Asproparthenis

Зовнішній вигляд

Жуки середніх і досить великих розмірів: 6-20 мм у довжину. Основні ознаки цього роду^[1]:

• тіло чорне, але густо вкрите розсіченими жовтувато- або сріблясто-сірими лусочками;
• головотрубка пряма, має добре помітний серединний кіль із поздовжніми борозенками по обидва його боки, бокові ж краї самої головотрубки також облямовані кілями;
• вусики 1-й членик їх джгутика звичайно коротший за 2-й.
• боки передньоспинки вкриті простими крапками і не мають чорних зерняток ані крапок із потовщеними краями;
• надкрила більш або менш паралельнобічні, найширші посередині;
• 1-й та 2-й членики лапок видовжені, 2-й звичайно довший від дволопатевого 3-го.

Докладний опис морфології Asproparthenis дивись^[2], а фотографії —^[3].

Спосіб життя

У вивчених з цієї точки зору видів життєвий цикл пов'язаний з лободовими. Жуки мешкають в асоціаціях, де є ці рослини. Тут вони харчуються їхнім листям, ховаються від несприятливих умов, паруються. Самиці відкладають яйця на головний корінь, кореневу шийку або у ґрунт поблизу неї. Для цього жук риє ямку та (або) вигризає заглиблення на рослині. Личинка вгризається у рослинні тканини і живе, харчуючись ними; тут вона й заляльковується. Під час її розвитку на корені часто-густо утворюється гал^[4]. У деяких видів личинка обгризає коріння ззовні і лялечку утворює у ґрунті.

Більшість видів цього роду у поширенні тяжіє до південних посушливих регіонів — степів та напівпустель. Заселюють вони узбережжя водойм, солонці та солончаки, а також узбіччя шляхів, межі, перелоги, пустирі, лісосмуги, штучні та байрачні ліси, забур'янені сільгоспугіддя.

Найактивніші імаго навесні. Вони пробуджуються від сплячки, розселюються перельотами та «пішки», харчуються і відкладають яйця. Невдовзі після цього вони гинуть. Приблизно у серпні-вересні з'являються жуки нового покоління. Вони зимують — у верхньому шарі ґрунту та підстилці^[5].

Географічне поширення

Всі види цього роду мешкають у межах Палеарктики. Загалом ареал роду охоплює всю Південну Європу, Закавказзя, Середню Азію і доходить до Далекого Сходу; на півдні — до Ірану, Кітаю, Монголії, на півночі — до Якутії^[1]. В Україні зареєстровано 6 видів Asproparthenis^[6].

Класифікація

Через значну мінливість і велику схожість види цього роду погано розпізнаються. Описано щонайменше 22 види роду Asproparthenis^[7]. Нижче наведено їх перелік, назви видів української фауни виділено кольором:

• Asproparthenis albicans Schönherr, 1834
• Asproparthenis atrirostris Gebler, 1832
• Asproparthenis bohemanni Faust, 1891
• Asproparthenis carinicollis Gyllenhall, 1834
• Asproparthenis carinata Zoukoff, 1829
• Asproparthenis crotchi Chevrolat, 1873
• Asproparthenis emgei Stierlin, 1891
• Asproparthenis foveicollis Gebler, 1834
• Asproparthenis guyoti Hartman, 1909
• Asproparthenis kahirina Faust, 1904
• Asproparthenis libitinaria Faust, 1886

• Asproparthenis lusca Chevrolat, 1869
• Asproparthenis maculicollis Chevrolat, 1873
• Asproparthenis obsoletefasciata Ménétriés, 1849
• Asproparthenis punctiventris Germar, 1824
• Asproparthenis rufotibialis Zumpt, 1938
• Asproparthenis salebrosicollis Boheman, 1842
• Asproparthenis sculpticollis Zumpt, 1938
• Asproparthenis secura Faust, 1890
• Asproparthenis sparsa Zoubkoff, 1823
• Asproparthenis steveni Faust, 1891
• Asproparthenis vexata Gyllenhal, 1834.

Практичне значення

Пов'язаність із лободовими зробила деякі види шкідниками культивованих рослин цієї родини, в першу чергу — буряків та піскозакріплювальних насаджень з саксаулу. Потенційно види цього роду можуть шкодити шпинатові та кіноа. Економічно відчутних збитків завдає звичайний буряковий довгоносик Asproparthenis punctiventris, а також Asproparthenis foveicollis. Незначні пошкодження бурякам завдають Asproparthenis carinata, Asproparthenis obsoletefasciata, Asproparthenis vexata ^[8][9].

Примітки