Lodoicea maldivica, the Coco de Mer, is a monocot tree in the Arecaceae (palm family) endemic to the Seychelles. Also known as the sea coconut, love nut, double coconut, coco fesse, or Seychelles nut, it is famous for having the largest seed and largest naturally-occurring fruit in the plant kingdom (although cultivated pumpkins, Cucurbita maxima, with heavier weights have been recorded). It also has the largest female flowers of any palm species. Its large size and unusual natural history have given rise to various fantastic legends—described in this Wikipedia article, Legends of the Coco de Mer—and the fruits sold for many times their weight in gold during Roman times.
Due to the fascination with its size, Coco de Mer fruits have been overharvested so that natural regeneration rarely occurs in its native habitat (which consists of less than 100 square kilometers), and it has gone locally extinct on several islands where it used to occur. It is now rated as an endangered species on the 2011 IUCN Red List, with fewer than 9,000 mature individuals documented.
The Coco de Mer tree grows to 25–34 m (82–110 feet) tall. Leaves are fan-shaped, 7–10 m (23–33 feet) long and 4.5 m (15 feet) wide, with petioles (stems) 4 m (13 feet) long. It is dioecious, with separate male and female plants. The female inflorescence (flower stem) is up to 1 meter (3.3 feet) long, with multiple flowers 4–5 cm (1.5–2 inches) wide; male flowers are catkin-like, up to 1 m long. The fruit takes 6–10 years to mature. It is generally two-lobed but may have four or even six lobes. It typically reaches a size of 40–50 cm (16–20 inches) in diameter and weighs 15–30 kg (33–66 pounds); the largest fruit recorded weighed 42 kg (92.6 pounds). Seeds require 2 years to germinate, and the plant must grow 20–40 years to start flowering.
The Coco de Mer fruit is edible, but is not commercially available due to the restricted distribution and difficulty in cultivating the plant. The jelly-like flesh of Coco de Mer was considered to have medicinal properties. The empty shells are carved into vessels and bowls; large ones have been carved into stools and table bases.
(Fleisher-Dogley et al. 2011, Levardsen 1969, Wikipedia 2011, Wynne 2011)
Lodoicea maldivica bitki dünyasının nəhəngidir; bu palma dünyanın ən uzun yarpaqları və hər hansı bir bitkinin ən böyük və ən çox toxumlarından birinə sahibdir [1]
Lodoicea maldivica bitki dünyasının nəhəngidir; bu palma dünyanın ən uzun yarpaqları və hər hansı bir bitkinin ən böyük və ən çox toxumlarından birinə sahibdir
El coco de mar (Lodoicea maldivica) és una planta amb flor de la família Arecaceae; és l'únic membre del gènere Lodoicea.
L'arbre és una palmera endèmica de les illes de Praslin (Vallée de Mai) i Curieuse a les Seychelles. Abans es trobava també a les illes de St Pierre, Chauve-Souris and Ile Ronde però s'ha extingit a aquestes illes.
Lodoicea, el nom del gènere prové de Lodoicus, una forma llatina de Lluis, en honor del rei Lluís XV de França.
En l'antiquitat el coco de mar, dit localment coco-fesses (coco anques), es coneixia amb el nom de coco de les Maldives. El nom Lodoicea maldivica es va originar abans del segle XVIII, quan les illes Seychelles estaven deshabitades. En els temps antics alguns dels cocos de mar que varen caure dels arbres de les Seychelles varen arribar al mar i els corrents se'ls varen emportar vers les Maldives. Les nous tan sols poden flotar durant el procés de germinació. Els cocos de mar recollits a les platges de les Illes Maldives varen ser recollits i exportats com a article de comerç i medicinal molt apreciat.[1]
Actualment la palmera del coco de mar és una espècie protegida. Creix fins a 30 m d'altària i n'hi ha palmeres mascles i femelles separades. Les flors femelles són les flors de palmera més grosses del món[2]
Els cocos semblen la part inferior del cos d'una dona. Fins que es va descobrir l'origen real d'aquestes nous, es creia que venien d'un arbre mític que creixia al fons del mar i el nom que tenen, coco de mar, prové d'aquesta llegenda. El fruit s'utilitza de temps antics en la medicina ayurvèdica i en la medicina tradicional xinesa. Les closques, sovint decorades, s'utilitzaven per a fabricar recipients rituals com bacines.
Vallée de Mai a Praslin
Fruit
Palmera de coco de mar a Sri Lanka
El coco de mar (Lodoicea maldivica) és una planta amb flor de la família Arecaceae; és l'únic membre del gènere Lodoicea.
Lodoicea seychelská (Lodoicea maldivica) je endemický druh palmy, rostoucí pouze na Seychelských ostrovech. Je to jediný druh rodu Lodoicea a je význačný tím, že má největší semeno ze všech rostlin na světě.
Lodoicea seychelská se vyskytuje pouze na dvou místech na světě. Těmi místy jsou ostrov Praslin a ostrov Curieuse ležící na Seychelách. Palma nicméně není ani na těchto ostrovech převažující rostlinou a často se skrývá v porostech jiných rostlin. Palmu získalo i několik botanických zahrad po celém světě, nicméně rozmnožování této rostliny je natolik zdlouhavé a náročné, že se jí daří množit mimo původní oblast výskytu jen velmi výjimečně. Proto seychelská vláda rozhodla o jejím vysazení i na dalších ostrovech souostroví, aby se snížilo riziko požárů apod. Všechny stromy této palmy jsou evidovány a chráněny zákonem.
Lodoicea seychelská dorůstá výšky okolo 30m, což není u palem až tak výjimečný jev. Zajímavé jsou však její plody. Ořechy této palmy mají v průměru 40 až 50 cm a váží až 30 kg. Tyto palmy jsou dvoudomé rostliny, tedy s oddělenými samčími a samičími květy, a rostou zpravidla vedle sebe, aby jejich květy mohly být snadno opylovány větrem. Samčí květ nápadně připomíná velkou, více než 50 cm dlouhou jehnědu a samičí květ je podobný dlouhému kalichu. To patrně vedlo ke vzniku legendy, že se tyto palmy v noci milují a tak vznikají jejich plody, které ukrývají největší semeno v rostlinné říši. Jeho délka je okolo 30cm, šířka 20cm a váží až 17 kg. Klasická semena palem mají průměr okolo 3cm. Tvar semena není kulatý, jak je běžné, nýbrž může připomínat lidský zadek či plíce.
Rodové jméno Lodoicea, ae, f. je samozřejmě latinského původu a bylo zvoleno na počest francouzského krále Ludvíka XV., latinsky Lodoicus Quintus Decimus. Maldivica znamená Maledivská. To odkazuje na historii objevování tohoto druhu, kdy jeho obrovská semena byla po staletí nalézána na pobřeží jižní Indie a Malediv, kam je zanesly mořské proudy, aniž by kdokoliv viděl mateřský strom. To také zapříčinilo spoustu pověr o jejich vzniku a také o jejich zázračných, léčivých vlastnostech. Ty vzaly za své až v polovině 18. století po kolonizaci Seychelských ostrovů Evropany (Francií) a následném objevení těchto palem na ostrovech.
Semena této endemické palmy je takřka nemožné získat. Na Seychelách je toto semeno turistickou atrakcí, a tak Seychelská vláda nepustí do světa ročně více než deset kusů. Ty pak končí povětšinou v botanických zahradách či muzeích. Průměrný Čech má však štěstí a semeno této palmy vidět může. Jedno je totiž majetkem Botanické zahrady Praha, která ho vystavuje vždy v létě u příležitosti výstav palem a cykasů (viz připojený obrázek).
V tomto článku byl použit překlad textu z článku Coco de Mer na anglické Wikipedii.
Obrázky, zvuky či videa k tématu Lodoicea maldivica ve Wikimedia Commons
Galerie Lodoicea maldivica ve Wikimedia CommonsLodoicea seychelská (Lodoicea maldivica) je endemický druh palmy, rostoucí pouze na Seychelských ostrovech. Je to jediný druh rodu Lodoicea a je význačný tím, že má největší semeno ze všech rostlin na světě.
Dobbeltkokosnød eller maldivisk nød (Lodoicea maldivica) er en art i palme-familien, som forekommer endemisk på øerne Praslin (inkl. naturreservatet Valle de Mai) og Curieuse i østaten Seychellerne ud for Østafrika. Arten er den eneste i slægten Lodoicea.
Palmen er 20-30 meter høj, med op til 0,5 meter lange og 10-25 kilo tunge, olivengrønne frugter med en dyb indskæring med navnet dobbeltkokosnød, hvis tykke skal med trævler omslutter ét eneste frø. Dette er verdens største træfrugt, der har en nærende kerne ligesom kokosnødder.
Plantens stamme anvendes til palisader, trug med mere. De vifteformede blade til hustage, fletværk med mere.
Den britiske regering beskyttede Lodoicea mod udryddelse ved at frede den.
Umodne frugter.
Moden nød.
Moden museumsnød.
Hanplantes blomsterstand.
Dobbeltkokosnød eller maldivisk nød (Lodoicea maldivica) er en art i palme-familien, som forekommer endemisk på øerne Praslin (inkl. naturreservatet Valle de Mai) og Curieuse i østaten Seychellerne ud for Østafrika. Arten er den eneste i slægten Lodoicea.
Palmen er 20-30 meter høj, med op til 0,5 meter lange og 10-25 kilo tunge, olivengrønne frugter med en dyb indskæring med navnet dobbeltkokosnød, hvis tykke skal med trævler omslutter ét eneste frø. Dette er verdens største træfrugt, der har en nærende kerne ligesom kokosnødder.
Plantens stamme anvendes til palisader, trug med mere. De vifteformede blade til hustage, fletværk med mere.
Den britiske regering beskyttede Lodoicea mod udryddelse ved at frede den.
Die Seychellenpalme (Lodoicea maldivica), auch Seychellennuss genannt, ist eine endemische Palmenart, die ausschließlich auf den Seychellen vorkommt. Sie ist auf die drei Inseln Praslin, Curieuse und Silhouette beschränkt, bildet hier aber teils Reinbestände. Ihre Samen sind die größten des Pflanzenreichs.
Die Seychellenpalme ist eine kräftige, häufig hohe, solitäre, unbewehrte Fächerpalme. Sie ist zweihäusig getrenntgeschlechtig (diözisch) und mehrmals blühend. Der Stamm ist aufrecht, an der Basis etwas erweitert und mit unauffälligen Ringen der Blattnarben bedeckt. Er erreicht Höhen von 24 Meter bei Stammdurchmessern von bis zu 50 cm.[1] Die Krone bildet eine Halbkugel und besteht aus rund 15 bis 20 Blättern[1].
Die Palmen wachsen sehr langsam und können wahrscheinlich ein Alter von 200 Jahren erreichen.[2]
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 34.
Die Blätter sind induplikat gefaltet, costapalmat und verbleiben nach dem Absterben an der Pflanze (Marzeszenz), bei höheren Palmen fallen sie unter dem eigenen Gewicht ab. Die Blattscheide reißt bald gegenüber dem Blattstiel auf, und an der Stielbasis bildet sich eine dreieckige Spalte. Der Blattstiel ist 1,8 bis 3,6 m lang.[1] Er ist kräftig, an der Oberseite mit einer tiefen Rinne, an der Unterseite abgerundet. Die Unterseite ist mit kleinen schwarzen Punkten besetzt und unregelmäßig behaart. Die Mittelrippe (Costa) ist lang, allmählich schmäler werdend und reicht fast bis zum Ende der Spreite. Die Blattspreite ist etwa so lang wie der Blattstiel. Sie wird bis 5,4 m lang und 3,6 m breit.[1] Sie ist steif, an der Basis keilförmig, und auf etwa einem Viertel bis einem Drittel der Länge in einfach gefaltete Segmente geteilt. Diese sind kurz zweiteilig (bifid), die freien Enden hängen oft nach unten. Die Oberseite ist glänzend, glatt, die Unterseite ist stumpf mit einer dicken Behaarung entlang der abaxialen Falten. Die Mittelrippen sind an der Unterseite deutlich sichtbar.
Die Blütenstände sind massiv, entspringen zwischen den Blättern (interfoliar) und sind kürzer als die Blätter, zwischen denen sie hängen. Männliche und weibliche Blütenstände sind deutlich unterschiedlich.
Die männlichen Blütenstände besitzen einen kurzen, schmalen Blütenstandsstiel. Sie sind häufig unverzweigt und enden in einer einzelnen Rachilla (blütentragenden Achse) oder in zwei bis drei gefingert angeordneten Rachillae. Das Vorblatt ist kurz, zweikielig und ventral gespalten, besitzt aber eine lange, geschlossene dreieckige Spitze. Es gibt ein Hochblatt am Blütenstandsstiel, das den Stiel verbirgt. Es ist röhrig und ventral gespalten über der Mitte und bildet einen langen, festen spitzen Schnabel. Die Rachillae sind massiv, kätzchenartig und tragen an der Basis mehrere große, leere becherartige Hochblätter. Über diesen stehen in schraubiger Anordnung sehr zähe, lederige Hochblätter, die seitlich verwachsen sind und distal große Gruben bilden. In jeder dieser Gruben steht ein nach hinten gebogener Wickel aus 60 bis 70 männlichen Blüten.
Jede männliche Blüte besitzt eine faserige Brakteole. Die drei Kelchblätter sind zu einer asymmetrischen Röhre verwachsen, die Zipfel sind frei, imbricat und asymmetrisch. Die Krone besteht aus einer langen, stielartigen Basis und drei länglichen Zipfeln, die ungleich breit sind und seitlich nicht um das Androeceum schließen. Die Spitzen der Zipfel sind dick, rundlich und imbricat. Eine Blüte enthält 17 bis 22 Staubblätter, die an der Oberfläche eines verlängerten Receptaculums stehen. Die Filamente sind kurz, breit, die Antheren sind länglich, die Spitzen rückwärts gebogen, und latrors. Das Stempelrudiment ist säulenförmig und dreiteilig.
Der Pollen ist ellipsoidisch und bisymmetrisch. Die Keimöffnung ist ein distaler Sulcus. Die längste Achse misst 61 bis 68 Mikrometer.
Der weibliche Blütenstand ist unverzweigt. Er besitzt ein Vorblatt und zwei (selten bis drei) röhrige Hochblätter am Blütenstandsstiel. Diese sind ventral gespalten, haben ein langes, spitzes Ende ähnlich wie an den männlichen Blütenständen. Es gibt nur eine Rachilla, die eine direkte Verlängerung des Blütenstandsstiels ist. Sie ist kurz, breit, zickzackförmig gebogen und zum Ende hin verschmälert. Sie besitzt mehrere leere becherförmige Hochblätter. Die nachfolgenden Hochblätter sind groß und tragen jedes eine weibliche Blüte.
Die weibliche Blüte ist die größte bekannte Blüte bei den Palmengewächsen. Die Blüten sind ungestielt, eiförmig und besitzen an der Basis zwei seitliche, große becherförmige Brakteolen. Die drei Kelchblätter sind frei, imbricat, lederig, rundlich und basal dicker werdend. Die drei Kronblätter gleichen den Kelchblättern. Die Staminodien sind dreieckig, niedrig, basal verwachsen und besitzen mehrere spitze Enden. Das Gynoeceum ist eiförmig, besteht aus drei Fruchtblättern, ist dreijährig mit einem zentralen, dreilappigen Septalnektarium. Der Griffelbereich ist breit, dreieckig und faserig. Die drei Narben sind kurz und zurückgebogen. Die Samenanlagen sind geschnäbelt, orthotrop, seitlich geflügelt und haben zwei seitliche Körper, möglicherweise nicht entwickelte Samenanlagen.
Die Frucht ist sehr groß und wird bis 50 cm lang[1]. Sie ist eiförmig und zugespitzt. Sie enthält einen (selten bis drei) Samen. Das Exokarp ist glatt, das Mesokarp faserig. Das Endokarp besteht aus einem bis drei zweilappigen, dicken und harten Steinkernen.
Der Samen ist der größte bekannte Pflanzensamen. Er ist zweilappig wie der Steinkern, das Endosperm ist dick, relativ hart, hohl und homogen. Der Embryo sitzt apikal im Sinus zwischen den beiden Lappen.
Ein Samen hat ein Gewicht von 10 bis 25 kg. Da eine Frucht bis zu drei Samen enthalten kann, beträgt ihr Gewicht bis 45 kg.[3]
Eine Palme bildet meist nur eine Frucht pro Jahr. Die Reifung der Frucht dauert bis zu sieben Jahre.[2]
Die Seychellenpalme ist auf den Seychellen endemisch. Sie ist heute auf die Hänge und Täler von Praslin und Curieuse beschränkt. In der Vergangenheit kam sie auch auf den Nachbarinseln vor. Sie fehlt in den Küstenebenen und auf den Bergkämmen.
Sie wächst auf fast allen Böden. Ihr bestes Wachstum zeigt sie in Wäldern über tiefen, gut wasserzügigen Talböden. Hier bildet die Seychellenpalme fast reine Bestände oder gemischte Bestände mit anderen Palmen (wie Deckenia nobilis) oder mit der Schraubenpalme Pandanus hornei. Diese Bestände zeichnen sich durch geringen Unterwuchs aus, was durch den Lichtmangel und die hohe Blattstreu bedingt ist. In der Stammrinde wachsen Epiphyten wie etwa Flechten. In der Krone um die Blütenstände können Farne wachsen. Mit den Palmenbeständen eng verbunden sind einige endemische Tierarten: der Kleine Vasapapagei (Coracopsis nigra barklyi), Seychellen-Rotschnabelbülbül (Hypsipetes crassirostris) und die drei Gecko-Arten: Phelsuma sunbergi, Phelsuma astriata und Ailuronyx seychellensis.[4]
Die IUCN gab 2011 die Gesamtpopulation mit 8282 erwachsenen Individuen an. Die meisten kommen in drei Subpopulationen vor: im Vallée de Mai, in Fond Ferdinand und auf Curieuse.[4]
In den letzten drei Generationen wird der Rückgang der Population auf rund 30 % geschätzt. Gründe für den Habitatverlust sind natürliche Brände und Brandrodung, Infrastrukturausbau, eingeführte Pathogene und Parasiten und das Sammeln und Wildern von Nüssen und Samen. Der Gefährdungsgrad wird als "endangered" (stark gefährdet) eingestuft.[4]
Die Gattung Lodoicea wird innerhalb der Familie Arecaceae in die Unterfamilie Coryphoideae, Tribus Borasseae und Subtribus Lataniinae gestellt. Die Gattung ist monotypisch, sie besteht aus der einzigen Art Lodoicea maldivica. Ihre Schwestergruppe ist möglicherweise die Gruppe aus Borassodendron und Borassus.
In der World Checklist of Selected Plant Families der Royal Botanic Gardens, Kew, wird nur die Art Lodoicea maldivica anerkannt.[5]
Die Gattung wurde nach dem französischen König Ludwig XV. benannt.[6]
Das Artepitheton maldivica bezieht sich auf die Malediven und stammt aus einer Zeit, als die Samen nur von angeschwemmten Exemplaren von den Malediven bekannt waren.[1]
Die Blätter werden lokal zum Dachdecken und für Flechtarbeiten verwendet. Aus dem Holz werden Palisaden und Wassertröge hergestellt. Aus den Samen wird Essgeschirr hergestellt. Sie finden auch als Elfenbein-Ersatz (sog. vegetabiles Elfenbein) Verwendung. Mit dem Flaum junger Blätter werden Polster gefüllt. Der Verkauf der Nüsse an Touristen ist eine bedeutende Einkommensquelle, wobei die Gesamtzahl der Früchte begrenzt ist.
Das Fruchtfleisch ist essbar.
Die Seychellenpalme (Lodoicea maldivica), auch Seychellennuss genannt, ist eine endemische Palmenart, die ausschließlich auf den Seychellen vorkommt. Sie ist auf die drei Inseln Praslin, Curieuse und Silhouette beschränkt, bildet hier aber teils Reinbestände. Ihre Samen sind die größten des Pflanzenreichs.
இரட்டைத் தேங்காய் மரம் (Lodoicea; கடல் தேங்காய்) என்பது பனைக்குடும்பத்திலுள்ள ஒரு தோற்றமுள்ள இனத் தாவரமாகும். இதில் லோடிசியா மல்டிவிகா (Lodoicea maldivica) ஒரே ஒரு இனம் உள்ளது. இது சீசெல்சுவில் உள்ள தீவுகளுக்குரிய தாவரமாகும். இதன் விதையானது, உலகிலேயே அதிக எடைக் கொண்டதாகும். ஒரு விதையின் நீளம் 12 அங்குலம், அகலம் 3 அடி, எடை 20 எடைவரை கிலோ இருக்கும். இது இந்நிலையை அடைய இருபது வருடங்கள் ஆகும். இந்தியாவில் மாகே பயிரியல் பூங்காவிலும்,[3] கோவையில் அருங்காட்சியகத்திலும் காணலாம்.
இரட்டைத் தேங்காய் மரம் (Lodoicea; கடல் தேங்காய்) என்பது பனைக்குடும்பத்திலுள்ள ஒரு தோற்றமுள்ள இனத் தாவரமாகும். இதில் லோடிசியா மல்டிவிகா (Lodoicea maldivica) ஒரே ஒரு இனம் உள்ளது. இது சீசெல்சுவில் உள்ள தீவுகளுக்குரிய தாவரமாகும். இதன் விதையானது, உலகிலேயே அதிக எடைக் கொண்டதாகும். ஒரு விதையின் நீளம் 12 அங்குலம், அகலம் 3 அடி, எடை 20 எடைவரை கிலோ இருக்கும். இது இந்நிலையை அடைய இருபது வருடங்கள் ஆகும். இந்தியாவில் மாகே பயிரியல் பூங்காவிலும், கோவையில் அருங்காட்சியகத்திலும் காணலாம்.
Lodoicea,[4] commonly known as the sea coconut, coco de mer, or double coconut, is a monotypic genus in the palm family. The sole species, Lodoicea maldivica, is endemic to the islands of Praslin and Curieuse in the Seychelles. It has the biggest seed in a plant. It formerly also was found on the small islets of St Pierre, Chauve-Souris, and Ile Ronde (Round Island), all located near Praslin, but had become extinct there for a time until recently reintroduced.
The name of the genus Lodoicea is given by Philibert Commerson, it may be derived from Lodoicus, a Latinised form of Louis (typically Ludovicus), in honour of King Louis XV of France.[5] Other sources say that Lodoicea is from Laodice, the daughter of Priam and Hecuba.[6]
Lodoicea belongs to the Coryphoideae subfamily and tribe Borasseae. Borasseae is represented by four genera in Madagascar and one in Seychelles out of the seven worldwide. They are distributed on the coastlands surrounding the Indian ocean and the existing islands within. Borassus, the genus closest to Lodoicea, has about five species in the "old world," one species in Africa, one in India, South-East Asia and Malaysia, one in New Guinea and two species in Madagascar.[7]
The tree generally grows to 25–34 m tall. The tallest on record, measured on the ground after felling, was 56.7 m (186 ft) in total height.[8]: 260 The leaves are fan-shaped, 7–10 m long and 4.5 m wide with a 4 m petiole in mature plants. However juveniles produce much longer petioles; up to 9 m (30 ft)[9][10] or even 10 m (33 ft).[11] It is dioecious, with separate male and female plants. The male flowers are arranged in a catkin-like inflorescence up to 2 m (6.5 ft) long [12] which continues to produce pollen over a ten-year period; one of the longest-living inflorescences known. The mature fruit is 40–50 cm in diameter and weighs 15–30 kg, and contains the largest seed in the plant kingdom.[13] The fruit, which requires 6–7 years to mature and a further two years to germinate, is sometimes also referred to as the sea coconut, love nut, double coconut, coco fesse, or Seychelles nut.[14]
While the functional characteristics of Lodoicea are similar to other trees of monodominant forests in the humid tropics, its unique features include a huge seed, effective funnelling mechanism and diverse community of closely associated animals. These attributes suggest a long evolutionary history under relatively stable conditions.[15] Of the six monospecific endemic palms in Seychelles, Lodoicea is the "only true case of island gigantism among Seychelles flowering plants, a unique feature of Seychelles vegetation".[16] It holds eleven botanical records:
Of the six endemic palms it is the only dioecious species, with male and female flowers on different plants.[32]
Lodoicea is robust, solitary, up to 30 m tall with an erect, spineless, stem which is ringed with leaf scars (Calstrom, unpublished). The base of the trunk is of a bulbous form and this bulb fits into a natural bowl, or socket, about 75 cm (2+1⁄2 ft) in diameter and 46 cm (18 in) in depth, narrowing towards the bottom. This bowl is pierced with hundreds of small oval holes about the size of a thimble with hollow tubes corresponding on the outside through which the roots penetrate the ground on all sides, never, however, becoming attached to the bowl; they are partially elastic, affording an almost imperceptible but very necessary "play" to the parent stem when struggling against the force of violent gales.
The crown is a rather dense head of foliage with leaves that are stiff, palmate up to 10 m in diameter and petioles of two to four metres in length. The leaf is plicate at the base, cut one third or more into segments 4–10 cm broad with bifid end which are often drooping. A triangular cleft develops at the petiole base.[7] The palm leaves form a huge funnel that intercepts particulate material, especially pollen, which is flushed to the base of the trunk when it rains. In this way, Lodoicea improves its nutrient supply and that of its dispersal-limited offspring.[15]
The clusters of staminate flowers are arranged spirally and are flanked by very tough leathery bracts. Each has a small bracteole, three sepals forming a cylindrical tube, and a three-lobed corolla. There are 17 to 22 stamens. The pistillate flowers are solitary and borne at the angles of the rachis and are partially sunken in it in the form of a cup. They are ovoid with three petals as well as three sepals.[7] It has been suggested that they may be pollinated by animals such as the endemic lizards that inhabit the forest where they occur.[24] Pollination by wind and rain are also thought to be important.[32] Only when Lodoicea begins to produce flowers, which can vary from 11 years to 45 or more, is it possible to visually determine the sex of the plant. The nectar and pollen are also food for several endemic animals e.g. bright green geckos (Phelsuma sp.), white slugs (Vaginula seychellensis) and insects.[33]
Inflorescences are interfoliar, lacking a covering spathe and shorter than the leaves. The staminate inflorescence is catkin-like, one to two metres long by about three inches (8 centimeters) in width and produces pollen over a period of 8 to ten years.[34] These catkins are generally terminal and solitary, but sometimes two or three catkins may be present. The pistillate inflorescences are also one to two metres long unbranched and the flowers are borne on a zig-zagging rachilla.[22]
The fruit is bilobed, flattened, 40 to 50 cm long ovoid and pointed, and contains usually one but occasionally two to four seeds. The epicarp is smooth and the mesocarp is fibrous. The endosperm is thick, relatively hard, hollow and homogenous. The embryo sits in the sinus between the two lobes. During germination a tubular cotyledonary petiole develops that connects the young plant to the seed. The length of the tube is reported to reach about four metres.[7] In the Vallée de Mai the tube may be up to 10 m long.[12][24]
Lodoicea was once believed to be a sea-bean or drift seed, a seed evolved to be dispersed by the sea. However, it is now known that the viable nut is too dense to float, and only rotted out nuts can be found on the sea surface,[35] thus explaining why the trees are limited in range to just two islands.
Lodoicea inhabit rainforests where there are deep, well-drained soils[22] and open exposed slopes; although growth is reduced on such eroded soils.[36]
Lodoicea was formerly known as the Maldive coconut. Its scientific name, Lodoicea maldivica, originated before the 18th century when the Seychelles were uninhabited. In centuries past the coconuts that fell from the trees and ended up in the sea would be carried away eastwards by the prevailing sea currents. The nuts can only float after the germination process, when they are hollow. In this way many drifted to the Maldives where they were gathered from the beaches and valued as an important trade and medicinal item.[21][37]
Until the true source of the nut was discovered in 1768 by Dufresne, it was believed by many to grow on a mythical tree at the bottom of the sea. European nobles in the sixteenth century would often have the shells of these nuts polished and decorated with valuable jewels as collectibles for their private galleries. The coco de mer tree is now a rare and protected species.
The species is grown as an ornamental tree in many areas in the tropics (including, for example, botanical gardens in Sri Lanka and Thailand), and subsidiary populations have been established on Mahé and Silhouette Islands in the Seychelles to help conserve the species. The fruit is used in Siddha medicine, Ayurvedic medicine and also in traditional Chinese medicine. In food, it is typically found as flavor enhancers for soups in southern Chinese cuisine, such as that of Guangdong Province.
The seeds of Lodoicea have been highly prized over the centuries; their rarity caused great interest and high prices in royal courts, and the tough outer seed coat has been used to make bowls such as for Sufi/Dervish beggar-alms kashkul bowls and other instruments.[22]
In traditional Chinese medicine, it is used to treat inflammation, nausea and abdominal pain.[38]
Lodoicea maldivica is officially classified as an endangered species by the International Union for Conservation of Nature (IUCN), with only approximately 8,000 wild mature trees left as of 2019.[13] The history of exploitation continues today, and the collection of nuts has virtually stopped all natural regeneration of populations[39] with the exception of the introduced population on Silhouette. This palm has been lost from the wild from three Seychelles islands within its former range.[39] Habitat loss is one of the major threats to the survival of remaining populations, there have been numerous fires on the islands of Praslin and Curieuse, and only immature trees remain over large parts of these islands.[39]
The Seychelles is a World Heritage Site, and a third of the area is now protected.[40] The main populations of Lodoicea are found within the Praslin and Curieuse National Parks,[39] and the trade in nuts is controlled by the Coco-de-mer (Management) Decree of 1995.[39] Firebreaks also exist at key sites in an effort to prevent devastating fires from sweeping through populations.[39] Cultivated palms are grown on a number of other islands and are widely present in botanic gardens; although the collection of seeds in order to recruit these populations may be a further threat to the remaining natural stands.[39] Conservation priorities are the continued protection of populations, enforcement of regulations and effective fire control.[39]
A single cultivated plant at the Botanical Garden of Kolkata, maintained by the Botanical Survey of India, was successfully artificially pollinated in 2015.[41]
Sufi kashkuls were often made from a coco de mer which would be difficult to find for ordinary beggars.
Kashkul with portrait of dervishes and a mounted falconer, A.H. 1280. Brooklyn Museum.
This article incorporates text from the ARKive fact-file "Lodoicea" under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License and the GFDL.
{{cite journal}}: Missing or empty |title= (help) Lodoicea, commonly known as the sea coconut, coco de mer, or double coconut, is a monotypic genus in the palm family. The sole species, Lodoicea maldivica, is endemic to the islands of Praslin and Curieuse in the Seychelles. It has the biggest seed in a plant. It formerly also was found on the small islets of St Pierre, Chauve-Souris, and Ile Ronde (Round Island), all located near Praslin, but had become extinct there for a time until recently reintroduced.
La sejŝela palmo (Lodoicea maldivica), aŭ sejŝela nukso estas endemia Palmo aŭ Arakaco, kiu nur kreskas nature sur la insularo de la Sejŝeloj. Ĝi nur kreskas sur la du ĉefaj insuloj Praslin kaj Curieuse. Ĉi tie ĝi formas ofte puraj palmaroj nur el sejŝelaj palmoj. Ĝiaj semoj estas la plej grandaj de la planta regno.
La sejŝela palmo estas forta, alta, solitera kaj sendorna ventumilpalmo. Ĝi estas dioika plufloje floranta. La trunko estas rekta, ĉe la bazo iom pli larĝa kaj kun ringoj (spuroj de la folicikadroj). Ĝi havas altokreskon ĝis 24 m kaj trunkan diametron ĝis 50 cm.[1] La krono formas duonglobon konsistanta el ĉ. 15 ĝis 20 folioj[1].
La palmoj kreskas tre malrapide kaj verŝajne povas vivi 200 jarojn.[2]
La Kromosomonombro estas 2n = 34.
La folioj estas falditaj, manfome dividita kaj restas post la formortado ĉe la planto, ĉe la altaj palmoj ĝi forfalas pro la propra pezo. La foliingo disŝiras vidalvide de la pedunklo, kaj ĉe la bazo de la pedunklo formiĝas triangula fendo. La pedunklo longas 1,8 ĝis 3,6 m.[1] Ĝi estas forta kun profunda kanaleto, je la malsupra surfaco ĝi estas rondigita. La malsupra surfaco estas kovrata de malgrandaj nigraj punktoj kaj neregulaj hararo. La meza ripo estas longa, fariĝante iom post iom pli mallarĝaj kaj atingas preskaŭ la fino de la foliplato. La foliplato estas preskaŭ samlonga kiel la pedunklo. Ĝi longas ĝis 5,4 m kaj larĝas 3,6 m .[1] Ĝi estas rigida, je la bazo kojnforma kaj estas dividita en simplaj segmentoj je la kvarono ĝis triono de la longeco. Tiuj segmentoj estas mallonge dupartaj (bifidaj), la liberaj finoj pendas. La supra surfaco estas brila, glata, la malsupra surfaco malbrila kaj kun densa hararo laŭlonge de la faldo. La mezaj ripoj estas bone videblaj je la malsupra surfaco.
La floraroj estas masivaj, staras inter la folioj (interfolie)kaj estas pli mallongaj ol la folioj. Ili pendas. Masklaj kaj inaj floraroj signife distingiĝas.
La masklaj floraroj havas mallongajn kaj mallarĝaj pedunklojn. Ili estas plej ofte nedisbranĉigitaj kaj finiĝas en unuopaj raĥiloj (florportanta akso) aŭ en du ĝis tri fingumitaj raĥiloj. La antaŭfolio estas malonga, kun du kiloj kaj je la ventro fendita, sed havas longan fermitan pinton. Ekzistas unu brakteo ĉe la pedunklo de la floraro, kiu kovras la pedunklon. La raĥilo estas masiva, amentosimila kaj portas je la bazo pluraj grandaj malplenaj ujoformaj brakteoj. Super tiuj staras spirale ordigita ledraj brakteoj, kunkreskis flanke kaj formas distale grandaj fosaĵoj. En tiuj fosaĵoj staras en cincino 60 ĝis 70 masklaj floroj.
Ĉiu maskla floro havas unu fibreca brakteolo. La tri sepaloj estas kunkreskinta en nesimetria tubo, la pintoj estas liberaj kaj nesimetriaj. La korolo konsistas el longa bazo kaj tri oblongaj pintoj, kiuj larĝas nesame. Unu floro enhavas 17 ĝis 22 stamenoj, kiuj havas je la surfaco plilongigitan receptakulon. La filamentoj estas mallongaj, larĝaj, la anteroj estas oblongaj kaj la pintoj retrofleksigitaj. La rudimento de la pistilo estas kolonforma kaj triparta.
La ina floraro estas ne disbranĉigita. Aĝi havas antaŭfolion kaj du (ĝis tri) tubaj brakteoj ĉe la florara pedunklo. Tiuj brakteo estas fendita je la ventro, kaj havas pintan finon simiel kiel la maskla floraro. Ekzistas nur unu raĥilo, kiu estas mallonga, larĝa, arkforma kaj je la fino pli mallarĝa. Ĝi havas plurajn malplenajn ujformaj brakteoj. La sekvantaj brakteoj estas grandja kaj portas po unu ina floro.
La ina floro estas la plej granda floro ĉe palmoj. La floroj havas pedunklojn kaj je la bazo du flankaj grandaj ujformaj brakteoloj. La sepaloj estas liberaj, imbrikataj, ledraj, rondecaj kaj je la bazo dikiĝinta. La tri petaloj similaj al la sepaloj. La staminodioj estas triangulaj, malaltaj, baze kunkreskintaj kaj havas plurajn pintajn finojn. La ginecio estas ovforma kaj konsistas el tri karpeloj. Ili havas triloban centran nektarion. La pistilo estas larĝa. La tri stigmoj estas mallongaj kaj retrokurbita. La ovarioj estas bekformaj, ortotropaj, flanke flugilformaj kaj havas flankajn korpojn, eble neevoluintaj ovarioj.
La frukto estas granda kaj longas ĝis 50 cm[1]. Ĝi estas ovforma kaj pintakaj havas unu (ĝis tri) semojn. La eksokarpo estas glata, la mezokarpo fibreca. La endokarpo konsistas el unu ĝis tri dikaj kaj malmolaj drupoj.
La semo estas la plej granda el la plantsemoj. La endospermo estas dika kaj malmol, kava kaj homogena.
Semo pezas 10 ĝis 25 kg. Ĉar la frukto povas konsiti el ĝis tri semoj, la pezo povas esti ĝis 45 kg.[3]
Unu palmo formas ofte nur unu frukto po jaro. La maturiĝo de la frukto daŭras ĝis sep jaroj.[2]
La sejŝela palmo estas endemiulo sur la Sejŝeloj. Ĝi nur kreskas sur la deklivoj kaj valoj de la sejŝelaj insuloj Praslin kaj Curieuse. En pasinteco ĝi ankaŭ kreskis sur la najparaj insuloj. Ĝi ne kreskas en la marborda ebeno kaj sur la montaj pintoj.
Ĝi toleras diversajn grundojn. Plej bone ĝi kreskasen arbaroj super rpfundaj, humidaj valaj grundoj. Ĉi tie la sejŝelaj palmoj preskaŭ kreskas solaj aŭ en socio kun aliaj palmoj (ekzemple Deckenia nobilis) aŭ pandano Pandanus hornei..[4]
La IUCN kalkulis en 2011 ke ekzistas 8282 plenkreskaj arboj. La plej multaj kreskas en Vallée de Mai, en Fond Ferdinand kaj sur la insulo Curieuse.[4]
Dum la lastaj tri generacioj oni divenas malkrekson de la popilacio je ĉ. 30 %. La kialoj estas pedo de la kreskejo kaj naturaj incendioj kaj brulmastrumado kaj invadaj patogenoj kaj parazitoj. La palmo havas la staton "endanĝerita“.[4]
La genro Lodoicea estas en la familio Arekacoj ‚‘Arakaceae‘‘ en la subfamilio Coryphoideae, tribo Borasseae kaj subtribo Lataniinae. La genro konsistas nur el unu spcio, la specio Lodoicea maldivica. La parenca grupo estas eventuale la grupo el Borassodendron kaj Borassus.
La genro havas sian nomon laŭ la franca reĝo Ludoviko la 15-a.
La specia epiteto maldivica rilatas al la Maledivoj kaj ankoraŭ venis el la tempo, ke la semoj nur estas konataj de aldrivataj ekzempleroj de la Maledivoj.[1]
La folioj estas uzataj de la insulanoj por kovri la tegmentojn kaj por fari plektaĵojn. El la ligno oni povas fari palisadojn kaj akvujojn. El la semoj oni povas skulpti aĵojn. Ĝin oni povas nomi vegetabila eburo . La vendo de la nuksoj estas grava enspezfonto de la sejŝelanoj.
La sejŝela palmo (Lodoicea maldivica), aŭ sejŝela nukso estas endemia Palmo aŭ Arakaco, kiu nur kreskas nature sur la insularo de la Sejŝeloj. Ĝi nur kreskas sur la du ĉefaj insuloj Praslin kaj Curieuse. Ĉi tie ĝi formas ofte puraj palmaroj nur el sejŝelaj palmoj. Ĝiaj semoj estas la plej grandaj de la planta regno.
Lodoicea Comm. ex J.St.-Hil. 1805 es un género de plantas perteneciente a la familia de las palmeras (Arecaceae). Es monotípico y su única especie el coco de mar (Lodoicea maldivica) es originaria de las Seychelles y de Maldivas, esta especie produce la mayor semilla del mundo, puede llegar a pesar 20 kg.
Nombres comunes: coco de mar, coco de mer, coco fesse. En la antigüedad se conocía con el nombre de coco de las Maldivas. El nombre Lodoicea maldivica tiene su origen antes del siglo XVIII, cuando las Seychelles estaban deshabitadas. En tiempos antiguos algunos de los cocos que cayeron de las palmeras de las Seychelles fueron a parar al mar y las corrientes se los llevaron hasta las costas de los atolones de las Maldivas. Estos cocos solamente pueden flotar durante el proceso de germinación. Fueron un artículo exportado por los antiguos comerciantes maldivos al subcontinente indio por su valor medicinal principalmente.[2]
La especie es originaria del archipiélago de Seychelles, de clima ecuatorial. Está presente en estado salvaje en las islas de Praslin y Curieuse.
El cultivo fuera de su hábitat natural es bastante raro. Es demasiado difícil debido a la lentitud de germinación, y la reglamentación sobre la exportación de las semillas.
Aparece en las monedas de Seychelles de cinco rupias.
El simbolismo sexual de este árbol hizo que se utilizaron las semillas como afrodisíaco. Pero la semilla no tiene propiedades farmacológicas conocidas.
Lodoicea maldivica fue descrita por (J.F.Gmel.) Pers. y publicado en Syn. Pl. (Persoon) 2: 630. 1807.[3]
Lodoicea: nombre genérico otorgado en honor de Luis XV de Francia (latinizado como Ludovicus).[4]
maldivica: epíteto geográfico que se refiere a su localización en Maldivas.
Lodoicea Comm. ex J.St.-Hil. 1805 es un género de plantas perteneciente a la familia de las palmeras (Arecaceae). Es monotípico y su única especie el coco de mar (Lodoicea maldivica) es originaria de las Seychelles y de Maldivas, esta especie produce la mayor semilla del mundo, puede llegar a pesar 20 kg.
Seišellipalm (Lodoicea maldivica) on igihaljas puittaim palmiliste sugukonnast, seišellipalmi perekonna ainuke liik.
Seišellipalm on kahekojaline taim. Taime soo saab määrata alles siis, kui see esimest korda õitsema hakkab. Selleks võib kuluda 11–45 aastat.
Seišellipalm on endeemne liik, mis esineb ainult Seišellide Praslini ja Curieuse'i saarel. Varem leidus teda ka Saint Pierre'i, Chauve-Souris' ja Ile Ronde'i saarel, kuid nendel on ta nüüdseks välja surnud.
Teadaolevast umbes 4000 isendist suurem osa kasvab Praslini saarel Vallée de Mai rahvuspargis, mis kuulub UNESCO maailmapärandi nimistusse.
Palmid kasvavad üksikult, eelistatavalt avatud nõlvadel. Erosioon võib puid kahjustada.
Tugeva ja sirge püstise tüvega puu kasvab umbes 30 meetri kõrguseks, emastaimed kuni 24 meetri kõrguseks. Tüve tüükaosa on pirnikujuline. Tüvi hakkab moodustuma alles umbes 15-aastaselt. Võra on tihe. Lehvikukujulised jäigad sõrmjad lehed on 7–10 meetri pikkused ja umbes 4,5 meetri laiused. Leherootsud on 2–4 meetri pikkused.
Urbadega sarnanevad isasõied paiknevad rühmiti spiraalselt. Õied on kuni 1 meetri pikkused. Emasõied paiknevad ühekaupa. Emasõied ei avane korraga, mistõttu puu õitsemine venib 8–10 aasta peale. Oletatakse, et õisi tolmeldavad palmisaludes elavad endeemsed sisalikud. Ka tuule ja vihma rolli tolmeldamisel peetakse oluliseks.
Vili on kahehõlmaline, väga harva kolmehõlmaline. Küpse vilja läbimõõt on 40–50 cm ja see kaalub 15–30 kg. Vilja küpsemiseks kulub 6–7 aastat ja seemne idanemiseks 2 aastat, misjärel noor taim saab veel 3–4 aastat seemnest toitaineid. Viljakest on umbes 10 cm paksune ja loomade jaoks ebameeldiva maitsega. Väline viljakest on sile, keskmine viljakest kiuline. Vili sisaldab tavaliselt üht, harvem 2 või 4 seemet. Noore taime idu asub hõlmade vahel.
Seišellipalmile kuulub mitu taimeriigi maailmarekordit. Ta on eelkõige tuntud maailma suurima vilja kandjana. Kõige raskema vilja kaaluks on mõõdetud 42 kg ja selles oleva kõige raskema seemne kaaluks 17,6 kg.
Palmide eluea kohta üksmeelne arvamus puudub. Puude vanuseks on hinnatud 200–400 aastat, kuid võib ka olla, et need elavad koguni 800-aastaseks.
Seišellipalmi kujutis on Seišellide 5-ruupiasel mündil.
Palmi viljade ekspordiks läheb vaja sertifikaati.
Meremeestele, kes esimest korda nägid seišellipalmi vilju ookeanil hulpimas, meenutasid viljad naise tuharaid. Selletõttu anti taimele esialgu teaduslik nimi Lodoicea kallipyge, mille tagumine sõna tähendab kreeka keeles 'ilus tagumik'.
Minevikus usuti, et seišellipalmi vili on veest kergem ja sel teel saarele jõudnud. Tänapäeval on selgunud, et eluvõimeline vili on veest raskem ja veepinnal võib ujumas kohata üksnes mädanenud vilju. See seletab fakti, et seišellipalm kasvab looduslikult üksnes kahel saarel ja mitte kusagil mujal maailmas.
Seišellipalm avastati 1768. Enne seda tunti üksnes palmi vilju. Paljud uskusid, et need kasvavad müütilisel puul ookeani põhjas. 16. sajandi euroopa aadlikud hoidsid sageli oma kodus seišellipalmi puhastatud viljakesti, mida kaunistati kalliskividega.
Seišellipalmi 18. sajandil levinud teaduslik nimi oli maldiivi palm (Lodoicea maldivica). Sel ajal olid Seišellid asustamata. Saartel vette kukkunud mädanenud vilju kandis hoovus Maldiivide suunas. Maldiividel korjati palmivilju randadelt ning müüdi väärisesemetena, samuti usuti palmiviljadel olevat maagiline ravivõime, mida kasutati näiteks ajurveda meditsiinis ja hiina rahvameditsiinis.
Taimeperekonna nimi Lodoicea on antud Louis XV auks.
Kuulujutt räägib, et seišellipalmi vili vajab tihedat lehekihti puu all, sest kui see kukub puu otsast kõvale maale, siis tema koor praguneb ja vili läheb mädanema enne kui idanema. [viide?]
Seišellipalm (Lodoicea maldivica) on igihaljas puittaim palmiliste sugukonnast, seišellipalmi perekonna ainuke liik.
Seišellipalm on kahekojaline taim. Taime soo saab määrata alles siis, kui see esimest korda õitsema hakkab. Selleks võib kuluda 11–45 aastat.
Seychellienpalmu (Lodoicea maldivica) on palmulaji, jota kasvaa luonnonvaraisena vain muutamilla Seychellien saarilla.
Seychellienpalmu kasvaa 25–35 metriä korkeaksi. Lehdet ovat viuhkanmuotoiset, 7–10 metriä pitkät. Kypsä hedelmä on halkaisijaltaan 40–50 cm, painaa 15–30 kg. Sen sisällä oleva siemen on kasvikunnan suurin siemen.
Seychellienpalmu (Lodoicea maldivica) on palmulaji, jota kasvaa luonnonvaraisena vain muutamilla Seychellien saarilla.
Seychellienpalmu kasvaa 25–35 metriä korkeaksi. Lehdet ovat viuhkanmuotoiset, 7–10 metriä pitkät. Kypsä hedelmä on halkaisijaltaan 40–50 cm, painaa 15–30 kg. Sen sisällä oleva siemen on kasvikunnan suurin siemen.
Le cocotier de mer ou coco de mer (Lodoicea maldivica) est un palmier (famille des Arécacées) originaire des Seychelles, et non des Maldives — auxquelles on croyait autrefois pouvoir attribuer le lieu d'origine de ses noix parties à la dérive[1] — qui produit la plus grosse graine du monde. Cette dernière est surnommée cocofesse et peut faire une vingtaine de kilogrammes.
De nombreux noms vernaculaires sont utilisés aux Seychelles : cocofesse, coco jumeau, coco indécent[2]. Le terme coco de mer désigne aussi bien le fruit, la graine ou le palmier en entier, par métonymie. Il n'y a plus, de par le monde, que 8 000 cocotiers des mers ; un trésor très protégé, où une seule graine coûte 9 000 euros.[réf. nécessaire]
La première mention botanique de ce palmier vient d'un médecin botaniste portugais, Garcia de Orta, qui en 1563, le nomme coco das Maldivas[n 1]. À cette époque, ces grosses noix de coco pouvaient être trouvées en mer dans l'Océan Indien et sur les plages des Maldives, de l'Inde et du Sri Lanka[2]. Rares, de forme pour le moins suggestive et d'origine inconnue, ces noix avaient tout pour susciter l'imagination débridée des hommes. On les nomma en conséquence cocos de mer ou cocos de Salomon pour évoquer leur origine merveilleuse. « Ne connaissant pas l'arbre qui le produisait, ne le pouvant découvrir, on avait imaginé que c'était le fruit d'une plante qui croissait au fond de la mer, qui se détachait quand il était mûr, & que sa légèreté faisait surnager au-dessus des eaux » (Pierre Sonnerat, Voyage à la Nouvelle Guinée[3], 1776). En Inde, on attribuait à sa coque des propriétés de contrepoison (thériaque), très appréciées des « grands seigneurs de l'Indostan » qui l'achetaient à prix d'or. Les souverains des Maldives firent un négoce fructueux de sa noix avec des pays lointains comme l'Indonésie, le Japon et la Chine où elle était renommée comme plante médicinale[2].
L'origine des cocos de mer fut établie en 1768 par Marion Dufresne, un corsaire malouin, comme étant l'île de Praslin, dans l'archipel des Seychelles, situés au nord de Madagascar, à plus de 2 100 km des Maldives (qui elles, sont situées au large de l'Inde du Sud).
Peu de temps après, le botaniste voyageur, Pierre Sonnerat, parti de l'Isle de France (île Maurice) comme « écrivain de vaisseau » pour une expédition de onze mois (de 1771 à 1772) pour chercher des épices aux Philippines et aux Moluques, fait une escale à l'île de Praslin où il s'émerveille sur le coco de mer. Il consacrera d'ailleurs le premier chapitre de son récit de Voyage à la Nouvelle Guinée publiée en 1776, à une description précise du « grand palmier de l'Isle Praslin », de ses fleurs et fruits, le tout bien illustré de plusieurs gravures[3]. Avant cette publication, il avait lu une description botanique de ce palmier lors d'une séance de l'Académie (en 1773).
Cette description sera ensuite dénommée par le professeur Gmelin, Cocos maldioica. Lorsque ce professeur des chaires de médecine, chimie et botanique de Göttingen supervisa la 13e édition du Systema Naturae de 1791 de Linné, il l'enrichit de nombreux ajouts et modifications. C'est ainsi que sous le nom de Cocos maldioica[4], il indique « C. inermis, foliis bipinnatis: foliolis bifidis. Sonner. it. nov. Guin. p. 4. t.3-7 ». Malgré le renvoi à Sonnerat, c'est cette description de Gmelin qui fera office de basionyme, en raison de l'absence de dénomination latine par Sonnerat.
La création du nom de genre Lodoicea revient à un autre botaniste voyageur français haut en couleur, Philibert Commerson, qui accompagna Bougainville dans son voyage autour du monde. Après la grande boucle, il arriva à l'Île-de-France et entreprit de recenser les palmiers. Il eut tout de suite un coup de cœur pour le cocofesse dont quelques échantillons avaient été rapportés de l'île Praslin aux Seychelles par l'ingénieur Barré de l'expédition Marion Dufresne. Commerson, le découvreur émerveillé de la Nouvelle-Cythère (Tahiti), le dessinera et le fera dessiner par Jossigny dans une série de 15 planches conservées au Muséum. On raconte que Bougainville, en le contemplant dans le cabinet de curiosité de l'intendant Pierre Poivre, aurait proposé le nom de « cucul la prasline »[5]. Toutefois, Commerson choisit pour ce palmier un nom latin bien plus linnéen, Lodoicea callipyge[6],[7], avec pour nom de genre Lodoicea afin d'évoquer la plus belle des filles du roi Priam, Laodice[5],[8],[n 2] et pour épithète spécifique callipyge du grec ancien καλλίπυγος, kallípugos « qui a de belles fesses », qualificatif d’Aphrodite.
En 1805, Jaume Saint-Hilaire le décrit dans Exposition des familles naturelles[9]... sous le nom de Lodoicea callipyge Commers., en l'attribuant donc à Commerson. Il ajoute qu'il a pu voir chez M. de Jussieu, les très beaux dessins que Commerson en fit faire[10].
Enfin en 1807, c'est Persoon le mycologue sud-africain installé à Paris, qui aura le mot de la fin. Il indique dans Synopsis plantarum: seu enchiridium... (1807) que Cocos maldivica est reclassé en Lodoicea maldivica (J.F.Gmel.) Pers[11], bien que le palmier ne soit pas originaire des Maldives et que Sonnerat et Commerson, les premiers descripteurs de l'espèce et du genre ne soient pas mentionnés... mais ainsi vont les règles du code international de nomenclature botanique.
L'histoire de la nomenclature esquissée dans la section précédente, doit être complétée suivant The Plant List par[12] :
Le genre Lodoicea partage sa sous-tribu avec trois autres genres : Borassus, Borassodendron et Latania[2]. Tous les Lataninae sont dioïques. Sur le plan morphologique, Lodoicea est le plus proche de Borassus, le plus répandu des quatre genres et le seul autre taxon de la sous-tribu à produire des noix bilobée.
Lodoicea maldivica est la seule espèce du genre Lodoicea.
Inflorescence mâle
Fruits de divers âges
Noix mature bilobée - MHNT
L'espèce est originaire de l'archipel des Seychelles. À l'état sauvage, on ne la trouvait que sur les îles Praslin et Curieuse qui à elles deux font moins de 5 000 ha.
La population la plus importante se trouve sur Praslin où elle est localement dominante dans la vallée de Mai. En 2002, la population de cette vallée était réduite à 1 163 cocotiers adultes dont 55 % de mâles[14]. Des études récentes indiquent environ 21 000 cocotiers sur Praslin, et 3 800 sur Curieuse.
Sa culture en dehors de son habitat naturel aux Seychelles est assez rare. Elle est rendue difficile par la lenteur de la germination, et la réglementation sur l'exportation des graines.
L'IUCN a mis le coco-de-mer sur la liste rouge des espèces[15] « en danger ». L'espèce qui peut vivre 350 ans met 25 ans pour atteindre l'âge de reproduction. Aux Seychelles, les noix sont vendues comme souvenirs, jusqu'à 300 € pour les spécimens polis[2]. En principe le négoce est contrôlé mais il y a un braconnage qui fait peser une sévère contrainte sur la reproduction spontanée. Les incendies sont aussi une menace récurrente qui a affecté la population de l'île[16].
Jadis, les feuilles du coco de mer ont servi aux habitants de l'île de Praslin à fournir le chaume pour couvrir leurs cases ou à faire des paniers, des chapeaux ou des nattes, le stipe à faire des meubles et des caisses, la bourre (l'enveloppe fibreuse du fruit) à faire des cordes et la coque à faire des récipients. La gelée à l'intérieur des noix immatures était considérée comme un mets délicat.
Les contours étonnamment féminins du cocofesse ont de tout temps été la source de fantasmes que d'habiles commerçants ont su exploiter. Suivant le principe de signature, selon lequel la forme et l'aspect des plantes est à rapprocher de leurs propriétés thérapeutiques, le cocofesse est à l'origine de nombreux produits commerciaux aphrodisiaques comme des boissons (liqueur coco d'Amour) ou des parfums[2]. Très chère, la chair de la graine est introuvable au menu des restaurants mais réservée aux chefs d'État en visite aux Seychelles. Le cocofesse est vendu comme souvenir aux touristes, sous contrôle de l'État qui en réglemente l'exportation. Aux Seychelles, le cocofesse est traditionnellement offert aux jeunes mariés.
Le cocofesse est le symbole des Seychelles : il est représenté sur les pièces seychelloises de cinq roupies.
Le coco de mer est cultivé dans les jardins d'ornement dans de nombreuses régions tropicales du monde.
Le cocotier de mer ou coco de mer (Lodoicea maldivica) est un palmier (famille des Arécacées) originaire des Seychelles, et non des Maldives — auxquelles on croyait autrefois pouvoir attribuer le lieu d'origine de ses noix parties à la dérive — qui produit la plus grosse graine du monde. Cette dernière est surnommée cocofesse et peut faire une vingtaine de kilogrammes.
De nombreux noms vernaculaires sont utilisés aux Seychelles : cocofesse, coco jumeau, coco indécent. Le terme coco de mer désigne aussi bien le fruit, la graine ou le palmier en entier, par métonymie. Il n'y a plus, de par le monde, que 8 000 cocotiers des mers ; un trésor très protégé, où une seule graine coûte 9 000 euros.[réf. nécessaire]
Speiceas pailme a fhaightear sna Séiséil san Aigéan Indiach. An toradh i measc na dtorthaí is mó, suas le 20 kg, agus togann sé 10 mbliain air aibiú. Buacach, ionas go gcartar go minic ar chóstaí an aigéin sin é: mar sin, bhí eolas air roimh fhionnadh an chrainn féin. Uaireanta tugtar an cnó dúbailte cócó ar an gcnó, de bhrí go bhfuil an toradh cosúil le dhá chnó cócó atá comhtháthaithe le chéile.
Il cocco di mare (Lodoicea maldivica J.F. Gmel. Pers.), detto anche coco de mer (pronuncia francese [kɔko dəˈmɛːʀ]) è una pianta della famiglia delle Arecacee, unica specie del genere Lodoicea.[2]
Cresce esclusivamente sulle isole di Praslin e Curieuse nelle Seychelles. Con un diametro di 50 cm e un peso di 15–22 kg, i suoi frutti contengono il seme più grande del regno vegetale. Il frutto richiede 6-7 anni per giungere a maturazione.
La particolarità della noce di cocco delle Seychelles è di avere una somiglianza all'anatomia dei glutei di una donna. Questa associazione con le sembianze femminili si riflette in uno dei nomi botanici arcaici della pianta, Lodoicea callypige Comm. ex J. St.-Hil. Altri nomi utilizzati in passato sono Lodoicea sechellarum Labill. e Lodoicea sonneratii Baill.
Nei secoli passati erano conosciute dagli arabi, dagli indiani e dai popoli dell'Asia orientale ed avevano un grande valore commerciale. Presso gli aristocratici europei del XVI secolo i gusci, decorati con pietre preziose, erano oggetto di collezione. Sino a che l'origine di tali frutti non fu scoperta nel 1768, si pensava che giungessero dagli abissi marini. Nacque la leggenda che si trattasse dei frutti di un albero che cresceva sotto la superficie del mare, che venne conosciuto anche in Occidente come cocco di mare.
Il nome del genere, Lodoicea, deriva da Lodoicus, la forma latinizzata di Louis, in onore del re Luigi XV di Francia.
La esclusiva presenza nelle due isole dell'arcipelago delle Seychelles deriva dalla particolare struttura del seme, molto grande, ma anche privo di mallo a maturità, fatto che ne rende impossibile la diffusione naturale mediante il trasporto con galleggiamento mediato dalle correnti marine, come avviene per la palma da cocco. Infatti il seme maturo ha peso specifico superiore a quello dell'acqua e quindi non galleggia.
La Lista rossa IUCN classifica Lodoicea maldivica come specie in pericolo di estinzione (Endangered).[1]
Il cocco di mare (Lodoicea maldivica J.F. Gmel. Pers.), detto anche coco de mer (pronuncia francese [kɔko dəˈmɛːʀ]) è una pianta della famiglia delle Arecacee, unica specie del genere Lodoicea.
Cresce esclusivamente sulle isole di Praslin e Curieuse nelle Seychelles. Con un diametro di 50 cm e un peso di 15–22 kg, i suoi frutti contengono il seme più grande del regno vegetale. Il frutto richiede 6-7 anni per giungere a maturazione.
Seišelinė lodoicė (lot. Lodoicea maldivica, pranc. Coco de Mer) – arekinių (Arecaceae) šeimos palmių rūšis, endeminė Seišelių salose (Praslene ir Kiurjoze).
Medis užauga iki 25–34 m aukščio. Lapai vėduokliški, 7-10 m ilgio, 4,5 m pločio, su 4 m ilgio lapkočiu. Augalas dvinamis (vyriški ir moteriški žiedai auga ant skirtingų medžių). Vyriški žiedai susitelkę į 1 m ilgio žirginį primenantį žiedyną. Užaugęs vaisius, vadinamas „jūros kokosu“ (Coco de Mer), yra 40-50 cm skersmens, sveria 15-30 kg (rekordas – 42 kg). Jo viduje yra pati masyviausia ir didžiausia sėkla iš visų augalų (sveria iki 17,6 kg). Šis vaisius auga labai ilgai – subręsta per 6-7 metus, prinoksta per 2 metus. Vaisių sudaro dvi skiltys. Epikarpas lygus, mezokarpas plaušingas, endokarpas storas, kietas, tuščiaviduris. Gemalas yra sąsmaukoje tarp dviejų vaisiaus dalių. Prinokę vaisiai skęsta vandenyje, tačiau keletą metų išbuvę dugne ir praradę viršutinį sluoksnį, iškyla į paviršių. Tačiau šios sėklos jau būna nebevaisingos.
Seišelinė lodoicė reta, nykstanti. Natūraliai auga tik dviejose Seišelių salose, o didžiausia jų koncentracija yra Vallée de Mai slėnyje Prasleno saloje. Dėl vaisių populiarumo, augalo lėto dauginimosi ir miškų gaisrų sunku rūšį išsaugoti. Dabar įveista kitose Seišelių salose bei kitur tropikuose.
Lodoicė augnama kaip dekoratyvinis augalas, vaisiai naudojami Ajurvedoje, kinų liaudies medicinoje. Dėl neįprastos vaisių išvaizdos, primenančios moters sėdmenis, jie laikyti magiškų galių turinčiais daiktais. Kadangi Seišeliai buvo negyvenami, apie lodoicės vaisius sužinota, kuomet jūra juos atplukdydavo į Maldyvus (dėl to lotyniškas pavadinimas yra maldivica). Iš ten jie buvo gabenami į Indiją bei Kiniją ir labai brangiai paduodami. Dėl nežinomos jų kilmės sklido legendos, kad šie vaisiai auga ant medžių, augančių jūros dugne. Vėliau atradus Seišelius, buvo pastebėta, kad augalas dvinamis – moteriški medžiai veda sėdmenis primenančius vaisius, o vyriški žiedai primena falą. Dėl to seišelinė lodoicė dar kartais vadinta „pažinimo medžiu“.
Vaisiai
Į krantą išplukdytas vaisius
Vaisiai ant medžio
Vyriškas žiedynas
Lodoicės Vallée de Mai slėnyje
Pokok Kelapa Laut (bahasa Perancis: coco de mer) yang merupakan ahli tunggal dalam genus Lodoicea, ialah sejenis palma yang berasal dari Pulau Praslin dan Pulau Curieuse di Seychelles. Pada satu ketika, pokok ini juga boleh didapati di Pulau St. Pierre, Pulau Chauve-Souris, dan Pulau Round yang merupakan sebahagian kepulauan Seychelles, tetapi kini telahpun pupus. Pokok Kelapa Laut kini merupakan salah satu spesies nadir yang terlindung. Bagaimanapun, pokok ini kini ditanam di Seychelles untuk membantu memulihara spesies ini, dan juga ditanam di banyak kawasan tropika sebagai pokok hiasan. Nama botaninya Lodoicea maldivica.
Pokok Kelapa Laut bertumbuh sehingga 25-34 meter tinggi. Daun-daunnya yang berbentuk kipas adalah sepanjang 7-10 meter dan selebar 4.5 meter, dengan petiol yang panjangnya 4 meter. Pokok ini bersifat dioesius, iaitu pokok jantan dan pokok betina adalah berasingan. Bunga jantan seolah-olah katkin, dan sepanjang satu meter.
Buah Kelapa Laut mengandungi biji yang terbesar dalam alam tumbuhan. Diameter buah yang matang sebanyak 40-50 sentimeter, dengan berat sebanyak 15-30 kilogram. Buah ini memerlukan 6-7 tahun untuk mencapai kematangan, dan lagi dua tahun untuk bercambah. Buah Kelapa Laut kekadang juga digelarkan double coconut (kelapa kembar), coco fesse, atau Seychelles nut (kekeras Seychelles) di luar negeri.
Pada suatu ketika, buah Kelapa Laut dipercayai merupakan sejenis biji hanyut yang bertujuan untuk disebarkan oleh laut. Bagaimanapun, buah ini kini diketahui terlalu berat untuk timbul dalam air, dan hanya buah-buah yang reput boleh didapati di permukaan laut. Ini menerangkan mengapa pokok-pokok ini hanya kini terdapat di dua buah pulau tersebut.
Kelasi-kelasi yang menemui buah ini berhanyut-hanyut di laut bertanggapan bahawa buah itu kelihatan seolah-olah punggung perempuan yang terpisah daripada jasad. Perkaitan ini dibayangkan dalam salah satu daripada nama botani kuno untuk pokok ini, Lodoicea callipyge Comm. ex J. St.-Hil. Callipyge ialah bahasa Greek untuk punggung cantik. Nama-nama botani lain yang pernah digunakan termasuk Lodoicea sechellarum Labill. dan Lodoicea sonneratii (Giseke) Baill. Nama genusnya Lodoicea berasal daripada Lodoicus, iaitu perkataan Latin untuk Louis, dan merupakan penghormatan kepada Raja Louis XV dari Perancis.
Sehingga punca yang benar untuk buah Kelapa Laut ditemui pada tahun 1768, banyak orang mempercayai bahawa buah ini berasal daripada sebuah pokok mitos yang tumbuh di dasar laut. Orang-orang bangsawan pada abad ke-16 sering membersihkan kulit buah ini dan menghiaskannya dengan permata yang berharga untuk galeri-galeri peribadi mereka.
Pokok Kelapa Laut (bahasa Perancis: coco de mer) yang merupakan ahli tunggal dalam genus Lodoicea, ialah sejenis palma yang berasal dari Pulau Praslin dan Pulau Curieuse di Seychelles. Pada satu ketika, pokok ini juga boleh didapati di Pulau St. Pierre, Pulau Chauve-Souris, dan Pulau Round yang merupakan sebahagian kepulauan Seychelles, tetapi kini telahpun pupus. Pokok Kelapa Laut kini merupakan salah satu spesies nadir yang terlindung. Bagaimanapun, pokok ini kini ditanam di Seychelles untuk membantu memulihara spesies ini, dan juga ditanam di banyak kawasan tropika sebagai pokok hiasan. Nama botaninya Lodoicea maldivica.
Pokok Kelapa Laut bertumbuh sehingga 25-34 meter tinggi. Daun-daunnya yang berbentuk kipas adalah sepanjang 7-10 meter dan selebar 4.5 meter, dengan petiol yang panjangnya 4 meter. Pokok ini bersifat dioesius, iaitu pokok jantan dan pokok betina adalah berasingan. Bunga jantan seolah-olah katkin, dan sepanjang satu meter.
De coco de mer (Lodoicea maldivica) behoort tot de palmenfamilie (Palmae of Arecaceae). Het is de enige soort in het geslacht Lodoicea, een zogeheten monotypisch geslacht. De plant is endemisch op de Seychellen, waar deze voorkomt op Praslin en Curieuse. De vrucht van de boom, ook coco de mer of zeekokosnoot genoemd, bevat het grootste zaad van alle bekende plantensoorten. De vrucht heeft zes tot zeven jaar nodig om te rijpen; een volgroeide vrucht kan een diameter van 40–50 cm hebben en 15–30 kg wegen.
De zeelieden die de vrucht voor het eerst drijvend op de Indische Oceaan tegenkwamen vonden dat deze een treffende gelijkenis had met het achterwerk van een vrouw. Deze gelijkenis is nog gereflecteerd in het synoniem Lodoicea callypige Comm. ex J.St.-Hil., waar de soortaanduiding callipyge Oudgrieks is voor "mooi achterwerk". Andere synoniemen zijn onder meer Lodoicea sechellarum Labill. en Lodoicea sonneratii (Giseke) Baill.
Totdat de werkelijke bron van deze vruchten werd ontdekt in 1768 dacht men dat deze afkomstig waren van een boom die op de zeebodem groeide.[1] De zeldzaamheid gaf aan de vruchten een grote waarde: ze werden vaak verzameld. De coco de mer is momenteel[wanneer?] een zeldzame beschermde soort.
De botanische naam Lodoicea is afgeleid van Lodoicus, een verlatijnsing van 'Louis' en verwijst naar Louis XV.
Bronnen, noten en/of referenties
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Lodoicea maldivica op Wikimedia Commons. Lodoicja seszelska (Lodoicea maldivica, J. F. Gmelin), nazywana także palmą seszelską oraz coco de mer (kokos morski) – gatunek rośliny z rodziny arekowatych (Arecaceae), który rośnie tylko na 2 wysepkach Praslin i Curieuse, w archipelagu Seszeli. Jedyny gatunek z monotypowego rodzaju lodoicja (Lodoicea Comm. ex DC.). Znajduje się w godle Seszeli[2].
Borassus sonneratii Giseke, Cocos maldivica J. F. Gmel., Lodoicea callypige Comm. ex J. St.-Hil., Lodoicea sechellarum Labill., Lodoicea sonneratii (Giseke) Baill.
Należy do rodziny arekowatych (Arecaceae), rzędu arekowce (Arecales), kladu jednoliścienne (monocots) w obrębie kladu okrytonasiennych. W obrębie arekowatych należy do podrodziny Coryphoideae, plemienia Borasseae i podplemienia Lataniinae[2].
Drzewo o wysokości do 40 m. Ma duże, wachlarzowate liście wyrastające na wierzchołku kłodziny. Podwójne owoce o sercowatym kształcie przypominają wyglądem pośladki, zawierają po jednym nasionie w każdym owocu, nasiona te uważane są za największe na świecie[3]. Lodoicja jest rośliną zagrożoną wyginięciem, gdyż występuje na niewielkim tylko obszarze, jej nasiona długo muszą dojrzewać, kiełkowanie jest też bardzo długie (kilka miesięcy)[3]. Owoce tej palmy były znane od dawna, były przenoszone przez prądy morskie i wyrzucane na brzeg, nie znano jednak ich pochodzenia.[3].
Lodoicja seszelska (Lodoicea maldivica, J. F. Gmelin), nazywana także palmą seszelską oraz coco de mer (kokos morski) – gatunek rośliny z rodziny arekowatych (Arecaceae), który rośnie tylko na 2 wysepkach Praslin i Curieuse, w archipelagu Seszeli. Jedyny gatunek z monotypowego rodzaju lodoicja (Lodoicea Comm. ex DC.). Znajduje się w godle Seszeli.
O coco-do-mar, que durante muitos anos os navegadores pensavam que crescia no fundo do mar, uma vez que só o encontravam a flutuar, é a maior semente do mundo e tem a forma de coxas humanas, com o respectivo púbis numa das faces. É produzida por uma palmeira, a Lodoicea maldivica, endémica da ilha de Praslin, nas Seicheles, embora haja alguns exemplares introduzidos noutras ilhas do arquipélago.
A planta desenvolve-se em zonas com solo bem drenado, em encostas expostas, embora o seu crescimento seja reduzido com a erosão. Na ilha de Praslin, existe uma floresta natural de coco-de-mar na Reserva da Natureza do Vallée de Mai, que foi inscrito pela UNESCO em 1984 na lista dos sítios que constituem Património Mundial
É uma árvore dioica, com um tronco fino para o seu tamanho: uma árvore-macho atinge 30 m de altura, enquanto que se encontram fêmeas com 24 m. As frondes são também enormes, podem atingir 10 m de comprimento por 3,5 a 4 m de largura e são marcescentes, ou seja, conservam-se presas ao tronco depois de secas. A inflorescência masculina pode atingir um metro de comprimento.
A árvore-fêmea pode produzir uma grande quantidade de frutos, que exteriormente não são muito diferentes dum coco, com um epicarpo fibroso; a semente, o coco-do-mar, tem dois lobos e pode atingir 30 kg de peso.
O fruto leva 6-7 anos a amadurecer e a germinação da semente leva 7-10 anos até aparecer a primeira folha. O tronco não se pode ver até a planta ter já 15 anos e atinge a maturidade com 20 a 40 anos. Por estas razões, pensa-se que uma planta saudável possa atingir uma idade de 200 a 400 anos.
Cocosul de mare (Lodoicea maldivica) este un palmier din familia Arecaceae, originar din Seychelles și Maldive, care produce cele mai mari semințe din lume ce pot ajunge la 20 kg.
Trunchiul poate să ajungă la înălțimea de 30 m. Frunzele sunt de mari dimensiuni.
Florile masculine sunt cilindrice și fără ramificație și au o formă falică. Cele feminine sunt ramificate și acoperite de solzi.
Fructul este un cocos sau nucă de culoare verde, care poate atinge și 25 kg, fiind fructul cel mai mare din lume. Sub coaja fibroasă se găsesc trei semințe care pot cântări până la 20 kg (sămânța cea mai mare din lume). Exportul ei este controlat, fiind o specie vulnerabilă.
Specie este originară din arhipelagul Seychelles, de climă ecuatorială. Există în stadiu sălbatic în insulele Praslin și Curieuse.
Cultivarea în afara habitatului este destul de rară datorită lentitudinii de germinație și legilor care controlează exportul de semințe.
Apare pe monezile din Seychelles de cinci rupii. Simbolismul sexual al acestui arbore a făcut ca semințele să fie folosite ca afrodiziac deși semințele nu au proprietăți farmacologice cunoscute.
Cocosul de mare (Lodoicea maldivica) este un palmier din familia Arecaceae, originar din Seychelles și Maldive, care produce cele mai mari semințe din lume ce pot ajunge la 20 kg.
Dubbelkokosnöt, även kallad havsnöt (Lodoicea maldivica) är en art i familjen palmer som förekommer på några öar i Seychellerna öster om Afrika. Arten är ensam i släktet Lodoicea.
Palmen är 20–30 meter hög, med upp till 0,5 meter långa och 10–25 kilo tunga, olivgröna, till det yttre djupt inskurna frukter, dubbel kokosnöt eller maldivisk nöt, vars tjocka, köttigt-trådiga hölje omsluter endast ett frö. Denna världens största trädfrukt har en närande kärna liksom kokosnöten. Växtens stam används till palissader, tråg med mera. De solfjäderformiga bladen till hustak, flätverk med mera. Genom brittiska regeringen kom Lodoicea att skyddas mot utrotning genom att fridlysas.
Wikimedia Commons har media som rör Dubbelkokosnöt.
Dubbelkokosnöt, även kallad havsnöt (Lodoicea maldivica) är en art i familjen palmer som förekommer på några öar i Seychellerna öster om Afrika. Arten är ensam i släktet Lodoicea.
Palmen är 20–30 meter hög, med upp till 0,5 meter långa och 10–25 kilo tunga, olivgröna, till det yttre djupt inskurna frukter, dubbel kokosnöt eller maldivisk nöt, vars tjocka, köttigt-trådiga hölje omsluter endast ett frö. Denna världens största trädfrukt har en närande kärna liksom kokosnöten. Växtens stam används till palissader, tråg med mera. De solfjäderformiga bladen till hustak, flätverk med mera. Genom brittiska regeringen kom Lodoicea att skyddas mot utrotning genom att fridlysas.
Моряки XVI століття, перебуваючи в далеких плаваннях, іноді виловлювали у водах океану або знаходили на березі величезні, незвичайні за формою горіхи діаметром до півметра і масою 10 — 15 кілограмів. Горіх являв собою як би дві округло-опуклі лопаті, що зрослися, розділені глибокою борозною.
Легенди стверджували, що ці горіхи ростуть в підводних садах біля острова Яви, але раптово зникають, як тільки намагаються їх дістати. Коли ж вони піднімаються над водою, на них оселяються величезні орли, які пожирають тих людей, які намагаються наблизитися. Трохи пізніше батьківщиною горіхів почали вважати Мальдівські острови, розташовані в 500 милях на південь від Шрі-Ланки, й назвали їх «Мальдівські горіхи».
Горіхи наділяли надзвичайною чарівною силою і зберігали як талісмани. Вважали, що вони зцілюють від усіх хвороб, наділені приворожуючою дією, захищають від ворогів, рідина, що міститься в горіху, оголошувалася протиотрутою проти будь-яких отрут.
Довгий час люди не знали, на якій рослині ростуть такі горіхи, тому забобонні вважали їх насінням диявола.
Ціна одного такого горіха часом дорівнювала чи не вартості навантаженого корабля, а імператор Рудольф II в кінці XVI століття за кубок з шкаралупи цього горіха сплатив колосальну як на ті часи суму — 6000 золотом.
Лише в 1742 році, після відкриття португальцями на північний схід від Мадагаскару групи Сейшельських островів, таємниця горіхів була розкрита. На двох з численних островів, складених гранітними брилами, оточених кораловими рифами, названих Праслен і Курйоз, була виявлена пальма, на якій росли ці горіхи. Їх назвали Сейшельськими, а пальму — Сейшельська горіхова пальма.
Висока, повільно зростаюча пальма висотою 25 — 34 м. Листя розташовані віялоподібно. Черешок кожного листа довжиною від 2,5 до 6 метрів вінчають віялоподібно розташовані пластинки листа, створюючи подобу віяла 3 — 5-метрової ширини. Цікава особливість цієї пальми — число її листів ніколи не перевищує тридцяти. Сейшельська пальма — дводомна рослина. Це дерево утворює сережкоподібні чоловічі суцвіття довжиною 1 — 2 м. Дрібні чоловічі квітки в пучках по 20 — 30 занурені в ямки на осі суцвіття. В квітках близько 30 тичинок, зрощених в одну колонку. Квіти кожної ямки розкриваються не одночасно, тому цвітіння рослини розтягується на 8 — 10 років. У жіночих суцвіттях 5 — 13 великих (до 7 см в діаметрі) квіток з однією маточкою.
Пальма починає плодоносити у віці 100 років, але її граничного віку ніхто не знає; деякі стверджують, що вона доживає до 800 років. У пальми одночасно зав'язується до 30 горіхів. Крупний плід, який називають морський кокос (Coco de Mer) масою 13 — 18 кг (іноді до 25 кг) дозріває 7 — 10 років. Це — найбільше насіння на планеті. Горіх за будовою нагадує кокосовий. Його «кісточка» покрита зовні волокнистих покровом товщиною до 3 сантиметрів. Після дозрівання горіх падає. Його проростання триває від одного до півтора року, а зародок живиться за рахунок поживних речовин ендосперму протягом 4 — 5 років, це, мабуть, спосіб пристосуватися до проростання в суворих умовах гранітних островів.
Під час проростання горіх викидає під землею довге підсім'ядольне коліно, що може досягати в довжину до 4 метрів. Таким чином рослина може поширюватися по острову, оскільки сам горіх занадто тяжкий, щоб розповсюджуватися іншим способом.[2]
Цікавою і дивовижною особливістю цієї пальми була надзвичайна вірність тільки своїй батьківщині. Численні спроби різних науковців виростити її в інших місцях увінчалися успіхом лише зовсім недавно в тропічних країнах.
Розмноження Сейшельської пальми на її батьківщині здійснюється таким чином: горіх очищують від шкаралупи, сушать кілька місяців, а потім кладуть на землю в будь-якому вологому місці. Через чотири місяці з насіння з'являється паросток, званий бурильником. Він має довжину до 15 сантиметрів і діаметр до 3 сантиметрів. У його кінчику розташовується зародок, а сам кінчик паростка одягнений у дуже міцну оболонку. Через дев'ять місяців після поглиблення паростка в ґрунт з'являється перший лист з борозенки головної жилки, а ще через дев'ять місяців виростає новий лист. Таким чином, кожний наступний лист з'являється з інтервалом дев'ять місяців і зазвичай буває більший за свого попередника. Особливістю цієї пальми є й те, що вона здатна вистояти проти самих сильних штормів і ураганів.
Пальма знаходить широке застосування серед місцевого населення. М'якоть плоду — ласощі. З твердої шкірки роблять посуд, кухонне начиння і тому подібне. Листя йдуть на плетені вироби та на покрівлю для хатин. З біло-рожевого соку молодих горіхів роблять оригінальний і дорогий (у деяких ресторанах до $ 20-30 за келих) коктейль, що володіє збудливими властивостями. Відповідає ціні коктейлю і сам кокос. Менше ніж за $ 300 його офіційно не купити (а неофіційно краще й не намагатися).
Lodoicea maldivica, còn được biết với tên là Coco de mer, loài thực vật có hoa thuộc Họ Cau. Nó là loài duy nhất của chi Lodoicea. Loài này được (J.F.Gmel.) Pers. mô tả khoa học đầu tiên năm 1807.[3] Nó vốn được phát hiện lần đầu tiên tại hai hòn đảo nhỏ của St Pierre là Chauve-Souris và Ile Ronde nằm gần Praslin, tuy nhiên loài cây này đã tuyệt chủng tại quê hương của nó. Tên của chi Lodoicea bắt nguồn từ chữ Lodoicus, phiên bản La Tinh hóa của tên Louis. Chi này được đặt tên để vinh danh vua Louis XV của Pháp.
Trước đây cây Lodoicea maldivica được gọi là dừa Maldives. Tên khoa học của nó bắt nguồn từ trước thế kỷ 18 khi Seychelles chưa có người ở. Trong thời gian đó, trái dừa rơi từ trên cây mẹ xuống biển và trôi dạt sang phía Đông. Nó chỉ có thể nổi sau khi nảy mầm, khi mà trái bắt đầu rỗng đi. Những trái dạt tới Maldives được nhặt ở bãi biển và bán với công dụng là một vị thuốc.[4] .[5] Sự kiện này được mô tả trong một tên khoa học cũ của cây là Lodoicea callipyge Comm. ex J. St.-Hil., trong đó callipyge nghĩa là "hông đẹp". Một số tên khoa học kiểu cũ khác là Lodoicea sechellarum Labill. và Lodoicea sonneratii (Giseke) Baill. Cho đến trước năm 1768 khi nguồn gốc thật sự của cây này được phát hiện ra Dufresne, người ta vẫn tin rằng Lodoicea maldivica là một cây thần mọc từ dưới đáy biển. Những nhà quyền quý châu Âu trong thế kỷ 16 thường sở hữu những trái Lodoicea maldivica trang trí bởi quý kim và đá quý. Ngày nay thì Lodoicea maldivica là một cây hiếm và được bảo vệ nghiêm ngặt.
Lodoicea maldivica thuộc phân họ Coryphoidae và tông Borasseae. Tông Borasseae có 4 chi ở Madagascar và 1 chi tại Seychelles trên tổng số 7 chi trên thế giới, phân bổ tại các vùng duyên hải quanh Ấn Độ Dương và các hải đảo nằm trong đó. Borassus chi gần nhất với chi Lodoicea trong bài này, có 4 loài ở vùng cựu thế giới trong đó có 1 loài ở châu Phi, 1 ở Ấn Độ, Đông Nam Á, Mã Lai, một ở Tân Ghinê và 2 ở Madagascar.[6]
Cây có chiều cao 25-34 mét, mọc đơn độc với một thân cây mọc thẳng, không có gai, trên thân có đầy những sẹo do các nhánh cây rụng để lại. Gốc cây phồng ra hình củ hành, có đường kính 2,5 foot và sâu 18 inch, thon dần về phía gốc rễ. Phần củ hành này có nhiều lỗ nhỏ hình bầu dục, to bằng cái đê bọc ngón tay cái, trong đó có nhiều ống rỗng nối thông với các rễ đâm ngang đủ hướng. Các rễ này tương đối dẻo và có tác dụng giúp cây chống chịu các cơn gió giật mạnh.
Tán cây dày với lá hình quạt có đường kính có thể lên đến 10 mét và cuống dài 2-4 mét. Lá uốn nếp ở gốc với rãnh xẻ chừng 1/3 lá hay hơn, thành những tua rua rộng 4–10 cm với ngọn chẻ đôi hai nhánh và thường có dáng rũ xuống. Gốc cuống có một đường nứt hình tam giác.[6] Nó là cây đơn tính, tức cây đực riêng và cây cái riêng. Nó là loài đặc hữu duy nhất có tính chất cây đơn tính trong số 6 loài đặc hữu trong vùng[7]. Hoa đực dạng đuôi sóc, có thể dài tới 1 mét. Quả chính có đường kính 40–50 cm và nặng 15–30 kg, mang trong mình hạt to nhất trong toàn bộ giới thực vật. Quả cần 6-7 năm để chín và 2 năm để nảy mầm. Đôi khi quả của cây này còn được gọi là dừa biển, hạt tình yêu, dừa kép, coco fesse, hay hạt Seychelles.[8]
Lodoicea maldivica là loài độc đáo nhất trong số toàn bộ 6 loài dừa cọ trên đảo Seychelles vì nó là thực vật duy nhất thật sự điển hình cho tính chất khổng lồ hóa - điểm đặc trưng của các thực vật trên đảo Seychelles (Proctor, 1984). Nó cũng là một trong những thực vật nổi tiếng trên thế giới và đang giữ 3 kỷ lục về thực vật: quả lớn nhất thế giới (42 kg), hạt trưởng thành nặng nhất thế giới (17,6 kg)[5][6][9] và hoa cái lớn nhất trong số tất cả các loài dừa cọ.[6][9]
Lodoicea maldivica, còn được biết với tên là Coco de mer, loài thực vật có hoa thuộc Họ Cau. Nó là loài duy nhất của chi Lodoicea. Loài này được (J.F.Gmel.) Pers. mô tả khoa học đầu tiên năm 1807. Nó vốn được phát hiện lần đầu tiên tại hai hòn đảo nhỏ của St Pierre là Chauve-Souris và Ile Ronde nằm gần Praslin, tuy nhiên loài cây này đã tuyệt chủng tại quê hương của nó. Tên của chi Lodoicea bắt nguồn từ chữ Lodoicus, phiên bản La Tinh hóa của tên Louis. Chi này được đặt tên để vinh danh vua Louis XV của Pháp.
Сейшельская пальма, или Лодоицея (лат. Lodoicea) — монотипный род из семейства Пальмовых. Единственный вид — Lodoicea maldivica. Этот реликтовый вид встречается на склонах холмов и в долинах на двух древних гранитных островах — Праслен и Кюрьёз в Сейшельском архипелаге. Места произрастания сейшельской пальмы объявлены заповедниками. У сейшельской пальмы самые большие семена из всех растений. Изображена на гербе Сейшельских Островов.
Род назван в честь короля Франции Людовика XV[2].
Высокая медленно растущая пальма высотой 25—34 м. Основание ствола сейшельской пальмы, имеющее форму луковицы, сидит в чаше диаметром около 80 см и глубиной до 0,5 м. Эта сужающаяся книзу чаша из лигнифицированной ткани, похожей на скорлупу кокосового ореха, пронизана множеством овальных отверстий, которые снаружи заканчиваются трубочками — через них корни проникают в землю, не прикрепляясь к чаше. Такие гнёзда прочны и сохраняются в течение столетий. Это дерево образует сережковидные мужские соцветия длиной 1—2 м. Мелкие мужские цветки в пучках по 20—30 погружены в ямки на оси соцветия. Цветки каждой ямки раскрываются не одновременно, поэтому цветение растения растягивается на 8—10 лет. Крупный плод массой 13—18 кг созревает 7—10 лет. Волокнистый мезокарпий (толщиной не более 2,5 см) покрывает 2-лопастную «косточку», содержащую крупное 2-лопастное семя. Некоторые плоды имеют 2 или иногда 3 семени и достигают массы свыше 45 кг. Желеобразный эндосперм незрелых семян со временем твердеет. Семя прорастает 1—1,5 года. Молодое растение получает питательные вещества из эндосперма в течение 3—4 лет.
Сейшельская пальма, или Лодоицея (лат. Lodoicea) — монотипный род из семейства Пальмовых. Единственный вид — Lodoicea maldivica. Этот реликтовый вид встречается на склонах холмов и в долинах на двух древних гранитных островах — Праслен и Кюрьёз в Сейшельском архипелаге. Места произрастания сейшельской пальмы объявлены заповедниками. У сейшельской пальмы самые большие семена из всех растений. Изображена на гербе Сейшельских Островов.
Род назван в честь короля Франции Людовика XV.
海椰子（学名：Lodoicea maldivica），又名海底椰、白玉丹、白律丹，是塞舌爾普拉蘭島及庫瑞島的一種特有棕櫚。其雄花似男子生殖器，果實似女子的骨盆，是世界最大的堅果。
海底椰樹高25-34米。葉扇形，長7-10米、闊4.5米，葉柄4米，雌雄異株。雄花呈絮狀，有1米長。果實成熟時直徑有40-50釐米，重15-30公斤，內有植物界最大的種子，果實要6至7年才成熟。
俗称“泰国海底椰”的并非本种，而是同科糖棕属的糖棕（Borassus flabellifer）。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 海椰子（学名：Lodoicea maldivica），又名海底椰、白玉丹、白律丹，是塞舌爾普拉蘭島及庫瑞島的一種特有棕櫚。其雄花似男子生殖器，果實似女子的骨盆，是世界最大的堅果。
海底椰樹高25-34米。葉扇形，長7-10米、闊4.5米，葉柄4米，雌雄異株。雄花呈絮狀，有1米長。果實成熟時直徑有40-50釐米，重15-30公斤，內有植物界最大的種子，果實要6至7年才成熟。
俗称“泰国海底椰”的并非本种，而是同科糖棕属的糖棕（Borassus flabellifer）。
바다야자나무(double coconut, 더블 코코넛), 큰열매야자(coco de mer, 코코 드 메르), 세이셸 야자(seychelles nut, Lodoicea)는 종려과 단형속 식물이다. 이 속에 속하는 종은 Lodoicea maldivica로 유일하며 이 종은 세이셸의 프라슬랭섬, 큐리어스섬에 고유하다. 과거에는 프라슬랭섬에 위치한 다른 작은 섬들(St Pierre, Chauve-Souris, Ile Ronde)에서도 볼 수 있었으나 한동안 멸종되었다가 근래에 다시 도입되었다. 속명 Lodoicea는 루이 15세 왕을 기리기 위해 Louis(보통은 Ludovicus)의 라틴어 형태의 하나인 Lodoicus에서 비롯된 것일 수 있다. 다른 출처에 따르면 Lodoicea는 프리아모스와 헤카베의 딸 라오디케에서 비롯되었다.[1]
나무는 보통 25~34미터 높이로 성장한다. 기록상 가장 큰 것은 지상에서 측정 시 총 높이 56.7미터였다.[2] 잎은 부채꼴 모양으로, 다 성장한 것은 7~10미터 길이, 4.5미터 너비이다. 다 자란 과실은 지름 40~50센티미터, 무게는 15~30킬로그램이며 식물계에서 가장 큰 씨를 포함하고 있다.[3] 다 익기까지 6~7년이 걸리는 이 과실은 바다야자(sea coconut), 러브 넛(love nut), 더블 코코넛(double coconut), 세이셸 넛으로 부른다.[4]
바다야자나무(double coconut, 더블 코코넛), 큰열매야자(coco de mer, 코코 드 메르), 세이셸 야자(seychelles nut, Lodoicea)는 종려과 단형속 식물이다. 이 속에 속하는 종은 Lodoicea maldivica로 유일하며 이 종은 세이셸의 프라슬랭섬, 큐리어스섬에 고유하다. 과거에는 프라슬랭섬에 위치한 다른 작은 섬들(St Pierre, Chauve-Souris, Ile Ronde)에서도 볼 수 있었으나 한동안 멸종되었다가 근래에 다시 도입되었다. 속명 Lodoicea는 루이 15세 왕을 기리기 위해 Louis(보통은 Ludovicus)의 라틴어 형태의 하나인 Lodoicus에서 비롯된 것일 수 있다. 다른 출처에 따르면 Lodoicea는 프리아모스와 헤카베의 딸 라오디케에서 비롯되었다.
.jpg)
