Представники родів Ophioglossum та Ophioglossumsporites відомі з відкладів валанжину-альбу (131—108 млн років тому). Зокрема зустрічалися таки види як Ophioglossum porosum Bolch, Ophioglossumsporites multifoveolatum (Dor) M. Voronova. Вони зустрічалися разом з представниками відомого наразі в флорі України роду селягінелла (Selaginella) та іншими плауновими (Lycopodiaceae), а також папоротями роду Polypodium та Pteris. В пізніших флорах представники цієї родини фіксуються в дріасу та аллереду — (кінці плейстоцену і останнього вюрмського зледеніння). Зокрема у лісовій зоні східних регіонів України зростав сучасний вид вужачки — Ophioglossum vulgatum L..[2]
Це невеликі папоротеподібні рослини. Кореневище у них коротке, соковите, без лусок. Листки складаються з двох частин: стерильної, або вегетативної (власне зелений листок) і спороносної.
В флорі України зафіксовано 6 видів. В гербарії поч. ХІХ ст. знайдено лише один зразок гронянки простої Botrychium simplex. Таксономічний статус Ophioglossum azoricum в Україні потребує детальніших досліджень. Інші види родини залишаються рідкісними в Україні; наразі існує лише два підтверджених місцезростання Botrychium virginianum, та сім Botrychium matricariifolium. Кількість популяцій Botrychium multifidum, Botrychium lunaria та Ophioglossum vulgatum скоротилася в порівнянні до даних 1980 р., особливо у рівнинній частині країни. Ця тенденція супроводжується дуже низькою стабільність добре відомих популяцій — тільки деякі з них збереглися після 1980 до нашого часу.[2].
Усі українські представники родини мають досить широку екологічну амплітуду, зростаючи в лучних та лісових комплексах. Досить часто вказується на сукцесійну нестабільність видів родини, як головну причину їх зникнення, хоча монаторингові дослідження на цю тему відсутні. В той же час популяції Ophioglossaceae трапляються і в цілком клімаксних умовах. Популяції різних видів за розміром коливаються від поодиничних особин до сотень спорофітів, вони мають свою специфіку вікової структури. Головну антропогенну загрозу їх існуванню становить трансформація придатних для існування місць, зокрема різного роду рубки[2].
Сучасна охорона видів Ophioglossaceae на території природно-заповідного фонду України є недостатньою необхідно створити низку нових та розширити низку існуючих об'єктів, а також включити Botrychium simplex та Ophioglossum vulgatum до Червоної книги України[2]
Це незавершена стаття про Папороті.
