Die Rüssellosen Egel (Arhynchobdellida) sind eine Ordnung der Egel (Hirudinea), die als Parasiten oder Prädatoren von Wirbeltierblut oder verschiedenen Kleintieren leben. Sie umfassen die beiden Gruppen der Schlundegel und Kieferegel.
Der Körper der Rüssellosen Egel ist in 33 Segmente sowie am Vorderende ein Prostomium gegliedert. Die Segmente sind auf Grund der äußeren Ringelung nicht von außen erkennbar. Der vordere Saugnapf wird von den 4 ersten und der hintere Saugnapf den 7 letzten Segmenten gebildet. Die männliche Geschlechtsöffnung der zwittrigen Tiere befindet sich im neunten und die weibliche im zehnten Segment.
Bei den Kieferegeln weist der Vorderdarm meist drei kräftige, gezähnte Kiefer auf, mithilfe derer die Haut des Wirtes beziehungsweise der Beute aufgeritzt wird. Die Schlundegel besitzen dagegen keine Kiefer und saugen ihre Beutetiere mithilfe ihres muskulösen Pharynx als Ganzes auf.
Das Coelom der Rüssellosen Egel ist als System enger Gefäße ausgebildet, durch welche die hämoglobinhaltige, als Blut dienende Coelomflüssigkeit fließt und die somit ein sekundäres Blutgefäßsystem darstellen, während das primäre Blutgefäßsystem vollständig reduziert ist. Die beiden lateral verlaufenden muskulösen Hauptgefäße pulsieren und haben somit Herzfunktion. Der Raum zwischen den Gefäßen ist mit Muskelsträngen durchzogen und mit Bindegewebe ausgefüllt.
Die Rüssellosen Egel sind als Parasiten oder Prädatoren weltweit in Binnengewässern oder auch an Land verbreitet.
Peter Ax nennt als Autapomorphie der monophyletischen Gruppe Arhynchobdellida die Entwicklung des Coeloms zu einem fein verzweigten sekundären Blutgefäßsystem, das die Rolle des zurückgebildeten primären Blutgefäßsystems in Gänze übernimmt. Sie bilden innerhalb der Euhirudinea die Schwestergruppe der Rüsselegel (Rhynchobdellida). Die Rüssellosen Egel umfassen folgende Unterordnungen und Familien:
Die Rüssellosen Egel (Arhynchobdellida) sind eine Ordnung der Egel (Hirudinea), die als Parasiten oder Prädatoren von Wirbeltierblut oder verschiedenen Kleintieren leben. Sie umfassen die beiden Gruppen der Schlundegel und Kieferegel.
Arhynchobdellida, the proboscisless leeches, are a monophyletic order of leeches. They are defined by the lack of the protrusible proboscis that defines their sister taxon, the Rhynchobdellida.[1][2][3] Arhynchobdellida is a diverse order, compromising both aquatic and terrestrial, besides sanguivorous and predatory, leeches.[3] The order is divided into two suborders, Erpobdelliformes and Hirudiniformes (sometimes also called the Pharyngobdelliformes and Gnathobdelliformes, respectively).[1]
Historically, the Arhynchobdellida were split into two orders, the Gnathobdellida and the Pharyngobdellida.[4] The Gnathobdellida were jawed and carnivorous or parasitic while the Pharyngobdellida were jawless and carnivorous.[5][6] Current taxonomy accepts the order Arhynchobdellida and divides into two suborders. There are 215 species of Arhynchobdellid leech, in 47 genera and 13 families.[7] The placement of Americobdellidae is uncertain; it has rudimentary jaws and is terrestrial.
Erpobdelliformes are jawless predators of aquatic invertebrates of varying sizes, including insect larvae, mollusks, and other annelids.[8][9] Unlike other leeches, they do not penetrate the skin of hosts; and are not at all parasitic.[10][11] The pharynx is spirally twisted and very large to allow for large prey; it can constitute up to one third of the leech's body length.[1]
Hirudiniformes are a diverse suborder defined by the presence of toothed jaws.[1][11]
Americobdellidae ?
Terrestrial, jawed*, carnivorous
Erpobdellidae
Aquatic, jawless, carnivorous
Salifidae
Aquatic, jawless, carnivorous
Americobdellidae ?
Terrestrial, jawed*, carnivorous
Cylicobdellidae
Terrestrial, jawed, carnivorous
Haemadipsidae
Terrestrial, jawed, almost all sanguivorous
Haemopidae
Semi-aquatic, jawed, sanguivorous
Hirudinidae
Terrestrial, jawed, carnivorous
Praobdellidae
Aquatic, jawed, sanguivorous
Xerobdellidae
Terrestrial, jawed, sanguivorous
Arhynchobdellida, the proboscisless leeches, are a monophyletic order of leeches. They are defined by the lack of the protrusible proboscis that defines their sister taxon, the Rhynchobdellida. Arhynchobdellida is a diverse order, compromising both aquatic and terrestrial, besides sanguivorous and predatory, leeches. The order is divided into two suborders, Erpobdelliformes and Hirudiniformes (sometimes also called the Pharyngobdelliformes and Gnathobdelliformes, respectively).
Arhynchobdellida son un grupo de sanguijuelas de agua dulce o anfibias que depredan pequeños invertebrados, los cuales son ingeridos enteros. También pueden ser hematófagos. Poseen entre 5 y 8 pares de ojos. y generan larvas dentro de capullos.[1] Este grupo incluye a la sanguijuela medicinal (Hirudo medicinalis).
Arhynchobdellida son un grupo de sanguijuelas de agua dulce o anfibias que depredan pequeños invertebrados, los cuales son ingeridos enteros. También pueden ser hematófagos. Poseen entre 5 y 8 pares de ojos. y generan larvas dentro de capullos. Este grupo incluye a la sanguijuela medicinal (Hirudo medicinalis).
Multimedia w Wikimedia Commons Arhynchobdellida – rząd pijawek obejmujący gatunki, które nie mają ryjka (proboscis) ani osobnego układu krwionośnego. Brak ryjka uzasadnia stosowaną dla nich nazwę pijawki bezryjkowe. Kanały i zatoki celomatyczne ich ciała wypełnia hemoglobina[2]. Gardziel jest umięśniona, u niektórych wyposażona w szczęki z ząbkami lub w sztylety, a siodełko uwidacznia się w okresie rozrodu. Pijawki te nie opiekują się potomstwem. Z 250 gatunków występujących na świecie w Polsce stwierdzono 11 przedstawicieli z 3 rodzin[3].
Wśród Arhynchobdellida wyróżniane są dwie główne grupy klasyfikowane w randze podrzędów:
Pozycja systematyczna monotypowej rodziny Americobdellidae nie jest jednoznaczna. Część systematyków umieszcza ją wśród pijawek gardzielowych (np. Siddall, Borda). Inni wyodrębniają tę rodzinę podkreślając jej bazalną pozycję wśród Arhynchobdellida.
Arhynchobdellida – rząd pijawek obejmujący gatunki, które nie mają ryjka (proboscis) ani osobnego układu krwionośnego. Brak ryjka uzasadnia stosowaną dla nich nazwę pijawki bezryjkowe. Kanały i zatoki celomatyczne ich ciała wypełnia hemoglobina. Gardziel jest umięśniona, u niektórych wyposażona w szczęki z ząbkami lub w sztylety, a siodełko uwidacznia się w okresie rozrodu. Pijawki te nie opiekują się potomstwem. Z 250 gatunków występujących na świecie w Polsce stwierdzono 11 przedstawicieli z 3 rodzin.
Wśród Arhynchobdellida wyróżniane są dwie główne grupy klasyfikowane w randze podrzędów:
Erpobdelliformes – pijawki gardzielowe (dawniej Pharyngobdellida) Hirudiniformes – pijawki szczękowe (dawniej Gnathobdellida)Pozycja systematyczna monotypowej rodziny Americobdellidae nie jest jednoznaczna. Część systematyków umieszcza ją wśród pijawek gardzielowych (np. Siddall, Borda). Inni wyodrębniają tę rodzinę podkreślając jej bazalną pozycję wśród Arhynchobdellida.
Sanguessugas aquáticas ou terrestres que possuem uma faringe não eversível e podem possuir mandíbulas ou não. Possuem sistema circulatório. São as únicas que geram larvas e dentro de casulos. A sanguessuga medicinal (Hirudo medicinalis) pertence a essa ordem.
Ruppert, Edward E.; Barnes, Robert D. Zoologia dos invertebrados| tradução Paulo M. Oliveira. 6° ed. São Paulo: Editora Roca, 1996.
Myers, P., R. Espinosa, C. S. Parr, T. Jones, G. S. Hammond, and T. A. Dewey. 2006. The Animal Diversity Web (online). Accessed May 03, 2006 at http://animaldiversity.org.
Sanguessugas aquáticas ou terrestres que possuem uma faringe não eversível e podem possuir mandíbulas ou não. Possuem sistema circulatório. São as únicas que geram larvas e dentro de casulos. A sanguessuga medicinal (Hirudo medicinalis) pertence a essa ordem.
Arhynchobdellida är en ordning inom iglar.
Arterna i ordningen lever alla i sötvatten och är amfibiska, de lever alltså delvis på land. De har vanligen mellan 6 och 8 par ögon, i undantagsfall 5 par. Några medlemmar i ordningen suger liksom den välkända blodigeln (Hirudo medicinalis) blod men de flesta är rovdjur som jagar mindre ryggradslösa djur som sväljs helt.
Denna djurrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Arhynchobdellida är en ordning inom iglar.
Arterna i ordningen lever alla i sötvatten och är amfibiska, de lever alltså delvis på land. De har vanligen mellan 6 och 8 par ögon, i undantagsfall 5 par. Några medlemmar i ordningen suger liksom den välkända blodigeln (Hirudo medicinalis) blod men de flesta är rovdjur som jagar mindre ryggradslösa djur som sväljs helt.
Загальна довжина представників цього ряду коливається від 1,6 до 12 см. Зазвичай має 6—8, рідше 5 пар келихоподібних очей, розташованих у вигляді дуги. У видів цього ряду немає хобота, але розвинені щелепи, які у хижих форм менш розвинені або зовсім рудиментарні. У ротовій порожнині присутні 3 щелепи. Соміт п'ятикільцевий. Є злягальний орган. У ротову порожнину відриваються протоки слинних залоз. До складу слини входить білок гірудин, який перешкоджає згортанню крові. Завдяки гірудину і іншим речовинам, що виділяються слинними залозами, кров місяцями зберігається в шлунку п'явок в рідкому стані, не піддаючись гниттю. Кровоносна система редукована, її роль виконують лакуни целомічного походження — спинна, черевна і дві бічні. За глоткою і коротким стравоходом йде шлунок, обсяг якого у кровосисних видів сильно збільшений завдяки парним бічним відростках. Середня кишка розташовується між подовженими відростками шлунка, тут відбувається перетравлювання їжі. П'явка, що наїлася, збільшується в об'ємі в декілька разів, запасів крові вистачає на кілька місяців. У кровососних видів анальний отвір невеличкий на відміну від хижих, що ковтають здобич — у них він великий, оскільки через нього виділяються шматки неперетравленої їжі. Органи чуттів — хеморецепции — розташовуються поперечними рядками на кожному сегменті, з їх допомогою п'явки дізнаються про наближення жертви, пізнають одна одну.
Забарвлення переважно сірого, коричневого або чорного кольору з різними відтінками.
Полюбляють спеку, теплі місцині, де краще розмножується. Мешкають у невеличких водоймах на півдні й у великих на півночі, а також у тих, що можуть пересихати, зустрічаються в прибережній смузі. Є суходільні види, що мешкають там, де вологість повітря настільки велика, що висихання їм не загрожує.
Більшість видів — кровососи, які живуть за рахунок різних хребетних, меншість — хижаки, які заковтують свою здобич. Останні живляться хробаками, зокрема й п'явками менших розмірів, м'якотілими, личинками водних комах та інших водних безхребетних, а також дрібними хребетними, яких вона може здолати.
Кокони темного кольору з яйцями відкладаються у вологому ґрунті в прибережній смузі. Також запліднення може відбуватися за допомогою сперматофорів.
Мешкають на усіх континентах, окрім Анатарктики.
Небезпеку для людей і домашніх ссавців являє безхоботна п'явка — Limnatis nilotica. А вид Hirudo medicinalis з давних-давен використовується в медицині.
Arhynchobdellida Blanchard, 1894
Подотряды
Челюстные пиявки или бесхоботные пиявки (лат. Arhynchobdellida) — отряд кольчатых червей из класса пиявок (Hirudinea). У них нет хобота, но есть челюсти, недоразвитые или вообще рудиментарные у хищных видов.
Максимальная длина тела — более 10 см. Глаз чаще всего десять, располагаются они в виде дуги. Челюстей три. Сомит пятиколечный. Есть совокупительный орган.
Откладывают коконы с яйцами в прибрежной полосе во влажный грунт.
Большая часть видов паразиты, сосущие кровь позвоночных, но есть и хищники, глотающие свою добычу целиком.
Наибольшее значение для людей имеет медицинская пиявка (Hirudo medicinalis), с давних пор применяющаяся в медицине.
Челюстные пиявки или бесхоботные пиявки (лат. Arhynchobdellida) — отряд кольчатых червей из класса пиявок (Hirudinea). У них нет хобота, но есть челюсти, недоразвитые или вообще рудиментарные у хищных видов.
