Volqa xoruzgülü (lat. Adonis volgensis) — qaymaqçiçəyikimilər fəsiləsinin xoruzgülü cinsinə aid bitki növü.
Volqa xoruzgülü (lat. Adonis volgensis) — qaymaqçiçəyikimilər fəsiləsinin xoruzgülü cinsinə aid bitki növü.
Miłek wołżański (Adonis wolgensis) – gatunek roślin z rodziny jaskrowatych (Ranunculaceae). Różni się od miłka wiosennego siłą wzrostu i mniejszymi kwiatami, rośnie nad Donem i Wołgą, na południu Syberii Zachodniej oraz w północnej części Kazachstanu. Działanie lecznicze i zastosowanie takie samo jak miłek wiosenny, tyle że słabsze.
Miłek wołżański (Adonis wolgensis) – gatunek roślin z rodziny jaskrowatych (Ranunculaceae). Różni się od miłka wiosennego siłą wzrostu i mniejszymi kwiatami, rośnie nad Donem i Wołgą, na południu Syberii Zachodniej oraz w północnej części Kazachstanu. Działanie lecznicze i zastosowanie takie samo jak miłek wiosenny, tyle że słabsze.
Adonis volgensis[1] är en ranunkelväxtart som beskrevs av Dc.. Adonis volgensis ingår i släktet adonisar, och familjen ranunkelväxter.[2][3] Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.[2]
Adonis volgensis är en ranunkelväxtart som beskrevs av Dc.. Adonis volgensis ingår i släktet adonisar, och familjen ranunkelväxter. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
Криптофіт. Багаторічна трав'яниста рослина 10-30 см заввишки, коротко опушена, з товстим косогоризонтальним коротким кореневищем. Стебло розчепірено галузисте. Стеблові листки пірчасто розсічені на лінійно-ланцетні частки. Квіти поодинокі, на кінцях пагонів, лимонно-жовтуваті з 12-20 листочками оцвітини (1,2-2 см діаметром). Плід багатогорішок. Цвіте в березні-квітні. Плодоносить у травні. Розмножується насінням та вегетативно.
Охоплює територію між 25º і 86º сх. д.: у його європейській частині простягається між 39º і 52º пн. ш., в азіатській між 48º і 55º пн. ш. На південь від суцільного ареалу є ізольовані місцезнаходження: Закавказзя, Північно-Східна Туреччина.
В Україні — степова зона, заходить у південну частину Лівобережного Лісостепу. За регіонами: Сумська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Донецька, Луганська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області, АР Крим. Популяції з декількох сотень особин, зрідка трапляються суцільні зарості на площі 5-10 га. Середня щільність 2-3 особини на 1 м2, максимальна — до 40 особин на 1 м2.
Приурочений до угруповань справжніх, чагарникових, петрофітних степів. Іноді зростає на узліссях байрачних лісів. Ксерофіт.
Загрозами є розорювання степів, інтенсивний і неконтрольований випас худоби, заліснення степових схилів, заготівля на лікарську сировину, збирання.
Занесена до Червоної книги України, природоохоронний статус — неоцінений. Охороняють в Українському степовому, Луганському природних заповідниках, у Національному природному парку «Святі Гори», в регіональних ландшафтних парках — «Донецький кряж», «Клебан-Бик», «Зуївський» та ін. і в ряді заказників та пам'яток природи.
Також занесений до Червоних книг Вірменії, Казахстану, та Білгородської області, Воронезької області, Курганської області, Липецької області, Пензенської області, Самарської області, Саратовської області, Тюменської області і Ульяновської області, Чуваської республіки Росії[1].
Adonis volgensis là một loài thực vật có hoa trong họ Mao lương. Loài này được Steven ex DC. mô tả khoa học đầu tiên năm 1817.[1]
Adonis volgensis là một loài thực vật có hoa trong họ Mao lương. Loài này được Steven ex DC. mô tả khoa học đầu tiên năm 1817.
Adonis wolgensis Steven ex DC.
СинонимыАдо́нис во́лжский (лат. Adónis wolgénsis) — многолетнее травянистое растение; вид рода Адонис.
Высота 15—30 см.
Корневище короткое, толстое, буровато-чёрное.
Стебли немногочисленные, от середины раскидисто-ветвистые, в основании буроватые.
Молодые листья и стебли обильно опушённые; листья сильно рассечены на доли.
Цветки бледно-жёлтые, 3,5—4,5 см в поперечнике; лепестки 17—22 мм длиной и 6—7 мм шириной. Цветёт в конце апреля. Формула цветка: ∗ K 5 C 5 − 10 A ∞ G ∞ {displaystyle ast K_{5};C_{5-10};A_{infty };G_{infty }} [2].
Многоорешек округлый, плодики почти гладкие, волосистые, около 4 мм шириной, носик книзу отогнутый. Плодоносит в мае.
Отличается от адониса весеннего меньшей высотой, почти от основания ветвистым стеблем, более мелкими цветками и более широкими, короткими линейно-ланцетными долями листьев. Всё растение светлее по окраске листьев и цветков.
Произрастает на Украине, в Крыму, в европейской части России (Заволжский, Причерноморский, Нижне-Донской, Нижне-Волжский районы), в Западной Сибири (Верхне-Тобольский, Иртышский, Алтайский районы), на Кавказе (Южное Закавказье), в Молдавии, в Средней Азии (Арало-Каспийский, Прибалхашский районы).
Растёт в степях (особенно в подзоне сухих степей), реже на лесных лужайках и опушках, на травянистых склонах в среднегорном поясе, главным образом на каштановых почвах.
Декоративное растение, более лёгкое в культуре, чем Адонис весенний. Зацветает на 6—7—8 год после посева. Даёт самосев. Культивируется редко[3].
С лечебной целью используется надземная часть растения. Корни содержат жирное масло 12 %. В надземной части обнаружены углеводы и родственные соединения: адонит; карденолиды (строфантидин, конваллатоксин, цимерин, К-строфантин-бета Е-строфантозид, адонитоксин); кумарины (умбеллиферон, скополетин); флавоноиды (апигенин, лютеолин, витексин, ориентин, гомоориентин). Листья содержат витамин C.
По фармакологическим действиям надземная часть растения подобна таковой адониса весеннего, но во многом уступает последнему.
Адо́нис во́лжский (лат. Adónis wolgénsis) — многолетнее травянистое растение; вид рода Адонис.