Plumatella repens est un genre de petits ectoproctes (bryozoaires) d'eau douce de la famille des Plumatellidae[1].
Son nom de genre provient du fait que, vu de près, les polypes donnent à une colonie dense un aspect « plumeux », le nom d’espèce provient du fait que les rameaux formés par la colonie s’étendent souvent sur des branches ou troncs immergés de manière rampante, parfois sur des supports durs (ex : brique ou pierre sur le fond), mais jamais directement sur la vase ou un sédiment fin.
P. repens, sans surprise étant donné son mode d'alimentation, peut être infesté par divers parasite, dont un ver malacosporéen qui produit dans son hôte des sacs de spores de 1,2 mm de long (ces spores, presque semblables à celles de deux espèces déjà identifiées de Tetracapsula (Myxozoa) : T. bryozoides et Tetracapsula bryosalmonae redouté pour les dégâts qu'il peut faire dans certaines piscicultures de salmonidés) sont relargués dans le milieu via les lophophores[2]).
Plumatella repens est un genre de petits ectoproctes (bryozoaires) d'eau douce de la famille des Plumatellidae.
Plumatella repens is een mosdiertjessoort uit de familie van de Plumatellidae.[1]
Bronnen, noten en/of referenties
Ареал охоплює весь світ.
На теренах України в дельті Дунаю та басейні Сіверського Дінця знайдені окремі колонії мохуватки повзучої, а також виявлені поодинокі статобласти в пробах планктону .
Мохуватки повзучі утворюють колонії у вигляді жовтуватих деревоподібних розгалужених структур, форма яких залежить від субстрату. Колонія не має чіткого кордону. Окремі зооїди прозорі, розташовані на відстані один від одного. Довжина одного зооїда становить 1-5 мм. Граничний розмір колонії може становити кілька квадратних дециметрів.
Тіло окремої особини поділяється на два відділи: передній (поліпід) і задній (цистид). Поліпід несе від 40 до 70 щупалець, які утворюють корону (лофофор) у формі підкови. Цистид вкритий потовщеною кутикулою, утвореною зовнішнім епітелієм тіла, і має вигляд чашечки. Колір цистиду від напівпрозорого до темного. Поліпід при подразненні втягується всередину цистиду.
Всередині колонії утворюються внутрішні бруньки — статобласти. Статобласт широкоовальний, видовжений, має кільце з повітрям, причому кільце має однакову ширину по всій довжині статобласту. Капсула статобласту вкрита горбками. На одного зооїда в колонії приходиться кілька статобластів. Статобласти мохуватки повзучої та мохуватки клубчастої схожі між собою.
Мохуватка повзуча — прісноводний сидячий вид. Місцем її перебування є ставки та озерах, переважно в літоральній зоні. Колонії зустрічаються на нижній поверхні листків плаваючих рослин, на занурених у воду гілках та стовбурах дерев.
Мохуватка повзуча — біофільтратор. Живиться мохуватка за допомогою щупалець, які створюють рух води в напрямку до рота тварини. При цьому з води фільтруються різні мікроорганізми та рештки органічних речовин (детрит).
Розмноження мохуватки повзучої може відбуватися безстатевим способом — брунькуванням. При сприятливих умовах особина відокремлюється від колонії й брунькуванням започатковує нову колонію. Також мохуватки можуть розмножуватись статобластами. Восени при настанні несприятливих умов батьківський організм відмирає, і статобласти випадають з його тіла. Завдяки повітряним камерам статобласти плавають у воді, вони витримують холод і висихання. Навесні в статобласті розвивається зародок, що перетворюється на мохуватку.
Статеве розмноження відбувається впродовж короткого сезону. Мохуватки — гермафродити. Після запліднення в батьківських особинах формуються личинки, які являють собою мікроскопічні овальні тіла без будь-яких виростів. Після відокремлення від батьківської особини личинка кілька годин плаває перш, ніж осяде на субстрат і почне формування нової колонії.
Чисельність виду в Україні зменшується внаслідок погіршення стану біотопів через господарську та гідротехнічну діяльність, евтрофікацію водойм.
Вид занесений до Червоної книги Харківської області зі статусом «вразливий».
Вперше вид описаний у 1758 році в праці Карла Ліннея Systema naturæ per regna tria naturæ, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Tomus I. Editio decima, reformata. — pp. [1-4], 1-824. Holmiæ. (Salvius).[2]
Підвиди[3]:
Синоніми:
