Dicyemids exist in both asexual and sexual forms. The former predominate in juvenile and immature hosts, and the latter in mature hosts. The asexual stage is termed a nematogen; it produces vermiform larvae within the axial cell. These mature through direct development to form more nematogens (Barnes 1982). Nematogens proliferate in young cephalopods, filling the kidneys.
As the infection ages, perhaps as the nematogens reach a certain density, vermiform larvae mature to form rhombogens, the sexual life stage, rather than more nematogens. This sort of density-responsive reproductive cycle is reminiscent of the asexual reproduction of sporocysts or rediae in larval trematode infections of snails. As with the trematode asexual stages, a few nematogens can usually be found in older hosts. Their function may be to increase the population of the parasite to keep up with the growth of the host.
Rhombogens contain hermaphroditic gonads developed within the axial cell. These gonads, more correctly termed infusorigens, self-fertilise to produce infusoriform larvae. These larvae possess a very distinctive morphology, swimming about with ciliated rings that resemble headlights. It has long been assumed that this sexually produced infusoriform, which is released when the host eliminates urine from the kidneys, is both the dispersal and the infectious stage. The mechanism of infection, however, remains unknown, as are the effects, if any, of dicyemids on their hosts(Barnes 1982).
Some part of the dicyemid life cycle may be tied to temperate benthic environments, where they occur in greatest abundance. While dicyemids have occasionally been found in the tropics, the infection rates are typically quite low, and many potential host species are not infected. Dicyemids have never been reported from truly oceanic cephalopods, who instead host a parasitic ciliate fauna. Most dicyemid species are recovered from only one or two host species. While not strictly host specific, most dicyemids are only found in a few closely related hosts.
Dicyemida, or Rhombozoa, is a phylum of tiny parasites that live in the renal appendages of cephalopods. Although the name "Dicyemida" precedes "Rhombozoa" in usage, and is preferred by most contemporary authors, "Rhombozoa" still enjoys much popular support.
Classification is controversial (Aruga et al. 2007). Traditionally, dicyemids have been grouped with the Orthonectida in the Mesozoa; however, molecular phylogenies indicate that dicyemids may be more closely related to the roundworms (Pawlowski et al. 1996). The phylum is not divided in classes, but contains three families, Conocyemidae, Dicyemidae, and Kantharellidae (ITIS 2010). Molecular evidence suggests that this phylum are derived from the Lophotrochozoa (Kobayashi et al. 2009, Suzuki et al. 2010).
Adult dicyemids range in length from 0.5 to 7 millimetres (0.020 to 0.28 in), and they can be easily viewed through a light microscope(Barnes 1982). They display eutely, a condition in which each adult individual of a given species has the same number of cells, making cell number a useful identifying character.
The organism's structure is simple: a single axial cell is surrounded by a jacket of twenty to thirty ciliated cells. The anterior region of the organism is termed a calotte and functions to attach the parasite to folds on the surface of its host's renal appendages (Barnes 1982).
Disemidlər (lat. Dicyemida və ya Rhombozoa) — başıayaqlıların böyrəklərində yaşayan zərifbədənli parazit tipi.
Bədəninin uzunluğu 0,1 mm-dən 9 mm-ə qədər olur.
Heyvanlar aləminin yarımaləm, tip və bəzi sinifləriParazoylar Süngərlər (Kirəcli süngərlər, Adi süngərlər, Altışüalı süngərlər) • Lövhəcikkimilər (Trichoplax)Mezozoylar Ortonektidlər • DisiemidlərEumetazoylar
Daraqlılar • Dalayıcılar (Mərcan polipləri, Hidroidlər, Sifoidlər, Yumrumeduzlar, Saçaqlı meduzlar, Myxozoa)
Cycloneuralia: Scalidophora (Kinorinxlər, Lorisiferlər, Priapulidlər) • Nematoida (Yumru qurdlar, Qılqurdlar)Disemidlər (lat. Dicyemida və ya Rhombozoa) — başıayaqlıların böyrəklərində yaşayan zərifbədənli parazit tipi.
Bədəninin uzunluğu 0,1 mm-dən 9 mm-ə qədər olur.
Els rombozous (Rhombozoa) o dicièmids (Dycyemida) són un fílum d'animals invertebrats, constituït per petits paràsits de peixos i mol·luscs. Viuen en mucoses i altres llocs d'ambient pràcticament anaeròbic. Se'n coneixen unes 75 espècies. Cada adult té aproximadament 30 cèl·lules.
Sépiovky (Rhombozoa, syn. Dicyemida) je skupina výhradně mořských bezobratlých živočichů, parazitujících v tělech hlavonožců, zejména u sépií. Jejich tělo je tvořeno buňkami somatodermu, které nejsou kryty kutikulou. Zároveň chybí myofibrily, tzn. že organismy nemají žádnou svalovinu. Sépiovky jsou hermafroditi. Rozmnožují se nepohlavně rozpadem embryonálních buněk (umožňuje rychlé šíření po těle hostitele). Pokud je těchto buněk dostatek, diferencují se na samčí a samičí, které spolu posléze splynou, vytvoří zygotu a z té se vyvine obrvená larva, která se uvolní do volného moře, kde napadá další hostitele. K zástupcům patří například Dicyema.
Jejich fylogenetický původ není ještě zcela jasný, jsou řazeni po bok plazmodiovek (Orthonectida) do kmene morulovci, ale je možné, že si tyto dvě skupiny nejsou nijak zvlášť příbuzné.
Die Rhombozoa (Gr.: Rautentiere) sind ein kleiner Stamm des Tierreichs.
Es sind wurmförmige Organismen, die von 0,1 bis maximal 9 mm lang werden. Ihr Körper besteht nur aus 10 bis 40 Zellen und ist zellkonstant (Eutelie). Er besitzt weder Körperhöhlungen noch differenzierte Organe. Der Körperbau ist zweilagig, er besteht aus einer großen, generativen Axialzelle mit Taschen, die von einer einschichtigen Epidermis umgeben wird, deren Zellen Cilien tragen. Polzellen bilden ein als "Kalotte" bezeichnetes Vorderende.
Ihr Lebenszyklus ist ein Wechsel von sich ungeschlechtlich und geschlechtlich vermehrenden Generationen, also eine Metagenese. Die erste asexuelle Generation wird Nematogen genannt. Aus ihrer Axialzelle entstehen so genannte Axioblasten, aus denen sich in Taschen der Axialzelle sog. „vermiforme“ (wurmförmige) Larven entwickeln. Sie verlassen das Muttertier durch Aufreißen der Körperwand und entwickeln sich zu neuen Nematogenen weiter.
Alternativ, möglicherweise bei einer zu hohen Populationsdichte, wird aus den vermiformen Larven über einen chemischen Faktor die Bildung einer anderen Form, Rhombogen genannt, induziert. Rhombogene und Nematogene sind sich anatomisch sehr ähnlich. Die Rhombogene entwickeln in den Taschen ihrer Axialzellen ein weiteres Stadium, das Infusorigen genannt wird. Infusorigene verlassen ihr Elterntier nicht. Sie weisen Zwittergonaden auf, durch sie sich bereits innerhalb des Rhombogens gegenseitig befruchten. Aus den befruchteten Eiern schlüpfen so genannte Infusoriform-Larven, die komplexer aufgebaut sind als ihre Muttertiere. Am hinteren Ende besitzen diese Larven ein dichtes Zilienbündel, mit dem sie schwimmen können. Die Larven werden mit dem Urin vom Wirt ins freie Wasser abgegeben. Sie suchen dann einen neuen Wirt, wobei die Einzelheiten dieser Infektion unbekannt sind. Die ersten Nematogene im neuen Wirt weisen drei statt einer Axialzelle auf und werden als Stamm-Nematogene bezeichnet.
Die Tiere leben in den Exkretionsorganen von Kopffüßern. Sie werden meist als deren Parasiten betrachtet. Da sie durch Ansäuerung ihres Milieus die Ammoniak-Exkretion ihres Wirtes fördern, kann man sie auch als Endosymbionten auffassen.
Die Infektionsrate von Cephalopoden mit Rhombozoen ist generell sehr hoch, in vielen Populationen sind beinahe alle Kopffüßer betroffen. In Jungtieren überwiegen dabei in der Regel Nematogene, in älteren Tieren Rhombogene, ohne dass genau bekannt wäre, warum. Die Rhombozoa treten meist nur in einer oder in wenigen nahe verwandten Cephalopoden-Arten auf, sie sind also wirtsspezifisch. Eine einzelne Kopffüßer-Art kann dabei allerdings von mehreren Rhombozoen-Arten infiziert werden. So sind z. B. an der kalifornischen Küste 18 Arten von Rhombozoa bekannt, die acht Kopffüßer-Arten befallen.
Die Rhombozoa sind eine Tiergruppe mit unsicherer stammesgeschichtlicher Stellung. Es handelt sich um sekundär vereinfachte Gewebetiere aus den Bilateria. Früher wurden sie mit den Orthonectida, mit denen sie einige Gemeinsamkeiten aufweisen, zum Taxon „Mesozoa“ vereint, das allerdings keine natürliche Gruppe, also kein „monophyletisches Taxon“, darstellt. Heute sind zwei Hypothesen zu ihrer systematischen Stellung verbreitet. Nach der ersten handelt es sich um sehr basale, urtümliche Bilateria, die mit keinem anderen Tierstamm näher verwandt wären. Die meisten Systematiker ordnen heute allerdings die Rhombozoa einer Verwandtschaftsgruppe, den Lophotrochozoen, zu, die u. a. auch die Mollusken und die Ringelwürmer umfasst. Da aufgrund des extrem vereinfachten Körperbaus kaum morphologische Merkmale bestehen, erfolgt die Zuordnung aufgrund ähnlicher, homologer DNA-Sequenzen in sog. molekularen Stammbäumen.
Die Rhombozoa werden in zwei Gruppen aufgeteilt:
She phylum sheeadaneagh eh Dicyemida ny Rhombosoa. T'ad cummal ayns aaraghyn cephalopodyn. Ren Krohn ad y 'eddyn magh ayns 1839. Gyn scansh da tosheeaght, ta sleih jannoo ymmyd jeh Rhombosoa foast ny keayrtyn.
She phylum sheeadaneagh eh Dicyemida ny Rhombosoa. T'ad cummal ayns aaraghyn cephalopodyn. Ren Krohn ad y 'eddyn magh ayns 1839. Gyn scansh da tosheeaght, ta sleih jannoo ymmyd jeh Rhombosoa foast ny keayrtyn.
L'embrancament dels Rhombozoa compren sonque un centenat d'espècias parasitas dels rens dels cefalopòdes.
Dicyemidea von Köllicker, 1882 sinonim Moruloidea & Planuloidea
Rhombozoa es un phylo de Protostomia.
Tekst üüb Öömrang Rhombozoa (of uk Dicyemida) san en letjen stam faan diarten.
Rhombozoa (of uk Dicyemida) san en letjen stam faan diarten.
L'embrancament dels Rhombozoa compren sonque un centenat d'espècias parasitas dels rens dels cefalopòdes.
Dicyemida, also known as Rhombozoa, is a phylum of tiny parasites that live in the renal appendages of cephalopods.
Classification is controversial.[1] Traditionally, dicyemids have been grouped with the Orthonectida in the Mesozoa, and, as of 2017, molecular evidence[2] appears to confirm this.
However, other molecular phylogenies have placed the dicyemids more closely related to the roundworms.[3] Additional molecular evidence suggests that this phylum is derived from the Lophotrochozoa.[4][5]
The phylum is not divided in classes or orders, but contains three families, Conocyemidae, Dicyemidae, and Kantharellidae.[6]
Adult dicyemids range in length from 0.5 to 7 millimetres (0.020 to 0.276 in), and they can be easily viewed through a light microscope.[7] They display eutely, a condition in which each adult individual of a given species has the same number of cells, making cell number a useful identifying character. Dicyemida lack respiratory, circulatory, excretory, digestive, and nervous systems.
The organism's structure is simple: a single axial cell is surrounded by a jacket of twenty to thirty ciliated cells. The anterior region of the organism is termed a calotte and functions to attach the parasite to folds on the surface of its host's renal appendages.[7]
Dicyemids exist in both asexual and sexual forms. The former predominate in juvenile and immature hosts, and the latter in mature hosts. The asexual stage is termed a nematogen; it produces vermiform larvae within the axial cell. These mature through direct development to form more nematogens.[7] Nematogens proliferate in young cephalopods, filling the kidneys.
As the infection ages, perhaps as the nematogens reach a certain density, vermiform larvae mature to form rhombogens, the sexual life stage, rather than more nematogens. This sort of density-responsive reproductive cycle is reminiscent of the asexual reproduction of sporocysts or rediae in larval trematode infections of snails. As with the trematode asexual stages, a few nematogens can usually be found in older hosts. Their function may be to increase the population of the parasite to keep up with the growth of the host.
Rhombogens contain hermaphroditic gonads developed within the axial cell. These gonads, more correctly termed infusorigens, self-fertilise to produce infusoriform larvae. These larvae possess a very distinctive morphology, swimming about with ciliated rings that resemble headlights. It has long been assumed that this sexually produced infusoriform, which is released when the host eliminates urine from the kidneys, is both the dispersal and the infectious stage. The mechanism of infection, however, remains unknown, as are the effects, if any, of dicyemids on their hosts.[7]
Some part of the dicyemid life cycle may be tied to temperate benthic environments, where they occur in greatest abundance. While dicyemids have occasionally been found in the tropics, the infection rates are typically quite low,[8][9] and many potential host species are not infected. Dicyemids have never been reported from truly oceanic cephalopods, who instead host a parasitic ciliate fauna. Most dicyemid species are recovered from only one or two host species. While not strictly host specific, most dicyemids are only found in a few closely related hosts.
{{cite journal}}: Cite journal requires |journal= (help) in Kinne, Otto. Diseases of Marine animals. Vol. 3. Hamburg: Biologische Anstalt Helgoland. pp. 47–202. Dicyemida, also known as Rhombozoa, is a phylum of tiny parasites that live in the renal appendages of cephalopods.
Dicyemida, konataj ankaŭ kiel Rhombozoa, estas filumo de fajnaj parazitoj kiuj loĝas en renaj apendicoj de cefalopodoj.
Klasigo estas polemika.[1] Tradicie, diciemidoj estis grupigitaj kun la Orthonectida en Mesozoa, kaj, je 2017, molekula pruvaro[2] ŝajne konfirmas tion.
Tamen, aliaj molekulaj filogenioj lokigis la diciemidojn pli proksime rilataj al la nematodoj.[3]
La filumo ne estas dividita en klasoj, sed enhavas tri familiojn, nome Conocyemidae, Dicyemidae, kaj Kantharellidae.[4]
Dicyemida, konataj ankaŭ kiel Rhombozoa, estas filumo de fajnaj parazitoj kiuj loĝas en renaj apendicoj de cefalopodoj.
Los rombozoos (Rhombozoa o Dicyemida) son un filo de animales invertebrados, antiguamente incluidos dentro del grupo de los mesozoos, constituido por pequeños parásitos de peces y moluscos principalmente de cefalópodos, algunos simbiontes de calamares, sepias y pulpos, llegando a vivir en mucosas y lugares anaeróbicos.
El cuerpo de un rombozoo está formado por 30 a 50 células y mide entre 0.5 a 0.7 mm de longitud en el estado adulto. En el mundo se calcula que existen 75 especies.
El ciclo de vida esta divido en una fase sexual y una asexual, donde se presentan tres estados morfológicos; nematógeno, rombógeno e infusorígenos.[1] El nematógeno o adulto es vermiforme, y posee tres células axiales, donde se forman los embriones vermiformes y otras para reproducción asexual. En los rombozoos adultos, las células axiales forman una gónada hermafrodita que produce un óvulo fertilizado por el espermatozoide producido en esa misma gónada, originando una larva infusoriforme.
La posición de los rombozoos con respecto a otros animales todavía es incierta. Antiguamente se clasificaban con los placozoos y los ortonectidos en el taxón Mesozoa que resultó ser polifilético. Los análisis moleculares más exhaustivos colocaron a los rombozoos junto con los ortonectidos dentro del clado Lophotrochozoa. Los ortonectidos resultaron ser anélidos altamente simplificados, mientras que la posición de los rombozoos con dichos grupos son hasta ahora inciertas y se creé que pueden ser descendientes de un linaje lofotrocozoo extinto.[2]
Los análisis moleculares (2018 y 2019) de especies de evolución lenta y datos cancatenados para poder evitar la atracción de ramas largas han encontrado que hasta ahora es difícil ubicar a los rombozoos en el árbol filogenético debido a la alta tasas de evolución rápida que presentan.[3][4] En general se han encontrado como más cercanos a Annelida, Nemertea y Platyhelmintes.[5][6]
Lophotrochozoa Tetraneuralia Kamptozoa LophophorataRhombozoa
ParenchymiaLos rombozoos (Rhombozoa o Dicyemida) son un filo de animales invertebrados, antiguamente incluidos dentro del grupo de los mesozoos, constituido por pequeños parásitos de peces y moluscos principalmente de cefalópodos, algunos simbiontes de calamares, sepias y pulpos, llegando a vivir en mucosas y lugares anaeróbicos.
El cuerpo de un rombozoo está formado por 30 a 50 células y mide entre 0.5 a 0.7 mm de longitud en el estado adulto. En el mundo se calcula que existen 75 especies.
Rhombozoa animalia filuma ornogabe itsastar bizkarroi talde gultzurrunako zefalopodo oso ezezagun bat da.
Rhombozoa animalia filuma ornogabe itsastar bizkarroi talde gultzurrunako zefalopodo oso ezezagun bat da.
(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});L'embranchement des Rhombozoa, ou Dicyemida s.l., ne comprend qu'une centaine d'espèces parasites des reins de céphalopodes.
Classe Dicyemidea von Köllicker, 1882 synonyme Moruloidea ou Planuloidea
L'embranchement des Rhombozoa, ou Dicyemida s.l., ne comprend qu'une centaine d'espèces parasites des reins de céphalopodes.
Os rombozoos (Rhombozoa) ou diciémidos (Dicyemida) son un grupo de animais, constituído por pequenos parasitos dos riles de peixes e moluscos (polbos e luras). Viven en mucosas e outros lugares cun ambiente practicamente anaeróbico. Existen aproximadamente 75 especies. Cada adulto ten aproximadamente 30 células.
O estadio máis frecuente nestes animais é o de adulto ou nematóxeno. O nematóxeno é un animal pequeno, ciliado, vermiforme e cun número constante de células superficiais ou somatodermo (entre 10 e 15 células segundo a especie) rodeado por unha célula axial alongada e central onde se forman os embrións vermiformes. Nos cefalópodos adultos, as células axiales forman una gónada hermafrodita que produce un óvulo fertilizado polo esperma producido nesa mesma gónada. Cando o hospedador chega á madurez sexual, os nemátoxenos pasan a rombóxenos, cargándose algúnhas células de inclusións e dando lugar a células verruciformes. As células xerminais dos rombóxenos dan lugar a unha larva infusoriforme. Dentro da larva está un espazo chamado furna con catro células centrais rodoeado por detrás e lateralmente por outras células grandes e planas. Diante das células centrais hai unha cavidade da furna, pechada por dúas células ciliadas que están detrás das células apicais.
Unha vez que a larva infusoriforme sae do hospedador descoñécese o resto do seu ciclo vital aínda que se supón que entra noutro hospedador.
Os rombozoos ou diciémidos pódense dividir nos seguintes grupos:
Os rombozoos (Rhombozoa) ou diciémidos (Dicyemida) son un grupo de animais, constituído por pequenos parasitos dos riles de peixes e moluscos (polbos e luras). Viven en mucosas e outros lugares cun ambiente practicamente anaeróbico. Existen aproximadamente 75 especies. Cada adulto ten aproximadamente 30 células.
Rhombozoa, koljeno sitnih parazita koji žive u glavonošcima. Tradicionalno su s Orthonectida grupirani u mesozoa. Nisu podijeljeni u razrede i redovem, ali postoje 3 porodice: Conocyemidae s rodovima Conocyema (4 vrste) i Microcyema (1 vrsta); Dicyemidae s rodovima Dicyema (50 vrsta), Dicyemennea (28 vrsta), Dicyemodeca (2 vrste), Pleodicyema (1 vrsta) i Pseudicyema (2 vrste) i Kantharellidae s rodom Kantharella (1 vrsta)[1].
Rhombozoa, koljeno sitnih parazita koji žive u glavonošcima. Tradicionalno su s Orthonectida grupirani u mesozoa. Nisu podijeljeni u razrede i redovem, ali postoje 3 porodice: Conocyemidae s rodovima Conocyema (4 vrste) i Microcyema (1 vrsta); Dicyemidae s rodovima Dicyema (50 vrsta), Dicyemennea (28 vrsta), Dicyemodeca (2 vrste), Pleodicyema (1 vrsta) i Pseudicyema (2 vrste) i Kantharellidae s rodom Kantharella (1 vrsta).
La classe dei rombozoi (comprendente anche i dicyemida)[1] racchiude una cinquantina di specie abitanti negli organi escretori dei cefalopodi ed aventi duplice modo di essere nel corso dello sviluppo metagenetico.
Gli adulti vermiformi pullulano nei sacchi urinari dei cefalopodi bentonici e possiedono il tipico aspetto allungato, essendo costituiti da una a 10 cellule assiali oblunghe, circondate da un manicotto di 20-30 cellule cigliate esterne, che rappresentano il soma. Sono organismi osmotrofi, cioè assorbono i liquidi nutritizi attraverso la superficie corporea; sono anche in grado di attirare gli spermatozoi dell'ospite per inglobarli con le cellule del manicotto e digerirli. Inoltre, si nutrono anche di frammenti di cellule e, poiché nelle urine manca l'ossigeno, vivono in anaerobiosi, derivando l'energia di cui abbisognano da processi fermentativi.
La riproduzione asessuata avviene grazie alla presenza di piccole cellule dette assoblasti (germi di cellule assiali), situati nelle cellule assiali ed originatisi dalla divisione di queste, che si dividono in due cellule figlie di dimensioni differenti, la più grande darà luogo alla cellula assiale del nuovo organismo, mentre la più piccola si dividerà mitoticamente costituendo il manicotto esterno. Tale riproduzione agamica si ripete per più generazioni, finché la popolazione dei parassiti non diventa troppo densa. La riproduzione sessuata porta invece alla formazione di larve cigliate infusoriformi, simili ai protozoi infusori. In questo caso gli assoblasti si evolvono in piccole masse di cellule che altro non sono che uova e spermatozoi. Le uova vengono così fecondate da spermi derivati dallo stesso assoblasto o da assoblasti vicini, trasformandosi in larve infusoriformi cigliate microscopiche, che abbandonano la cellula generatrice per portarsi nell'urina dell'ospite per attaccarsi con gli adulti al tessuto renale e lasciandosi poi espellere in mare assieme alle urine stesse, dove adottano la respirazione di tipo aerobio. Due delle 28 cellule che compongono le larve sono ripiene di una sostanza assai pesante che provoca la lenta caduta della larva verso il fondale, dove attendono il passaggio di un cefalopode per entrarvi in contatto, penetrarvi per via sanguigna, e posizionarsi nel rene. Qui si trasforma in un adulto cilindrico di diverso tipo, incapace di produrre larve infusoriformi, avente un asse composto sempre da tre cellule, il quale inizia la produzione di normali individui vermiformi (già descritti) per via agamica, ed il ciclo così si completa.
La classe dei rombozoi (comprendente anche i dicyemida) racchiude una cinquantina di specie abitanti negli organi escretori dei cefalopodi ed aventi duplice modo di essere nel corso dello sviluppo metagenetico.
Gli adulti vermiformi pullulano nei sacchi urinari dei cefalopodi bentonici e possiedono il tipico aspetto allungato, essendo costituiti da una a 10 cellule assiali oblunghe, circondate da un manicotto di 20-30 cellule cigliate esterne, che rappresentano il soma. Sono organismi osmotrofi, cioè assorbono i liquidi nutritizi attraverso la superficie corporea; sono anche in grado di attirare gli spermatozoi dell'ospite per inglobarli con le cellule del manicotto e digerirli. Inoltre, si nutrono anche di frammenti di cellule e, poiché nelle urine manca l'ossigeno, vivono in anaerobiosi, derivando l'energia di cui abbisognano da processi fermentativi.
La riproduzione asessuata avviene grazie alla presenza di piccole cellule dette assoblasti (germi di cellule assiali), situati nelle cellule assiali ed originatisi dalla divisione di queste, che si dividono in due cellule figlie di dimensioni differenti, la più grande darà luogo alla cellula assiale del nuovo organismo, mentre la più piccola si dividerà mitoticamente costituendo il manicotto esterno. Tale riproduzione agamica si ripete per più generazioni, finché la popolazione dei parassiti non diventa troppo densa. La riproduzione sessuata porta invece alla formazione di larve cigliate infusoriformi, simili ai protozoi infusori. In questo caso gli assoblasti si evolvono in piccole masse di cellule che altro non sono che uova e spermatozoi. Le uova vengono così fecondate da spermi derivati dallo stesso assoblasto o da assoblasti vicini, trasformandosi in larve infusoriformi cigliate microscopiche, che abbandonano la cellula generatrice per portarsi nell'urina dell'ospite per attaccarsi con gli adulti al tessuto renale e lasciandosi poi espellere in mare assieme alle urine stesse, dove adottano la respirazione di tipo aerobio. Due delle 28 cellule che compongono le larve sono ripiene di una sostanza assai pesante che provoca la lenta caduta della larva verso il fondale, dove attendono il passaggio di un cefalopode per entrarvi in contatto, penetrarvi per via sanguigna, e posizionarsi nel rene. Qui si trasforma in un adulto cilindrico di diverso tipo, incapace di produrre larve infusoriformi, avente un asse composto sempre da tre cellule, il quale inizia la produzione di normali individui vermiformi (già descritti) per via agamica, ed il ciclo così si completa.
Rhombozoa, soms ook Dicyemida genoemd, is een stam van kleine parasieten die in het urogenitaal stelsel van inktvissen (Cephalopoda) leven. Voor men de naam Rhombozoa in gebruik nam, werden deze organismen aangeduid met de naam Dicyemida, maar tegenwoordig is Rhombozoa de meest gebruikte naam. Over de classificatie van deze organismen bestaat veel discussie. Traditioneel worden Rhombozoa samen met de Orthonectida ingedeeld in de Mesozoa. Maar moleculaire fylogenie toont aan dat Rhombozoa wellicht nauwer verwant zijn aan rondwormen. Tot de stam Rhombozoa worden drie verschillende families gerekend, meer bepaald Conocyemidae, Dicyemidae en Kantharellidae. Een degelijke indeling in klassen bestaat nog niet.
Volwassen Rhombozoa variëren in lengte van 0,5 tot 7 millimeter. Ze kunnen gemakkelijk worden bekeken met een lichtmicroscoop. Ze vertonen doorgaans eutelie, een eigenschap dat elk volwassen individu van een bepaalde soort hetzelfde aantal cellen heeft. Door het celaantal te bepalen kan men dus verschillende soorten Rhombozoa van elkaar onderscheiden. Het bouwplan van de Rhombozoa is vrij simpel. Het bestaat uit een axiale cel die omgeven is door een mantel met 20 tot 30 trilhaarcellen. Ze gebruiken het voorste deel van hun lichaam om zich te hechten aan het oppervlak van het urogenitaalstelsel van de gastheer (aan de nieren).
Rhombozoa kunnen zich zowel geslachtelijk als ongeslachtelijk vermeerderen. Ongeslachtelijke voortplanting gebeurt voornamelijk in juveniele en onvolwassen gastheren, geslachtelijke voortplanting treedt doorgaans in volwassen gastheren op. Bij ongeslachtelijke voortplanting worden er wormvormige larven geproduceerd in de axiale cel. Deze komen vrij en ontwikkelen zich tot volwassen vorm.
Rhombozoa, soms ook Dicyemida genoemd, is een stam van kleine parasieten die in het urogenitaal stelsel van inktvissen (Cephalopoda) leven. Voor men de naam Rhombozoa in gebruik nam, werden deze organismen aangeduid met de naam Dicyemida, maar tegenwoordig is Rhombozoa de meest gebruikte naam. Over de classificatie van deze organismen bestaat veel discussie. Traditioneel worden Rhombozoa samen met de Orthonectida ingedeeld in de Mesozoa. Maar moleculaire fylogenie toont aan dat Rhombozoa wellicht nauwer verwant zijn aan rondwormen. Tot de stam Rhombozoa worden drie verschillende families gerekend, meer bepaald Conocyemidae, Dicyemidae en Kantharellidae. Een degelijke indeling in klassen bestaat nog niet.
Rhombozoer (eller Dicyemida) er en gruppe virvelløse dyr som lever som parasitter på blekkspruter.
De deles inn i familiene Conocyemidae, Dicyemidae og Kantharellidae. Størrelsen varierer fra 0,1 til 9 mm.
Rhombozoer (eller Dicyemida) er en gruppe virvelløse dyr som lever som parasitter på blekkspruter.
De deles inn i familiene Conocyemidae, Dicyemidae og Kantharellidae. Størrelsen varierer fra 0,1 til 9 mm.
Rombowce (Dicyemida) – grupa około 100 gatunków mikroskopijnej wielkości morskich zwierząt bezkręgowych pasożytujących w nerkach głowonogów, klasyfikowanych w randze typu Dicyemida, a tradycyjnie zaliczanych do typu Mesozoa i gromady Rhombozoa.
Rombowce są pasożytami na nerkach kałamarnic i ośmiornic. Ich cykl życiowy jest niezwykle złożony i nie do końca poznany. Z zapłodnionych jaj rozwijają się liczne nitkowate larwy (nematogeny). Z niektórych nematogenów wykształcają się niewielkie hermafrodytyczne organizmy, tzw. infusoriogeny, produkujące znaczne ilości plemników i komórek jajowych. Dopiero te ostatnie wydostają się poza ciało żywiciela, już w formie larwalnej. Dorosłe osobniki składają jaja w ciele kolejnego żywiciela, w którym to pojawia się kolejne pokolenie nematogenetyczne.
Rombowce i prostopływce (Orthonectida) były uważane za organizmy pośrednie pomiędzy pierwotniakami (Protozoa), a wielokomórkowcami właściwymi (Eumetazoa). Klasyfikowano je w odrębnym typie Mesozoa. Badania molekularne sugerują jednak, że są to dalece uwstecznione zwierzęta trójwarstwowe[1].
Rombowce dzielone są na dwa rzędy[2]:
Na podstawie:
Halanych et al. Evidence from 18S ribosomal DNA that the lophophorates are protostome animals. „Science”. 267 (5204), s. 1641–1643, 1995. DOI: 10.1126/science.7886451 (ang.).
Edgecombe et al. Higher-level metazoan relationships: recent progress and remaining questions. „Organisms Diversity and Evolution”. 11, s. 151–172, 2011. DOI: 10.1007/s13127-011-0044-4 (ang.).
Rombowce (Dicyemida) – grupa około 100 gatunków mikroskopijnej wielkości morskich zwierząt bezkręgowych pasożytujących w nerkach głowonogów, klasyfikowanych w randze typu Dicyemida, a tradycyjnie zaliczanych do typu Mesozoa i gromady Rhombozoa.
Rombowce są pasożytami na nerkach kałamarnic i ośmiornic. Ich cykl życiowy jest niezwykle złożony i nie do końca poznany. Z zapłodnionych jaj rozwijają się liczne nitkowate larwy (nematogeny). Z niektórych nematogenów wykształcają się niewielkie hermafrodytyczne organizmy, tzw. infusoriogeny, produkujące znaczne ilości plemników i komórek jajowych. Dopiero te ostatnie wydostają się poza ciało żywiciela, już w formie larwalnej. Dorosłe osobniki składają jaja w ciele kolejnego żywiciela, w którym to pojawia się kolejne pokolenie nematogenetyczne.
Rhombozoa (rombozoários, do grego rhombos, peão giratório + zoon, animal) ou Dicyemida (diciêmidas), é um filo do reino Animalia (Mesozoa), constituído por pequenos parasitas renais especializados em rins de polvos, sépias e lulas. Os rombozoários alojam-se na interface entre a urina e o muco que reveste o epitélio do rim, um ambiente praticamente anaeróbico. Existem aproximadamente 75 espécies neste filo. Cada parasita adulto tem aproximadamente 30 células.[1]
Embora o nome Dicyemida preceda o nome Rhombozoa em uso, e seja preferido por muitos autores contemporâneos, Rhombozoa continua sendo um nome mais popular.
Tradicionalmente, dicyemidas foram agrupados com os Orthonectida no grupo Mesozoa;no entanto, a filogenia molecular indica que os dicyemidas talvez sejam mais aparentados com os Platyhelminthes.
Dicyemidas adultas atingem um tamanho de 0,1-9,0 mm, e eles podem ser facilmente visíveis com um microscópio.Dicyemidas apresentam, quando adultos,uma particularidade de que, na mesma espécie, todos têm o mesmo número de células, fazendo dessa característica um meio de identificação muito útil.A estrutura desses organismo é muito simples:uma única célula axial é revestida por uma capa de células ciliadas.A região anteroior desse organismo é terminada com uma espécie de "calota" e serve para prender a Dicyemida ao tecido renal.
São divididos em duas famílias:Conocyemidae e Dicyemidae.
O rombozoário adulto, chamado nematógeno, possui uma célula axial central onde são formados os embriões vermiformes. Nos cefalópodes adultos, as células axiais forma uma gônada hermafrodita que produz óvulos que são fertilizados pelos espermatozoides produzidos na mesma gônada, originando a larva infusoriforme.
Dicyemidas existem em ambas as formas, assexuada e sexuada.A primeira é predominante na juventude e a última, na idade adulta.O estágio assexuado é chamado de nematógeno; que produz larvas vermiformes que chegam à maturidade por desenvolvimento direto para formar novos nematóenos. Os nematógenos proliferam em cefalópodes jovens.
Conforme a infeção perdura, talvez os nematógenos adquiram uma certa densidade, larvas vermiformes maturam para a forma rhombogenos, o estágio sexual, muito maiores que os nematógenos.Como no estágio assexuado do trematódeo, uns poucos nematógenos podem ser encontrados na velhice.Eles devem exercer alguma função.
Rhombozoa (rombozoários, do grego rhombos, peão giratório + zoon, animal) ou Dicyemida (diciêmidas), é um filo do reino Animalia (Mesozoa), constituído por pequenos parasitas renais especializados em rins de polvos, sépias e lulas. Os rombozoários alojam-se na interface entre a urina e o muco que reveste o epitélio do rim, um ambiente praticamente anaeróbico. Existem aproximadamente 75 espécies neste filo. Cada parasita adulto tem aproximadamente 30 células.
Embora o nome Dicyemida preceda o nome Rhombozoa em uso, e seja preferido por muitos autores contemporâneos, Rhombozoa continua sendo um nome mais popular.
Tradicionalmente, dicyemidas foram agrupados com os Orthonectida no grupo Mesozoa;no entanto, a filogenia molecular indica que os dicyemidas talvez sejam mais aparentados com os Platyhelminthes.
Dicyemidas adultas atingem um tamanho de 0,1-9,0 mm, e eles podem ser facilmente visíveis com um microscópio.Dicyemidas apresentam, quando adultos,uma particularidade de que, na mesma espécie, todos têm o mesmo número de células, fazendo dessa característica um meio de identificação muito útil.A estrutura desses organismo é muito simples:uma única célula axial é revestida por uma capa de células ciliadas.A região anteroior desse organismo é terminada com uma espécie de "calota" e serve para prender a Dicyemida ao tecido renal.
São divididos em duas famílias:Conocyemidae e Dicyemidae.
Dicyemida, numită și Rhombozoa, este o încrengătură mică de paraziți care trăiesc în rinichii cefalopodelor. Deși numele „Dicyemida” a fost inventat înainte de „Rhombozoa” și e preferat de majoritatea autorilor contemporani, „Rhombozoa” se bucură totuși de multă susținere.
Clasificarea e controversată.[1] De obicei, Dicyemida este grupată împreună cu Orthonectida în subregnul Mesozoa; totuși, filogenia moleculară a indicat că dicyemidele ar fi mai apropiate de viermii cilindrici.[2]
Încrengătura nu se divide în clase, ci direct în familii.[3]
Dovezile moleculare susțin că aceste animale derivă din Lophotrochozoa.[4][5]
Dicyemidele adulte variază în mărime de la 0,5 la 7 milimetri și pot fi văzute ușor la un microscop optic.[6] Sunt eutelice, adică toți indivizii dintr-o specie au același număr de celule, făcând numărul celulelor un criteriu de identificare folositor. Dicyemidele nu au sistem respirator, circulator, excretor, digestiv și nervos.
Structura organismului este simplă: o singură celulă axială înconjurată de un înveliș de 20 – 30 de celule cu cili. Regiunea anterioară a organismului se numește „calotă” și folosește la atașarea parazitului la suprafața rinichiului gazdei.[6]
Dicyemidele există atât în forme sexuate cât și în forme asexuate. Forma sexuată predomină în gazdele mature, iar cea asexuată în gazdele juvenile și imature. Forma asexuată se numește „nematogen”; ea produce larve vermiforme înăuntrul celulei axiale. Acestea se maturizează și formează și mai mulți nematogeni.[6] Nematogenii abundă în cefalopodele tinere, umplând rinichii.
În timp ce infecția se dezvoltă, poate și când nematogenii ajung la o anumită densitate, larvele vermiforme se maturizează și nu mai formează nematogeni, ci „rombogeni”, forma sexuată. Felul acesta de ciclu reproductiv sensibil la densitate e similar cu reproducerea asexuată a sporocistelor și rediilor în infecțiile melcilor cu larve de trematode. La fel ca la stadiile asexuate ale trematodelor, câțiva nematogeni rămân și în gazdele mai bătrâne. Funcția lor este să crească populația de paraziți pentru a ține pasul cu creșterea gazdei.
Rombogenii au gonade hermafrodite înăuntrul celulei axiale. Aceste gonade, numite corect „infuzorigene”, se autofertilizează pentru a produce larve infuzoriforme. Acestea au o morfologie foarte distinctă, înotând cu inele ciliate. S-a considerat mult timp că această infuzoriformă, care iese atunci când gazda eliberează urină din rinichi, este și stadiul dispersal, și cel infecțios. Totuși mecanismul de infecție rămâne necunoscut, la fel ca și efectele paraziților asupra gazdelor.[6]
S-ar putea ca o parte din ciclul de viață al dicyemidelor să fie legat de mediile bentonice temperate, unde abundă.[necesită citare] Deși dicyemidele s-au mai găsit și la tropice, ratele de infecție sunt destul de scăzute,[necesită citare] și multe potențiale gazde sunt neinfectate. Dicyemidele nu au fost niciodată raportate din cefalopode complet oceanice, care au ca paraziți ciliate parazite.[necesită citare] Cele mai multe specii de dicyemide parazitează doar în una sau două specii.[necesită citare]
. PMID 17961212.Mentenanță CS1: Nume multiple: lista autorilor (link) Dicyemida, numită și Rhombozoa, este o încrengătură mică de paraziți care trăiesc în rinichii cefalopodelor. Deși numele „Dicyemida” a fost inventat înainte de „Rhombozoa” și e preferat de majoritatea autorilor contemporani, „Rhombozoa” se bucură totuși de multă susținere.
Sépiovicovky (lat. Rhombozoa, Dicyemida) sú kmeň morulovcov. Majú malé pretiahnuté telo, dlhé niekoľko milimetrov. Je zložené z najviac 25 obalových buniek, vnútri sú 1 – 3 osové bunky, ktoré však neprekonávajú meiózu. Vznikajú z nich útvary podobné morule, ktoré plávajú vo vode a sú zrejme inváznym štádiom, niekedy sa nazývajú infusoriformné larvy. Nakoniec, aj dospelý jedinec je stavbou tela skôr na úrovni moruly než fagocytely, pretože potravu prijíma len osmoticky. Asi 30 druhov žije v močových cestách Cephalopoda.
kmeň: sépiovicovky (Rhombozoa):
Commons ponúka multimediálne súbory na tému Sépiovicovky
Wikidruhy ponúkajú informácie na tému Sépiovicovky
Sépiovicovky (lat. Rhombozoa, Dicyemida) sú kmeň morulovcov. Majú malé pretiahnuté telo, dlhé niekoľko milimetrov. Je zložené z najviac 25 obalových buniek, vnútri sú 1 – 3 osové bunky, ktoré však neprekonávajú meiózu. Vznikajú z nich útvary podobné morule, ktoré plávajú vo vode a sú zrejme inváznym štádiom, niekedy sa nazývajú infusoriformné larvy. Nakoniec, aj dospelý jedinec je stavbou tela skôr na úrovni moruly než fagocytely, pretože potravu prijíma len osmoticky. Asi 30 druhov žije v močových cestách Cephalopoda.
Rhombozoer (eller Dicyemida) är en stam djur som lever som parasiter på bläckfiskar. Klassificeringen är inte helt okontroversiell. Stammen delas in i Conocyemidae och Dicyemidae. Storleken på djuren varierar från 0,1 till 9 mm.
Denna djurrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Rhombozoer (eller Dicyemida) är en stam djur som lever som parasiter på bläckfiskar. Klassificeringen är inte helt okontroversiell. Stammen delas in i Conocyemidae och Dicyemidae. Storleken på djuren varierar från 0,1 till 9 mm.
Denna djurrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Діцієміди паразитують у нирках восьминогів і каракатиць (у кальмарах їх зазвичай не виявляють). У великих кількостях вони заселяють нирки та перикард молюска-господаря. Зараженість господарів часто досягає 100 %. Один кінець тіла черв'яка прикріплений до ниркового епітелію, а інший вільно звисає в порожнину нирки. Тіло діцієміди поглинає поживні речовини, ендоцитуючи наявні в первинній сечі низькомолекулярні сполуки та, таким способом, конкуруючи за всмоктування з нирковим епітелієм. Відповідно до одного з поглядів, діціємід потрібно розглядати не як паразитів, а як симбіонтів, позаяк вони підвищують кислотність середовища та сприяють виділенню аміаку молюском.
Ниткоподібний дорослий організм називають нематогеном, він є завдовжки від одного до декількох міліметрів. Його епідерміс становлять 40—50 багатовійкових клітин, короткі війки яких розділені численними вузькими складками. На передньому кінці тіла два ряди клітин утворюють шапочку, оснащену короткими війками. Ці війки переплітаються з мікроворсинками клітин ниркового епітелію, таким чином прикліплюючись до нирки господаря. Складки епітелію збільшують площу поверхні всмоктування, крізь яку паразит поглинає поживні речовини господаря. Клітини шапочки також іменуються полярними клітинами, і зазвичай вони впорядковані двобічно-симетрично. Деталі розміщення полярних клітин є специфічними для родів і видів. Внутрішня частина тіла представлена єдиною довгою аксіальною клітиною, що містить одне велике ядро. Усередині осьової клітини містяться стовбурові клітини, що іменуються аксобластами. Кожен аксобласт або група аксобластів уміщені у везикули, що вільно плавають у цитоплазмі аксіальної клітини. М'язових клітин у діціємід немає.
Тип об'єднує 1 клас, 2 родини, 5 родів та 13 видів:
Dicyemida van Beneden
Единственный класс
Дициеми́ды[1] (лат. Dicyemida) — тип примитивно устроенных беспозвоночных животных, паразитирующих на головоногих моллюсках. Содержит 70—75 видов. Ранее дициемид из-за простоты организации объединяли с ортонектидами в группу Mesozoa, рассматривая в качестве переходной группы между протистами и многоклеточными животными. Впоследствии, когда получила широкую поддержку гипотеза об их вторичном упрощении в связи с паразитическим образом жизни, эти представления были отвергнуты[2].
Дициемиды паразитируют в почках осьминогов и каракатиц (в кальмарах их, как правило, не обнаруживают). Они в большом количестве заселяют почку и перикард моллюска-хозяина. Заражённость хозяев часто достигает почти 100 %. Один конец тела червя прикреплён к почечному эпителию, а другой конец свободно свисает в полость почки. Тело дициемиды поглощает питательные вещества, эндоцитируя находящиеся в первичной моче низкомолекулярные соединения и, таким образом, конкурируя за всасывание с почечным эпителием[3]. Согласно некоторым данным, дициемид следует рассматривать не как паразитов, а как симбионтов, потому что они повышают кислотность среды и способствуют выделению аммиака моллюском[4].
Нитевидная взрослая особь носит название нематоген и имеет длину от одного до нескольких мм. Её эпидермис составляют 40—50 многоресничных клеток, короткие реснички которых разделены многочисленными узкими складками. На переднем конце тела два ряда клеток образуют так называемую шапочку, снабжённую короткими ресничками. Эти реснички переплетаются с микроворсинками клеток почечного эпителия, таким образом прикрепляясь к почке хозяина. Складки эпителия увеличивают площадь всасывающей поверхности, через которую паразит поглощает питательные вещества хозяина. Клетки шапочки также называются полярными клетками, и они обычно упорядочены двусторонне-симметрично. Детали расположения полярных клеток специфичны для родов и видов[4]. Внутренняя часть тела представлена единственной длинной аксиальной клеткой, содержащей одно большое ядро. Внутри осевой клетки находятся стволовые клетки, носящие название аксобласты. Каждый аксобласт или группа аксобластов заключёны в везикулы, плавающие в цитоплазме аксиальной клетки. Мышечных клеток у дициемид нет[5].
Дициемиды размножаются половым и бесполым путём. При бесполом размножении аксобласт, находящийся в осевой клетке родительской особи, партеногенетически развивается в дочернего червя. Один нематоген может одновременно производить несколько дочерних паразитов. Когда на дочернем паразите появляются реснички, он протискивается между клетками материнского организма, выходит в мочу и прикрепляется к почечному эпителию своим передним концом. Когда нематоген закрепляется в почке моллюска, он начинает размножаться бесполым путём, быстро увеличивая количество паразитов. Когда их число достигает порогового значения, черви переходят к половому размножению. Вероятно, это переключение происходит с помощью неидентифицированного химического фактора[6]. При переходе к половому размножению несколько или один аксобласт нематогена начинают делиться, давая начало самооплодотворяющейся гермафродитной особи — инфузоригену, которая остаётся в аксиальной клетке материнского нематогена. Внешний слой инфузоригена образован яйцеклетками, а спермии локализуются группами внутри аксиальной клетки. Вероятно, мейотические деления происходят при образовании спермиев и яйцеклеток. Иногда инфузориген рассматривают как гермафродитную гонаду[5].
После оплодотворения зигота претерпевает голобластическое, неравномерное, спиральное дробление, похожее на дробление бескишечных турбеллярий (Acoela). Далее зигота развивается в ресничную, двусторонне-симметричную личинку, внешне похожую на инфузорию. Личинки состоят из 37 (иногда 39) клеток и по сложности строения превосходят родительских особей. Они имеют две крупные клетки с светопреломляющими включениями, содержащими инозитол-6-фосфат, а также ресничную полость с срединной наружной порой (урночка) и четыре урночновые клетки. Личинки покидают родительского червя через разрывы в стенке тела, при мочеиспускании выходят из моллюска-хозяина и инфицируют новых особей. Сначала они попадают в жаберный отдел мантийной полости, а затем в печень. Затем нематогены-основатели с тремя аксиальными клетками появляются в почках[6]. Заражение новых особей может происходить, например, когда родительский моллюск омывает своё потомство водой, выбрасываемой из воронки и содержащей мочу с дициемидами. Возможны и другие пути заражения моллюсков дициемидами[7].
Первоначально дициемид в силу простоты организации относили (вместе с ортонектидами) к типу мезозои, который, как тогда считалось, занимает промежуточное положение между одноклеточными эукариотами (Protozoa) и многоклеточными животными (Metazoa). Филогения дициемид противоречива, и некоторые исследователи считают дициемид действительно примитивными многоклеточными организмами. Некоторые учёные, напротив, считают, что упрощённое строение дициемид есть результат приспособления к паразитизму. Молекулярные данные говорят о том, что дициемиды не являются первично примитивными животными. Анализ 18S рРНК показал, что дициемиды относятся к двусторонне-симметричным животным, а аминокислотная последовательность белка Antennapedia говорит о родстве дициемид с Lophotrochozoa, причём показано, что дициемиды не состоят в близком родстве с плоскими червями[8]. Кроме того, спиральное дробление дициемид свидетельствует об их принадлежности к Spiralia. Если у дициемид действительно имеет место дуэтное спиральное дробление, то они могут быть родственниками Acoela[9]. О вторично упрощённой простоте дициемид говорит и анализ таких генов, критически важных для развития двусторонне-симметричных животных, как Zic, Pax6 и ряд генов домашнего хозяйства[2].
К типу дициемиды (Dicyemida) относят 70—75 видов[4][5]. Он содержит единственный класс Rhombozoa, включающий как минимум два семейства: Conocyemidae и Dicyemidae[10].
Дициеми́ды (лат. Dicyemida) — тип примитивно устроенных беспозвоночных животных, паразитирующих на головоногих моллюсках. Содержит 70—75 видов. Ранее дициемид из-за простоты организации объединяли с ортонектидами в группу Mesozoa, рассматривая в качестве переходной группы между протистами и многоклеточными животными. Впоследствии, когда получила широкую поддержку гипотеза об их вторичном упрощении в связи с паразитическим образом жизни, эти представления были отвергнуты.
菱形動物門（學名：Rhombozoa），或二胚蟲目（Dicyemida）是棲息在頭足類腎附屬物的一門寄生蟲。二胚動物門其實是在菱形動物門之前命名的，但現今一般都會以菱形動物門來稱呼這類動物。
菱形動物門的分類被受質疑。[1]傳統上，二胚蟲目與直泳動物門一同分類在中生動物門中。不過，分子種系發生學顯示二胚動物門應該較為接近線蟲動物門。[2]
二胚蟲目可以細分為Conocyemidae及二胚蟲科。
菱形蟲門長約0.1—9.0毫米，在顯微鏡下可以清晰看見。它們的細胞數目恆定，約有由20-30個細胞組成，故很輕易分辨。外層是單層的具有纖毛的體細胞，包圍著中央的軸細胞。前端有一個極帽，可以將它們連接在寄主的腎附屬物表層上。[3]
菱形動物門同時有無性繁殖及有性繁殖的形態。[4]前者多在幼生及未成熟的寄主上出現，後者則會出現在成熟的寄主。無性繁殖的階段稱為線形體，它們會生產蠕蟲狀的幼蟲，幼蟲為熟會產生更多的線形體。[5]線形體可以在幼生頭足類激增充滿其腎。
隨著時間過去，當線形體的數量到達某程度時，蠕蟲狀幼蟲會成熟及變成菱形體，進入有性繁殖階段。菱形體包含了雌雄同體的滴蟲形幼蟲原體，可以生成滴蟲形幼蟲。[5]這些幼蟲的形態很特別，以像車前燈的纖毛節來游泳。科學家一直假設這種滴蟲形幼蟲會隨寄主排尿時一同被排出，且是一種擴散及感染的階段。不過感染的方式及影響卻依然是一個謎。
菱形動物門在一些時期是會留在溫帶的底棲環境，其數量最為豐富。雖然有時在熱帶也會發現菱形蟲門，但一般感染率都很低。菱形動物門從未在真正的海洋性頭足類身上發現，因為它們是被纖毛亞門所寄生。大部份菱形動物門的物種都只在一或兩個寄主物種中發現。它們雖然並非獨特寄生的，卻似乎卻只寄生在某些相關的寄主身上。
菱形動物門（學名：Rhombozoa），或二胚蟲目（Dicyemida）是棲息在頭足類腎附屬物的一門寄生蟲。二胚動物門其實是在菱形動物門之前命名的，但現今一般都會以菱形動物門來稱呼這類動物。
菱形動物門的分類被受質疑。傳統上，二胚蟲目與直泳動物門一同分類在中生動物門中。不過，分子種系發生學顯示二胚動物門應該較為接近線蟲動物門。
二胚蟲目可以細分為Conocyemidae及二胚蟲科。
二胚動物門（にはいどうぶつもん, Phylum Dicyemida）、または菱形動物門（りょうけいどうぶつもん、Rhombozoa）は頭足類の腎臓に寄生する小さな動物が分類される門である。従来、二胚動物は直泳動物門と共に中生動物門に分類されてきたが、分子系統学によってむしろ扁形動物に近いことが明らかとなった。
二胚動物の成虫は0.1-9.0 mmの大きさであり、簡単な顕微鏡で容易に見ることができる。体の構造は単純で、1つの軸細胞が繊毛細胞に取り囲まれている。体の前部は宿主の腎臓にくっつく構造をしている。細胞数は多いものでも50個以下で、多細胞生物としては非常に単純なものである。同じ種の成虫の各個体は同じ数の細胞からなっているため、細胞の数を計測することによって種が判別できる。
二胚動物は無性生殖も有性生殖もする。幼い宿主に取り付いた時には主に無性生殖、成熟した宿主に取り付いた時には主に有性生殖を行う。無性生殖の状態を通常無性虫（nematogen）といい、ここからできた蠕虫型幼生（vermiform larva）は成長して通常無性虫となる。通常無性虫は再び若い頭足類の腎臓で増殖する。
通常無性虫の密度が一定に達することによって感染期に入ると、蠕虫型幼生は有性生殖の状態である菱形無性虫（rhombogen）になる。このような個体の密度に依存する生殖サイクルは吸虫のスポロシストやレディアの宿主貝類の体内での無性生殖を思い起こさせる。吸虫の無性生殖と同様に、成熟した宿主に寄生する通常無性虫もわずかにいる。これらの役割は宿主の成長に合わせて寄生虫の数を増やすことである可能性がある。
菱形無性虫には雌雄同体のインフゾリゲン（infusorigen）が含まれ、これらは滴虫型幼生（infusoriform larva）を生む。このような幼生は他とははっきりと違う形態を持ち、前照灯のような繊毛の輪を使って泳ぐことができる。これまで長い間、宿主の尿とともに腎臓から排出される滴虫型幼生は伝染性を持つと考えられてきた。しかしその感染機構はまだ分かっていない。
二胚動物の生活環のある部分は温帯の底生生物の環境に関係しており、そこにおいては非常に多く見つかる。他方、熱帯域で見はつかることがあるが、その感染率は通常極めて低く、宿主動物の大部分は寄生を受けていない。二胚動物は真の大洋生の頭足類からは見つかっておらず、一方そういった頭足類からは繊毛虫は見つかっている。厳密な種特異性はないようであるが、多くの二胚動物の種は1種か2種の宿主だけから見つかっている。
二胚動物門はコノキエマ科（Conocyemidae）・ニハイチュウ科（Dicyemidae）・カンタレラ科（Kantharellidae）の3科に分類されている。
二胚動物門（にはいどうぶつもん, Phylum Dicyemida）、または菱形動物門（りょうけいどうぶつもん、Rhombozoa）は頭足類の腎臓に寄生する小さな動物が分類される門である。従来、二胚動物は直泳動物門と共に中生動物門に分類されてきたが、分子系統学によってむしろ扁形動物に近いことが明らかとなった。
二胚動物の成虫は0.1-9.0 mmの大きさであり、簡単な顕微鏡で容易に見ることができる。体の構造は単純で、1つの軸細胞が繊毛細胞に取り囲まれている。体の前部は宿主の腎臓にくっつく構造をしている。細胞数は多いものでも50個以下で、多細胞生物としては非常に単純なものである。同じ種の成虫の各個体は同じ数の細胞からなっているため、細胞の数を計測することによって種が判別できる。
二胚動物は無性生殖も有性生殖もする。幼い宿主に取り付いた時には主に無性生殖、成熟した宿主に取り付いた時には主に有性生殖を行う。無性生殖の状態を通常無性虫（nematogen）といい、ここからできた蠕虫型幼生（vermiform larva）は成長して通常無性虫となる。通常無性虫は再び若い頭足類の腎臓で増殖する。
通常無性虫の密度が一定に達することによって感染期に入ると、蠕虫型幼生は有性生殖の状態である菱形無性虫（rhombogen）になる。このような個体の密度に依存する生殖サイクルは吸虫のスポロシストやレディアの宿主貝類の体内での無性生殖を思い起こさせる。吸虫の無性生殖と同様に、成熟した宿主に寄生する通常無性虫もわずかにいる。これらの役割は宿主の成長に合わせて寄生虫の数を増やすことである可能性がある。
菱形無性虫には雌雄同体のインフゾリゲン（infusorigen）が含まれ、これらは滴虫型幼生（infusoriform larva）を生む。このような幼生は他とははっきりと違う形態を持ち、前照灯のような繊毛の輪を使って泳ぐことができる。これまで長い間、宿主の尿とともに腎臓から排出される滴虫型幼生は伝染性を持つと考えられてきた。しかしその感染機構はまだ分かっていない。
二胚動物の生活環のある部分は温帯の底生生物の環境に関係しており、そこにおいては非常に多く見つかる。他方、熱帯域で見はつかることがあるが、その感染率は通常極めて低く、宿主動物の大部分は寄生を受けていない。二胚動物は真の大洋生の頭足類からは見つかっておらず、一方そういった頭足類からは繊毛虫は見つかっている。厳密な種特異性はないようであるが、多くの二胚動物の種は1種か2種の宿主だけから見つかっている。
二胚動物門はコノキエマ科（Conocyemidae）・ニハイチュウ科（Dicyemidae）・カンタレラ科（Kantharellidae）の3科に分類されている。
능형동물(Rhombozoa, Dicyemida)은 좌우대칭의 형태를 지닌 동물로 직유동물과 함께 중생동물로 분류되기도 한다.
능형동물의 이배충은 3mm 정도에 이르는 큰 것으로서, 오징어·낙지·문어 등의 신낭(腎囊) 속에 기생하는 벌레 모양의 동물이다. 이배충의 축세포 안에는 무성생식의 출아에 의하여 많은 세포가 만들어지는데, 이것이 무성 배우자(배)가 되어 분열, 성장하므로, 결국 어미의 몸 속에는 갖가지 발육 단계의 유충들이 있게 된다. 이 지렁이 모양의 연충형 유충들은 어미 벌레의 몸 벽을 뚫고 나와 숙주의 신낭 속에 들어가서 무성충(無性蟲)으로 발달한다. 그러다가 어느 시기에 이르면 무성충은 체피 세포에 영양을 축적하여 비대해지며, 생리적 변화에 의해 마름모꼴의 무성충이 된다. 이 벌레의 축세포 속에는 다시 세포의 덩어리가 나타나며, 그 표면으로부터 세포는 하나씩 떨어진다. 떨어진 세포는 다시 분열을 계속하여 물방울 모양의 유충이 되며, 이것은 다시 성숙하므로 벌레의 몸 속에 무성충이 생기거나 그 후에 마름모꼴의 무성충으로 자란다. 이배충이라는 말은 연충형(지렁이 모양)과 적충형(물방울 모양)의 두 종류 유충이 나타난 데서 유래한 것이다.
