На відміну від рогозу, стебло куги майже безлисте, циліндричне. Квітки дрібні, зеленкуваті, зібрані у щиткоподібно-волотисті суцвіття завдовжки до 10 см, цвітуть у червні-липні.
Куга утворює великі зарості у прибережних частинах тихоплинних і стоячих водойм, на солончакових луках і болотах. Часто занурена у воду, інколи на глибину до 1 м.
В Україні 8 видів, у тому числі:
Раніше нерідко і подеколи зараз рід куг відносили/відносять до роду комиш (Scirpus L.).
Білі основи стебел куги можна їсти сирими, а її кореневища містять велику кількість крохмалю. Їх сушать, розмелюють і додають у зернове борошно. Проте необхідно знати, що велика кількість очеретяного борошна у хлібі може викликати шлунково-кишкові розлади. Стебла і кореневища куги містять також багато цукрів — до 48 %, тому їх можна використовувати для отримання сиропу. З цією метою кореневища подрібнюють, заливають водою (1 л на 1 кг кореневищ) і кип'ятять протягом години. Отриманий відвар проціджують і випарюють до необхідної концентрації. З куги плетуть циновки і килимки, вимішують стебла рослини з глиною й отримують дешевий будівельний матеріал, яким обмащують каркасні стіни (звідси й назва таких будівель — мазанки).
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куга
Це незавершена стаття про Осокові.
