The Guam Rail (Gallirallus owstoni) is a flightless bird, endemic only to the United States territory of Guam.In the Chamoru language, used on Guam, it is known as Ko'ko'. Before 1960 it was common, though it has a secretive lifestyle living in scrubby secondary growth or mixed forest.The Guam Rail disappeared from southern Guam in the early 1970’s and was extirpated from the entire island by 1987 due to the accidental late-1940’s introduction of the brown tree snake Boiga irregularis. Department of Agriculture biologist Bob Beck found that Guam rails breed well in captivity and established a breeding program which keeps birds at the Division of Aquatic and Wildlife Resources on Guam and at 15 mainland U.S. zoos.Captive grown rails were reintroduced to Guam in 1998 with no long-term success, and subsequently introduced to the snake-free island of Rota (Northern Mariana Islands), where two small breeding populations were able to persist despite hunting pressure from feral cats. In 2011 birds were also introduced to the island of Cocos, where they appear to be breeding.
The Guam rail is a medium-sized rail about 28 cm (11 in) in total length. The body is elongated and laterally compressed, particularly in the neck and breast regions, allowing the birds to move rapidly through dense vegetation. Males are slightly larger than females but have similar appearance with brown head and back, a dark breast barred with white, grey eye stripe and dark brown legs and beak. Gallirallus owstoni are generalists; they eat slugs, snails, lizards, insects, carrion and plant matter such as seeds, leaves, flowers and grasses.They nest year-round on the ground, with a usual clutch size of 3-4 eggs.They are territorial, usually silent but will give a loud whistle or series of whistles in response to the call of another bird or a disturbance.(BirdLife International 2012; Fritts and Leasman-Tanner 2001; Wikipedia 2013)
El rascló de Guam (Hypotaenidia owstoni) és un ocell de la família dels ràl·lids (Rallidae) que habitava boscos i praderies de l'illa de Guam. En queden més de 100 en captivitat.
El rascló de Guam (Hypotaenidia owstoni) és un ocell de la família dels ràl·lids (Rallidae) que habitava boscos i praderies de l'illa de Guam. En queden més de 100 en captivitat.
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Rhegen Guam (sy'n enw benywaidd; enw lluosog: rhegennod Guam) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Rallus owstoni; yr enw Saesneg arno yw Guam rail. Mae'n perthyn i deulu'r Rhegennod (Lladin: Rallidae) sydd yn urdd y Gruiformes.[1]
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn R. owstoni, sef enw'r rhywogaeth.[2]
Ni all hedfan, er fod ganddo adenydd.
Mae'r rhegen Guam yn perthyn i deulu'r Rhegennod (Lladin: Rallidae). Dyma rai o aelodau eraill y teulu:
Rhestr Wicidata:
rhywogaeth enw tacson delwedd Corsiar Porphyrio porphyrio Iâr ddŵr Allen Porphyrio alleni
.jpg)
Aderyn a rhywogaeth o adar yw Rhegen Guam (sy'n enw benywaidd; enw lluosog: rhegennod Guam) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Rallus owstoni; yr enw Saesneg arno yw Guam rail. Mae'n perthyn i deulu'r Rhegennod (Lladin: Rallidae) sydd yn urdd y Gruiformes.
Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn R. owstoni, sef enw'r rhywogaeth.
Ni all hedfan, er fod ganddo adenydd.Die Guamralle (Gallirallus owstoni) ist ein Rallenvogel, der höchstens 1 bis 2 Meter weit fliegen kann. 6 7
Erwachsene wiegen etwa 200 g. Rücken, Hals, Rumpf Schwanz, Beine und Schnabel sind dunkelbraun. Am Flügel, am unteren Teil der Brust, Bauch und unterm Schwanz gibt es ein Muster aus schwarzen und weißen Federn. Am Hals, an der oberen Brust und über den Augen sind graue Stellen. Der Körper ist wie bei anderen Rallen langgezogen und seitlich zusammengedrückt, so dass die Tiere sich schnell durch dichte Vegetation bewegen können. Jungtiere haben für die ersten drei Wochen ein schwarzes Dunengefieder. Sie erreichen mit acht Wochen ihr volles Gewicht und können über 11 Jahre alt werden. 6 7
Die Guamralle ist endemisch auf Guam und war ursprünglich in den meisten Lebensräumen der Insel vertreten, wie Wald, Savanne, Buschland, sekundäres Grasland, Farndickichte, landwirtschaftlich genutzte Gebiete. Sie hält sich hauptsächlich an Stellen auf, wo es sowohl Büsche als auch Gras gibt. Innerhalb von Wäldern oder in Feuchtgebieten sieht man sie selten. 6 8
Die Guamralle frisst lieber tierisches als pflanzliches Futter. Dazu gehören Schnecken, Aas, Geckos, Insekten. Die eingeführte afrikanische Große Achatschnecke (Achatina fulica) bildet einen wichtigen Anteil der Nahrung. An Pflanzen fressen sie Samen, Palmwedel aber auch diverse Gemüse- und Obstsorten. 6
Sie pickt ihr Futter meist vom Boden auf, besonders Schnecken. Außerdem fängt sie tieffliegende Insekten, besonders Schmetterlinge, mit dem Schnabel aus der Luft. Indem sie sich strecken, können sie Futter erreichen, das 40 cm oder mehr über dem Boden ist. Stücke von Schneckenhäusern und Korallensplittern werden aufgenommen, um die Verdauung zu unterstützen. 6 8
In Menschenobhut gehaltene Tiere brüteten im Alter von fünf Monaten das erste Mal. Sie brüten über das ganze Jahr verteilt, besonders oft während der Regenzeiten im Juli und November. Es wird vermutet, dass sie mehrfach pro Jahr brüten, wie oft, ist unbekannt. 6 8
In einem Nest mit 13 cm Durchmesser, das von beiden Elterntieren gebaut wird, legt das Weibchen 3–4 Eier von 3 × 4 cm Größe. Wie bei vielen Tieren auf früher raubtierfreien Inseln ist das Gelege kleiner als Gelege ihrer Verwandten vom Festland. Beide Elterntiere brüten abwechselnd etwa 20 Tage lang. Die Küken schlüpfen nicht gleichzeitig. Ein Elterntier frisst die Eierschalen. 6
Die 1–4, durchschnittlich aber 2 Jungtiere sind Nestflüchter und verlassen mit den Eltern innerhalb von 24 Stunden das Nest. Küken werden von den Elterntieren manchmal auf das Futter aufmerksam gemacht und picken es dann selbstständig auf, manchmal aber auch mit gefangenen Fluginsekten gefüttert. 6
Die Ralle war früher in Guam weit verbreitet und wurde von den Bewohnern der Insel bejagt. 1960 war der Handel mit Jungvögeln und Eiern und die Jagd auf die Vögel verboten. 1964–1976 war eine beschränkte Jagd erlaubt. Sie starb auf dem Südteil der Insel Anfang der 70er aus, es gibt aber keinen Hinweis darauf, dass dafür die zu dem Zeitpunkt schon wieder verbotene Jagd verantwortlich sein könnte. 1981 wurden nur noch etwa 2300 Vögel im Norden der Insel gefunden. 1983 gab es nur noch zwei kleine, nicht zusammenhängende Populationen. Ursache für das Aussterben waren eingeführte Fleischfresser, besonders die Braune Nachtbaumnatter (Boiga irregularis) sowie Autounfälle. 4 5 7
In Gefangenschaft wurde die Ralle seit 1984 sehr erfolgreich gezüchtet und seit 1995 wurden mehr als 100 von ihnen wieder in die Freiheit entlassen. Nachdem die Erfolge zuerst gering waren, wurden die Nachtbaumnattern durch Fallen getötet und vom Lebensraum der Vögel ferngehalten. Seither wurden Bruterfolge gemeldet. 1 2 3 4 5 7
Außerdem wurde seit 1987 versucht auf der nahegelegenen Insel Rota die Ralle anzusiedeln. 1999 wurden dort die ersten erfolgreichen Bruten gemeldet. 8
Die Guamralle (Gallirallus owstoni) ist ein Rallenvogel, der höchstens 1 bis 2 Meter weit fliegen kann.
El rascón de Guam (Gallirallus owstoni) (nombre Chamorro: ko'ko'[2]) es una especie de ave no voladora de la familia Rallidae.
El rascón de Guam es una especie endémica no voladora, nativa de la isla de Guam. Es un rascón de porte mediano que mide unos 28 cm de largo. Su cuerpo es alargado y comprimido en sentido lateral, particularmente en el cuello y zonas del pecho, lo cual le permite desplazarse rápidamente en zonas de vegetación espesa. Los machos son algo más grandes que las hembras. Ambos sexos son de color parecido, la cabeza y dorso son marrones. Posee una franja gris en el ojo y garganta y un pecho negruzco con listones blancos. Sus patas y pico son marrón oscuro. Si bien su dieta es mixta, prefiere a los animales por sobre las sustancias vegetales.
Hasta la década de los 70, el rascón de Guam vivía en su hábitat natural, la Isla de Guam. No obstante, la introducción en los años 40, de manera accidental, de las serpientes arbóreas marrones, uno de sus principales depredadores, provocó que se le considerara como extinto, al contar con poco más de 20 ejemplares fuera de cautividad, por la Unión Internacional para la Conservación de la Naturaleza.
En la actualidad, la especie es criada en cautividad por la División de Recursos Naturales y Acuáticos de Guam y en algunos zoológicos en Estados Unidos y ha sido introducida a la naturaleza, a través de 200 ejemplares en la vecina Isla de Rota, que no cuenta con presencia de su temido enemigo reptil.
Originalmente es una especie endémica del territorio de Guam. El rascón de Guam desapareció del sur de Guam a comienzos de la década de 1970 y fue extirpada de toda la isla a fines de la década de 1980. En la primera fase de introducción en los años 90, se reintrodujo un pequeño grupo de rascones en dicha isla, pero la cosa no salió tan bien como se pensaba, pues, a pesar de la ausencia de serpientes, las aves sufrieron muchas bajas a causa de atropellos y ataques de gatos salvajes.
Debido a esto y tras un estudio exhaustivo de estas aves y su forma de apareamiento, se ha logrado una población estable de unos 200 ejemplares en la Isla de Rota y de unos 60-80 ejemplares en la vecina Isla de Cocos, lo que supone a día de hoy, que hay más rascones en libertad que en cautividad.[3]
El rascón de Guam (Gallirallus owstoni) (nombre Chamorro: ko'ko') es una especie de ave no voladora de la familia Rallidae.
Gallirallus owstoni Gallirallus generoko animalia da. Hegaztien barruko Rallidae familian sailkatua dago.
Gallirallus owstoni Gallirallus generoko animalia da. Hegaztien barruko Rallidae familian sailkatua dago.
Guaminluhtakana (Hypotaenidia owstoni, aikaisemmin Gallirallus owstoni) on Guamin saarella läntisellä Tyynellämerellä elänyt rantakanalaji. Se hävisi luonnosta 1980-luvulla, mutta eri eläintarhoissa elää edelleen noin 180 yksilöä. Vuonna 1998 laji palautettiin Guamille, mutta se hävisi nopeasti, jopa pedoista puhdistetulta alueelta. Vuosina 1989–2007 guaminluhtakanoja siirrettiin läheiselle Rotan saarelle, missä pieni osa pareista on pystynyt toistaiseksi lisääntymään. Walter Rothschild kuvaili lajin holotyypin Guamilta vuonna 1895[2], ja nimesi lajin Alan Owstonin kunniaksi.
Guaminluhtakana (Hypotaenidia owstoni, aikaisemmin Gallirallus owstoni) on Guamin saarella läntisellä Tyynellämerellä elänyt rantakanalaji. Se hävisi luonnosta 1980-luvulla, mutta eri eläintarhoissa elää edelleen noin 180 yksilöä. Vuonna 1998 laji palautettiin Guamille, mutta se hävisi nopeasti, jopa pedoista puhdistetulta alueelta. Vuosina 1989–2007 guaminluhtakanoja siirrettiin läheiselle Rotan saarelle, missä pieni osa pareista on pystynyt toistaiseksi lisääntymään. Walter Rothschild kuvaili lajin holotyypin Guamilta vuonna 1895, ja nimesi lajin Alan Owstonin kunniaksi.
Gallirallus owstoni
Le Râle de Guam (Gallirallus owstoni) est une espèce d'oiseaux de la famille des Rallidae.
Cette espèce est endémique de Guam. Depuis 1985, elle ne survivait plus qu'en captivité à Guam, aux États-Unis et à Rota. Les tentatives de réintroduction ont été vouées à l'échec en raison de la présence de chats haret et du serpent Boiga irregularis, introduit accidentellement à la fin de la seconde Guerre mondiale. Grâce à un programme d'élevage en captivité de 35 ans, le Râle de Guam a été réintroduit avec succès sur l'île voisine des Cocos[1]. Il s'agit du deuxième oiseau de l'histoire à voir sa population se rétablir (après le Condor de Californie) alors qu'elle avait été déclaré éteinte dans la nature.
Gallirallus owstoni
Le Râle de Guam (Gallirallus owstoni) est une espèce d'oiseaux de la famille des Rallidae.
Il rallo di Guam (Hypotaenidia owstoni Rothschild, 1895), noto anche come Ko'ko' in lingua chamorro, è un uccello della famiglia dei Rallidi originario dell'isola omonima[2].
Il rallo di Guam è un rallo di medie dimensioni (circa 28 cm); è incapace di volare, ma corre molto velocemente. Le regioni superiori sono di colore marrone-cioccolata. La regione sopracciliare è grigia, così come la parte inferiore del collo e quella superiore del petto. Il resto delle regioni inferiori e le remiganti sono finemente barrate da strisce bianche e nere. Le zampe e i piedi sono giallo-marroni e l'iride è marrone. Il becco è di media lunghezza[1][3].
In passato il rallo di Guam viveva in gran parte dell'isola, in foreste, savane, macchie, praterie secondarie, boschetti di felci e aree agricole. Più semplicemente, si incontrava ovunque vi fossero arbusti ed erba. Solo raramente veniva avvistato nel fitto delle foreste o in zone umide[1][3].
Il rallo di Guam è onnivoro, ma predilige sostanze di origine animale. Queste includono lumache, carogne, gechi e insetti. Gran parte della dieta è costituita da una specie introdotta, la chiocciola gigante africana (Lissachatina fulica). Tra le sostanze vegetali che consuma vi sono semi, foglie di palma, nonché verdure varie e frutta[3].
Raccoglie il cibo per lo più dal terreno, in particolare le lumache, ma cattura a bassa quota insetti, specialmente farfalle, con il becco in aria. Allungando il collo, può raggiungere prede poste a circa 40 cm di altezza. Per aiutare la digestione, spesso inserisce pezzi di gusci di lumaca e frammenti di corallo[1][3].
Le abitudini riproduttive del rallo di Guam sono state studiate unicamente in cattività. I ralli raggiungono la maturità sessuale all'età di cinque mesi e possono nidificare in ogni periodo dell'anno, soprattutto durante la stagione delle piogge, tra luglio e novembre. Si ritiene che, come molti altri ralli, si riproducano più di una volta all'anno[1][3].
In un nido di 13 cm di diametro, costruito da entrambi i genitori, la femmina depone 3-4 uova di 3×4 cm. Come in altri uccelli che vivono su isole un tempo libere dai predatori, il nido e le uova del rallo di Guam sono più piccoli di quelli dei suoi parenti che vivono sul continente. Entrambi i genitori si occupano della cova per circa 20 giorni. Le uova non si schiudono contemporaneamente; dopo la schiusa, la madre ingerisce i gusci[3].
I pulcini sono precoci, e abbandonano il nido entro 24 ore dalla schiusa. I genitori richiamano la loro attenzione per indicare le sostanze con cui alimentarsi, ma poi i piccoli scelgono loro cosa mangiare. In alcuni casi, vengono nutriti dai genitori con insetti appositamente catturati[3].
In passato il rallo di Guam era molto diffuso sull'isola, dove costituiva una delle principali risorse alimentari per i nativi. Nel 1960, tuttavia, la caccia e la raccolta di giovani esemplari e di uova vennero proibite. Tra il 1964 e il 1976 la caccia a un numero ridotto di esemplari venne nuovamente autorizzata. Il rallo scomparve dalle regioni meridionali di Guam agli inizi degli anni '70, ma non vi sono prove per indicare i cacciatori come responsabili della scomparsa. Nel nord dell'isola, nel 1981, erano ancora presenti 2300 uccelli, ma già nel 1983 ne rimanevano solo due piccole popolazioni separate, scomparse anch'esse poco dopo a causa della predazione da parte di animali introdotti dall'uomo, come il serpente arboricolo bruno (Boiga irregularis), e degli incidenti stradali[4][5][6].
Fortunatamente, in cattività erano presenti numerosi esemplari, e a partire dal 1984 ha avuto inizio un programma di riproduzione in cattività, che ha avuto molto successo: i primi esemplari sono stati liberati in natura già a partire dal 1995. I primi risultati ottenuti, comunque, erano molto bassi, ma dopo un programma di eradicamento e allontanamento dei serpenti sono stati segnalati i primi successi riproduttivi[4][5][6][7][8][9].
Inoltre, a partire dal 1987, la specie è stata introdotta anche sulla vicina isola di Rota, dove ha iniziato a riprodursi con successo dal 1999[1].
Il rallo di Guam (Hypotaenidia owstoni Rothschild, 1895), noto anche come Ko'ko' in lingua chamorro, è un uccello della famiglia dei Rallidi originario dell'isola omonima.
De guamral (Gallirallus owstoni) is een vogel uit de familie Rallidae (Rallen). Het is een in het wild uitgestorven, endemische vogel op Guam, een Oceanisch eiland, onderdeel van de regio Micronesië. In1987 stierf de vogel uit; er bleef echter een kleine populatie achter die zich in gevangenschap voortplant. Met wisselend succes wordt sindsdien geprobeerd de vogel in het wild te introduceren op kleine eilandjes in de buurt.
De vogel is 28 cm lang, ongeveer zo groot als een gewone waterral (Rallus aquaticus). Deze ral heeft een kortere, maar stevige snavel en mist het vermogen te vliegen, maar kan wel hard rennen. Van boven is de vogel chocoladebruin met een opvallende grijze wenkbrauwstreep. De nek en het bovenste deel van de borst zijn egaal grijs, de rest van de borst en de buik tot aan de poten is zwart-wit gestreept. De poten zijn geelbruin en de ogen zijn bruin.[1]
Deze soort was endemisch in Guam. Tot omstreeks 1960 was het een veel voorkomende vogel in natuurlijk bos, gebieden met struikgewas, grasland, varenvegetaties en akkergebied, opvallend genoeg niet in drasland. De vogel foerageerde op slakken, gekko's, graszaden en ander plantaardig voedsel.[1]
In 1981 werd de wilde populatie nog geschat op ongeveer 2000 individuen, maar daarna zette een snelle daling in door predatie door de invasieve bruine nachtboomslang (Boiga irregularis). In 1987 werden zo veel mogelijk overgebleven vogels gevangen en daarmee werd verder gefokt. In 2011 was de grootte van de populatie in gevangenschap ongeveer 160 vogels, die gehouden worden in speciale kooien op Guam en in 15 verschillende dierentuinen in de Verenigde Staten. Een poging om de ral op Guam te herintroduceren mislukte. Er zijn nu pogingen om zichzelf instandhoudende populaties te laten ontstaan op een klein eilandje in het zuiden en op Rota, 70 km hemelsbreed ten noordoosten van Guam. Daarom staat deze soort als in het wild uitgestorven op de Rode Lijst van de IUCN.[1]
Bronnen, noten en/of referentiesDe guamral (Gallirallus owstoni) is een vogel uit de familie Rallidae (Rallen). Het is een in het wild uitgestorven, endemische vogel op Guam, een Oceanisch eiland, onderdeel van de regio Micronesië. In1987 stierf de vogel uit; er bleef echter een kleine populatie achter die zich in gevangenschap voortplant. Met wisselend succes wordt sindsdien geprobeerd de vogel in het wild te introduceren op kleine eilandjes in de buurt.
Multimedia w Wikimedia Commons Wodnik guamski (Hypotaenidia owstoni) – gatunek nielotnego ptaka z rodziny chruścieli (Rallidae). Endemit wyspy Guam. Od 1994 uznawany za gatunek wymarły na wolności.
Po raz pierwszy gatunek opisał Walter Rothschild w 1895. Nowemu gatunkowi nadał nazwę Hypotaenidia owstoni[3]. Międzynarodowy Komitet Ornitologiczny (IOC) umieszcza wodnika guamskiego w rodzaju Gallirallus[4]. Jest on gatunkiem monotypowym[3][4].
Długość ciała wynosi około 28 cm; masa ciała samców 174–303 g, samic 170–274 g[3]. Ptaki obydwu płci są podobnie upierzone. Samice są mniejsze. Głowa, szyja i przechodzący przez oko pasek brązowe. Gardło i górna część piersi szare. Skrzydła krótkie, ciemne z brązowymi kropkami i białymi paskami. Niższa część piersi, brzuch, pokrywy podogonowe i sterówki czarniawe, pokryte białymi paskami. Dziób szary, tęczówka czerwona (według innego źródła brązowa[5]), stopy ciemnobrązowe[6].
Endemit wyspy Guam, obecnie wymarły na wolności[3][5].
Wodniki guamskie są prawie całkowicie nielotne; zdołają przelecieć 1–3 m[3]. Zamieszkiwały większość dostępnych na Guam środowisk: lasy, sawannę, zakrzewienia, trawiaste obszary z roślinnością wtórną, zarośla paproci i tereny rolnicze[5]. Są wszystkożerne, ale zdają się preferować pokarm zwierzęcy. Zjadają ślimaki, scynki, gekony, bezkręgowce i padlinę, zaś z pokarmu roślinnego – nasiona, liście palm, pomidory, melony[6][3] i kwiaty[5]. Ptaki te najaktywniejsze są o świcie i o zmierzchu; pokarm zdobywają również w nocy[3]. Są to ptaki skryte. Odzywają się głośnym przeszywającym gwizdem lub serią gwizdów[6].
Wodniki guamskie gniazdują cały rok, jednak najintensywniejszy przebieg sezonu lęgowego przypada na okres od czerwca do listopada. Gniazda ulokowane są na ziemi w gęstej trawie. Zniesienie liczy 1–4 (zwykle 3–4) jaja[5]. Inkubacja trwa 20–21 dni[7], jaja wysiadywane są przez obie płci[3]. Pisklęta opuszczają gniazdo w ciągu 24 godzin od wylęgu; są karmione i znajdują się pod opieką obojga rodziców; masę ciała dorosłych osobników osiągają po 7 tygodniach[3]. Dojrzałość płciową uzyskują w wieku 4 miesięcy[5]. Ilość lęgów podczas jednego roku nieznana[3].
Od 1994 IUCN uznaje wodnika guamskiego za gatunek wymarły na wolności (EW, Extinct in the Wild)[5]. Katastrofalne skutki dla gatunku przyniosło pojawienie się na wyspie węża Boiga irregularis w latach 50. XX wieku[6]. W 1984 rozpoczęto rozmnażanie wodników guamskich w niewoli. Od 1987 podejmuje się próby introdukowania wodnika guamskiego na pobliską wolną od węży wyspę Rota. W 1999 wprowadzone tam ptaki po raz pierwszy się rozmnożyły. Pod koniec 1998 niektóre ptaki wychowane w niewoli wprowadzono na objęty ochroną obszar na północy wyspy Guam, liczący 24 ha powierzchni. Ptaki wyprowadziły nawet lęgi, jednak populacja ta wymarła[5]. 15 listopada 2010[6] szesnaście osobników wypuszczono na Cocos Island. W 2012 podjęły próbę rozrodu[5]. Każdego roku na wyspie Rota wypuszcza się około 100 osobników[6]. Nie są znane przyczyny niepowodzenia niektórych introdukcji na Rota. Za wymarcie reintrodukowanej na Guam populacji odpowiada drapieżnictwo ze strony zdziczałych kotów[5].
Wodnik guamski (Hypotaenidia owstoni) – gatunek nielotnego ptaka z rodziny chruścieli (Rallidae). Endemit wyspy Guam. Od 1994 uznawany za gatunek wymarły na wolności.
Gallirallus owstoni é uma espécie de ave da família dos ralídeos, endêmica de Guam.[1]
A espécie desapareceu do sul de Guam no início de 1970 e foi extirpada de toda a ilha no final da década de 1980. Esta espécie está agora sendo criada em cativeiro pela Divisão de Recursos Aquáticos e Vida Selvagem de Guam e em alguns jardins zoológicos nos Estados Unidos. Desde 1995, mais de 100 indivíduos foram introduzidos na ilha Rota nas Marianas Setentrionais numa tentativa de estabelecer uma colônia selvagem. Embora pelo menos um filhote resultou destes esforços, a predação (em grande parte por gatos selvagens) e mortes acidentais têm sido extremamente alta. Um pequeno número de aves potencialmente persistem.
Guamrall[2] (Gallirallus owstoni) är en flygoförmögen fågel endemisk för de täta skogarna på Guam.[3]
Fågeln förekom tidigare på ön Guam i Marianerna. Den försvann från södra Guam i början av 1970-talet och var helt utrotad från ön vid slutet av 1980-talet. Arten hålls nu vid liv genom ett uppfödningsprogram på Guam och på ett antal zoologiska trädgårdar på fastlandet i USA. Sedan 1995 har mer än 100 rallar planterats ut på ön Rota i ögruppen Nordmarianerna i ett försök att återskapa en vild häckningskoloni. Resultatet har åtminstone blivit en unge men predation, speciellt av tamkatt, tillsammans med olyckor har gått hårt åt populationen.
Fågelns vetenskapliga artnamn hedrar Alan Owston (1853-1915), engelsk handelman, naturforskare och samlare av specimen boende i Japan 1871-1915.[4]
Регіонально вимер: Гуам; введений: Північні Маріанські острови. Був ендеміком Гуаму (США), де був широко розповсюджений до 1968 року, коли, як і більшість інших місцевих видів, почав знижуватися в чисельності. У 1981 році населення було оцінене в 2000, в 1983 році — менше 100, і до 1987 року він був винищений з дикої природи. Вид виживає в неволі в розпліднику на Гуамі і в 15 зоопарках в США (приблизно 159 птахів в цілому, (2011)). З 1989—2007 853 птахів було випущено на острові Рота, Північні Маріанські острови (США), при цьому деякі популяції стрімко скорочувалисяся на вимирання, в даний час населення складає 40-60 особин (2007). Цей нелітаючий вид був широко поширений в більшості місць проживання на Гуамі, в тому числі лісах, саванах, чагарниках, луках, заростях папороті і сільськогосподарських районах.
Дорослі птахи важать близько 200 гр. й вони бл. 28 см загальної довжини. Спина, шия, тулуб, хвіст, ноги і дзьоб темно-коричневі. На крилах, на нижній частині грудної клітини, животі й під хвостом є чергування з чорних і білих пір'я. На шиї, на верхній частині грудей і над очима є сірі плями. Тіло подовжене з боків, тому тварини можуть швидко переміщатися через густу рослинність.
Птах чатував на околицях полів і узбіччях доріг (ніколи далеко від рослинного укриття) на равликів, слимаків, комах, геконів, споживав рослинну речовину, насіння та квіти від низьких трав і чагарників, гігантський африканський равлик, Achatina fulica був важливою частиною дієти.
Розмножувався протягом усього року (птахи досягають статевої зрілості за чотири місяці) з піком під час сезону дощів у липні-листопаді. Гнізда розташовані на землі у густій траві, у гнізді 1-4 (зазвичай, 3-4) яєць, їх розмір 3×4 см. Обоє батьків насиджують по черзі протягом приблизно 20 днів. Пташенята вилуплюються одночасно. Пташенята живуть з батьками протягом 24 годин у гнізді. За 8 тижнів досягає повної ваги і може жити більше 11 років.
Це незавершена стаття з орнітології.Gallirallus owstoni là một loài chim trong họ Rallidae.[2]
Gallirallus owstoni (Rothschild, 1895)
Охранный статус
Гуамский пастушок[1](лат. Gallirallus owstoni) — нелетающая птица из семейства пастушковых. Максимальное расстояние, на которое может лететь птица, составляет 1—2 м[2][3]. В настоящее время вид числится в Красной книге МСОП под категорией EW (Extinct in the Wild — Вымершие в дикой природе).
Взрослые птицы достигают длины около 28 см и весят примерно 200 г. Спина, шея, туловище, хвост, ноги и клюв тёмно-коричневые. На крыльях, в нижней части груди, на брюхе и под хвостом имеется рисунок из чёрных и белых перьев. На шее, верхней части груди и над глазами серые места. Тело вытянутое, как у других пастушковых, и сжатое со сторон, так что животные могут передвигаться быстро в густой растительности. У птенцов чёрное пуховое оперение в первые 3 недели. Они достигают своего полного веса на восьмой неделе и могут прожить свыше 11 лет[2][3].
Гуамский пастушок — эндемик о. Гуам и первоначально встречался в большинстве биотопов острова, таких как лес, саванна, буш, вторичный луг, папоротниковые чащи, сельскохозяйственные территории. Он держится преимущественно в местах, где имеются как кусты, так и трава. В лесах или во влажных областях встречается редко[2][4].
Всеядны, но предпочитают животную пищу. В его рацион входят улитки, падаль, гекконы, насекомые. Завезённая гигантская африканская улитка (Achatina fulica) составляет важную часть питания. Птицы питаются семенами, листьями пальм, а также различными сортами овощей и фруктов[2].
Пастушок расклёвывает свой корм чаще на земле, но так же ловит клювом в воздухе низко летающих насекомых, особенно бабочек. Они могут потянуться за кормом на 40 см и больше над землёй. Кусочки улиточных домиков и осколков кораллов поедаются, чтобы поддержать пищеварение[2][4].
Пойманные птицы гнездились впервые в возрасте 5 месяцев. Они гнездятся на протяжении всего года, особенно часто во время сезонов дождей в июле и ноябре. Количество кладок неизвестно[2][4].
В гнезде диаметром 13 см, построенном обоими родительскими животными, самка откладывает 3—4 яйца величиной 3×4 см. Как и у многих животных, живших раньше на свободных от хищников островах, кладка птиц меньше, чем аналогичная у родственников на континенте. Оба родителя высиживают попеременно примерно 20 дней. Птенцы появляются не одновременно. Родитель поедает яичную скорлупу[2].
1—4, в среднем 2 птенца покидают гнездо с родителями в течение 24 часов. Родители обращают внимание птенцов на корм и те расклёвывают его затем самостоятельно, иногда они кормят птенцов пойманными летающими насекомыми[2].
Гуамский пастушок был раньше широко распространён на Гуаме и жители острова охотились на него. В 1960 году была запрещена торговля молодыми птицами и яйцами и охота на птиц. В 1964—1976 годах была разрешена ограниченная охота. Он вымер в южной части острова в начале 70-х, однако нет доказательств того, что это стало следствием запрещённой к тому времени охоты. На 1981 год численность диких пастушков составляла около 2 300 особей, обитающих на севере острова. В 1983 году имелось всего две небольшие, не связные популяции. Причиной вымирания были ввезённые плотоядные животные, особенно коричневая бойга (Boiga irregularis), а также автомобильные катастрофы[5][6][3].
В неволе гуамского пастушка успешно разводили с 1984 года, из них на волю было выпущено с 1995 года более 100 птиц. После того, как успехи были незначительными, с помощью ловушек были выловлены змеи. С тех пор поступили сообщения об успешных выводках[7][8][9][5][6][3].
Сейчас особи вида содержатся в питомниках острова Гуам и в 15 зоопарках США (суммарно около 160 птиц), где они успешно размножаются.
Кроме того, гуамского пастушка пытались поселить с 1987 года на близлежащем острове Рота. В 1999 году сообщалось о первых успешных выводках[4].
Гуамский пастушок(лат. Gallirallus owstoni) — нелетающая птица из семейства пастушковых. Максимальное расстояние, на которое может лететь птица, составляет 1—2 м. В настоящее время вид числится в Красной книге МСОП под категорией EW (Extinct in the Wild — Вымершие в дикой природе).
關島秧雞（Gallirallus owstoni）是一種不會飛的鳥，可說是關島的原住民。關島秧雞於1970年代初期於關島南部消失，於1980年代末在整個島上滅絕。牠們現正由關島及一些美國動物園所飼養。自1995年起，在北馬里亞納群島的羅塔島就有超過100隻關島秧雞。
關島秧雞被引進關島一個22公頃的森林中，並用陷阱及欄柵阻隔蛇對牠們的獵食。在這個限制區域內就有發現雛雞叫聲。[2]
1960年代初，褐樹蛇大量殺害了關島的鳥類。關島的鳥類是在沒有蛇這類獵食者的環境下得到演化。牠們沒有經驗及保護能力對抗這類掠食者，故牠們很快地成為了獵物。這類蛇廣泛分佈在島上，且以幾何級數的增長，而牠們的數量亦因此而減少。
關島森林中的11種鳥類中已有9種滅絕，當中有5個更是當地的特有種或特有亞種。關島秧雞及密克羅尼西亞翠鳥都已被飼養來保護其免受滅絕，期望日後能於野外再度生存。其他幾種鳥類都只餘少量，在關島的命運岌岌可危。
於2011年，部分關島秧雞種羣被再引入至關島的可可島（英语：Cocos Island (Guam)）中。
關島秧雞（Gallirallus owstoni）是一種不會飛的鳥，可說是關島的原住民。關島秧雞於1970年代初期於關島南部消失，於1980年代末在整個島上滅絕。牠們現正由關島及一些美國動物園所飼養。自1995年起，在北馬里亞納群島的羅塔島就有超過100隻關島秧雞。
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 鳥綱 Aves 目 : ツル目 Gruiformes 科 : クイナ科 Rallidae 属 : Gallirallus 種 : グアムクイナ G. owstoni 学名 Gallirallus owstoni (Rothschild, 1895) シノニム Rallus owstoni
和名 グアムクイナ 英名 Guam railグァムクイナ（Gallirallus owstoni）は、鳥綱ツル目クイナ科に分類される鳥類。
アメリカ合衆国（グアム島）[1][2][a 1]。グアム島に再導入、ロタ島に移入[2][a 1]。
全長28センチメートル[1][2]。尾羽は短い[2]。上面の羽衣は褐色や黄褐色で[2]、頭頂や眼先、頬の羽衣は赤褐色[1]。眼上部には眉状に灰色の筋模様（眉斑）が入る[1]。頸部から胸部の羽衣は淡灰色で、羽毛が生え換わった直後には淡黄色や黄褐色の帯模様が入る[2]。胸部から腹部の羽衣は黒く、白や淡黄褐色の細い縞模様が入る[1][2]。
森林、低木林、サバンナ、草原、農耕地などに生息していた[2]。夜行性[1]。飛翔する事はできない[1][2]。
食性は雑食で、陸棲の巻貝、昆虫、小型爬虫類、動物の死骸、花、果実、種子などを食べる[1][2]。
繁殖形態は卵生。周年繁殖（主に雨期にあたる7-11月）し草を組み合わせたお椀状の巣を雌雄で作り、1-4個（主に3-4個）の卵を産む[2]。雌雄交代で抱卵し、抱卵期間は19日[2]。
人為的に移入されたネコ、ブタ、ナンヨウオオガシラによる捕食などにより生息数は激減した[2]。1981年における生息数は2,000羽、1983年における生息数は100羽以下、1987年には野生個体は絶滅したとされる[2]。1982年から飼育下個体を繁殖される試みが進められ、1987年にロタ島に移入（1999年に初めて繁殖が確認された）、1998年にグアム島北部のナンヨウオオガシラを駆除し囲い込みをした地域に再導入された[2][a 1]。
この項目は、鳥類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（ポータル鳥類 - PJ鳥類）。
괌뜸부기는 뜸부기과의 새로 괌의 고유종이다. 1970년대 초 괌 남부에서 사라졌으며, 1980년대 후반에는 섬 전체 자생지에서 절멸하였다. 1995년 이후, 북마리아나 제도의 로타섬에서 괌뜸부기를 야생으로 되돌리려는 시도가 진행되고 있다.
.png){kind=small}
