Ussuriya tritonları[1][2], və ya Ussuriya çaynaqlı triton[2], çaynaqlı triton[2] (lat. Onychodactylus fischeri) — Uzaqşərq tritonları cinsinə, Künçdişlilər fəsiləsinə aid triton növü.
Digər adları: ussuriya künçdiş, uzunquyruq çaynaqlı triton, çaynaqlı triton, Ussuriya безлёгочный triton.
Böyük ölçülərə malik tritondur. Uzunluğu 58–90 mm, ümumu uzunluğu isə 125–184 mm təşkil edir. Rəngi əsasən qonur və parlaq-qonur rəngdə olur. Boğaz və quyruq nahiyələrində tünd nöqtələr və ləkələr vardır. Dərisi hamardır. Quyruğu uzun olub, bədənindən adətən uzun olur. Silindrik formaya malikdir. Arxa ayaqlarında beş barmaq olur. Arxa və ön barmaqlarının önündə buynuza bənzərdır.
Ussuriya tritonu iynə yarmaqlı və sidr ağacı ilə zəngin olan qarışıq meşələrdə yaşaylr. Onlara əsasən Rusiyanın uzaq şərqində, Koreyanın şimal-qərbində və Çinin şimal-şərqində yayılmışdır. Onlara əsasən soyuq dağ bulaqlarının meşələrdən axan hissəsində yaşayırlar. Əsasən 10°—12 °C temperaturdan yüksək olmayan ərazilərdə yaşaya bilirlər. İstədiyi anda nəmli sahildə çıxa bilir. Dərisi quruduqda canlı həmən ölür. Onlarda ağçiyər olmadığından dəri ilə nəfəs alır. Əsasən gecə saatları aktiv olur. Təhlükə anında suyun dibinə lildə gizlənir. Əsasən molyusklar və cücülərlə qidalanır.
Tritonlar qrup halında qışlayırlar. Əsasən ağac oyuqlarında, torpaqda olan çatlarda və ya dəliklərdə qışlayırlar. Qışlama oktyabrdan aprelə qədər davam edir. İlkin dövrü 2—3 il davam edir. Yetkinlik yaşına 3-4 ilində çatır. Çoxalma dövrü apreldən avqust ayına qədər davam edir.
Papulyasiyası üçün əsas təhlükə onların yaşadığı ərazilərin insan tərəfindən çirkləndirilməsi və dağıdılmasıdır. Dünya və Rusiyanın Qırmızı Kitabına daxil edilmişdir
Ussuriya tritonları, və ya Ussuriya çaynaqlı triton, çaynaqlı triton (lat. Onychodactylus fischeri) — Uzaqşərq tritonları cinsinə, Künçdişlilər fəsiləsinə aid triton növü.
Digər adları: ussuriya künçdiş, uzunquyruq çaynaqlı triton, çaynaqlı triton, Ussuriya безлёгочный triton.
Böyük ölçülərə malik tritondur. Uzunluğu 58–90 mm, ümumu uzunluğu isə 125–184 mm təşkil edir. Rəngi əsasən qonur və parlaq-qonur rəngdə olur. Boğaz və quyruq nahiyələrində tünd nöqtələr və ləkələr vardır. Dərisi hamardır. Quyruğu uzun olub, bədənindən adətən uzun olur. Silindrik formaya malikdir. Arxa ayaqlarında beş barmaq olur. Arxa və ön barmaqlarının önündə buynuza bənzərdır.
Ussuriya tritonu iynə yarmaqlı və sidr ağacı ilə zəngin olan qarışıq meşələrdə yaşaylr. Onlara əsasən Rusiyanın uzaq şərqində, Koreyanın şimal-qərbində və Çinin şimal-şərqində yayılmışdır. Onlara əsasən soyuq dağ bulaqlarının meşələrdən axan hissəsində yaşayırlar. Əsasən 10°—12 °C temperaturdan yüksək olmayan ərazilərdə yaşaya bilirlər. İstədiyi anda nəmli sahildə çıxa bilir. Dərisi quruduqda canlı həmən ölür. Onlarda ağçiyər olmadığından dəri ilə nəfəs alır. Əsasən gecə saatları aktiv olur. Təhlükə anında suyun dibinə lildə gizlənir. Əsasən molyusklar və cücülərlə qidalanır.
Tritonlar qrup halında qışlayırlar. Əsasən ağac oyuqlarında, torpaqda olan çatlarda və ya dəliklərdə qışlayırlar. Qışlama oktyabrdan aprelə qədər davam edir. İlkin dövrü 2—3 il davam edir. Yetkinlik yaşına 3-4 ilində çatır. Çoxalma dövrü apreldən avqust ayına qədər davam edir.
Papulyasiyası üçün əsas təhlükə onların yaşadığı ərazilərin insan tərəfindən çirkləndirilməsi və dağıdılmasıdır. Dünya və Rusiyanın Qırmızı Kitabına daxil edilmişdir
Onychodactylus fischeri ist eine ostasiatische Amphibienart aus der Familie der Winkelzahnmolche.[1] Die Art kommt im russischen Fernen Osten, Korea und China vor. Die Larvalzeit ist bei dieser Art mit bis zu 3 Jahren relativ lang. Sie besitzt mit 2n = 78 eine der größten Chromosomenzahlen unter den Schwanzlurchen (Caudata).
Die Art erreicht eine Kopf-Rumpf-Länge von 58 bis 90 Millimeter und eine Gesamtlänge von 125 bis 184 Millimeter. Körper und Kopf sind zusammengenommen geringfügig kürzer als der Schwanz. Die Gaumenzahnreihen sind durch einen kleinen Spalt voneinander getrennt. Auf beiden Seiten des Körpers befinden sich 14 bis 15 Rippenfurchen. Onychodactylus fischeri ist braun oder gräulich braun gefärbt und weist Punkte sowie ein goldenes oder bräunliches, undeutliches Dorsalband auf. Dieses kann auch nur aus größeren Flecken bestehen. Bei Männchen ist im Vergleich mit Weibchen der Schwanz kürzer und die Vorderbeine sind länger. Zwischen fünfter Zehe und Tibia befindet sich an den Hinterbeinen des Männchens eine seitliche Falte, welche das auffälligste Unterscheidungsmerkmal zwischen Männchen und Weibchen darstellt. Die Kloake der Männchen ist länger und stärker geschwollen als die der Weibchen. Der Schwanz der Männchen ist gerundet, der der Weibchen spitz. Beinfalten und Kloaken der Männchen sind in der Fortpflanzungszeit sehr auffällig. Die reifenden Eizellen (Oocyten) sind bei den Weibchen durch die Bauchhaut hindurch erkennbar.[1]
Das Gelege besteht aus paarigen Eisäcken, welche jeweils 3 bis 7 Eier enthalten. Ein Gallertstiel verbindet die einzelnen Eisäcke; mit diesem werden die Eisäcke auch an Steine geheftet. Ein Eisack mitsamt Gallertstiel ist ungefähr 45 Millimeter lang, evtl. auch geringfügig länger. Der Durchmesser beträgt 5 bis 6 Millimeter.[1]
Das kleinste bekannte Larvenstadium besitzt bereits voll ausgebildete Vorder- und Hinterbeine, kurze Kiemen und Schwanzsäume. Ab einer Gesamtlänge der Larven von 40 bis 45 Millimeter setzen erste Metamorphose-Prozesse ein. Wenn die Tiere eine Länge von 76 bis 78 Millimeter erreicht haben, ist die Metamorphose abgeschlossen. Direkt nach der Metamorphose besitzen die Tiere keine Krallen und Schwanzsäume.[1]
Die Untersuchung der Chromosomenzahl von Tieren aus Korea ergab 2n = 78. Zum Zeitpunkt der Untersuchung (1994) war dies die größte bekannte Chromosomenzahl bei einem Vertreter der Schwanzlurche (Caudata).[2]
Das Areal von Onychodactylus fischeri umfasst den russischen Fernen Osten, Korea und China. In Russland, dem nördlichsten Teil des Verbreitungsgebietes, ist die Art im Sichote-Alin-Gebirge sowie im Pogranitschnij-Gebirge heimisch. Vermutlich verläuft am 45. Breitengrad oder etwas nördlich davon durch das Sichote-Alin-Gebirge die Nord- und Nordwestgrenze des Areals. Im Nordosten stellen zwischen dem Chankasee und dem Pazifik die Flusstäler von Rasdolnaja und Ilistaja die Grenze dar. Vorkommen sind nur vom Festland bekannt, nicht von Inseln. Die Vertikalverbreitung reicht von 350 bis 1684 m NN.[1]
Onychodactylus fischeri ist eine hochspezialisierte Art. Ihren Lebensraum stellen schnell fließende Bergbäche in Mischwäldern dar. Das Substrat der Gewässer besteht aus Schichten aus Kies oder kiesähnlichem Material. Aufgrund der reichhaltigen Ufervegetation herrscht Schatten und eine hohe Luftfeuchtigkeit von 75 % bis 92 %. Es gibt auch Beobachtungen von Onychodactylus fischeri aus Bergseen. In den schattigsten Bereichen am Gewässer nahe an Quellen, wo es viele Versteckmöglichkeiten und Zugang zu unterirdischen Quellen gibt, halten sich adulte Tiere auf. Hier kann an günstigen Stellen eine Individuendichte von 2 bis 5 Adulten ja 10 m² gefunden werden. Im Süden des Areals kommt Onychodactylus fischeri häufiger vor als im Norden. Von den Quellen bachabwärts nimmt die Häufigkeit der Art ab. Dies liegt möglicherweise an den höheren Wassertemperaturen und Raubfischen.[1]
Larven und Tiere kurz nach der Metamorphose sind während der Abenddämmerung am aktivsten. Adulte Tiere leben vom Spätsommer bis zum Frühherbst in der Regel terrestrisch und im Frühjahr, Frühsommer und in den mittleren Herbstmonaten aquatisch. Von Oktober bis April hält Onychodactylus fischeri vermutlich Winterruhe. Erste aktive Tiere nach dem Winter wurden zwischen Ende April und Anfang Mai gefunden.[1]
Es gibt kaum Daten zur Fortpflanzung von Onychodactylus fischeri. Bislang wurde nur einmal ein einzelnes Gelege entdeckt. Dieses wurde Anfang August gefunden und befand sich auf der Rückseite eines großen Steines in einem Bach. Von April bis Mitte Juli sowie von August bis September sind bei den Weibchen große Oocyten vorhanden. Es wird vermutet, dass in unterirdischen Quellen oder den Kieslagen im Bachbett abgelaicht wird. Der Fortpflanzungszeitraum der Art dauert vom späten Frühjahr bis über den ganzen Sommer an, mit einem Höhepunkt im Juni und Juli.[1]
Die Larvalzeit ist bei der Art relativ lang. Die Larven verbringen ein Jahr oder mehr in dem Gewässer, in dem sie geschlüpft sind. Eine Untersuchung von Larven in ihren Gewässern ergab ein Alter von 0 bis 3 Jahren. Exemplare mit einer Kopf-Rumpf-Länge von mehr als 30 Millimeter verschwanden im September aus den Gewässern. Es wird vermutet, dass bei diesen zwei- bis dreijährigen Tieren zu dem Zeitpunkt die Metamorphose stattfindet.[3]
Larven machen bei einer Gesamtlänge von 34 bis 39 Millimeter den Übergang von endogener Ernährung durch embryonal angelegten Dotter hin zu aktiver Nahrungssuche durch. Als Nahrung dienen den Larven vor allem strömungsliebende Krebstiere wie Gammaridae sowie Larven von Eintagsfliegen und Steinfliegen. Während der Metamorphose wird die Ernährung der Tiere eingeschränkt. In dieser Phase werden auch Landarthropoden als Nahrung angenommen, sie besteht aber weiterhin größtenteils aus im Wasser lebenden Tieren. Nach der Metamorphose fressen die Jungtiere hauptsächlich an Land lebende Arthropoden. Die Nahrung adulter Tiere variiert je nach Habitat. Über den Sommer und zu Beginn des Herbstes fressen sie hauptsächlich Landtiere wie Spinnentiere, Tausendfüßer oder Käfer. Unmittelbar vor und nach der Winterruhe besteht die Nahrung vor allem aus aquatischen Wirbellosen.[1]
Die Larven werden hauptsächlich von Raubfischen erbeutet. So besteht eine negative Korrelation zwischen dem Vorkommen von Onychodactylus fischeri und der Sibirischen Groppe und Salvelinus malma; das heißt, wo die beiden Fischarten vorkommen, fehlt Onychodactylus fischeri. Weitere Fressfeinde der Larven sind die beiden Grubenotternarten Gloydius blomhoffii und Gloydius saxatilis und die Flusswasseramsel. Von fleischfressenden Säugetieren wie dem Asiatischen Dachs und dem Kragenbären ist bekannt, dass sie auch adulte Exemplare von Onychodactylus fischeri erbeuten. Bei in Gefangenschaft gehaltenen Tieren wurde Kannibalismus unter den Larven beobachtet. Ein Endoparasit der Art ist die Nematode Cosmocercoides pulcher.[1]
Onychodactylus fischeri wurde 1886 von Boulenger erstbeschrieben. Es werden keine Unterarten unterschieden.[1] Ein Synonym ist Onychodactylus rossicus Nikolsky, 1914.[4]
Eine phylogenetische Untersuchung von Onychodactylus fischeri und Onychodactylus japonicus anhand des mitochondrialen Cytochrom b ergab, dass beide Arten Schwesterarten sind, Onychodactylus fischeri aus drei genetisch unterscheidbaren Populationen in Russland, Nordost-China und Korea besteht und im bisherigen Umfang nicht monophyletisch ist. Die Ergebnisse der Untersuchung legen nahe, dass Onychodactylus fischeri, genauso wie Onychodactylus japonicus, aus mehreren kryptischen Arten besteht.[5]
In der Roten Liste der IUCN wird die Art als nicht gefährdet (Least Concern) gelistet, in Südkorea gilt sie als gefährdet (nationally threatened). Der Bestand der Art nimmt stark ab. Grund hierfür scheint hauptsächlich der Verlust ihres sehr speziellen Lebensraum zu sein, zum Beispiel durch das Fällen von Bäumen an Quellen. Weitere potentielle Gefahren sind die Verschmutzung von Quellen und die Entnahme von Kies aus den Gewässern.[4]
Onychodactylus fischeri ist eine ostasiatische Amphibienart aus der Familie der Winkelzahnmolche. Die Art kommt im russischen Fernen Osten, Korea und China vor. Die Larvalzeit ist bei dieser Art mit bis zu 3 Jahren relativ lang. Sie besitzt mit 2n = 78 eine der größten Chromosomenzahlen unter den Schwanzlurchen (Caudata).
Onychodactylus fischeri is a lungless salamander found in Northeast Asia. It ranges through northeastern China, the Russian Far East, and the Korean Peninsula, but is only sporadically distributed within this range. Within South Korea, it is found chiefly in the high mountain valleys of Gangwon province, including the Gwangdeoksan and Daeseongsan regions. The adults feed on spiders, grubs, and insects. Common names include Fischer's clawed salamander and long-tailed clawed salamander.[1]
It has 78 chromosomes in total (27 pairs of microchromosomes, six pairs of medium-sized chromosomes, and six pairs of large chromosomes).[2]
Onychodactylus fischeri is known to live at elevations up to 1000 m, and favors thickly-vegetated stretches of pebble-bottomed mountain streams, with little direct sunlight. It may also be found near underground springs. The mating season is from mid-March to mid-May. The eggs are laid in streams; the aquatic larvae emerge after approximately 5 weeks. It is threatened by habitat change, such as tree felling in stream headwaters.[1]
The adult males of the species are 17–18 cm long; adult females are slightly longer, 18–19 cm. The dorsal aspect is yellowish brown, with bands of dark brown spots throughout. The ventral aspect is lighter in color, without spots. The head is small, flat and oval. The skin is smooth overall, but with one groove running along the center of the back. The tail is longer than the head and body combined, a fact from which the salamander takes its common name.
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) Onychodactylus fischeri is a lungless salamander found in Northeast Asia. It ranges through northeastern China, the Russian Far East, and the Korean Peninsula, but is only sporadically distributed within this range. Within South Korea, it is found chiefly in the high mountain valleys of Gangwon province, including the Gwangdeoksan and Daeseongsan regions. The adults feed on spiders, grubs, and insects. Common names include Fischer's clawed salamander and long-tailed clawed salamander.
It has 78 chromosomes in total (27 pairs of microchromosomes, six pairs of medium-sized chromosomes, and six pairs of large chromosomes).
Onychodactylus fischeri is known to live at elevations up to 1000 m, and favors thickly-vegetated stretches of pebble-bottomed mountain streams, with little direct sunlight. It may also be found near underground springs. The mating season is from mid-March to mid-May. The eggs are laid in streams; the aquatic larvae emerge after approximately 5 weeks. It is threatened by habitat change, such as tree felling in stream headwaters.
The adult males of the species are 17–18 cm long; adult females are slightly longer, 18–19 cm. The dorsal aspect is yellowish brown, with bands of dark brown spots throughout. The ventral aspect is lighter in color, without spots. The head is small, flat and oval. The skin is smooth overall, but with one groove running along the center of the back. The tail is longer than the head and body combined, a fact from which the salamander takes its common name.
Onychodactylus fischeri también conocida como Salamandra con garras de Fischer o salamandra de garras y cola larga. es una salamandra no pulmonada que habita en la península coreana, regiones del lejano oriente ruso y del lado de la frontera China en esa región. Tiene setenta y ocho cromosomas en total (veinte y siete pares de microcromosomas, seis pares de cromosomas de tamaño medio y seis pares de cromosomas de gran tamaño)[1]
Onychodactylus fischeri también conocida como Salamandra con garras de Fischer o salamandra de garras y cola larga. es una salamandra no pulmonada que habita en la península coreana, regiones del lejano oriente ruso y del lado de la frontera China en esa región. Tiene setenta y ocho cromosomas en total (veinte y siete pares de microcromosomas, seis pares de cromosomas de tamaño medio y seis pares de cromosomas de gran tamaño)
Onychodactylus fischeri Onychodactylus generoko animalia da. Anfibioen barruko Hynobiidae familian sailkatuta dago, Caudata ordenan.
Onychodactylus fischeri Onychodactylus generoko animalia da. Anfibioen barruko Hynobiidae familian sailkatuta dago, Caudata ordenan.
Onychodactylus fischeri est une espèce d'urodèles de la famille des Hynobiidae[1].
Cette espèce est endémique du Kraï du Primorie en Russie[1]. Elle se rencontre dans les districts de Lazovskiy, de Partizanskiy, de Shkotovskiy, de Chuguyevskiy, d'Olginskiy, de Nadezhdinskiy, d'Ussuriyskiy, d'Anuchinskiy et de Kavalerovskiy dans les monts Sikhote-Alin[2].
Cette espèce est nommée en l'honneur de Johann Gustav Fischer[3].
Onychodactylus fischeri est une espèce d'urodèles de la famille des Hynobiidae.
Multimedia w Wikimedia Commons Pazurzec ussuryjski, traszka pazurzasta (Onychodactylus fischeri) – gatunek płaza z rodziny kątozębnych.
Pazurzec ussuryjski zamieszkuje wschodnią Rosję, obie Koree oraz wschodnie Chiny.
Pazurzec ussuryjski ma głowę małą, ciało masywne, walcowate; ogon długi; kończyny mocne, przednie cztero-, tylne pięciopalczaste. Dorosłe pazurce ussuryjskie nie mają płuc ani skrzeli, oddychają przez skórę i błony śluzowe jamy gębowej.
Pazurzec ussuryjski jest ubarwiony na jasnobrązowo z nieregularnymi, brunatnymi plamami.
Zapłodnienie pazurców ussuryjskich jest zewnętrzne. Jaja składane są w dwóch podłużnych kapsułach, w każdej jest od 3 do 8 jaj. Larwy przeobrażają się zwykle po ok. 100 dniach.
Pazurzec ussuryjski, traszka pazurzasta (Onychodactylus fischeri) – gatunek płaza z rodziny kątozębnych.
Onychodactylus fischeri é uma espécie de anfíbio caudado pertencente à família Hynobiidae. Encontrada na China, Rússia e Península da Coreia.
Onychodactylus fischeri é uma espécie de anfíbio caudado pertencente à família Hynobiidae. Encontrada na China, Rússia e Península da Coreia.
Загальна довжина до 21 см (довжина тіла понад 9 см). Струнка тварина подовженої форми. Голова коротка, менше 10% від загальної довжини, з великими опуклими очима. Хвіст трохи довше тіла. З боків тулуба є 14—15 поперечних борозенок. У самців на задніх лапах, які помітно довше передніх, шкіряста облямівка, особливо помітна в шлюбний період, кінчик хвоста загострений (у самиць він округлий). У самиць замість кігтів на кінчиках пальців мозолясті подушечки.
Забарвлення зверху вохристо-буре, з неправильним плямистим малюнком. Черево дещо рожеве з ледь помітними темними цяточками.
Зустрічається в гірських районах в зоні хвойних або змішаних лісів (головним чином, кедрово-широколистяних), де мешкає в холодних гірських струмках з густою рослинністю і з температурою води близько 6-15°С. Дорослі особини віддають перевагу ключам або верхній частині струмків з прозорою водою, насиченою киснем, зустрічаючись уздовж берега у затінених місцях з вологістю повітря близько 75-92%. Це пов'язано з відсутністю у них легенів і необхідністю дихати через шкіру. У таких місцях цей тритон найчастіше знаходиться на відстані до 1,5 м від гирла струмка на глибині до 40 см в потужному гальковому шарі (деякі тварини трапляються на відстані 20-50 м від струмка), але вони зустрічаються також і на ділянках, де шар гальки, листя або дерну становить від декількох сантиметрів до півметра й навіть на майже голих скелях. Личинки з зябрами і молоді сеголетки можуть бути знайдені нижче, вздовж русла, воліючи ділянки зі слабкою течією.
Веде прихований спосіб життя, ховаючись під корчами, поваленими деревами, камінням, в товщі опалого листя, іноді по кілька особин разом. Протягом доби дорослі особини найбільш активні у сутінках, менш вночі. Личинки і молоді особини також активні в цей час, але можуть траплятися й вдень. У разі небезпеки вони відразу ж зариваються у гальку.
У жовтні після сильних нічних морозів тритон зустрічається тільки в незамерзаючих потоках. Зимівля триває з жовтня по квітень. Перші активні особини були відзначені в кінці квітня — початку травня при температурі води 3 °C, коли ще не повністю розтанув лід, але більшість з'являється в середині травня — першій половині липня при температурі води 6°С і вище.
Тривалість життя у природі до 18 років. Головними ворогами є форель, яка харчується як личинками, так і дорослими особинами, щитомордники і особливо бура оляпка.
Статева зрілість настає у віці 8—9 років. Самці з розвиненими шлюбними ознаками і вагітні самиці з великими ооцитами можуть бути знайдені з квітня до середини липня. Фактором, що запускає розмноження, є ступінь прогріву води (утворення пари починається при 6°С, а нерест при 9°С). Період розмноження захоплює травень—липень. Значна частина дорослих у розмноженні не бере участь. Самиці з великими ооцитами знову з'являються у вересні.
За 1-2 дні перед ікрометанням самиця приймає переднерестову позу, сидячи на камені і опустивши у воду задню третину тіла. Самець час від часу наближається до неї і торкається її. Коли самиця піднімає свій тулуб і злегка вигинає хвіст, задні кінцівки самця вигинаються в суглобах і приймають форму, зручну для захоплення кладки. Протягом 30—40 хвилин, поки самиця відкладає ікру, самець сидить поруч, торкається тіла самиці. Коли ікряні мішечки з'являються з клоаки самиці, тулуб самця починає хвилеподібно згинатися. Самець, відтісняючи самку, захоплює кладку передніми, а потім і задніми кінцівками, притискає підставою до клоаці і виділяє сперматофор.
Кладка складається з пари ікряних мішечків довжиною близько 25—47 мм і завширшки 5—6 мм кожен, з'єднаних джгутом довжиною близько 20 мм. Ікрометання відбувається в гірських ключах або струмках шириною до 5 м. Кладки прикріплюються до верхньої поверхні каменів джгутами, які дуже еластичні та відриваються від поверхні з великими труднощами. Джгути сильно перекручені, що пояснюється швидким плином води та обертанням мішечків. В кожному мішку від 3 до 7 яєць. В яєчниках самиць розвивається від 9 до 23 яєць.
Чорні кігтики на пальцях передніх і задніх кінцівок з'являються у личинок завдовжки менше 40 мм. Личинки наділені короткими зябрами, на хвості й кінцівках розвинені плавникові і шкірні складки, балансерів немає.
Личинки зустрічаються з квітня до кінця вересня. Метаморфоз настає після третьої-четвертої зимівлі й закінчується при загальній довжині личинки близько 80—85 мм, що спостерігається, здебільшого, у липні—серпні, хоча молоді сеголетки можуть з'являтися з весни до осені.
Личинки харчуються, головним чином, ракоподібними (бокоплави) і водними комахами. Дорослі добувають їжу і у воді, і на суші, в залежності від сезону. Павукоподібні, комахи (жуки, метелики), мокриці, бокоплави — основна їжа Полювати на здобич починає ще у сутінках, переходячи від одного каменя до іншого або рухаючись у воді. Ловить жертву зазвичай із засідки, сховавшись в щілини між каменями. Якщо спроба схопити її не вдалася, жертву не переслідує.
Мешкає на півдні Далекого Сходу: у Російській Федерації (Приморський край до озера Ханка, гори Сіхоте-Алінь на північ до 45° північної широти), на Корейському півострові та в прилеглих частинах Китаю.
Місця проживання уссурійського тритона скорочуються через порушення гідрорежиму ключів і струмків, викликаного господарською діяльністю людини. При повній вирубці лісу навколо струмків тритон повністю зникає.
Onychodactylus fischeri Boulenger, 1886
Охранный статус
Уссурийский когтистый тритон[1][2], или уссурийский тритон[2], или уссурийский безлёгочный тритон[2], или когтистый тритон[2] (лат. Onychodactylus fischeri) — вид хвостатого земноводного рода безлёгочных тритонов семейства углозубов.
Другие названия: уссурийский углозуб, длиннохвостый когтистый тритон, тритон когтистый, уссурийский безлёгочный тритон.
Крупный тритон. Длина тела 58—90 мм, общая длина 125—184 мм. Окраска бурая или серовато-бурая, с тёмными точками или рисунками по бокам тела и на хвосте. Кожа гладкая. Хвост у тритона длинный, цилиндрический, обычно длиннее тела. На задних лапах 5 пальцев. Пальцы передних и задних ног у личинок и частично у взрослых самцов имеют роговые когти.
Населяет хвойные и смешанные кедрово-широколиственные леса на юге Дальнего Востока России, в Корее и на востоке Китая. Живёт в холодных (не выше 10°—12 °C) горных ручьях, текущих среди леса. Держится в воде или под замшелыми камнями у воды. Необходимым условием является наличие толстого слоя камней, гальки, сильное затенение и высокая влажность берегов. Тритон не переносит высыхания кожи, поскольку лёгких у него нет: дышит он через кожу и слизистую оболочку ротовой полости. Активен в ночное время, при опасности тут же зарывается в гальку. Питается бокоплавами, моллюсками, насекомыми.
Зимуют тритоны в стволах полусгнивших деревьев, трещинах земли и ямках, группами до нескольких десятков. Зимовка длится с октября по апрель.
Личиночный период длится 2—3 года. Половое созревание наступает на 3—4-м году. Размножение растянуто с конца апреля до августа.
Основную угрозу популяциям представляют разрушение и загрязнение местообитаний человеком.
Уссурийский когтистый тритон, или уссурийский тритон, или уссурийский безлёгочный тритон, или когтистый тритон (лат. Onychodactylus fischeri) — вид хвостатого земноводного рода безлёгочных тритонов семейства углозубов.
Другие названия: уссурийский углозуб, длиннохвостый когтистый тритон, тритон когтистый, уссурийский безлёгочный тритон.
Крупный тритон. Длина тела 58—90 мм, общая длина 125—184 мм. Окраска бурая или серовато-бурая, с тёмными точками или рисунками по бокам тела и на хвосте. Кожа гладкая. Хвост у тритона длинный, цилиндрический, обычно длиннее тела. На задних лапах 5 пальцев. Пальцы передних и задних ног у личинок и частично у взрослых самцов имеют роговые когти.
Населяет хвойные и смешанные кедрово-широколиственные леса на юге Дальнего Востока России, в Корее и на востоке Китая. Живёт в холодных (не выше 10°—12 °C) горных ручьях, текущих среди леса. Держится в воде или под замшелыми камнями у воды. Необходимым условием является наличие толстого слоя камней, гальки, сильное затенение и высокая влажность берегов. Тритон не переносит высыхания кожи, поскольку лёгких у него нет: дышит он через кожу и слизистую оболочку ротовой полости. Активен в ночное время, при опасности тут же зарывается в гальку. Питается бокоплавами, моллюсками, насекомыми.
Зимуют тритоны в стволах полусгнивших деревьев, трещинах земли и ямках, группами до нескольких десятков. Зимовка длится с октября по апрель.
Личиночный период длится 2—3 года. Половое созревание наступает на 3—4-м году. Размножение растянуто с конца апреля до августа.
Основную угрозу популяциям представляют разрушение и загрязнение местообитаний человеком.
爪鲵（学名：Onychodactylus fischeri）为小鲵科爪鲵属的两栖动物，俗名水蛇子。在中国大陆，分布于辽宁、吉林等地，常栖息于石块较多的山间溪流。其生存的海拔下限为 1000米。该物种的模式产地在俄罗斯哈巴罗夫斯克。[1]
这是一篇與两栖动物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
