Phalaenopsis hieroglyphica ist eine Pflanzenart aus der Gattung Phalaenopsis innerhalb der Familie der Orchideen (Orchidaceae).
Phalaenopsis hieroglyphica wächst monopodial als Epiphyt. Sie besitzt einige 30 bis 40 Zentimeter lange und 9 Zentimeter breite, ledrige Laubblätter.
Die etwa 40 Zentimeter langen Blütenstände verzweigen sich recht häufig. Die Blüten strömen einen leichten blumigen Duft aus. Die zwittrigen Blüten sind mit einer Größe von etwa 5 Zentimetern × 6 Zentimetern zygomorph und dreizählig. Die sechs wächsernen Blütenhüllblätter sind cremeweiß bis pastell-rosafarben und sind mit einigen Reihen rosafarbener bis zimtbrauner Striche bedeckt. Die Lippe ist weiß mit einem rosafarbenen Zentrum, die lateralen Lappen der Lippe sind gelb. Nach der Bestäubung bilden sich die Blütenblätter zurück und werden grün (Blütenmetamorphose).
Phalaenopsis hieroglyphica ist auf den Philippinen natürlich verbreitet.
Die Erstbeschreibung erfolgte 1887 unter dem Namen Phalaenopsis lueddemanniana var. hieroglyphica durch Heinrich Gustav Reichenbach als Varietät von Phalaenopsis lueddemanniana in Gard. Chron., Series 3, 2, S. 586. 1969 wurde sie durch H.R.Sweet im Rang einer eigenen Art Phalaenopsis hieroglyphica in Amer. Orchid Soc. Bull. 38 veröffentlicht.[1] Das Artepitheton hieroglyphica bezieht sich auf die an Hieroglyphen erinnernde Blütenzeichnung.
Die Form Phalaenopsis hieroglyphica f. flava ist 2009 von Olaf Gruss in der Zeitschrift Die Orchidee als Form beschrieben worden. Bei World Checklist of Selected Plant Families beim Board of Trustees of the Royal Botanic Gardens, Kew, London wird sie als Synonym von Phalaenopsis hieroglyphica betrachtet.[1] Weitere Synonyme für Phalaenopsis hieroglyphica (Rchb. f.) H.R.Sweet sind: Phalaenopsis lueddemanniana subvar. hieroglyphica (Rchb. f.) A.H.Kent, Polychilos hieroglyphica (Rchb. f.) Shim.
Phalaenopsis hieroglyphica ist eine Pflanzenart aus der Gattung Phalaenopsis innerhalb der Familie der Orchideen (Orchidaceae).
The ornamental orchid species Phalaenopsis hieroglyphica (/ˌfælɪˈnɒpsɪs haɪroʊˈɡlɪfɪkə/ fal-i-NOP-sis hy-roh-GLIF-ik-ə[1][2][3]) is native to certain islands of the Philippines. Its flowers are creamy white with transverse markings that resemble glyphs.[4] Through hybridization, growers have successfully created flowers with different shapes and colors while retaining the glyphs. Since 1975, the species has been protected under Appendix II of the Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora (CITES).[5][6]
Commonly P. hieroglyphica blooms in spring, with three to four star-shaped flowers that open simultaneously and last two to three months; a well-established specimen with keikis can produce more than 50 flowers. Their fragrance is said to be faintly rose-like[7] or strongly citrus-like.[8] The background of the flower can be white to ochre, sometimes with a tinge of green at the tips, and the glyphs on the sepals and stamens can be cinnamon or a purple hue.[9] The flowers are comparatively larger and the glyphs more pronounced than those of P. lueddemanniana.[10] The characteristic glyphs are retained in P. hieroglyphica hybrids.
As a monopodial epiphyte, it is found growing on and hanging down from trees in shady locations on the islands of Polillo, Palawan, Mindanao (in Surigao del Norte and Surigao del Sur) and Luzon at elevations below 1,700 feet (520 meters). Of its genus, this species grows in the coolest and deeply shady locations of humid forests.[11] Not much is known about its natural habitat, including its pollinators.[12]
The species was first cultivated in England by Hugh Low & Company from a specimen delivered by collector William Boxall[13] in 1887.
Since 1975 this species has been considered vulnerable to extinction and listed in Appendix II of the Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora (CITES). To protect against overcollection, an export permit is required in international trade of specimens taken from their natural habitat.[14] Protection from loss and degradation of the natural habitat are also concerns.[11]
The accepted synonym Phalaenopsis lueddemanniana var. hieroglyphica reflects its naming in 1887 by German orchidologist H. G. Reichenbach.[15][16] In 1969, American botanist H. R. Sweet elevated its ranking to species.[17] The accepted synonym Polychilos hieroglyphica is traced to Malaysian botanist Shim in 1982.[18]
The morphological characteristics of P. hieroglyphica reported by H. R. Sweet [19] and Eric A. Christenson[20] point to species classification and intragenus relationships confirmed by DNA analysis findings published in 2009.[21]
In the epiphytes of Phalaenopsis, moisture is stored primarily in the leaves and photosynthesis-generating sugar primarily in the fleshy roots. In Phalaenopsis species with horizontal stems, such as P. hieroglyphica, the leaves are pendant and grow downward to drain rainwater away from the plant. The reproductive organ is the column, found between the two largest petals of Phalaenopsis orchids. The lip, connected to the flower by the column, aids in pollination. The lip in all Phalaenopsis orchids has three lobes, as depicted in a general orchid flower diagram (left). In the seminal work Fertilisation of Orchids, Charles Darwin detailed these and other observable characteristics of orchid specimens, including Phalaenopsis species, to determine biological mechanisms of species adaptation, survival and ecological relationships.
Leaf: oblong and leather-like, up to 12 inches (30 cm) long and 2.5 inches (6.4 cm) wide, tapering to the base, acute or obtuse at the tip
Inflorescence: from arching to suberect, raceme or panicle, up to 13 inches (33 cm) long and many-flowered, with ovate to hooded bracts up to 0.2 inches (0.51 cm) long, appearing on the stem which emerges between the leaves
Flower: star-shaped, up to 2 to 3.5 inches (5.1 to 8.9 centimetres), with transverse barring on the sepals and petals
Labellum or Lip: three-lobed, up to 1 inch (2.5 cm) long and 0.75 inches (1.9 cm) wide, lateral lobes being cleft and oblong, the intermediate or mid-lobe being oblanceolate to obtuse with a raised central ridge covered with trichomes
Dorsal sepal: elliptic, inward-sloping, up to 1.5 inches (3.8 cm) long and 0.69 inches (1.8 cm) wide
Lateral sepal: obliquely oblong to elliptic and tapering, channeled along the midvein, up to 1.6 inches (4.1 cm) long and less than 0.75 inches (1.9 cm) wide
Petal: ovate to elliptic, wedge-shaped, up to 1.3 inches (3.3 cm) long and 0.6 inches (1.5 cm) wide
Column: cylindrical and slightly arching, up to 0.5 inches (1.3 cm) long
Pedicel and ovary: up to 0.75 inch long
{{cite journal}}: Missing or empty |title= (help) The ornamental orchid species Phalaenopsis hieroglyphica (/ˌfælɪˈnɒpsɪs haɪroʊˈɡlɪfɪkə/ fal-i-NOP-sis hy-roh-GLIF-ik-ə) is native to certain islands of the Philippines. Its flowers are creamy white with transverse markings that resemble glyphs. Through hybridization, growers have successfully created flowers with different shapes and colors while retaining the glyphs. Since 1975, the species has been protected under Appendix II of the Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora (CITES).
Phalaenopsis hieroglyphica (Rchb.F.) Sweet, 1969. Es una orquídea del género Phalaenopsis de la subfamilia Epidendroideae de la familia de las Orchidaceae. Son nativas de Filipinas, islas de Palawan, Luzón y Polillo.
Como ya se dijo más arriba, la Phalaenopsis hieroglyphica es una planta epífita. Muestra un hábito de desarrollo monopodial. El rizoma se desarrolla erecto y en su extremo produce dos gruesas y carnosas hojas alternas y elípticas cada año. Las hojas basales más viejas se caen al mismo tiempo. La planta de este modo retiene de cuatro a cinco hojas. No tienen pseudobulbos y el almacenamiento de agua y sustancias de reserva se verifica en sus hojas, de láminas amplias y consistentes más de 30 cm de largo, 9 cm ancho.
El racimo aparece del tallo que surge entre las hojas y florece en todo su esplendor durante varias semanas. La floración es estival, continuando en otoño. Las flores presentan el efecto de abrir todas al mismo tiempo.
Con una inflorescencia larga (más de un metro) y ramosa. Las flores son variables en tamaño y color. El dorso de las flores varia de blanco a crema, a veces puntas de segmentos pueden ser verdes o con fusiones de verde. Los sépalos y pétalos están profusamente decorados con marcas en surcos más o menos oscuras, consistentes en numerosos puntos pequeños alternando con barras o círculos.
Sépalo dorsal elíptico a ovoide-elíptico, puntiagudo, márgenes recurvados. Sépalos laterales similares al dorsal, ligeramente oblicuos, terminando en un borde definido. Pétalos estrechos romboideos, puntiagudos ú obtusos, márgenes recurvados, constreñidos hacia la base.
Labelo trilobulado un poco más corto que los pétalos, ligeramente pedicelado. Lóbulos oblongo-linear lateral con apéndice truncado, provisto de un callo semi-globoso en el medio. Lóbulo intermedio con forma de cuña o de fuelle, ligeramente denticulada en el apéndice. Empezando desde su base, el lóbulo intermedio está provisto de una a quilla que continua hasta un callo ovoideo densamente cubierto de pelos prominentes.
El disco entre los lóbulos laterales tiene un callo semicilíndrico, carnoso glabro terminando en unos dedos redondeados vueltos hacia adelante. En la unión de los lóbulos laterales y el intermedio se nota la presencia de un par de más o menos de apéndices ahorquillados.
La columna ligeramente arqueada, cilíndrica de más de 12 mm de longitud.
Las raíces no muy flexibles son gruesas, carnosas y glabras.
Especie muy utilizada en hibridaciones como suministro de polen.
Orquídea epífita. En la naturaleza se encuentran debajo del dosel forestal en la humedad de la parte baja, protegidas de la luz solar directa. Se desarrolla en troncos de árboles con abundante musgo de donde las raíces de la planta sacan los nutrientes con los restos de corteza del árbol. Se encuentran desde el nivel del mar hasta una altitud de 300 metros.
Están plantas no son muy exigentes en cuanto a su cultivo. Requiere unas condiciones mínimas que no son difíciles de conseguir dentro de las casas.
Se desarrolla bien con la temperatura de la casa. Soporta temperaturas de entre 14 y 35 °C con preferencia de temperatura durante el día de 20-24 °C. Para hacerla florecer, hay que mantener una diferencia de temperatura de 5 °C entre el día y la noche durante un mes.
Los Phalaenopsis prefieren una luz viva, sin el sol directo del periodo del mediodía. Su ideal está entre 15.000 y 20.000 lux. Para ello se pueden situar junto a una ventana orientada al este o al oeste, con un visillo o cortina fina de por medio. Sin que le de la luz directa del sol pues se le pueden quemar las hojas. Las raíces de estas orquídeas son verdes, tienen clorofila por tanto capaces de realizar la fotosíntesis, por lo que es conveniente que estén en macetas incoloras.
De preferencia no calcárea y sin cloro (usar cartuchos filtrantes si el agua disponible es muy calcárea). La humedad ambiental debe estar situada entre el 50 y 60%, si bien debe ser mayor cuanto más alta sea la temperatura.
Moderados. Hay que dejar secar un poco el compost entre dos riegos. Las raíces prefieren los compost con buen drenaje. Disminuir los riegos cuando los nuevos pseudobulbos estén maduros. Algunas variedades prefieren que las raíces sequen rápidamente.
Les gustan las vaporizaciones.
Normalmente al final del invierno o en la primavera, después de la floración. Toleran bien los tiestos pequeños. Utilizar de preferencia un tiesto no poroso (nada de macetas de barro cocido), a fin de no concentrar las sales minerales. Si no, se recomienda de humedecer el compost con agua clara de vez en cuando. Después del cambio de tiesto, esperar unas dos semanas antes de emprender el ritmo normal de riegos. Vaporizar el envés de las hojas.
Granulometría de fina a media, a base de corteza de pino, atapulgita o argex (esferas de tamaño variable), carbón vegetal, poliestireno.
Es conveniente, no sólo en Phalaenopsis sino en orquídeas en general, desinfectar el medio de cultivo previo a su utilización. Un método eficaz e inocuo tanto para las plantas como para el ambiente es lograr la desinfección por acción del calor.
El proceso consiste en colocar en una asadera la mezcla preparada bien humedecida y llevarla a horno convencional durante 20 minutos a temperatura de 180 °C cuidando de que no se seque en exceso para evitar que se queme.
Retirar y dejar enfriar completamente. Una vez frío volver a humedecer (al plantar el sustrato siempre debe estar mojado).
Debido a que son plantas epífitas que viven sobre troncos de árboles y recogen el agua de lluvia que escurre no tienen grandes exigencias de abono.
Venden abonos especiales para ellas, pero basta con usar un abono para plantas de interior reduciendo su dosis a la cuarta parte, que aplicaremos cada 10-15 días en la floración y el resto del tiempo esporádicamente.
Producen innumerables semillas, pero difíciles de germinar como no estén en simbiosis con un hongo. Por lo cual, el método más fácil es mediante Keikis (hijuelo que la planta madre emite en la vara floral, tras la floración). Para estimular la aparición de Keikis tras la floración, se corta la vara por encima de un nudo sobre la mitad de su longitud. Luego se retira con cuidado la pielecilla que cubre las yemas de los entrenudos, con mucho cuidado para no dañar estos. Con ello conseguiremos que les llegue más luz.
También se puede diluir una pizca de la hormona de crecimiento vegetal (benziladenina) en agua y con un pincel dar un fino toque en el corte para estimular su aparición. Una vez el keikis ha emitido unas raíces pequeñas se puede separar de la planta madre.
La cultivó en Europa por primera vez Low en 1887, con especímenes que había enviado Boxall.
Phalaenopsis hieroglyphica fue descrita por (Rchb.f.) Sweet y publicado en American Orchid Society Bulletin 38: 36. 1969.[1]
Phalaenopsis: nombre genérico que procede del griego phalaina = “mariposa” y opsis = “parecido”, debido a las inflorescencias de algunas especies, que recuerdan a mariposas en vuelo. Por ello, a las especies se les llama “orquídeas mariposa”.
hieroglyphica: epíteto latino .
Phalaenopsis hieroglyphica (Rchb.F.) Sweet, 1969. Es una orquídea del género Phalaenopsis de la subfamilia Epidendroideae de la familia de las Orchidaceae. Son nativas de Filipinas, islas de Palawan, Luzón y Polillo.
Phalaenopsis hieroglyphica est une espèce d'Orchidées du genre Phalaenopsis originaire des Philippines.
Phalaenopsis hieroglyphica (Rchb.f.) H.R.Sweet, 1969 è una pianta della famiglia delle Orchidacee, endemica delle isole Filippine[1].
È un'orchidea epifita di media taglia, a crescita monopodiale. Presenta un corto fusto pendente, avvolto dalle basi embricate delle foglie che possono essere da poche a molte, un po' coriacee, di forma oblungo-ligulata, ad apice da acuto ad ottuso. La fioritura avviene normalmente in primavera, mediante un'infiorescenza racemosa o paniculata, da suberetta ad arcuate, lunga in media una trentina di centimetri, portante piccole brattee di forma ovata e pochi (normalmente 3 o 4) fiori. Questi sono appariscenti, grandi da 5 a 9 centimetri, si aprono simultaneamente, sono di lunga durata, sono lucidi e di colore bianco con macchie rosse in strisce (ricordano i geroglifici egiziani, da qui il nome della specie) su petali e sepali (entrambi a forma lanceolata), mentre il labello è trilobato coi lobi laterali rialzati, di colore bianco maculato di rosso e recante 2 macchie arancioni sui lobi laterali[2].
La specie è un endemismo delle isole Filippine, segnatamente Polillo e Palawan, dove cresce epifita sugli alberi di foreste in ombra densa, a clima caldo e umido, ad altitudini di circa 500 metri di quota[2].
Per la coltivazione di questa pianta, considerata la sua tendenza ad essere ricadente, sono consigliati panieri appesi, su supporto di sughero oppure su felci arboree e richiede in coltura esposizione all'ombra, temendo la luce diretta del sole con temperature calde nel periodo della fioritura che è consigliabile abbassare un po' nella fase di riposo vegetativo. Se, dopo la fioritura, il rachide dell'infiorescenza si presenta ancora verde, è consigliabile non asportarlo, perché può rifiorire l'anno successivo[2].
Phalaenopsis hieroglyphica (Rchb.f.) H.R.Sweet, 1969 è una pianta della famiglia delle Orchidacee, endemica delle isole Filippine.
Multimedia w Wikimedia Commons Phalaenopsis hieroglyphica – gatunek rośliny z rodziny storczykowatych (Orchidaceae). Pochodzi z Filipin. Systematyka tego gatunku ustalona została w 1969 roku[2]. Do uprawy został wprowadzony w Europie w 1887 roku przez dr Lowa, który kilka okazów roślin dostał w prezencie od dr Boksolla.
Posiada białe woskowe kwiaty z różowymi wzorkami. Pachną i mają średnicę od 5 do 7 cm.
Phalaenopsis hieroglyphica – gatunek rośliny z rodziny storczykowatych (Orchidaceae). Pochodzi z Filipin. Systematyka tego gatunku ustalona została w 1969 roku. Do uprawy został wprowadzony w Europie w 1887 roku przez dr Lowa, który kilka okazów roślin dostał w prezencie od dr Boksolla.
Стовбур укорочений, повністю покритий основами 2-8 листків.
Листя зелене, блискуче до 25-30 см довжиною, 5-9 см шириною.
Квітконіс до 30 см завдовжки, 3-8 квітковий, може гілкуватися. Не пошкоджені квітконоси можуть цвісти повторно.
Квіти відкриваються майже одночасно, по 3-4 на кожній гілочці квітконоса. Не в'януть близько місяця. Квіти щільні, воскові, кремово-білі з численними лимонно-жовтими крапками або штрихами, утворюють складний візерунок, діаметром 5-8 см. Мають приємним аромат. Різні клони мають різну інтенсивність запаху [2].
У природі цвіте влітку-восени. Квітконоси легко утворюють діток. Листочки оцвітини не опадають після запилення, змінюють колір на зелений і починають брати участь у фотосинтезі.
Острови Палаван, Лузон, Мінданао і Полілло. (Філіппіни).
Тінисті місцеперебування у вологих тропічних лісах на висотах від 0 до 500 метрів над рівнем моря.
Мінімальна і максимальна температура повітря (деньніч) в Surigao на острові Мінданао:
Січень - 23-2819-24°С
Лютий - 23-2920-26°С
Березень - 23-2920-26°С
Квітень - 23-3121-28°С
Травень - 24-3121-27°С
Червень - 24-3121-27°С
Липень - 24-3122-27°С
Серпень - 24-3122-27°С
Вересень - 24-3122-27°С
Жовтень - 24-3121-27°С
Листопад - 24-2921-24°С
Грудень - 24-2819-24°С
Відносна вологість повітря - 66-95%.
Phalaenopsis hieroglyphica включений до Додатка II Конвенції CITES. Мета Конвенції полягає в тому, щоб гарантувати, що міжнародна торгівля дикими тваринами і рослинами не створює загрози їх виживанню.
Введено в культуру в Європі в 1887 р. доктором Лоу, якому кілька екземплярів рослин в подарунок прислав доктор Боксолл. З систематикою цього виду остаточно визначилися в 1969 р.
Назву отримав через схожість малюнка на пелюстках з ієрогліфами.
Температурна група - тепла [3]. У культурі нормально росте при температурах вище 22°С і вологості повітря 60-80%. Рекомендується використовувати зволожувач повітря.
Вимоги до світла: 1000-1200 FC, 10760-12919 lx [4].
Можна вирощувати на північних підвіконнях і при штучному освітленні. Не переносить пряме сонячне світло. Субстрат завжди повинен бути злегка вологим. pH субстрату не повинен перевищувати 7,5.
Надлишок води викликає грибкові захворювання і бактеріози.
При інтенсивній агрокультурі зацвітає в 2-3 річному віці [2].
Загальна інформація про агротехніку у статті Фаленопсис.
Phalaenopsis hieroglyphica là một loài lan bản địa Philippines, thuộc Chi Lan hồ điệp. Loài này có hoa mày trắng sữa có đốm.
Phương tiện liên quan tới Phalaenopsis hieroglyphica tại Wikimedia Commons
Phalaenopsis hieroglyphica là một loài lan bản địa Philippines, thuộc Chi Lan hồ điệp. Loài này có hoa mày trắng sữa có đốm.
Phalaenopsis hieroglyphica Sweet, 1969
Синонимы
Фаленопсис иероглифический[2] (лат. Phalaenopsis hieroglyphica) — эпифитное трявянистое моноподиальное растение семейства Орхидные.
Вид не имеет устоявшегося русского названия, в русскоязычных источниках обычно используется научное название Phalaenopsis hieroglyphica.
Ствол укороченный, полностью покрыт основаниями 2-8 листьев.
Листья зеленые, блестящие, до 25-30 см длиной, 5-9 см шириной.
Цветонос до 30 см длиной, 3-8 цветковый, может ветвиться. Не повреждённые цветоносы могут цвести повторно.
Цветы открываются почти одновременно, по 3-4 на каждой веточке цветоноса. Не увядают около месяца. Цветы плотные, восковые, кремово-белые с многочисленными лимонно-желтыми точками или штрихами, образующими сложный узор, диаметром 5-8 см. Обладают приятным ароматом. Различные клоны имеют разную интенсивность запаха[3].
В природе цветёт летом-осенью. Цветоносы легко образуют деток. Листочки околоцветника не опадают после опыления, меняют цвет на зелёный и начинают участвовать в фотосинтезе.
Острова Палаван, Лузон, Минданао и Полилло. (Филиппины).
Тенистые местообитания во влажных тропических лесах на высотах от 0 до 500 метров над уровнем моря.
Минимальная и максимальная температура воздуха (деньночь) в Surigao на острове Минданао:
Январь — 23-2819-24°С
Февраль — 23-2920-26°С
Март — 23-2920-26°С
Апрель — 23-3121-28°С
Май — 24-3121-27°С
Июнь — 24-3121-27°С
Июль — 24-3122-27°С
Август — 24-3122-27°С
Сентябрь — 24-3122-27°С
Октябрь — 24-3121-27°С
Ноябрь — 24-2921-24°С
Декабрь — 24-2819-24°С
Относительная влажность воздуха — 66-95%.
Phalaenopsis hieroglyphica включен в Приложение II Конвенции CITES. Цель Конвенции состоит в том, чтобы гарантировать, что международная торговля дикими животными и растениями не создаёт угрозы их выживанию.
Введен в культуру в Европе в 1887 г. доктором Лоу, которому несколько экземпляров растений в подарок прислал доктор Боксолл. С систематикой этого вида окончательно определились в 1969 г.
Название получил из-за сходства рисунка на лепестках с иероглифами.
Температурная группа - тёплая[4]. В культуре нормально растет при температурах выше 22°С и влажности воздуха 60-80%. Рекомендуется использовать увлажнитель воздуха.
Требования к свету: 1000—1200 FC, 10760—12919 lx[5].
Можно выращивать на северных подоконниках и при искусственном освещении. Не переносит прямой солнечный свет. Субстрат всегда должен быть слегка влажным. pH субстрата не должен превышать 7,5.
Переизбыток воды вызывает грибковые заболевания и бактериозы.
При интенсивной агрокультуре зацветает в 2-3 летнем возрасте[3].
Общая информация о агротехнике в статье Фаленопсис.
Фаленопсис иероглифический (лат. Phalaenopsis hieroglyphica) — эпифитное трявянистое моноподиальное растение семейства Орхидные.
Вид не имеет устоявшегося русского названия, в русскоязычных источниках обычно используется научное название Phalaenopsis hieroglyphica.
