Els tupaids[1] (Tupaiidae) són una de les dues famílies vivents de tupaies. Contenen totes les espècies d'aquest ordre tret de la tupaia de cua emplomallada. Viuen al sud-est d'Àsia.
Els tupaids (Tupaiidae) són una de les dues famílies vivents de tupaies. Contenen totes les espècies d'aquest ordre tret de la tupaia de cua emplomallada. Viuen al sud-est d'Àsia.
Die Tupaiidae sind neben den Ptilocercidae eine von zwei Familien der Spitzhörnchen (Scandentia). Sie enthält drei Gattungen und 22 Arten.[1][2]
Der Name stammt von dem malaiischen Wort tupai für Spitz- und Eichhörnchen.
Andere Bezeichnungen sind Cladobatae, Cladobatidina, Cladobatida, Cladobatina, Glisoricina, Glisoricinae, Tupaina, Tupaiadae, Tupajidae, Tupayae und Tupayidae.
Tupaiidae sind ausschließlich in den tropischen Regen- und Bergwäldern Südostasiens zu finden. In China, Nepal, Kambodscha und Vietnam sind sie mit einer Spezies vertreten, in Thailand mit zwei Arten. In Indien und auf den Philippinen kommen drei Arten vor. Der Rest der Spezies verteilt sich auf Malaysia und Indonesien, speziell die Malaiische Halbinsel, Borneo (acht endemische Arten), Sumatra, Java und umliegende Inseln.
Die Tupaiidae sind eichhörnchenartige Tiere, aber näher mit den Primaten verwandt. Tupaiidae haben ein im Vergleich zur Körpergröße relativ großes Gehirn (beim Gewöhnlichen Spitzhörnchen (Tupaia glis) beträgt das Gewicht des Gehirns etwa 2,8 g bei einem Körpergewicht von rund 173 g[3]). Sie besitzen keine Vibrisse, aber einen langen und dicht behaarten Schwanz, der der Balance dient und fünf Finger mit sichelförmigen Krallen. Die Vorderbeine sind länger als die Hinterbeine. Sie werden 10–25 cm lang, der Schwanz nochmal 14–22 cm. Ihr Gewicht beträgt 30 g (Zwergspitzhörnchen) bis 360 g (Philippinen-Spitzhörnchen). Ihr dichtes Fell ist meist braun, manchmal mit Schattierungen; manche Arten haben Längsstreifen. Sie haben 38 Zähne. Gut ausgeprägt sind Sehsinn und Gehör.
Die Tupaiidae sind tagaktiv. Sie leben allein oder paarweise und hauptsächlich irdisch, einige Arten auch halb unterirdisch. Wenige Arten leben arboreal (baumbewohnend). Sie wohnen im Unterholz und sind Allesfresser, ernähren sich aber hauptsächlich von Insekten, Würmern, kleinen Wirbeltieren, Eidechsen, Eiern, Larven, Früchten, Samen und Nektar. Sie sind auch in Parks und Obstgärten zu finden. Übertritt ein Artgenosse die Reviergrenze, können sie sehr aggressiv werden und heftige Kämpfe austragen. Manchmal stirbt der Besiegte nach 2–16 Tagen, da er „depressiv“ wird, der Chemikaliengehalt im Blut ansteigt und er stark abnimmt. Sie nisten häufig in Höhlen gefallener Bäume oder Bambushöhlen. Geschlechtsreif werden sie mit etwa sechs Monaten; nach einer Tragzeit von 41–56 Tagen werfen sie ein bis vier nackte und blinde Junge. Nach 30 Tagen verlassen diese das Nest.
In der Vergangenheit wurden die Tupaiidae häufig zu den Primaten in die Unterordnung der Halbaffen (Prosimiae) gestellt (Überfamilie Lemuroidea). Nach den Riesengleitern sind sie die nächsten Verwandten der Primaten.[4]
Zur Familie gehören außerdem die beiden ausgestorbenen Gattungen Eodendrogale und Prodendrogale.
Ursprünglich wurde das Philippinen-Spitzhörnchen der Gattung Urogale zugewiesen und war vor allem in der zweiten Hälfte des 20. Jahrhunderts deren einziges Mitglied. Nach verschiedenen molekulargenetischen Untersuchungen zu Beginn des 21. Jahrhunderts ist Urogale aber in die Gattung Tupaia eingebettet, weswegen 2011 der Vorschlag aufkam, erstere in letztere einzubinden.[5][6][7]
Die Tupaiidae sind neben den Ptilocercidae eine von zwei Familien der Spitzhörnchen (Scandentia). Sie enthält drei Gattungen und 22 Arten.
Der Name stammt von dem malaiischen Wort tupai für Spitz- und Eichhörnchen.
Andere Bezeichnungen sind Cladobatae, Cladobatidina, Cladobatida, Cladobatina, Glisoricina, Glisoricinae, Tupaina, Tupaiadae, Tupajidae, Tupayae und Tupayidae.
Tupaiidae iku siji saka lorokulawarga bajing, kulawarga liyané ya iku Ptilocercidae (bajing buntut pèn). Kulawarga iki dumadi saka patang genera lan 19 spesiès.
|date= (pitulung) Tupaiidae hija familja ta' mammiferi (it-tupaji), fil-klassi Mammalia, fis-sottoklassi Theria, fl-infraklassi Eutheria, fis-superordni Euarchontoglires, fl-ordni Scandentia, b'erba' ġeneri (Anathana, Tupaia, Dendrogale u Urogale) b'żewġ sottoġeneri (Tupaia u Lyonogale fil-ġeneru Tupaia) u b'dsatax-il speċi ħajja.
Il-familja Tupaiidae hija l-aktar familja ta' suċċess fin-numru ta' speċi u flimkien mal-familja Ptilocercidae li hija ffurmata minn speċi waħda biss, jiffurmaw l-ordni Scandentia kollu.
Tupaiidae iku siji saka lorokulawarga bajing, kulawarga liyané ya iku Ptilocercidae (bajing buntut pèn). Kulawarga iki dumadi saka patang genera lan 19 spesiès.
Tupaiidae hija familja ta' mammiferi (it-tupaji), fil-klassi Mammalia, fis-sottoklassi Theria, fl-infraklassi Eutheria, fis-superordni Euarchontoglires, fl-ordni Scandentia, b'erba' ġeneri (Anathana, Tupaia, Dendrogale u Urogale) b'żewġ sottoġeneri (Tupaia u Lyonogale fil-ġeneru Tupaia) u b'dsatax-il speċi ħajja.
Il-familja Tupaiidae hija l-aktar familja ta' suċċess fin-numru ta' speċi u flimkien mal-familja Ptilocercidae li hija ffurmata minn speċi waħda biss, jiffurmaw l-ordni Scandentia kollu.
Тупаевыя, тупайі (Tupaiidae) — сямейства сысуноў, традыцыйна адносілася да паўмалпаў.
Вядомы з алігацэну Азіі (каля 30 млн. г. назад). 5 родаў, 18 відаў. Пашыраны ў трапічных дажджавых і горных лясах Паўднёва-Ўсходняй Азіі, астравах Малайскага архіпэляга. Жывуць у падлеску і на ніжніх галінах дрэў.
Даўжыня цела да 25 см, хваста да 22 см, маса да 360 г. Канечнасьці кароткія, пярэднія даўжэйшыя за заднія; пяціпальцыя, з кіпцюрамі. Футра густое, мяккае, бурае або карычневае з рознымі адценьнямі. Кормяцца расьлінамі, вусякамі. Нараджаюдь да 4 дзіцянят.
Тупаевыя, тупайі (Tupaiidae) — сямейства сысуноў, традыцыйна адносілася да паўмалпаў.
Вядомы з алігацэну Азіі (каля 30 млн. г. назад). 5 родаў, 18 відаў. Пашыраны ў трапічных дажджавых і горных лясах Паўднёва-Ўсходняй Азіі, астравах Малайскага архіпэляга. Жывуць у падлеску і на ніжніх галінах дрэў.
Даўжыня цела да 25 см, хваста да 22 см, маса да 360 г. Канечнасьці кароткія, пярэднія даўжэйшыя за заднія; пяціпальцыя, з кіпцюрамі. Футра густое, мяккае, бурае або карычневае з рознымі адценьнямі. Кормяцца расьлінамі, вусякамі. Нараджаюдь да 4 дзіцянят.
Tupaiidae is one of two families of treeshrews, the other family being Ptilocercidae. The family contains three living genera and 19 living species.[1] The family name derives from tupai, the Malay word for treeshrew and also for squirrel which tupaiids superficially resemble. The former genus Urogale was disbanded in 2011 when the Mindanao treeshrew was moved to Tupaia based on a molecular phylogeny.[4]
Unlike shrews, they possess a fairly large brain for their size. While some research has found treeshrews as the closest living relative to primates, most molecular studies currently find the flying lemurs (colugos) as the sister group to primates despite their gliding specializations.[5]
A majority of the species, 71.4%, in this family are of least concern, according to the IUCN red list. Nearly a twentieth of the species, 4.8%, are vulnerable and the same number are endangered. 19% of the species have not had enough data collected yet for them to be rated on the scale.[6]
Tupaiidae is one of two families of treeshrews, the other family being Ptilocercidae. The family contains three living genera and 19 living species. The family name derives from tupai, the Malay word for treeshrew and also for squirrel which tupaiids superficially resemble. The former genus Urogale was disbanded in 2011 when the Mindanao treeshrew was moved to Tupaia based on a molecular phylogeny.
Unlike shrews, they possess a fairly large brain for their size. While some research has found treeshrews as the closest living relative to primates, most molecular studies currently find the flying lemurs (colugos) as the sister group to primates despite their gliding specializations.
Tupaiidae Scandentia ordenako bi familietako bat da, beste familia Ptilocercidae delarik. Familiak lau genero eta 19 espezie ditu.
Tupaiidae Scandentia ordenako bi familietako bat da, beste familia Ptilocercidae delarik. Familiak lau genero eta 19 espezie ditu.
Tupaïdés, Tupaiidés, Toupayes
Les Tupaïdés ou Tupaiidés (Tupaiidae) sont une famille de petits mammifères de l'ordre des Scandentiens (Scandentia)[1]. Ils vivent dans les forêts tropicales d'Asie du Sud-Est. Ressemblant à des écureuils, les toupayes (prononcez toupèye)[2] sont en réalité plus proches des primates que des rongeurs, et certaines espèces ne sont pas arboricoles.
Denture
Tupaïdés, Tupaiidés, Toupayes
Les Tupaïdés ou Tupaiidés (Tupaiidae) sont une famille de petits mammifères de l'ordre des Scandentiens (Scandentia). Ils vivent dans les forêts tropicales d'Asie du Sud-Est. Ressemblant à des écureuils, les toupayes (prononcez toupèye) sont en réalité plus proches des primates que des rongeurs, et certaines espèces ne sont pas arboricoles.
Denture
A dos tupaíidos (Tupaiidae) é unha familia de mamíferos placentarios, unha das dúas que comprende a orde dos escandentios (a outra é a dos ptilocércidos).[1]
A familia contén catro xéneros e 19 especies,[2] coñecidas vulgarmente na bibliografía internacional como tupaias,[3] ou musarañas arborícolas,[4] pequenos mamíferos arborícolas e aspecto primitivo similares en aparencia aos esquíos, que viven actualmente nas selvas do sueste asiático.[5] Porén, trátase do grupo máis próximo aos primates, despois dos dermópteros.
A familia foi descrita en 1825 polo naturalista inglés John Edward Gray na páxina 339 do seu traballo "An outline of an attempt at the disposition of the Mammalia into tribes and families with a list of the genera apparently appertaining to each tribe". Ann. Philos. (ns) 10: 337-344.[2]
O nome científico da familia, Tupaiidae, fórmase, como é habitual, sobre a base do xenitivo do nome do seu xénero tipo, neste caso Tupaia, engadíndolle a desinencia do latín científico -idae, propia dos nomes das familias de animais.
Tupaia deriva deriva do malaio tupai "esquío" ou "pequeno animal que semella un esquío".[6]
Ademais de polo nome de Tupaiidos, este grupo, ao longo do tempo, foi coñecido polos seguintes sinónimos,[2] (non todos son nomes de familia):
Segundo Mammals Species of the World, a familia comprende catro xéneros,[2] coas seguintes especies:
Os membros desta familia (así como os da outra da orde) consideráronse, en primeira instancia, como insectívoros,[7] e máis tarde foron incluídos na orde dos primates, sobre a base de certas similitudes anatómicas con estes como, por exemplo, a estrutura do cerebro,[5] e clasificados como prosimios primitivos.[2]
Porén, recentes estudos filoxenéticos moleculares puxeron de manifesto que os tupaias deben de ter a mesma categoría taxonómica (orde) que os primates, dentro do clado dos Euarchonta, que inclúe tamén aos dermópteros. De acordo con estes estudos, Euarchonta é o grupo irmán dos Glires (Lagomorpha + Rodentia), e Euarchonta + Glires forman o clado de rango superior Euarchontoglires.[8]
Porén, propuxéronse outras relacións entre ditas ordes.[9]
Scandentia
A dos tupaíidos (Tupaiidae) é unha familia de mamíferos placentarios, unha das dúas que comprende a orde dos escandentios (a outra é a dos ptilocércidos).
A familia contén catro xéneros e 19 especies, coñecidas vulgarmente na bibliografía internacional como tupaias, ou musarañas arborícolas, pequenos mamíferos arborícolas e aspecto primitivo similares en aparencia aos esquíos, que viven actualmente nas selvas do sueste asiático. Porén, trátase do grupo máis próximo aos primates, despois dos dermópteros.
I Tupaidi (Tupaiidae Gray, 1825) sono una delle due famiglie che costituiscono l'ordine degli Scandenti. Comprende quasi tutte le specie di tupaie, a eccezione della tupaia dalla coda pennata, classificata nell'altra famiglia dell'ordine, gli Ptilocercidi. Vivono in un areale che si estende dall'India occidentale fino a Mindanao nelle Filippine, dalla Cina meridionale fino a Giava, compresa la maggior parte delle isole dell'Arcipelago Malese.
La sistematica in passato le inserì nell'ordine dei Primates, sottordine Prosimii (proscimmie), superfamiglia Lemuroidea, famiglia Tupaiideae.
Recentemente la filogenetica molecolare le ha dato un posto a sé stante, come famiglia dell'ordine degli Scandentia.
Euarchontoglires Glires EuarchontaScandentia
I Tupaidi comprendono 19 specie, suddivise in quattro generi[1].
I Tupaidi (Tupaiidae Gray, 1825) sono una delle due famiglie che costituiscono l'ordine degli Scandenti. Comprende quasi tutte le specie di tupaie, a eccezione della tupaia dalla coda pennata, classificata nell'altra famiglia dell'ordine, gli Ptilocercidi. Vivono in un areale che si estende dall'India occidentale fino a Mindanao nelle Filippine, dalla Cina meridionale fino a Giava, compresa la maggior parte delle isole dell'Arcipelago Malese.
Multimedia w Wikimedia Commons Tupajowate[2], wiewiórecznikowate[3] (Tupaiidae) – rodzina ssaków łożyskowych z rzędu wiewióreczników. Ssaki należące do tej rodziny występują w południowo-wschodniej Azji, w tym również na Borneo i Filipinach. Rodzina obejmuje niepozorne, przypominające wiewiórkę nadrzewne ssaki, które jednak chętnie przebywają też na ziemi. Niektóre prowadzą półnaziemny, a inne całkowicie naziemny tryb życia. Tupajowate nie mają wibrysów. Ich długi ogon jest gęsto owłosiony, służy im do utrzymania równowagi.
Do rodziny zaliczane są następujące współcześnie występujące rodzaje[4][2]:
oraz wymarłe:
Zaliczany dawniej do tupajowatych Ptilocercus lowii – ogonopiór uszasty, został wyodrębniony do ogonopiórowatych (Ptilocercidae).
Tupajowate, wiewiórecznikowate (Tupaiidae) – rodzina ssaków łożyskowych z rzędu wiewióreczników. Ssaki należące do tej rodziny występują w południowo-wschodniej Azji, w tym również na Borneo i Filipinach. Rodzina obejmuje niepozorne, przypominające wiewiórkę nadrzewne ssaki, które jednak chętnie przebywają też na ziemi. Niektóre prowadzą półnaziemny, a inne całkowicie naziemny tryb życia. Tupajowate nie mają wibrysów. Ich długi ogon jest gęsto owłosiony, służy im do utrzymania równowagi.
Tupaidele (Tupaiidae) sau tupaia este o familie de mamifere diurne, asemănătoare cu veverițele și pârșii. În clasificările mai vechi tupaidele erau așezate în ordinul insectivorelor, apoi în ordinul primatelor, dar în prezent sunt incluse în ordinul Scandentia. Prin unele caractere oferite de craniu, de mușchii feței și mai ales prin dentiție, tupaidele se aseamănă foarte mult cu lemurienii dintre primate. Ele reprezintă o punte de legătură între insectivore și primate.
Tupaidele au un bot conic alungit. Corpul este zvelt, coadă lungă și acoperită în întregime cu păr, uneori lung și stufos. Picioarele au aproximativ aceeași lungime, sunt pentadactile și prevăzute cu gheare încovoiate. Primul deget nu este opozabil. Urechile externe sunt scurte sau de lungime mijlocie. Părul este des, potrivit de lung și moale. Dentiția lor definitivă are următoarea formulă: 2•1•3•3/3•1•3•3 = 38. Măselele superioare au crestele în formă de W, caninii superiori sunt foarte mici, iar incisivii sunt puternici.
Tupaidele sunt răspândite în pădurile din Asia de Sud-Est: India, Birmania, Sumatra, Borneo și unele zone adiacente din Filipine. Duc o viață arboricolă. Hrana și-o caută și pe sol și uneori în arbori și este compusă mai ales din insecte, dar și din ouă, fructe, larve. Nu a fost observată o sezonalitate în reproducere. Gestația durează 46-56 zile. Numărul de pui născuți este de obicei de la 1-2 la 4.
Familia Tupaide conține 19 specii actuale repartizate în 4 genuri: [1]
Tupaidele (Tupaiidae) sau tupaia este o familie de mamifere diurne, asemănătoare cu veverițele și pârșii. În clasificările mai vechi tupaidele erau așezate în ordinul insectivorelor, apoi în ordinul primatelor, dar în prezent sunt incluse în ordinul Scandentia. Prin unele caractere oferite de craniu, de mușchii feței și mai ales prin dentiție, tupaidele se aseamănă foarte mult cu lemurienii dintre primate. Ele reprezintă o punte de legătură între insectivore și primate.
Tupaidele au un bot conic alungit. Corpul este zvelt, coadă lungă și acoperită în întregime cu păr, uneori lung și stufos. Picioarele au aproximativ aceeași lungime, sunt pentadactile și prevăzute cu gheare încovoiate. Primul deget nu este opozabil. Urechile externe sunt scurte sau de lungime mijlocie. Părul este des, potrivit de lung și moale. Dentiția lor definitivă are următoarea formulă: 2•1•3•3/3•1•3•3 = 38. Măselele superioare au crestele în formă de W, caninii superiori sunt foarte mici, iar incisivii sunt puternici.
Tupaidele sunt răspândite în pădurile din Asia de Sud-Est: India, Birmania, Sumatra, Borneo și unele zone adiacente din Filipine. Duc o viață arboricolă. Hrana și-o caută și pe sol și uneori în arbori și este compusă mai ales din insecte, dar și din ouă, fructe, larve. Nu a fost observată o sezonalitate în reproducere. Gestația durează 46-56 zile. Numărul de pui născuți este de obicei de la 1-2 la 4.
Довжина тіла — 10-25 см, хвоста — 14-20 см, важать від 30-60 г (тупая карликова) до 350 г (урогале). Кінцівки короткі, великі пальці не протиставляються іншим, на пальцях — серповидні кігті. Пальці не хапальні. Зубів — 38.
Тупаєві зустрічаються на території від Індії до Філіппін і від Південного Китаю до островів Ява, Борнео, Суматра і Балі. Мешкають у тропічних дощових і гірських лісах, а також на плантаціях Індостану, Індокитаю, на острові Хайнань і багатьох островах Малайського архіпелагу до Західних Філіппін. Тупаї ведуть денний спосіб життя, живуть парами і поодинці на деревах, у заростях чагарників, часто на землі.
Тупаї дуже агресивні і нападають на порушників кордонів — сутичка буває короткою, жорстокою і безкровною. Переможений знаходиться в стані глибокої депресії, але йому вдається нормалізувати свій стан, якщо він віддалиться від переможця і сховається з поля його зору. В іншому випадку вміст хімічних речовин в крові у переможеного підвищується, він починає втрачати вагу і вмирає (через 2-16 днів).
Живляться комахами і плодами. Народжують 1-4 дитинчат. Всеїдні. У них прекрасний зір і відмінний слух, що допомагає їм добувати корм. Вдень вони активні, зустрічаються, як на деревах, так і на землі. Живуть поодинці або парами, іноді — групами.
Дорослі тупаї мітять потомство виділеннями своїх залоз, це допомагає дорослим впізнати своїх дитинчат, які в іншому випадку будуть атаковані і вигнані з території. У міру того, як дитинчата досягають віку статевої зрілості (60 днів) і залози їх починають виробляти секрет, молоді самці і самки також починають мітити територію своєю сечею і своїм запахом. Це дратує батьків (запах синів негативно діє на їх батьків, а запах дочок — на їх матерів), і в крові у старшої пари виробляються хімічні речовини, які збуджують у них агресивність і приводять у стан стресу. У стресованих тварин залози більш не виділяють секрету і вони не можуть помітити своє потомство (присутність молодих самців, кастрованих незадовго до досягнення ними віку статевої зрілості, старші самці переносять цілком спокійно).
Tupaiidae là một họ động vật có vú trong bộ Scandentia. Họ này được Gray miêu tả năm 1825.[1] Họ này gồm 4 chi và 19 loài.
.png){kind=small}
Bài viết liên quan đến động vật có vú này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Tupaiidae là một họ động vật có vú trong bộ Scandentia. Họ này được Gray miêu tả năm 1825. Họ này gồm 4 chi và 19 loài.
Tupaiidae Gray, 1825
Синонимы
Тупайевые[1] (лат. Tupaiidae) — одно из двух семейств млекопитающих отряда тупай. Это небольшие зверьки, исконно обитающие в тропических лесах Юго-Восточной Азии. Русское название семейства происходит от слова тупайя (малайск. tupai, произносится как тупай или тупэй).
Это мелкие, похожие на белок или крыс животные, с удлинённым туловищем и короткими пятипалыми конечностями. Длина тела 10—25 см, хвоста — 14—20 см; весят они от 30—60 г (малая тупайя) до 350 г (филиппинская тупайя). Передние лапы длиннее задних. Пальцы вооружены серповидными когтями. Лапы не хватательные: большие пальцы не противопоставляются остальным, и их подвижность ограничена. III палец самый длинный. Голова довольно крупная, с удлинённой мордочкой, заострённой к носу. Ушные раковины крупные, округлые. Верхняя губа голая. Глаза большие, направлены в стороны. Хвост длинный и пушистый. Волосяной покров умеренной длины, густой и мягкий; окрас обычно тёмно-бурый и рыжевато-коричневый, реже светлый. У некоторых видов имеются продольные полосы на плечах или отметки на морде.
Мозг примитивный, гладкий, без борозд и извилин, однако у них наибольшее отношение массы мозга к массе тела, превышающее даже человеческое. Зубов 38. Верхние резцы длинные, клыковидной формы. Верхние клыки небольшие и сходны с предкоренными зубами. Коренные зубы с широкой жевательной поверхностью, похожи на зубы насекомоядных.
Обитают в тропических дождевых и горных лесах Юго-Восточной Азии: от Индостана и Индокитая до Малайского архипелага, Хайнаня и запада Филиппин. Активность дневная. Ведут преимущественно древесный образ жизни, лазая по деревьям, зарослям кустарника, но часто встречаются и на земле. Из органов чувств наиболее сильно развиты слух и зрение. Всеядны, питаются в основном насекомыми и плодами. Живут парами или поодиночке. Сезонность в размножении не отмечена. Беременность длится от 41—50 до 54—56 дней. В помёте обычно от 1—2 до 4 голых и слепых детёныша. Лактация у самки продолжается до 28 суток; в возрасте 30 дней молодые зверьки покидают родное гнездо. Половой зрелости достигают к 6 месяцам.
В семейство включают 4 рода и 19 видов[2][1]:
Тупайевые (лат. Tupaiidae) — одно из двух семейств млекопитающих отряда тупай. Это небольшие зверьки, исконно обитающие в тропических лесах Юго-Восточной Азии. Русское название семейства происходит от слова тупайя (малайск. tupai, произносится как тупай или тупэй).
见内文。
樹鼩科（学名 Tupaiidae），哺乳綱樹鼩目 的一科，包括四属。
청서번티기는 투파이아과 또는 투파이과(Tupaiidae)를 구성하는 포유류를 두루 일컫는 말이다. 투파이과는 나무두더지목의 2개 과 중 하나로, 4개 속에 19종을 포함하고 있다.
