Die Pfauenaugen-Weichschildkröte (Nilssonia hurum, Syn.: Aspideretes hurum), auch Vieraugenwasserschildkröte genannt, ist eine im Wasser lebende Schildkrötenart der Gattung Indische Weichschildkröten. Sie ist im Nordöstlichen Indien, sowie in Südchina und Bangladesch anzutreffen und lebt vorwiegend in den Flussbetten des Ganges, Brahmaputra und Subarnarekha sowie nahen Gewässern. Es wurde auch schon ein Exemplar im Indus in Pakistan gesichtet. Von einigen Herpetologen wird jedoch bezweifelt, ob bei diesem Tier die Art richtig bestimmt wurde.[1]
Die Pfauenaugen-Weichschildkröte erreicht eine Carapaxlänge von bis zu 60 Zentimeter. Der Rückenpanzer ist bei ausgewachsenen Exemplaren oliv mit einem gelben Vorderrand. Der Plastron ist dagegen hellgrau. Am Kopf weist sie eine schwarze Netzzeichnung auf sowie große orange oder gelbe Flecken. Sie zeichnet sich insbesondere durch große, pfauenaugenartige Zeichnungen auf ihrem Rückenpanzer aus, welchen sie ihren Namen zu verdanken hat. Dies sind je nach Exemplar ein bis drei runde Augenpaare.
Männchen lassen sie von den Weibchen durch ihren längeren und dickeren Schwanz unterschieden. Bei ihnen findet sich die Kloakenöffnung außerdem näher bei der Schwanzspitze.
Pfauenaugen-Weichschildkröten sind überwiegend dämmerungs- und nachtaktive Tiere. Jungtiere graben sich außerdem gerne im Sandboden des Gewässergrundes ein. Von ihnen sind dann nur noch die Augen und Nasenlöcher sichtbar. Das Tier ernährt sich neben Süßwasserfischen auch von kleinen Insekten.
Die Paarung findet im Wasser statt. Die runden und hartschaligen Eier werden von den Weibchen während des Winterhalbjahres gelegt.
Die Art ist im Anhang I der CITES-Vereinbarung aufgeführt, so dass ein kommerzieller Handel mit diesen Tieren legal nicht mehr möglich ist. Sie ist bereits seit 1972 durch den Indian Wildlife Act geschützt und unterliegt auch in Bangladesch Schutzbestimmungen. Bei einer Untersuchung, die 1983 durchgeführt wurde, war diese Art jedoch immer noch die am dritthäufigsten gehandelte Art auf den Märkten in Ostindien.[2]
Die Pfauenaugen-Weichschildkröte (Nilssonia hurum, Syn.: Aspideretes hurum), auch Vieraugenwasserschildkröte genannt, ist eine im Wasser lebende Schildkrötenart der Gattung Indische Weichschildkröten. Sie ist im Nordöstlichen Indien, sowie in Südchina und Bangladesch anzutreffen und lebt vorwiegend in den Flussbetten des Ganges, Brahmaputra und Subarnarekha sowie nahen Gewässern. Es wurde auch schon ein Exemplar im Indus in Pakistan gesichtet. Von einigen Herpetologen wird jedoch bezweifelt, ob bei diesem Tier die Art richtig bestimmt wurde.
Indian peacock softshell turtle (Nilssonia hurum) is a species of turtle found in South Asia, and is listed on the IUCN Red List as a vulnerable species.
The Indian peacock soft-shell turtle is found in Bangladesh, India (the states of Mizoram, Assam, Bihar, Madhya Pradesh, Odisha, Rajasthan, Uttar Pradesh, West Bengal), Nepal and Pakistan.[1] Type locality in India: Fatehgarh, Ganges, to Barrackpore (about 23 kilometers north of Calcutta), West Bengal, India".[4]
Indian peacock softshell turtle (Nilssonia hurum) is a species of turtle found in South Asia, and is listed on the IUCN Red List as a vulnerable species.
Nilssonia hurum Nilssonia generoko animalia da. Narrastien barruko Trionychidae familian sailkatuta dago.
Nilssonia hurum Nilssonia generoko animalia da. Narrastien barruko Trionychidae familian sailkatuta dago.
Nilssonia hurum est une espèce de tortues de la famille des Trionychidae[1].
Cette espèce se rencontre[1] :
Nilssonia hurum est une espèce de tortues de la famille des Trionychidae.
La tartaruga dal guscio molle pavonina indiana (Nilssonia hurum (Gray, 1831)) è una tartaruga d'acqua dolce della famiglia dei Trionichidi.
La tartaruga dal guscio molle pavonina indiana ha un carapace che raggiunge una lunghezza di 60 cm e che negli esemplari adulti è di colore verde oliva con il margine giallo. Il piastrone, comunque, è di colore grigio chiaro. Nella parte superiore presenta un disegno reticolato bianco e arancione. Essa è caratterizzata in particolare da tre coppie di grandi disegni gialli che ricordano gli ocelli presenti sulla coda del pavone, a cui la specie deve il nome.
I maschi si distinguono dalle femmine per la coda più lunga e più spessa. Inoltre, la loro apertura cloacale è situata più in prossimità della coda.
È diffusa nel nord-est dell'India, nei bacini idrografici dei fiumi Gange, Brahmaputra e Subarnareka, ma anche in Nepal e Bangladesh. In Pakistan è nota solamente a partire da un unico esemplare trovato nel fiume Indo; alcuni erpetologi, tuttavia, ritengono che si tratti di un individuo appartenente ad un'altra specie[2].
Le tartarughe dal guscio molle pavonine indiane sono animali prevalentemente crepuscolari e notturni che si nutrono di pesci d'acqua dolce e di piccoli insetti. Agli esemplari giovani piace stare seppelliti nel fondale sabbioso dei corsi d'acqua, lasciando scoperti solo gli occhi e le narici.
L'accoppiamento avviene in acqua. Le uova, rotonde e con il guscio duro, vengono deposte durante i mesi invernali.
Questa specie è elencata nell'Appendice I della CITES e quindi ne è vietato il commercio. In India è protetta fin dal 1972, così come in Bangladesh. In uno studio condotto nel 1983, tuttavia, la specie risultava ancora la terza specie più venduta sui mercati dell'India orientale[2].
La tartaruga dal guscio molle pavonina indiana (Nilssonia hurum (Gray, 1831)) è una tartaruga d'acqua dolce della famiglia dei Trionichidi.
Nilssonia hurum is een schildpad uit de familie weekschildpadden (Trionychidae). De schildpad behoorde lange tijd tot het niet langer erkende geslacht Aspideretes.[1] De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door John Edward Gray in 1831. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Trionyx hurum gebruikt.
De schildpad komt voor in delen van Azië in de landen Bangladesh, India en Nepal. Er is ook een enkele waarneming bekend uit Pakistan.
Nilssonia hurum is een schildpad uit de familie weekschildpadden (Trionychidae). De schildpad behoorde lange tijd tot het niet langer erkende geslacht Aspideretes. De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door John Edward Gray in 1831. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Trionyx hurum gebruikt.
De schildpad komt voor in delen van Azië in de landen Bangladesh, India en Nepal. Er is ook een enkele waarneming bekend uit Pakistan.
Nilssonia hurum[5] är en sköldpaddsart som beskrevs av den brittiske zoologen Gray 1831. Nilssonia hurum ingår i släktet Nilssonia och familjen lädersköldpaddor.[7][8] IUCN kategoriserar arten globalt som sårbar.[1] Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.[7]
Arten förekommer i avrinningsområdena av floderna Ganges och Brahmaputra i Pakistan, Nepal, Indien och Bangladesh.[8]
Nilssonia hurum är en sköldpaddsart som beskrevs av den brittiske zoologen Gray 1831. Nilssonia hurum ingår i släktet Nilssonia och familjen lädersköldpaddor. IUCN kategoriserar arten globalt som sårbar. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
Arten förekommer i avrinningsområdena av floderna Ganges och Brahmaputra i Pakistan, Nepal, Indien och Bangladesh.
Загальна довжина карапаксу сягає 60 см. Голова велика, дещо витягнута. Шия помірно довга. У дорослих черепах панцир більш овальний, ніж у черепашат. Лапи сильні та кремезні з перетинками.
На темно—оливковому карапаксі розташовані круглі плями або кола більш темного кольору, а також безліч жовтуватих плям розташовані по краю панцира. Він стає з віком все більш темним. Голова світло—маслинова з малюнком у вигляді хреста зі світлими дрібними цятками. Пластрон переважно сірого кольору. Колір шкіри коливається від оливкового до зеленого.
Полюбляє річки, стариці, струмки, озера, ставки. Активний як вдень, так й вночі. Харчується рибою, безхребетними та молюсками.
Залицяння самців дуже агресивні і можуть пошкодити самиць або інших самців-конкурентів. Відкладання яєць відбувається у зимові місяці. Самиця відкладає до 20 яєць, які мають сферичну форму та тверду шкаралупу.
Часто тримають у тераріумах. Довгий час трималися в акваріумах в храмі в Пурі, штат Орісса (Індія), де їх годували рисом та солодощами, ці черепахи були досить приручені і приходили годуватися, коли їх кликали.
Мешкає у басейни річок Брахмапутра і Ганг в Індії, Пакистані, Бангладеш та Непалі.
Nilssonia hurum là một loài rùa trong họ Trionychidae. Loài này được Gray mô tả khoa học đầu tiên năm 1831.[4]
Phương tiện liên quan tới Nilssonia hurum tại Wikimedia Commons
Nilssonia hurum là một loài rùa trong họ Trionychidae. Loài này được Gray mô tả khoa học đầu tiên năm 1831.
Глазчатый трионикс[1] (лат. Nilssonia hurum) — черепаха рода Nilssonia семейства Трёхкоготные черепахи (Trionychidae). Ранее включалась в род Trionyx.
Длина карапакса этого вида достигает 60 см. У молодых особей на нём есть четыре крупных пятна, за которые черепаха и названа глазчатой. Обитает в бассейне Ганга и Брахмапутры в восточной Индии и Бангладеш.
Глазчатый трионикс (лат. Nilssonia hurum) — черепаха рода Nilssonia семейства Трёхкоготные черепахи (Trionychidae). Ранее включалась в род Trionyx.
Длина карапакса этого вида достигает 60 см. У молодых особей на нём есть четыре крупных пятна, за которые черепаха и названа глазчатой. Обитает в бассейне Ганга и Брахмапутры в восточной Индии и Бангладеш.
印度孔雀鱉(Nilssonia hurum),又名孔雀鱉、宏鱉或印度古鱉,是分佈在尼泊爾、印度、孟加拉及巴基斯坦的一種鱉。傾向肉食性雑食,以魚類、两生類、昆虫類、甲殻類、貝類、水草為食。
クジャクスッポン(孔雀鼈、学名:Aspideretes hurum)は、スッポン科インドスッポン属に分類されるカメ。
幼体の背甲は円形で4-6個の明色で縁取られた眼状斑、外縁に黄色い斑点が入る。和名や英名はこの眼状斑に由来すると思われる(peacock=オスのクジャク)。また頭部に暗色の網目模様や明色の斑紋が入る。これらの斑紋は成長に伴い不鮮明になる。
食性は動物食傾向の強い雑食で、魚類、両生類、昆虫類、甲殻類、貝類、水草等を食べる。
繁殖形態は卵生。
生息地では食用とされることもある。食用やペット用の乱獲により生息数は激減している。そのためワシントン条約附属書Iに掲載され商業用の取引は禁止されている。