Scobinancistrus is a genus of armored catfishes native to the southeastern Amazon (Tocantins, Xingu, Tapajós basins) in Brazil.[1][2] They are black with numerous white to orange spots, and the fins can have broad reddish-orange edging.[2] They reach up to 27–29 cm (10.6–11.4 in) in length.[1]
There are currently two recognized species in this genus:[1]
Scobinancistrus is a genus of armored catfishes native to the southeastern Amazon (Tocantins, Xingu, Tapajós basins) in Brazil. They are black with numerous white to orange spots, and the fins can have broad reddish-orange edging. They reach up to 27–29 cm (10.6–11.4 in) in length.
Scobinancistrus est un genre de poissons de la famille des loricariidae. Ils sont parfois qualifiés de "plécos solaires".
Scobiancistrus vient du latin scobis, qui signifie "sciure", et du nom de genre Ancistrus.
L'espèce la plus connue du genre est Scobinancistrus aureatus, ou L014 "Sunshine Pleco". Il s'agit d'un poisson à la robe brun-beige tachetée de gros points jaune d'or, et avec des nageoires jaune vif.
Les Scobinancistrus possèdent une denture similaire à celle des Panaque, formée de grosses dents recourbées, en forme de cuillère. Cependant, à la différence de ces derniers, les Scobinancistrus ne sont pas xylophages, et n'utilisent pas leurs dents à la manière d'un rabot, pour râper le bois : Ce sont des poissons essentiellement carnivores.
Les Scobinancistrus comptent parmi les loricariidae les plus colorés; cependant, leur maintenance est délicate, car nécessitant un grand volume et une température élevée. En raison de leurs exigences, et de leur tempérament agréable, ils peuvent constituer de bons compagnons dans un bac à Discus, par exemple.
Comme pour beaucoup de loricariidae, une maintenance en petit groupe (4 ou 5 individus) est préférable, pour peu que le bac soit convenablement agencé en termes de décor, roches, racines...
Principalement carnivores, les Scobinancistrus acceptent quasiment tous les aliments du commerce pour poisson de fond, à compléter par des vers de vase, chair de moule, de poissons, de crevettes, gros vers de terreau...
Deux espèces sont actuellement (2009) décrites. Comme pour beaucoup de loricariidae, un certain nombre de Scobinancistrus non encore décrits scientifiquement sont commercialisés sous un numéro de code (L-number)
Scobinancistrus est un genre de poissons de la famille des loricariidae. Ils sont parfois qualifiés de "plécos solaires".
Scobiancistrus vient du latin scobis, qui signifie "sciure", et du nom de genre Ancistrus.
Scobinancistrus – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae), utworzony przez Isbrückera i Nijssena w 1989[1].
Ameryka Południowa: dorzecza Xingu, Tocantins i Tapajós w Brazylii[2][3].
Gatunki zaliczane do tego rodzaju[2][3]:
Gatunkiem typowym jest Scobinancistrus pariolispos[2][3].
Scobinancistrus – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae), utworzony przez Isbrückera i Nijssena w 1989.
Загальна довжина представників цього роду коливається від 24,1 до 25 см. Голова велика, широка, сильно сплощена зверху. Очі невеличкі. Тулуб кремезний, трохи сплощений, звужується у хвостовій частині. Його вкрито дрібними кістковими пластинками. Спинний плавець доволі високий, великий та довгий. Грудні плавці широкі. Черевні значно поступаються останнім. Жировий плавець крихітний. Анальний плавець маленький, більше за жировий. Хвостовий плавець звужений і розрізаний або широкий та цільний.
Забарвлення світло-коричневе або чорне, вкрите дрібними цяточками білого чи жовтуватого кольору від носа до хвоста, також цятками вкриті усі плавці.
Це демерсальні риби. Зустрічаються у швидких річках зі скелястим дном. Тримаються піщано-скелястого дна. Вдень ховаються серед каміння або у підводних печерках. Активні у присмерку та вночі. Живляться детритом і личинками комах.
Поширені в річках Шінгу, Токансіс і Тапажос.
Потрібна ємність від 250—300 літрів. На дно насипають великий річковий пісок або дрібну гальку. Всю площу дна викладають валунами великими і середнього розміру. Бажано, щоб на каменях росли водорості. З каменів, також споруджують печерки, в яких соми будуть ховатися і відпочивати. Рослини і корчі не потрібні.
Неагресивні риби, але самці можуть серйозно конфліктувати один з одним. Тому, ідеально містити групу з одного самця і 2-3 самок. Сусідами можуть стати цихліди роду ретрокулюс, лепорінуси, хеміодуси. Годують сомів живим харчем й замінниками. Їжа повинна знаходиться в акваріумі постійно. Щоби рибам вистачало життєво необхідних мікроелементів і вітамінів, їх підгодовують свіжими овочами. З технічних засобів знадобиться потужний внутрішній фільтр для створення сильної течії, помпа і компресор. Темепратура тримання повинна становити 22-26 °C.
