đực dạng bông. Nón cái gần tròn, màu xanh, Hạt tròn màu tím nhạt.[cần dẫn nguồn] Loài này được (Thunb.) Sweet miêu tả khoa học đầu tiên năm 1818.[1]
.jpg)
.jpg)
Tùng La hán lá dài hay còn gọi la hán tùng (danh pháp hai phần: Podocarpus macrophyllus) là một loài cây cảnh thuộc họ Thông tre (Podocarpaceae) có nguồn gốc từ Nhật Bản và Trung Quốc thường được trồng làm cảnh trong công viên, đình chùa, vườn nhà. Cây thuộc loại cây gỗ lớn, cành nhánh nhiều, dài, mọc ngang hay rủ xuống. Lá hình giải hẹp, thuôn nhọn ở đỉnh, gốc có cuống ngắn, màu xanh bóng ở mặt trên, hơi xám ở mặt dưới. Nón đực dạng bông. Nón cái gần tròn, màu xanh, Hạt tròn màu tím nhạt.[cần dẫn nguồn] Loài này được (Thunb.) Sweet miêu tả khoa học đầu tiên năm 1818.
Podocarpus macrophyllus (Thunb.) Sweet
Охранный статус
Подокарп крупнолистный (лат. Podocarpus macrophyllus) — растение семейства Подокарповые, вид рода Подокарп, произрастающее в Южном Китае и Южной Японии, а также интродуцированное в Европу.
Подокарп крупнолистный — дерево высотой 8—20 м, с густыми мутовчатыми горизонтальными ветвями.
Листья 8—10 см длиной и до 1 см шириной. Они линейно-продолговатые, с туповатой верхушкой.
Мегастробилы одиночные, в пазухах листьев, на тонких ребристых ножках, длиной 15—18 мм.
Рецептакул мясистый, красный, у основания с двумя маленькими шиловидными листьями. Зрелые семена длиной 10—12 мм, округлоовальные, тёмно-фиолетовые, с восковым налётом, по виду напоминают плод вишни — костянку[1]
Подокарп крупнолистный (лат. Podocarpus macrophyllus) — растение семейства Подокарповые, вид рода Подокарп, произрастающее в Южном Китае и Южной Японии, а также интродуцированное в Европу.
罗汉松（學名：Podocarpus macrophyllus）是罗汉松科罗汉松属植物的一種，又名羅漢杉、長青羅漢杉、土杉、金錢松、仙柏、羅漢柏、江南柏。[2]
常綠喬木，可高達18公尺，通常會修剪以保持低矮，葉為線狀披針形，長7至10厘米，寬7至10毫米，全緣，有明顯中肋，螺旋互生。初夏开花，亦分雌雄，雄花圆柱形，3-5个簇生在叶腋，雌花单生在叶腋；種托大於種子，種托成熟呈紅紫色，加上綠色的種子，好似光頭的和尚穿著紅色僧袍，故名羅漢松。種子為紅色漿果，以吸引鳥進食散播種子。[3]
罗汉松属于中性偏阴性树种，能接受较强光照，也能在较荫的环境下生长。不同於其他松柏門的植物，羅漢松喜歡溫暖濕潤的氣候、稍耐寒，低於零度易凍傷。樹枝柔韌，抗風性強，亦因為這特性，羅漢松經常被人塑造成不同形態的盆景及用作防風樹。主要病蟲害為粉蝨及橙帶藍尺蛾。[4][5]
羅漢松原產於中國華南地區，現在世界各地熱帶及溫帶地區都有栽種，尤其是在日本。由於盆植羅漢松可供觀賞，其木材供建築、藥用和雕刻，所以其價值甚高。
羅漢松常見變種有小葉羅漢松（P. m. var. maki Endl.），葉較小，長4至7厘米，寬3至7毫米。原產於日本。中國長江以南普遍栽培觀賞。短小葉羅漢松（'Condensatus'）葉短小，長在3.5cm以下，密生。狹葉羅漢松（var.angustifolius Bl.）葉較狹窄，長5至10厘米，寬3至6毫米，葉先端漸尖，產於四川、貴州、江西等省；日本也有分佈。柱冠羅漢松（var.chingii NEGray）樹冠為柱狀，葉較狹小，產於浙江。[6]
分類 界 : 植物界 Plantae 門 : 裸子植物門 Gymnospermae 綱 : マツ綱 Coniferopsida 目 : マツ目 Coniferae 科 : マキ科 Podocarpaceae 属 : マキ属 Podocarpus 種 : イヌマキ P. macrophyllus 学名 Podocarpus macrophyllus (Thunb.) Sweet 和名 イヌマキ（犬槇）、クサマキ 変種 イヌマキ（犬槇、学名：Podocarpus macrophyllus）は、マキ科マキ属の常緑針葉高木。関東〜四国・九州・沖縄、台湾の比較的暖かい地域に分布する。
高さ20 mほど。樹皮は白っぽい褐色で、細かく薄く縦長にはがれる。茎はまっすぐに伸び、枝先は上を向くが、大木になると枝先は下垂する。葉は細長いが、扁平で主脈がはっきりしており、いわゆる針葉樹の葉には見えない形をしている。
雌雄異株。雄花は前の年の枝に多数つき、穂状で垂れ下がり、黄色い。雌花は1 cmほどの柄の先に小さな包葉があり、その中の1つが伸びて、その先端部に胚珠を含む。胚珠を含む部分が膨らんで種子となり、その基部も丸く膨らむ。基部の膨らみは花床と言われ、熟すると次第に赤くなり、少々松脂臭いものの甘く、食べられる偽果である。種子は緑色になって白い粉を吹く。こちらは毒成分を含有し、食べられない。全体としては緑と赤色の団子を串刺しにしたような姿となる。鳥などがこの花床を食べるときに種子散布が起こると考えられる。種子はまだ樹上にあるときから発芽を開始することがあり、これを胎生種子と呼ぶ。
照葉樹林に生育し、神社林などでは優占している場合もある。これは森林が小さくなると風の影響を受けやすく、風に強いイヌマキがよく残るためではないかとも言われている。
庭木や防風林として、よく植栽される。屋敷林や畑の防風林に用いられるほか、庭園などにも植栽される。庭木としては北アメリカ南部でも利用され、クサマキや "buddhist pine"、"fern pine" などと呼ばれる。
果実は、子供が人形、独楽、やじろべえ、おはじき、にした。
単にマキともいう。本来は、別にあるマキなる木に対して、それよりも劣るものとして、この種のことをいやしんでつけられた名である。古くはスギ（杉）のことをマキとよんでいたことから、これに対するものとの説、あるいは、紀伊半島や四国地方ではコウヤマキを本槇と呼ぶことから、これに対しての命名とする説もある。ただし、材の使用に関しては、それほど劣るものではない。特に水に強いことから、風呂桶などにも用いられる。
沖縄県では、古くから木造住宅の高級建築材として利用されることがあり、国の重要文化財である中村家住宅等にも用いられている[2]。これはイヌマキが強い抗蟻性をもち、住宅の天敵であるシロアリに強いからである[3]。
中国原産で、イヌマキより小型で葉の数が多いラカンマキ var. maki は庭木や生垣として栽培される。
遠州地方（静岡県浜松市）ではホソバ（細葉）と呼ばれ、特に南部地域においては防風林防砂林目的に生垣として利用されてきた。これは周辺の畑が砂であることや、遠州灘近くの海風で運ばれる砂を防ぐ目的で植えられている。浜の近くの古民家では必ずといっていいほどこの生垣を持っていた。そのため子供たちはおやつ感覚でその実を食べ、葉っぱで手裏剣などを作っていた。
千葉県の県の木に指定されている。
利用されていたので様々な地方名がある。
ニンギョー（山口県）
ニンギョノキ（大分県・長崎県）
ネンネンゴ（静岡県）
ヤゾーコゾー（静岡県）
サルモモ（静岡県・福井県・島根県・山口県）
サルミノ（大阪府・山口県）
サルノキンタマ（山口県）
ヒトツバ（宮崎県、鹿児島県、沖縄県）
キオビエダシャクの幼虫が葉の食害を起こす。生育域の拡大は温暖化と関係あるとされているが、1950年代に南九州地域で大発生した記録もある[4]。イヌマキ由来のイヌマキラクトンやナギラクトンなどの物質を体内に蓄積することで、鳥などの捕食から逃れている。
庭木として手入れされたイヌマキ
小田原城跡のイヌマキの巨木
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 イヌマキ（犬槇、学名：Podocarpus macrophyllus）は、マキ科マキ属の常緑針葉高木。関東〜四国・九州・沖縄、台湾の比較的暖かい地域に分布する。
나한송(羅漢松, Podocarpus macrophyllus, 영어: yew plum pine[1], Buddhist pine, fern pine)은 나한송과 나한송속에 속하는 구과식물이다. 일본 남부, 중국 남동부 지역에 자생한다.
크기는 작거나 보통인 상록수이며 20미터 높이까지 도달한다.[2] 잎의 길이는 6~12센티미터에 달하며 너비는 약 1센티미터이다. 씨는 10~15밀리미터이다. 다 크면 붉은 자주색을 띄는 베리가 10~20밀리미터 길이로 나오며 새가 와서 먹은 뒤 그 씨를 여러 곳에 떨어트린다.
나한송은 숲, 해발 1000미터 바다 주변 도로 측면에서 볼 수 있다.[2]
나한송은 일본어로 이누마키(イヌマキ) 또는 구마사키(クサマキ)라고 하며 일본 지바현의 나무이다.
나한송(羅漢松, Podocarpus macrophyllus, 영어: yew plum pine, Buddhist pine, fern pine)은 나한송과 나한송속에 속하는 구과식물이다. 일본 남부, 중국 남동부 지역에 자생한다.
크기는 작거나 보통인 상록수이며 20미터 높이까지 도달한다. 잎의 길이는 6~12센티미터에 달하며 너비는 약 1센티미터이다. 씨는 10~15밀리미터이다. 다 크면 붉은 자주색을 띄는 베리가 10~20밀리미터 길이로 나오며 새가 와서 먹은 뒤 그 씨를 여러 곳에 떨어트린다.
나한송은 숲, 해발 1000미터 바다 주변 도로 측면에서 볼 수 있다.
