Етимологія: лат. sāl — «сіль», лат. cornus — «ріг», тому що ці сольові рослини мають рогоподібні гілки[1].
Ковпень зелистий, солинка, солянка.
Однорічна рослина, спочатку зелена, потім пурпурово-червона, висотою 5—50 см. Стебла членисті, круглясто-циліндричні, прямі, голі, розгалужені. Листя нерозвинені, мають вигляд коротких піхв. Квітки непоказні. Суцвіття колосовидні, на коротких ніжках. Плоди яйцевидні або подовжені. Насіння вкрите гачковатими волосками. Цвіте у липні — вересні. Плоди дозрівають у листопаді.
Зростає на мокрих солончаках і морських берегах.
Натуралізована в Північній Америці, (Канада, Сполучені Штати Америки).
В Україні зустрічається в південних і східних районах. Вхожить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Львівської і Сумської областей.[2]
Рослина добре поїдається худобою. У приморських районах Франції є популярним овочем. У 100 г надземної частини міститься до 20,5 калорій (для порівняння: у квасолі — 19,4 калорій). З відвареної молодої надземної частини готують різноманітні другі страви, додають як приправу до супів, борошняних і овочевих страв.[3]