Barbus borysthenicus és una espècie de peix de la família dels ciprínids i de l'ordre dels cipriniformes.
Es troba a l'antiga Unió de Repúbliques Socialistes Soviètiques.[3]
Barbus borysthenicus és una espècie de peix de la família dels ciprínids i de l'ordre dels cipriniformes.
The Dnieper barbel (Barbus borysthenicus) is a species of cyprinid fish in the genus Barbus.
The Dnieper barbel (Barbus borysthenicus) is a species of cyprinid fish in the genus Barbus.
Barbus borysthenicus es una especie de peces de la familia de los Cyprinidae en el orden de los Cypriniformes.
Es un pez de agua dulce.
Se encuentra en la antigua Unión de Repúblicas Socialistas Soviéticas.[1]
Barbus borysthenicus es una especie de peces de la familia de los Cyprinidae en el orden de los Cypriniformes.
Barbus borysthenicus Barbus generoko animalia da. Arrainen barruko Actinopterygii klasean sailkatzen da, Cyprinidae familian.
Barbus borysthenicus Barbus generoko animalia da. Arrainen barruko Actinopterygii klasean sailkatzen da, Cyprinidae familian.
Barbus borysthenicus is een straalvinnige vissensoort uit de familie van eigenlijke karpers (Cyprinidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1862 door Dybowski.
Bronnen, noten en/of referenties
Mreana de Nipru (Barbus borysthenicus, sinonim Barbus barbus borysthenicus, de la Borysthenes, numele dat de Grecii vechi, Niprului) este un pește dulcicol bentonic, asemănător cu mreana comună, din familia ciprinidelor, care se întâlnește în Nistru, Nipru, Bugul de Sud.
Trăiește în apele repezi, ducând o viață mai mult bentonică, preferând funduri tari pietroase sau nisipoase.
Mreana de Nipru se întâlnește în Nistru (în cursul superior), Nipru, Bugul de Sud, rar în limanurile acestor fluvii.
La Sulina, s-au pescuit câteva exemplare în mare, care aparținea, probabil, acestei specii, însă care n-au fost studiate mai îndeaproape. A fost găsit și la Stânca Costești (cursul mijlociu al răului Prut). [1]
Atinge o lungime de 80-90 cm și o greutate de 10-12 kg , uneori 16 kg . Poate trăi 12-13 ani.
Are corpul alungit, aproximativ cilindric și acoperit cu solzi mari. Capul este de mărime mijlocie și alungit. Gura este dispusă subterminal (inferior), cu buze cărnoase și prevăzută cu 4 mustăți: 2 anterioare pe buza superioară, scurte, și 2 posterioare la colțurile gurii, mai lungi. Dinții faringieni dispuși pe 3 rânduri. Linia laterală este completă.
Înotătoarea dorsală începe foarte puțin înaintea înotătoarei ventrale; este destul de înaltă și excavată; ultima ei radie neramificată spinoasă este puternic îngroșată, cu zimți numeroși pe marginea posterioară. Înotătoarea anală nu ajunge până la baza înotătoarei caudale. Înotătoarea caudală este adânc excavată; lobul ei inferior, puțin mai scurt ca cel posterior.
Diferă de mreană prin înotătoarea dorsală mai excavată și prin lungimea mai mare a înotătoarei dorsale și caudale. Înălțimea înotătoarei dorsale se cuprinde de 5 ori în lungimea corpului (fără înotătoarea caudală), iar lobul inferior al înotătoarei caudale de 4,3 ori. Diametrul ochiului se cuprinde de 2,33—3,00 ori în spațiul interorbital.
Spatele este verde-măsliniu, flancurile sunt mai deschise, mai gălbui sau ușor aurii, iar abdomenul alb-gălbui. Înotătoarea caudală și dorsală au marginile închise, celelalte înotătoare au marginile roșcate.
Colorația este ceva mai închisă ca la mreană.
Se hrănește seara sau noaptea cu nevertebrate și pești mici.
Masculii ating maturitatea sexuală la 2-3 ani, la o lungimea de 15-16 cm , iar femele, la 3-4 ani, la o lungimea de 22 cm. Depune icrele în ape adânci și repezi, cu un fund pietros sau nisipos, când temperatura apei este de 11 -15°, pe la sfârșitul lunii mai - iunie în regiunile de sud ale arealului, și în iunie - începutul lunii iulie în regiunile de nord ale arealului. Aci, o femelă depune câte 15.000-32.000 icre, lipindu-le de pietre. În timpul reproducerii se adună în grupe mai mari.
Importanța economică este foarte redusă, deoarece acest pește se pescuiește în cantități mici. Carnea lui este gustoasă; icrele sunt toxice.
Această specie este în pericol de dispariție, fiind inclusă în cărțile roșii în Republica Moldova, Ukraina și Rusia.
Mreana de Nipru (Barbus borysthenicus, sinonim Barbus barbus borysthenicus, de la Borysthenes, numele dat de Grecii vechi, Niprului) este un pește dulcicol bentonic, asemănător cu mreana comună, din familia ciprinidelor, care se întâlnește în Nistru, Nipru, Bugul de Sud.
Маре́на дніпро́вська (Barbus borysthenicus) — прісноводна риба родини Коропових, ендемік басейнів Дніпра і Південного Бугу. Занесена до Червоної книги України(1994)[1] та до Європейського червоного списку.
Зовні нагадує марену звичайну, проте тіло товстіше, з характерною горбатістю в районі спинного плавця, хвостове стебло ширше і коротше, задні вусики коротші, досягають лише переднього краю ока, іноді середини ока. Найбільша довжина тіла 80-90 см, маса — до 14 кг, тривалість життя 12-13 років. У забарвленні переважають жовтувато-золотисті тони, плавці забарвлені інтенсивніше: в парних, анальному і хвостовому плавцях домінує моркв'яно-червоний, в спинному — рожево-червоний кольори.
Поширена в басейні Дніпра та Південного Бугу, де раніше була звичною рибою, а зараз стала рідкісною. Практично зникла у басейні середнього і нижнього Дніпра, у верхній та нижній течії Південного Бугу. Також помічені поодинокі випадки вилову на річці Прут.
Статевої зрілості самці досягають у 2–3 роки при довжині тіла 15,6 см і масі 92 г, самиці в 3–4 роки при довжині 22 см і масі 195 г. Нерест триває з кінця квітня до середини липня, плодючість становить 32–41 тис. ікринок. На нерест мігрує на руслові мілководдя із швидкою течією і кам'янистим або крупнозернистим піщаним ґрунтом, де й відкладає слабкоклейку ікру.
Річкова зграйна риба, що мешкає виключно у текучій, чистій воді; дуже чутлива до дефіциту кисню у воді. Віддає перевагу порожистим ділянкам і перекатам, місцям з кам'янистим, гальковим, щільним піщаним або глинистим дном. Веде придонний спосіб життя. Личинки і молодь живляться дрібними формами фіто- і зоопланктону та бентосу, дорослі риби споживають виключно мешканців дна, зокрема личинок комах, молюсків, червів, а також ікру, молодь і дрібних риб, водорості і вищу рослинність.
Чисельність низька, трапляється поодинокими особинами. Порушення типових біотопів відбулось у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
З метою збереження в Україні заборонено вилов (крім басейну нижньої течії Дніпра)[2]. Також необхідно виявити типові місця перебування і встановити в них заповідний режим.
Маре́на дніпро́вська (Barbus borysthenicus) — прісноводна риба родини Коропових, ендемік басейнів Дніпра і Південного Бугу. Занесена до Червоної книги України(1994) та до Європейського червоного списку.
Днепровский усач (лат. Barbus barbus borysthenicus) — подвид вида обыкновенного усача из семейства карповых.
На данный момент днепровский усач известен в бассейнах Днепра и Южного Буга, а также в некоторых их притоках (известен в реке Случь, притоке Припяти (бассейн Днепра)), в отличие от номинативного вида (Обыкновенный усач (Barbus barbus L., 1758)), который населяет почти всю центральную и западную Европу. Встречается в Днестре, выловленные экземпляры активно продаются на рынках. Усач обитает в Немане, Днепре, Днестре, Южном Буге и их притоках. Близкие виды водятся в Тереке, Куре, Кубани, Куме и некоторых других реках.
Статус этого подвида до сих пор является спорным, так как западные ученые относят его к номинативному виду, исходя из высокой степени изменчивости морфологических признаков среди рыб рода Barbus, представителем которого он является. Украинские и российские ученые, имея на руках живых экземпляров этих рыб, утверждают обратное. Богуцкая и Насека в «Каталоге круглоротых и рыб…» (2004) считают вполне возможным, что распространение Днепровского усача не ограничивается двумя бассейнами, так как морфологически усачи из рек Северного моря сходны с усачами из рек Черноморского бассейна, но эти же авторы не приводят конкретных доказательств в защиту своей теории. Потому этот вопрос до сих пор остается открытым.
Окраска тела ровная серебристая, редко с мелкими буроватыми пятнышками. Чешуя крупная. Средний вес 3 - 4 кг,встречаются экземпляры до 16 кг. Ведет придонный образ жизни на глубинах до 5-6 м. Питается в сумерках или ночью донными беспозвоночными и мелкой рыбой. Летом он обитает на глубоких, быстрых, большей частью каменистых местах. Держится обычно небольшими группами, но на излюбленных местах иногда наблюдаются значительные скопления. Самцы созревают на 2-3 году при длине 15-16 см, самки на 3-4 году при длине не более 22 см. Нерест происходит при температуре воды 11 —15° на каменистом или галечном грунте в конце мая — июне в южных районах и в июне — начале июля — в северных. Икрометание стайное. Продолжительность жизни до 12-13 лет.
Красная книга России
Днепровский усач (лат. Barbus barbus borysthenicus) — подвид вида обыкновенного усача из семейства карповых.
