Dorcadion (Cribridorcadion) equestre (Laxmann 1770)

Природоохоронний статус

Вид занесений до Червоної книги України.

Хорологія

Хорологічно D. equestre є балканським видом, середземноморського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Балкани, Болгарію, Румунію, Молдову, Західну Україну, Словаччину, Чехію, Угорщину.

Екологія

Жуки трапляються на ґрунті, не літають. Харчуються молодими пагонами та листками різноманітних злаків. Літ триває з кінця квітня до кінця червня.

Морфологія

Імаго

Жук середніх розмірів – 13-20 мм. Тіло густо вкрите бурими волосками, на фоні яких виділяється великий білий хрестовидний малюнок. Вусики та ноги чорного кольору. Передньоспинка в рідких волосках, майже, гола.

Личинка

Тіло личинки товсте. Голова сильно втягнена в передньоспинку, гіпостом короткий, пронотум безбарвний, м’який, несклеротизований. Мозолі черевця зі слабко розвиненою скульптурою. Анальний отвір поперечний.

Життєвий цикл

Генерація – 2 роки.

Підвиди

Виділяють 8 підвидів^[1]:

• Dorcadion equestre bernhauerorum Peks, 2010
• Dorcadion equestre bisuturale Jureček, 1933
• Dorcadion equestre equestre (Laxmann, 1770)
• Dorcadion equestre festivum Pesarini & Sabbadini, 2013
• Dorcadion equestre nogelii Fairmaire, 1866
• Dorcadion equestre ochridense Heyrovsky, 1935
• Dorcadion equestre reclinatum Kraatz, 1892
• Dorcadion equestre transsilvanicum Ganglbauer, 1884

Примітки

Література

1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
3. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;

Посилання

1. Систематика виду на порталі BioLib (англ.)