Наукова назва походить від кельтського слова siw — вода.
Це багаторічна трав'яна рослина 50–120 см заввишки з порожнистим, рифленим стеблом. Листя довжиною до 30 сантиметрів. Квіти зібрані у суцвіття парасольку білих квітів. Зубці чашечки подовжені. Плід 3.5 мм довжиною.
Поширений у помірній Євразії від Іспанії та Ірландії до західного Сибіру[3]
В Україні вид зростає на болотах, біля берегів водойм, нерідко у воді — на більшій частині території крім Криму та Карпат; в Закарпатті рідко. Ефіроолійна та отруйна рослина[2].
Листки веха вважають отруйними. З однієї рослини одержують 10-15 м'ясистих корінців завдовжки до 20 см, які у Західній Європі вважають вишуканим овочем нарівні зі спаржею. На Кавказі молоді листки веха разом з олією, оцтом, січеними крутими яйцями та в суміші з листям щавлю й зеленої цибулі вживають для приготування чудових свіжих салатів. А вимиті корені відварюють у солоній воді й готують як цвітну капусту або спаржу.[4]
Суцвіття веха мають ефірну олію, яку використовують у парфумерії.