Das Weiche Lungenkraut (Pulmonaria mollis) ist eine Pflanzenart aus der Familie der Raublattgewächse (Boraginaceae). Sie ist in Europa und in den Gemäßigten Zonen Asiens verbreitet.[1]
Das Weiche Lungenkraut ist eine ausdauernde krautige Pflanze und erreicht Wuchshöhen von 15 bis 50 Zentimetern. Der Stängel wächst aufrecht.
Die Laubblätter sind in Blattstiel sowie Blattspreite gegliedert und auf der Oberseite mit glänzenden, zarten, kurzen Borsten besetzt. Sehr selten zeigen sich kleine, hellgrüne Flecken. Die grundständigen Laubblätter sind bei einer Länge von 20 bis 30 Zentimetern breit-elliptisch mit spitzem oberen Ende und in den Blattstiel verschmälert. Die obersten Stängelblätter sind bei einer Länge von 4 bis 10 Zentimetern sowie einer Breite von 2 bis 4 Zentimetern einfach, ihr Blattstiel ist im unteren Teil schmal, im oberen allmählich breiter geflügelt und etwas am Stängel herablaufend.
Die Blütezeit liegt vorwiegend im April und Mai. Die Blüten sitzen in ziemlich lockeren Blütenständen. Die Blütenstiele sind dicht drüsig behaart. Die zwittrigen Blüten sind fünfzählig mit doppelter Blütenhülle. Die Blütenkrone ist zuerst rot, dann violett und schließlich blauviolett gefärbt und 1,5 bis 2 Zentimeter lang. Die Kronröhre ist auch unter dem Haarring noch behaart. Die Staubbeutel sind meist schwarzviolett.
Die Nüsschen sind bei einer Länge von mehr oder weniger 4 bis 5 Millimeter eiförmig, anfangs kurz behaart, reif kahl und glänzend dunkelbraun bis schwarz gefärbt.
Die Chromosomenzahl beträgt für beide Unterarten 2n = 18.[2][3]
Pulmonaria mollis kommt selten bis zerstreut in Süd- und Westdeutschland, Belgien, Frankreich, Nordspanien, Österreich und der Schweiz vor.
Das Weiche Lungenkraut ist in Österreich zerstreut aufzufinden und potenziell gefährdet. In der Schweiz ist es selten und nur mit der montan bis subalpin verbreiteten Unterart Pulmonaria mollis subsp. alpigena vertreten, welche auch in Österreich selten vorkommt. In Deutschland ist die Art selten. Die Unterart Pulmonaria mollis subsp. alpigena wächst nur in den Alpen und im Alpenvorland, während Pulmonaria mollis subsp. mollis vor allem in Nord- und Mittelbayern sowie in Baden-Württemberg selten zu finden ist. Nach der Bundesartenschutzverordnung (BArtSchV) ist die Art besonders geschützt.
Das Weiche Lungenkraut wächst in Laubmisch-, Trocken- und Auenwäldern. Es gedeiht am besten auf frischen, kalkhaltigen Lehmböden. In Mitteleuropa wächst es in Gesellschaften der Ordnung Origanetalia, Prunetalia, Fagetalia oder Quercetalia pubescentis.[2] In den Allgäuer Alpen steigt es im Grenzgebiet des Tiroler Teils bei Kaisers im Eingang zum Kaisertal in der Unterart subsp. alpigena bis zu einer Höhenlage von 1530 Metern auf.[4]
Die Erstveröffentlichung von Pulmonaria mollis erfolgte 1815 durch Franz Xaver von Wulfen in Jens Wilken Hornemann: Flora Wirceburgensis… Suppl., S. 13. Synonyme für Pulmonaria mollis Wulfen ex Hornem. sind: Pulmonaria montana var. pseudoangustifolia Guşul., Pulmonaria montana subsp. mollis (Hornem.) Gams, Pulmonaria media Host, Pulmonaria mollissima A.Kern., Pulmonaria mollis subsp. mollissima (A.Kern.) Nyman.
Von Pulmonaria mollis gibt es zwei Unterarten.[5] Die beiden Unterarten unterscheiden sich im Wesentlichen durch die Steifheit der Behaarung und die Färbung der Blütenkrone.:
Die Gattung Pulmonaria ist ausgesprochen komplex und schwierig. Zwischen den einzelnen Arten existieren zahlreiche Übergänge sowie hybride Formen. Teilweise sind die spezifischen Sippen nur durch Chromosomenanalyse bestimmbar. Die Verbreitungsangaben in der Literatur sind dadurch häufig nicht vollständig bzw. falsch.
Das Weiche Lungenkraut (Pulmonaria mollis) ist eine Pflanzenart aus der Familie der Raublattgewächse (Boraginaceae). Sie ist in Europa und in den Gemäßigten Zonen Asiens verbreitet.
Pulmonaria mollis is a perennial species of herb.[1] It is very similar to P. angustifolia.[2]: 129
The species is native to various parts of Europe and Asia.
The subspecies for this species include:[3]
It is native to Germany, China, Turkey, Poland, Ukraine, Mongolia, Bulgaria, and Russia.[4] In England it is cultivated for its basal leaves.[5]: 1879
It often occurs in low abundance[6]: 350 and can be found in deciduous forests, meadow slopes, as well stony places in the shade.[7]: 549
Pulmonaria mollis is a perennial species of herb. It is very similar to P. angustifolia.: 129
Pulmonaria mollis
La Pulmonaire molle (Pulmonaria mollis) est une espèce de plantes de la famille des Boraginacées.
Pulmonaria mollis is een plant in de ruwbladigenfamilie.
In het Duits wordt ze Weiches Lungenkraut, 'zacht longkruid' genoemd. In het Nederlands komt men soms de naam 'behaard longkruid' en soms de naam 'zacht longkruid' tegen.
De recht opstijgende stengel van deze meerjarige plant bereikt een hoogte van 15 tot 50 cm. De bladeren zijn aan de bovenzijde met glanzende, korte haren bedekt. En heel enkele keer tonen de bladeren kleine lichtgroene vlekken. De grondstandige bladeren zijn breed elliptisch en 20 tot 30 cm lang. De bovenste stengelbladeren zijn 4 tot 10 cm lang, gepunt en 2-4 cm breed.[1]
Ze komt van nature voor in Zuidoost- en Midden-Europa, van Duitsland en Polen tot Italië, Griekenland, en in Rusland tot in Siberië.[2] In gebergten komt ze voor tot in de subalpine zones tot 1800 meter.[3]
De soort wordt verhandeld, o.a. de cultivar Pulmonaria mollis 'Samobor'.[4]
Pulmonaria mollis is een plant in de ruwbladigenfamilie.
In het Duits wordt ze Weiches Lungenkraut, 'zacht longkruid' genoemd. In het Nederlands komt men soms de naam 'behaard longkruid' en soms de naam 'zacht longkruid' tegen.
Multimedia w Wikimedia Commons Miodunka miękkowłosa (Pulmonaria mollis Wulfen ex Hornem.) – gatunek roślin z rodziny ogórecznikowatych (Boraginaceae). Występuje naturalnie na obszarze od Europy, przez Azję Środkową i Syberię po Czukotkę. Ponadto jest uprawiany jako roślina ozdobna[3]
Rośnie naturalnie na obszarze od Europy, przez Azję Środkową i Syberię po Czukotkę. W Europie jest spotykany w takich państwach jak Wielka Brytania, Francja, Niemcy, Polska, Czechy, Słowacja, Węgry, Austria, Szwajcaria, Słowenia, Chorwacja, Serbia, Albania, Bułgaria, Rumunia, Mołdawia, Ukraina i Białoruś. W Rosji został zaobserwowany w europejskiej części kraju, na Przedkaukaziu, w republikach Ałtaju, Tuwy i Jakucji, w obwodach czelabińskim, irkuckim, magadańskim, nowosybirskim, omskim i tiumeńskim oraz w regionie autonomicznym Czukotki. W Azji, oprócz wymienionych powyżej regionów Rosji, występuje także w Gruzji, Turkmenistanie, Uzbekistanie, Kazachstanie, Kirgistanie, Tadżykistanie, Mongolii oraz Chinach (w regionie autonomicznym Mongolia Wewnętrzna i prowincji Shanxi)[3]. W Polsce spotykany jest na południu na rozproszonych siedliskach[4].
Rośnie na terenie w lasach górskich, mieszanych lasach liściastych i w zaroślach, na wysokości do 1900 m n.p.m.[4] W klasyfikacji zbiorowisk roślinnych gatunek charakterystyczny dla rzędu (O.) Quercetalia pubescenti-petraeae[6]. Kwitnie od kwietnia do czerwca[5].
Umieszczona na polskiej czerwonej liście w kategorii VU (narażony)[7].
Miodunka miękkowłosa (Pulmonaria mollis Wulfen ex Hornem.) – gatunek roślin z rodziny ogórecznikowatych (Boraginaceae). Występuje naturalnie na obszarze od Europy, przez Azję Środkową i Syberię po Czukotkę. Ponadto jest uprawiany jako roślina ozdobna
Родова латинська назва рослини походить від слова pulmonalis — «легеневий» і обумовлена тим, що цей вид, як і деякі споріднені види медунок, застосовують в медицині для лікування легеневих хвороб. Іншим поясненням цієї назви може бути те, що середньовічні лікарі вважали листя медунок схожим за формою на людські легені. Українська родова назва пов'язана із чудовими медоносними властивостями цього виду. Що стосується видових назв, як латинської, так і української, то вони вказують на м'яке, приємне на доторк опушення зелених частин рослини. Крім того, у Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин Ю. Кобіва для медунки м'якої наведені такі назви як меду́нка м'яке́нька (науковий синонім), щемели́на мяго́нька, кро́кі́с, кро́кі́ш (народні назви)[2]. Разом з тим, слід зазначити, що зі справжніми крокісами ця рослина не споріднена.
Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 10-50 см; гемікриптофіт. Кореневище коротке, товсте, чорне, з пучкою шнуроподібних коренів. Стебла нечисленні (зазвичай 1-3, рідко 4-6[3]), міцні, прямостоячі, у верхній частині розгалужені та вкриті клейкими залозками. Листки двох типів: прикореневі завдовжки 20-50 см, завширшки 9-10 см, зібрані в розетку, черешкові, широколанцетні або яйцеподібні, з основою, що поступово звужується в ширококрилатий черешок та короткозагостреною верхівкою; стеблові завдовжки 4-10 см, завширшки 2-4 см, сидячі, напівстеблеосяжні, ланцетні або видовжено-яйцеподібні. Верхній бік листків опушений простими, а місцями і залозистими притиснутими волосками, нижній м'яко опушений лише простими волосками, світліший. Вкрай рідко на листках бувають невеликі світло-зелені плями. Жилкування сітчасте, але розрізнити можна лише центральну жилку, інші — практично непомітні.
Суцвіття — щиткоподібні завитки, розташовані на доволі довгих залозистих квітконосах у пазухах листків. На початку цвітіння вони щільні, наприкінці робляться менш густими. Зазвичай вони складаються з 4-6 квіток завдовжки 14-20 мм, завширшки 8-12 мм. Квітки актиноморфні, двостатеві, розташовані на коротких квітконіжках. Чашечка 10-13 мм завдовжки, широкодзвоникувата, опушена короткими білими волосками, зеленкувато-пурпурова чи пурпурово-коричнева, на ½ чи ⅓ розділена на трикутно-ланцетні зубчики[4]. Віночок лійчастий, із густоопушеною трубкою та напівкруглими лопатями відгину. Квітки у пуп'янках і на початку розпукування темно-рожеві або пурпурово-рожеві, під час цвітіння набувають спочатку фіолетово-синього, а згодом чисто-синього кольору. Зміна кольору пояснюється тим, що барвники антоціани, якими обумовлене забарвлення квіток, реагують на зміну кислотно-лужного балансу у клітинах пелюсток. Вважають, що така зміна кольору слугує сигналом для запилювачів, які звертають увагу в першу чергу на багатші на нектар молоді (темно-рожеві) квіти. Тичинки з дуже короткими тичинковими нитками і видовженими жовтуватими пиляками чергують із пучками волосків. Маточка з коротким стовпчиком і точковою приймочкою.
Плоди — яйцеподібні горішки завдовжки 3-5 мм, які зібрані по чотири штуки і розпадаються при повній стиглості. Спочатку вони короткоопушені, стиглі стають голими, лискучими і набувають кольору від темно-коричневого до майже чорного. Кожен горішок має м'ясистий принасінник.
Число хромосом 2n = 18.
Медунка м'яка схожа на медунку вузьколисту та медунку темну, що інколи зростають у схожих біотопах. Для розрізнення цих видів користуються такими морфологічними ознаками…
Назва виду Прикореневі листки Стеблові листки Опушення Таблиця для визначення медунки м'якої[5] Медунка м'яка Широколанцетні або яйцеподібні, звужені у ширококрилаті черешки Ланцетні або видовжено-яйцеподібні, напівстеблеосяжні М'якими простими, у верхній частині стебла та на верхньому боці листків подекуди залозистими волосками Медунка вузьколиста Ланцетні або лінійно-ланцетні, звужені у крилаті черешки Частково збігають по стеблу Шорсткими простими волосками Медунка темна Серцеподібні, різко переходять у вузькокрилаті черешки Широколанцетні, напівстеблеосяжні Шорсткими простими волосками
Надземна частина медунки м'якої, називана у фармакопеї «травою», містить багато дубильних речовин, з яких до 4 % складають катехіни і до 2 % таніни. Окрім них трава містить від 0,3 до 0,5 % флавоноїдів (переважно похідних кверцетину та кемпферолу), сапоніни, аскорбінову кислоту (вітамін C), каротин (провітамін A), розмаринову та хлорогенову кислоти, кумарин, слиз, комплекс моно- та полісахаридів, зокрема, глюкозу й ксилозу. Медунка м'яка містить близько 13-15 % мінеральних солей, з яких особливо багато сполук марганцю (до 11 % від ваги золи), заліза, калію, міді.
Медунка м'яка належить до євро-сибірських видів. В Європі вона зростає повсюдно, окрім балтійських країн та Фенноскандії. У Швеції є кілька осередків, де відтворення підтримується лише вегетативним розмноженням. Попри широкий ареал її популяції мають розсіяний характер. Наприклад, в Німеччині, Україні, Білорусі, Польщі, Чехії, Австрії та Швейцарії ця рослина рідкісна. В останніх двох країнах окрім номінативного поширений ще один підвид — Pulmonaria mollis subsp. alpigena, причому у Швейцарії він переважає.
В Азії ареал цього виду простягається від Кавказу й Малої Азії на заході, через північну частину Центральної Азії, Сибір аж до Алтайських гір і півночі Монголії включно. В азійській частині ареалу найпівнічніші осередки знайдені в Республіці Саха та Ханти-Мансійському автономному окрузі — Югрі (Росія), а найпівденніші — у китайських провінціях Внутрішня Монголія та Шаньсі.
В Україні цей вид поширений здебільшого у Карпатах, лісах та лісостепу Правобережжя, у степовій частині країні трапляється дуже рідко.
Морозостійка, тіньовитривала рослина, що полюбляє рости у затінку або півтіні, помірно вологолюбна. Віддає перевагу легким ґрунтам із високим вмістом гумусу — від супіщаних до суглинистих, особливо таким, що залягають на мергелях та вапняках[5]. Зазвичай трапляється у лісах різних типів (хвойних, мішаних, листяних), на галявинах та узліссях, дні балок, причому може зростати як на суходільних, так і на заплавних ділянках. У Європі частіше оселяється у світлих дібровах, серед заростей чагарників, інколи навіть у мезофільних (помірно зволожених) різнотравних степах, в Азії приурочена до березин, модринових лісів, суходільних лук та лучних степів. В окремих випадках може заселяти покинуті парки, сади, польові межі поблизу лісів. У горах трапляється до субальпійського поясу на висотах до 1800 м. В природі входить до складу рослинних угруповань порядків Fagetalia, Origanetalia, Prunetalia, Quercetalia pubescentis.
Розмножується вегетативно та насінням. На тінистих ділянках цвітіння, як правило, не рясне, тут медунка м'яка розмножується майже виключно вегетативно — поділом повзучого кореневища. Насіннєве розмноження переважає на відкритих, добре освітлених ділянках, де квіти медунки м'якої привертають увагу різноманітних запилювачів, включно із медоносними бджолами, метеликами. Квітне в різних частинах ареалу з березня до червня протягом 25-30 днів, інколи повторне цвітіння спостерігають у серпні. В Україні масове цвітіння відбувається з другої половини квітня до середини травня. Плодоносить у травні-червні. Окрім запилювачів у відтворенні цього виду значну роль відіграють мурахи, які розповсюджують насіння. Мурах привертають соковиті принасінники, які вони поїдають, а саму насінину при цьому кидають. Оскільки більшість здобичі ці комахи несуть до мурашника, вони відносять насінини медунки на велику відстань — інколи до кілометра. Це явище називається мірмекохорія.
Насіння зимує під снігом і проростає лише наступної весни — у квітні-травні. Розвиток медунки м'якої відбувається повільно: у перший рік життя з'являються лише заокруглено-овальні сім'ядолі і 2-3 справжніх листка. Сім'ядолі відмирають у середині літа, після чого рослина починає формувати кореневище. Попри наявність у молодих рослин кореневища, його поділ відбувається лише після досягнення ними генеративного віку. Перше цвітіння наступає тільки на 5-7-й рік. Щоосені надземні пагони медунки м'якої відмирають, натомість у бруньках відновлення формуються пагони наступного року, які почнуть розвиватися наступної весни. Літні пагони відростають протягом усієї теплої пори року, але прикоренева розетка листя формується тільки після відцвітання. За рахунок вегетативного розмноження від куртин медунки може сягати 30 років.
У природі медунка м'яка стійка до шкідників і хвороб, але у культурі відмічали її ураження борошнистою росою та слимаками.
Медунку м'яку нарівні з медункою лікарською здавна застосовують як лікарську рослину. З цією метою заготовлюють переважно траву, яку зрізають на початку цвітіння і швидко сушать, оскільки вона дуже швидко псується (чорніє). Після цвітіння для заготівлі придатні лише неушкоджені прикореневі листки. Термін зберігання висушеної сировини становить 2 роки. Подекуди з трави вичавлюють сік, який консервують етиловим спиртом у співвідношенні 1:1, такий сік здатен зберігатися тривалий час. Рідше заготовлюють траву разом із корінням або лише коріння, в цьому випадку рослину викопують наприкінці розвитку. Така сировина застосовується лише при лікуванні пухлин різної етіології.
Трава медунки м'якої ефективна при захворюваннях легень та дихальних шляхів, в тому числі при грипі, фарингіті, бронхіті, туберкульозі, бронхіальній астмі, коклюші. Вона діє як відхаркувальний засіб, що полегшує відділення мокротиння. Крім того, вона має виражені сечогінні властивості і застосовується при лікуванні сечокам'яної хвороби, циститу, гематурії. Значно рідше препарати медунки м'якої застосовують при розладах травлення — кишкових кольках, метеоризмі, проносі. Внутрішньо її вживають у вигляді настою або відвару. Зовнішньо порошок сухої трави, сік або свіжі м'яті листки інколи вживають для зупинки кровотеч, лікування застарілих гнійних ран, нейродерміту, екземи, псоріазу. Є відомості, що трава медунки м'якої сприяє кровотворенню, має протипухлинну дію, зокрема, може бути застосована для лікування міоми матки. Для зупинки внутрішніх кровотеч (легеневих, надмірних менструацій тощо) використовують дуже міцний відвар.
Бджолярі також здавна цінували цю рослину. Медунка м'яка не тільки виділяє багато нектару, але що важливо, квітне ранньої весни, коли більшість медоносів ще не почали свого розвитку. Під час цвітіння вона здатна витримати навіть короткочасні снігопади. Нектар, який бджоли збирають з її квітів, важливий для весняного розвитку їхніх сімей. Медопродуктивність становить 60-70 кг меду з гектару суцільних насаджень.
Значно менш відомі способи використання медунки м'якої в кулінарії та квітникарстві. Як салатну зелень споживають свіжі прикореневі листки, які можна зрізати протягом усього вегетаційного періоду. Вони не мають запаху, але надають салатам особливого гіркуватого присмаку. В квітникарстві медунку м'яку інколи висаджують у затінених куточках саду як ґрунтопокривну рослину. Вона приваблива не тільки під час цвітіння, але й після нього, коли впадають в око розетки великих соковито-зелених листків. У культурі ця рослина не потребує особливого догляду, але старі особини втрачають привабливий вигляд, тому пересаджувати її бажано кожні 4-5 років. Вирощують переважно дику форму цього виду, відомі лише два сорти — 'Royal Blue' і 'Samobor'. В умовах саду вид стійкий, часто дає самосів, за сприятливих умов одна особина здатна сформувати до 86 пагонів, що значно перевищує їхню кількість у природі[3].
Медунка м'яка належить до регіонально рідкісних рослин через те, що її популяції нечисленні та подекуди відокремлені одна від одної великими відстанями. В Україні вона занесена до списків охоронюваних рослин у Львівській, Хмельницькій, Житомирській та Полтавській областях. У Білорусі занесена до республіканської Червоної книги, в цій країні медунка м'яка виявлена у Гродненській, Берестейській та Мінській областях[3]. У Росії вона занесена до Червоних книг Ростовської[6], Волгоградської, Нижньогородської, Тамбовської областей[7], Республік Марій Ел[5] та Саха, Забайкальского краю, Ханти-Мансійського автономного округу — Югри[4], Чуваської Республіки[8].
На стан популяцій медунки м'якої несприятливо впливають зміни середовища, пов'язані із вирубуванням лісів або, навпаки, залісненням лук, пожежами, надмірним випасанням худоби, витоптуванням, а також нищівне збирання лікарської сировини.
Pulmonaria mollis Wulfen ex Hornem., 1813
Синонимы
Медуница мягкая, или медуница волосистая (лат. Pulmonaria mollis) — травянистое многолетнее растение семейства Бурачниковые (Boraginaceae).
Распространена от Западной Европы до Малой Азии и Восточной Сибири. Растёт на светлых, умеренно сухих местах, на богатых минеральными веществами почвах — в светлых лиственных лесах и на их опушках, на лесных полянах и среди кустарников. Один из трёх видов медуницы, встречающихся в европейской части России.
Растение высотой от 10 до 50 см, от других видов отличается мягким бархатистым, немного клейким опушением. Стебель прямостоячий, местами железистый, у соцветия разветвляется. Листья прикорневые широколанцетовидные-яйцевидные, короткозаострённые, постепенно сужающиеся к черешку. Стеблевые листья продолговато-яйцевидные, ланцетные, с полустеблеобъемлющим основанием. Верхняя сторона листа местами железистая, нижняя бархатисто-опушенная, более светлая. Цветки обоеполые, правильные, вырастают на железистых цветоножках в пазухах листьев. Собраны в густые завитки. Чашечка до половины раздельная, ширококолокольчатая, венчик воронковидный. Плод — тёмно-коричневый орешек.
Зацветает, как только сойдёт снег (апрель-май). Окраска цветка меняется: вначале цветок розовый, потом — фиолетовый, затем — синий. После окончания цветения начинают развиваться прикорневые розетки листьев медуницы. Листья сохраняются зелёными до осени.
Ранней весной из листьев можно приготовить витаминный салат, суп. Летом листья можно прикладывать на небольшие раны и язвы. Цветы дают пчёлам первый взяток, пока не зацвела основная масса растений-медоносов.
Медуница мягкая, или медуница волосистая (лат. Pulmonaria mollis) — травянистое многолетнее растение семейства Бурачниковые (Boraginaceae).
