Трав'яниста рослина 16-55 см заввишки, геофіт, ефемероїд. Бульбоцибулина куляста, 2-2,5 см завширшки, інколи утворює столони. Стебло прямостояче, з лінійно-ланцетними або ланцетними листками. Верхні три листки зближені під квіткою, решта чергові або зближені по два, закручені.
Квітки поодинокі (зрідка по 2), поникаючі, запашні. Оцвітина широка, дзвоникоподібна, коричнево-пурпурова, усередині жовтувата з шаховим малюнком. Листочки оцвітини завдовжки 1,8-3,2 см, з жолобкуватими нектарниками посередині кожної пелюстки. Плід — оберненояйцеподібна коробочка, біля основи звужена в коротку ніжку.
Рослина помірно вологолюбна, з досить широкою амплітудою толерантності до ступеня освітленості. Зростає на схилах різної крутизни, орієнтованих на схід, захід і південь, у розріджених лісах (переважно дубових і букових), чагарникових заростях, штучних насадженнях листяних порід, на субальпійських і ксерофітних луках, узліссях і галявинах. Віддає перевагу сухим або помірно зволоженим дерново-карбонатним чи вилуженим чорноземам, інколи трапляється на вапняках, мергелях, гіпсах, рендзинах, пісках, силікатних, серпентинитових й офіолітових ґрунтах.[2] Висотний діапазон становить 80-1800 м над рівнем моря.
Цвітіння відбувається на півдні ареалу у березні-квітні, в Україні — у квітні-травні. Плодоносить у травні-липні. Розмножується насінням та вегетативно.
Рябчик гірський належить до представників центрально-південноєвропейської флори. Його ареал охоплює південно-східну Францію, Балканський півострів, Італію, Австрію, південь Угорщини та північно-західне Причорномор'я, зокрема Румунію, Болгарію і Молдову. В Україні вид знаходиться на північно-східній межі поширення, тому нечисленні ізольовані популяції цієї рослини можна віднайти лише у Середньому і Південному Подністров'ї. Осередки рябчика гірського виявлені біля сіл Біляївка Одеської області, Устя і Велика Слобідка Хмельницької області, Михайлівка Чернівецької області. Також у Чернівецькій області оселища розташовані на околицях міста Сокиряни і в урочищі Шебутинський Яр. Усі вони налічують по кілька тисяч особин.
Рябчик гірський внесено до Додатку І Бернської конвенції. За межами України він охороняється у Франції, Греції, Сербії, Італії, Молдові. Найбільше відновленню рослин перешкоджають збирання квітів для букетів, викопування цибулин, витоптування, сільськогосподарське освоєння територій, поширення хвойних насаджень. В Україні вид охороняють в Національному природному парку «Подільскі Товтри» й заказнику «Шебутинський Яр», культивують в ботанічному саду Чернівецького університету.
Як декоративна рослина рябчик гірський мало відомий, хоча його вирощування не складніше, ніж інших представників роду.
Рябчик гірський вперше описаний 1832 року в Італії. Його часто плутають з Fritillaria orientalis, Fritillaria tenella і Fritillaria degeniana, описаними, відповідно, на Кавказі у 1805, 1808 роках і в Сербії у 1906 році. В науковій літературі можна зустріти альтернативні думки стосовно статусу цих таксонів: радянські і сербські вчені розглядали їх як окремі види, в той час як у Франції, Боснії і Герцеговині ці види об'єднують під назвою Fritillaria orientalis Adams.
Каземірська М. А. Особливості віталітетної структури популяцій Fritillaria montana Hoppe (Liliaceae) на північно-східній межі ареалу // Modern Phytomorphology. — 2014. — Вип. 5 — С. 249–256. — PDF.
Рябчик гірський в Червоній книзі України. — Переглянуто 1 січня 2015 р.
