Етимологія: через англійське посередництво слово ондатра запозичено з французької канадської мови, в яку потраnило з мови північноамериканських індіанців гуронів або з алгонкінських мов. Інакше ондатру називають «мускусним пацюком»[1].
Вага дорослих особин може досягати 1,8 кг (у середньому 1—1,5 кг). Довжина тіла — 23—36 см, довжина хвоста майже дорівнює довжині тіла — 18—28 см. Самиці розмірами не відрізняються від самців.
Тіло у ондатри товсте, шия коротка, голова невелика і тупоморда. Її зовнішній вигляд свідчить про адаптацію до водного способу життя. Вушні раковини ледве виступають з хутра; очі невеликі, високо посаджені. Губи, як у бобрів, обростають різці, ізолюючи їх від ротової порожнини, завдяки чому ондатра може відгризати рослини під водою, не захлинаючись. Хвіст сплощений з боків, вкритий дрібними лусками і рідкісними волосками; по його нижній стороні проходить гребінь подовженого жорсткого волосся. На задніх лапах є плавальні перетинки, а по краях пальців — оздоблення з короткого волосся.
Хутро ондатри складається з грубого остевого волосся і м'якого підшерстку. Забарвлення спини і кінцівок від темно-коричневого до чорного. Черево світліше, іноді сірувато-блакитне. Улітку забарвлення світлішає. Хутро дуже густе, щільне і пишне, що обумовлює його водонепроникність. Ондатра постійно стежить за своїм хутром: змащує жировими виділеннями і розчісує.
Ще одним пристосуванням до водного способу життя є підвищений вміст в крові гемоглобіну, а в м'язах міоглобіну, що створює додаткові запаси кисню при зануренні під воду. Іншою спеціальною адаптацією є гетеротермія, здатність регулювати приток крові до кінцівок і хвоста; кінцівки у ондатри зазвичай холодніші, ніж тіло.
Природний ареал ондатри включає всю територію Канади і США, частково північ Мексики. Зазвичай вони населяють заболочені райони біля прісноводних або солоноводних водоймищ, річок, озер або ставків. Не зустрічаються у Флориді, де її екологічну нишу займає флоридський водяний щур (Neofiber alleni).
Ондатра поширена по всій території свого природного ареалу та також інтродукована у багато нових районів, зокрема велику частину Євразії та Південної Америки. В Україну ондатра вперше була завезена в 1944 р. По мірі того, як болота зникають в результаті людської діяльності, переселяється до районів іригаційних каналів. Мешкає уздовж струмків, забруднених сіркою від вугільних шахт, у яких не може мешкати риба та жаби. Зникнення багатьох хижаків також позитивно впливає на чисельність популяції.
Ондатра веде напівводний спосіб життя, селиться по берегах річок, озер, каналів і особливо охоче — прісноводих боліт. Вона віддає перевагу мілководим (1—2 м завглибшки), не промерзаючим водоймищам із звивистими берегами, покритими густою трав'янистою рослинністю.
Активні ондатри цілодобово, але найчастіше після заходу і рано вранці. Харчуються прибережними і водними рослинами — очеретом, рогозом, осокою, хвощамі, стрілицею, рдестом. Навесні ондатра годується молодими стеблами і листям, влітку і восени — прикореневими частинами і кореневищами, взимку тільки кореневищами. Поїдає також сільськогосподарські культури. Рідше, коли рослинної їжі мало, їсть молюсків, жаб і дрібну рибу.
Для житла ондатра будує нори і хатини. Нору риє у високому березі. Довжина ходів нір різна, в крутих берегах — 2—3 м, в пологих — до 10 м. Отвір нори розташований під водою і зовні його не видно, а гніздова камера знаходиться вище за рівень води. Трапляється, що гніздові камери розташовані в два поверхи і сполучені ходами — це передбачено на випадок зміни рівня води у водоймищі. Навіть у найсуворіші морози температура в гніздових камерах ондатр не опускалася нижче за 0° С. На низьких заболочених берегах ондатра споруджує із стебел водних рослин, що скріпляються мулом, надводні житла — хатини — заввишки до 1—1,5 м. Вхід в них теж розташовується під водою. Будує також плавучі і відкриті гнізда — кормові майданчики. Окрім житлових хатин ондатри будують і комори, де роблять запаси корму на зиму.
Ондатри живуть сімейними групами, що володіють своїми кормовими ділянками. Пахові залози самців виділяють мускусний секрет, яким вони мітять територію. До прибульців нетерпимі, тільки під час зимування утворюють збірні групи. Весною самки проганяють своє потомство з ділянки; при перенаселенні відомі випадки канібалізму. Навесні і влітку ондатри, що не мають своїх сімей і кормових ділянок, здійснюють дальні міграції у пошуках вільних водоймищ.
Через свою численність ондатри відіграють важливу роль у живленні багатьох хижаків, включаючи ільку, ракуна, видру, єнота, сипух, луней, алігаторів, щук. Особливо великого збитку завдають їм норки, які мешкають в тих же біотопах, що і ондатри, і здатні проникати в їхні нори через підводні ходи. На суші на ондатр полюють лисиці, койоти і бродячі пси. На молодняк нападають навіть ворони і сороки. Зрідка нори і хатини ондатр руйнують вовки, ведмеді, кабани. Зазвичай ондатра рятується від ворогів під водою або в норі, але в безвихідному становищі може відчайдушно оборонятися, використовуючи зуби і кігті.
Повільна на землі, ондатра добре плаває і чудово пірнає. Без повітря вона може обходитися до 12—17 хвилин. Зір і нюх розвинені слабо, в основному, тварина покладається на слух.
Вагітність у самки триває 25—30 днів; у посліді в середньому 7—8 дитинчат. У північних областях за рік буває 2 виводки і розмноження обмежено теплими місяцями — з березня по серпень; у південних розмноження майже не уривається, і самка за рік може вигодувати 4—5 виводків. Самець перші тижні після пологів приносить їжу самці, таким чином створюючи умови для високого виживання дитинчат. Дитинчата при народженні сліпі і важать близько 22 г. На 10 день вони вже уміють плавати, а на 21-ій починають поїдати рослинні корми. До 30-го дня молоді ондатри стають самостійними, проте на зиму залишаються з батьками. Розселення молодих ондатр відбувається навесні.
Статевої зрілості ондатри досягають в 7—12 місяців. Максимальна тривалість життя в природі — 3 роки, в неволі — до 10 років.
Ондатра — один з найважливіших хутрових промислових видів, дає цінну міцну шкірку. М'ясо їстівне, в Північній Америці цього звіра навіть називають «водяним кроликом».
У ряді місць риючою діяльністю ондатра шкодить зрошувальній системі, греблям і дамбам. Вона завдає збитку сільському господарству, особливо рисівництву; безконтрольно розплодившись, знищує водну і прибережну рослинність. Є природним носієм кількох природноочагових захворювань, включаючи туляремію і паратиф.
В Європейському Союзі включено до списку чужорідних інвазійних видів[2].
Ондатра є численним і широко поширеним видом, оскільки плодовита і легко пристосовується до змін місць існування — спорудження іригаційних каналів тощо Проте її чисельність схильна до природних циклічних коливань з періодом близько 6—10 років.
ЕСУМ4 не вказаний текст
