Els docodonts (Docodonta) són un ordre de protomamífers que visqueren entre mitjans i finals del Mesozoic. Les seves característiques físiques més distintives eren el seu conjunt relativament sofisticat de dents molars, que dóna nom a l'ordre. Al registre fòssil, els docodonts estan representats principalment per dents aïllades i fragments de maxil·lars. Tot i que la majoria dels exemplars han estat trobats a l'antiga Lauràsia (el que avui en dia és Nord-amèrica i Euràsia), també se n'han trobat a Gondwana (actual Índia i hemisferi sud).
La posició filogenètica exacta dels docodonts depèn del mètode que s'utilitzi. Des d'un punt de vista cladístic, els docodonts són mamaliaformes avançats, just a fora dels autèntics mamífers. Des d'un punt de vista "tradicional", els docodonts són mamífers basals i se'ls sol classificar dins la subclasse parafilètica dels al·loteris.
Es creu que els docodonts eren principalment herbívors o insectívors, tot i que Castorocauda lutrasimilis té dents que suggereixen que s'alimentava de peixos. El docodont Agilodocodon scansorius fou el primer mamaliaforme d'estil de vida arborícola.[1]
Els docodonts (Docodonta) són un ordre de protomamífers que visqueren entre mitjans i finals del Mesozoic. Les seves característiques físiques més distintives eren el seu conjunt relativament sofisticat de dents molars, que dóna nom a l'ordre. Al registre fòssil, els docodonts estan representats principalment per dents aïllades i fragments de maxil·lars. Tot i que la majoria dels exemplars han estat trobats a l'antiga Lauràsia (el que avui en dia és Nord-amèrica i Euràsia), també se n'han trobat a Gondwana (actual Índia i hemisferi sud).
La posició filogenètica exacta dels docodonts depèn del mètode que s'utilitzi. Des d'un punt de vista cladístic, els docodonts són mamaliaformes avançats, just a fora dels autèntics mamífers. Des d'un punt de vista "tradicional", els docodonts són mamífers basals i se'ls sol classificar dins la subclasse parafilètica dels al·loteris.
Es creu que els docodonts eren principalment herbívors o insectívors, tot i que Castorocauda lutrasimilis té dents que suggereixen que s'alimentava de peixos. El docodont Agilodocodon scansorius fou el primer mamaliaforme d'estil de vida arborícola.
De Docodonta is een orde van primitieve uitgestorven zoogdierachtigen die leefden van het Midden-Jura tot Laat-Krijt. De docodonten zijn niet verwant aan de hedendaagse zoogdiergroepen.
Evolutionair gezien staan de docodonten tussen de basale zoogdieren, zoals Morganucodon, en de overige zoogdieren in. Sommige wetenschappers vinden de docodonten dermate primitief dat ze menen dat deze dieren geen echte zoogdieren, maar mammaliaformes zijn.
Naamgever van de orde is het geslacht Docodon, dat in 1881 door Othniel Charles Marsh werd beschreven en tijdens het Laat-Jura in Europa en Noord-Amerika leefde. Andere bekende geslachten van docodonten zijn Castorocauda, die uiterlijk en wat betreft leefwijze op een hedendaagse bever leek, en Reigitherium, de laatst bekende docodont.
Uit een cladistische analyse van Averianov et al. uit 2010 kwam een volgende stamboom van de Docodonta en enkele verwante geslachten:
De Docodonta is een orde van primitieve uitgestorven zoogdierachtigen die leefden van het Midden-Jura tot Laat-Krijt. De docodonten zijn niet verwant aan de hedendaagse zoogdiergroepen.
Evolutionair gezien staan de docodonten tussen de basale zoogdieren, zoals Morganucodon, en de overige zoogdieren in. Sommige wetenschappers vinden de docodonten dermate primitief dat ze menen dat deze dieren geen echte zoogdieren, maar mammaliaformes zijn.
Naamgever van de orde is het geslacht Docodon, dat in 1881 door Othniel Charles Marsh werd beschreven en tijdens het Laat-Jura in Europa en Noord-Amerika leefde. Andere bekende geslachten van docodonten zijn Castorocauda, die uiterlijk en wat betreft leefwijze op een hedendaagse bever leek, en Reigitherium, de laatst bekende docodont.
Multimedia w Wikimedia Commons Dokodonty (†Docodonta) – rząd wymarłych ssaków głównie z okresu jury znanych z wykopalisk na obszarach Ameryki Północnej i południowej Europy (Portugalia). Dokodonty obejmują żyjących w triasie przedstawicieli prassaków z rodziny Eozostrodontidae oraz jurajską rodzinę Docodontidae. Były wszystkożerne. Miały szerokie zęby trzonowe z tępymi guzkami, dobrze przystosowane do miażdżenia pokarmu. Wymarły z końcem jury. Stanowią jedną z bocznych gałęzi rozwojowych synapsydów, najbliższą ssakom w ścisłym sensie (wraz z nimi i prymitywniejszymi morganukodontami i haramidami określane są jako Mammaliaformes).
Dokodonty (†Docodonta) – rząd wymarłych ssaków głównie z okresu jury znanych z wykopalisk na obszarach Ameryki Północnej i południowej Europy (Portugalia). Dokodonty obejmują żyjących w triasie przedstawicieli prassaków z rodziny Eozostrodontidae oraz jurajską rodzinę Docodontidae. Były wszystkożerne. Miały szerokie zęby trzonowe z tępymi guzkami, dobrze przystosowane do miażdżenia pokarmu. Wymarły z końcem jury. Stanowią jedną z bocznych gałęzi rozwojowych synapsydów, najbliższą ssakom w ścisłym sensie (wraz z nimi i prymitywniejszymi morganukodontami i haramidami określane są jako Mammaliaformes).
Докодонти (Docodonta) — ряд вимерлих ссавців з середньої юри — середньої крейди (апт). Не дивлячись на невелике різноманіття видів, вони були доволі розповсюджено групою, оскільки виникли і розповсюдились вони по всій Лавразії (Пн. Америка, Азія і Європа) та деякі з них були виявлені також на Гондвані. Відомі, переважно, за ізольованими зубами та фрагментами щелеп. Точне систематичне положення визначити важко, але докодонти, очевидно, прогресивні «mammaliforms» в безпосередній близькості із типовими «mammalia», зазвичай їх відносять у парафілетичний підклас Аллотерії, проте існує чимало інших тверджень. Докодонти, в основному, були рослиноїдними або комахоїдними, хоча деякі — «Castrocauda» — харчувались рибою.
Всі вони мали невеликі розмірами, довжина черепа близько 3 см. Самі ж зовні нагадували сучасних пацюків. Імовірно, навіть, найбільші представники досягали не більше 18 см у довжину. Дрібні розміри пов'язані із прихованим способом життя, що характерно майже для всіх мезозойських ссавців. Їх природніми ворогами були дрібні юрські рептилії і дрібні динозаври. Очевидно, вели нічний, сутінковий або нічний і сутінковий спосіб життя. Елементи посткраніального скелету відомі тільки для Haldanodon. Судячи із ямок на кістках, вони мали міцні прикріплення м'язів на кінцівках, що вказує на фізично активний спосіб життя — риття і плавання.
Викопні рештки Haldanodon виявлені в породах болотного вугілля, що свідчить про напівводний спосіб життя або життя біля водойми, до того ж будова кісток Castrocauda вказує на це. Очевидно, докодонти жили на берегах водойм, рили нори, в яких жили, а їжу добували з цих водойм. Мали примітивні щелепи і доволі складні зуби. Щелепи не могли сильно розкриватись, тому вони не мали ефективного механізму жування. Моляриформні зуби поперечно розширені. Окклюзія характерна для різки і пробивання, жування сприяло дробленню і, можливо, подрібненню їжі. Така окклюзія характерна для харчування комахами та іншими безхребетними. Докодонти проявляють примітивні риси, які в них залишились від синапсид — наявна суглобна кістка нижньої щелепи, квадратна кістка черепа, яка у більш розвинених ссавців перетворюється в слухову кістку середнього вуха. Відносно велика «septomaxilla». Середнє вухо представлене тільки однієї кісткою — стремінцем. Коракоїдальна частина лопаткової кістки (на прикладі Haldanodon) більш розвинена, ніж у прогресивних цинодонтів та «Morganucodon» i «Mezogastrodon», також в повній редукції прокоракоїда і відсутності прокораїдального отвору.
У всіх докодонтів менший туберкул більший за великий, тому, очевидно вони мали ходьбу притаманну для рептилій. Докодонти були однієї із гілок різних базальних ссавців, які диференціювались від спільних предків у кінці тріасу. Підчас юрського періоду докодонти диференціювали на 2 напрямки — перший суто азійський, другий європо-американський. На межі пізньої юри — ранньої крейди вони всі вимерли, не залишивши нащадків.
Докодонти (Docodonta) — ряд вимерлих ссавців з середньої юри — середньої крейди (апт). Не дивлячись на невелике різноманіття видів, вони були доволі розповсюджено групою, оскільки виникли і розповсюдились вони по всій Лавразії (Пн. Америка, Азія і Європа) та деякі з них були виявлені також на Гондвані. Відомі, переважно, за ізольованими зубами та фрагментами щелеп. Точне систематичне положення визначити важко, але докодонти, очевидно, прогресивні «mammaliforms» в безпосередній близькості із типовими «mammalia», зазвичай їх відносять у парафілетичний підклас Аллотерії, проте існує чимало інших тверджень. Докодонти, в основному, були рослиноїдними або комахоїдними, хоча деякі — «Castrocauda» — харчувались рибою.
Всі вони мали невеликі розмірами, довжина черепа близько 3 см. Самі ж зовні нагадували сучасних пацюків. Імовірно, навіть, найбільші представники досягали не більше 18 см у довжину. Дрібні розміри пов'язані із прихованим способом життя, що характерно майже для всіх мезозойських ссавців. Їх природніми ворогами були дрібні юрські рептилії і дрібні динозаври. Очевидно, вели нічний, сутінковий або нічний і сутінковий спосіб життя. Елементи посткраніального скелету відомі тільки для Haldanodon. Судячи із ямок на кістках, вони мали міцні прикріплення м'язів на кінцівках, що вказує на фізично активний спосіб життя — риття і плавання.
Викопні рештки Haldanodon виявлені в породах болотного вугілля, що свідчить про напівводний спосіб життя або життя біля водойми, до того ж будова кісток Castrocauda вказує на це. Очевидно, докодонти жили на берегах водойм, рили нори, в яких жили, а їжу добували з цих водойм. Мали примітивні щелепи і доволі складні зуби. Щелепи не могли сильно розкриватись, тому вони не мали ефективного механізму жування. Моляриформні зуби поперечно розширені. Окклюзія характерна для різки і пробивання, жування сприяло дробленню і, можливо, подрібненню їжі. Така окклюзія характерна для харчування комахами та іншими безхребетними. Докодонти проявляють примітивні риси, які в них залишились від синапсид — наявна суглобна кістка нижньої щелепи, квадратна кістка черепа, яка у більш розвинених ссавців перетворюється в слухову кістку середнього вуха. Відносно велика «septomaxilla». Середнє вухо представлене тільки однієї кісткою — стремінцем. Коракоїдальна частина лопаткової кістки (на прикладі Haldanodon) більш розвинена, ніж у прогресивних цинодонтів та «Morganucodon» i «Mezogastrodon», також в повній редукції прокоракоїда і відсутності прокораїдального отвору.
У всіх докодонтів менший туберкул більший за великий, тому, очевидно вони мали ходьбу притаманну для рептилій. Докодонти були однієї із гілок різних базальних ссавців, які диференціювались від спільних предків у кінці тріасу. Підчас юрського періоду докодонти диференціювали на 2 напрямки — перший суто азійський, другий європо-американський. На межі пізньої юри — ранньої крейди вони всі вимерли, не залишивши нащадків.
Латинское название Docodonta Kretzoi, 1946
Докодонты[источник не указан 248 дней] (лат. Docodonta) — отряд примитивных дотериевых млекопитающих сходного с морганукодонами уровня организации.
Существовали на протяжении всего юрского периода в Африке, Евразии и Северной Америке. Они были величиной с мышь, с удлинённой мордочкой. Нижняя челюсть была как у морганукодонов; соответственно, можно предполагать и аналогичное строение органа слуха. Морфология щёчных зубов весьма специфична: в верхней челюсти моляры и часть премоляров с расширенной внутренней частью, аналогичной (но не гомологичной) тригону териевых млекопитающих. Этому соответствует такое же сложное строение нижних коренных. Столь своеобразное строение зубов, не найденное у других млекопитающих, указывает на то, что докодонты были тупиковой ветвью ранней эволюции млекопитающих и не оставили после себя потомков.
В отряде выделяют следующие таксоны[1][2]:
Docodonta
† Tricuspes?
† Repenomamus?
† Kollikodon?
† Haramiyida?
† Docodonta
Докодонты[источник не указан 248 дней] (лат. Docodonta) — отряд примитивных дотериевых млекопитающих сходного с морганукодонами уровня организации.
Существовали на протяжении всего юрского периода в Африке, Евразии и Северной Америке. Они были величиной с мышь, с удлинённой мордочкой. Нижняя челюсть была как у морганукодонов; соответственно, можно предполагать и аналогичное строение органа слуха. Морфология щёчных зубов весьма специфична: в верхней челюсти моляры и часть премоляров с расширенной внутренней частью, аналогичной (но не гомологичной) тригону териевых млекопитающих. Этому соответствует такое же сложное строение нижних коренных. Столь своеобразное строение зубов, не найденное у других млекопитающих, указывает на то, что докодонты были тупиковой ветвью ранней эволюции млекопитающих и не оставили после себя потомков.
梁歯目（Docodonta）は絶滅した哺乳類であり、中生代中期から後期に栄えた。最大の身体的特徴は発達した大臼歯であり、目の名前もここから来ている。多くはローラシア大陸（今日の北アメリカ、ヨーロッパ及びアジア）で見られるが、ゴンドワナ大陸（今日のインド及び南半球）で見られるものもある。
梁歯目の正確な系統発生学的位置は、使用した方法に依存する。伝統的な見方では、梁歯目は異獣亜綱の側系統群とされる。
梁歯目の多くは草食、昆虫食だったと考えられているが、カストロカウダ属は、その歯の形から魚を食べていたと考えられている。
梁歯目（Docodonta）は絶滅した哺乳類であり、中生代中期から後期に栄えた。最大の身体的特徴は発達した大臼歯であり、目の名前もここから来ている。多くはローラシア大陸（今日の北アメリカ、ヨーロッパ及びアジア）で見られるが、ゴンドワナ大陸（今日のインド及び南半球）で見られるものもある。
梁歯目の正確な系統発生学的位置は、使用した方法に依存する。伝統的な見方では、梁歯目は異獣亜綱の側系統群とされる。
梁歯目の多くは草食、昆虫食だったと考えられているが、カストロカウダ属は、その歯の形から魚を食べていたと考えられている。
