Leuchtenbergia principis ist die einzige Pflanzenart der monotypischen Gattung Leuchtenbergia in der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Der botanische Name ehrt den 3. Herzog von Leuchtenberg Maximilian de Beauharnais.
Leuchtenbergia principis wächst einzeln, sprosst nur gelegentlich und erreicht Wuchshöhen von 20 bis 35 Zentimeter (selten bis 70 Zentimeter). Die Wurzeln sind groß und fleischig, die Triebe kugelförmig bis kurz zylindrisch. Rippen sind nicht vorhanden, dafür jedoch auffällige Warzen. Die etwas blattartigen, 10 bis 12 Zentimeter langen Warzen sind im Querschnitt dreieckig. An ihrem Ende sitzt eine Areole aus denen abgeflachte, biegsame, papierartige Dornen entspringen. Die gelblichen, oft verdrehten Dornen sind bis zu 15 Zentimeter lang.
Die trichterförmigen, gelben, duftenden Blüten erscheinen am körpernahen Ende der Areolen und öffnen sich am Tag. Sie sind bis zu 8 Zentimeter lang und weisen einen Durchmesser von 5 bis 6 Zentimeter auf. Ihr Perikarpell ist beschuppt. Die eiförmigen bis länglichen Früchte sind bei Reife trocken. Sie sind bis zu 3 Zentimeter lang und an ihnen haftet ein ausdauernder Blütenrest. In ihnen befinden sich breit ovale, schwarze bis braune Samen von 2,4 Millimeter Länge und 2 Millimeter Durchmesser.
Leuchtenbergia principis ist in den mexikanischen Bundesstaaten Coahuila, Guanajuato, Hidalgo, Nuevo León, San Luis Potosi, Tamaulipas und Zacatecas in der Vegetation der Chihuahua-Wüste auf Kalkböden verbreitet.
Die Erstbeschreibung von Leuchtenbergia principis erfolgte 1848 durch William Jackson Hooker.[1]
Leuchtenbergia principis wurde 1992 im Anhang I des Washingtoner Artenschutz-Übereinkommens aufgeführt. Aufgrund ihrer weiten Verbreitung wurde sie jedoch vier Jahre später in den Anhang II – in dem sich alle Kakteengewächse befinden – zurückgestuft. Leuchtenbergia principis wird in der Roten Liste gefährdeter Arten der IUCN als „Least Concern (LC)“, d. h. als in der Natur nicht gefährdet, eingestuft.[2]
Leuchtenbergia principis ist wahrscheinlich eng mit der Gattung Ferocactus verwandt, mit der sie mehrere Hybriden (×Ferobergia Ono & Y.Itô) bildet:[3]
Enge Verwandtschaft besteht ebenfalls zu den Gattungen Thelocactus (×Thelobergia Hirao) und Stenocactus (×Echinobergia Mottram).
Möglicherweise übernahm William Jackson Hooker den Namen Leuchtenbergia principis von Friedrich Ernst Ludwig von Fischer, der von 1823 bis 1850 Direktor des Botanischen Gartens von Sankt Petersburg war. In Karl Moritz Schumanns Bearbeitung der Cactaceae von 1894 wird die Gattung deswegen als Leuchtenbergia Fisch. & Hook. aufgeführt: „Bezüglich des Autorenrechtes sei vermerkt, dass sie zuerst von Fischer im Petersburger Garten zu Ehren des Prinzen Eugène de Beaumarchais [sic!], Herzog von Leuchtenberg, benannt wurde. Die erste Beschreibung rührt aber von Hooker her. Nach unserer gegenwärtigen Gepflogenheit muss der Name also auch dem letzten Autor zugeschrieben werden.“[4]
Leuchtenbergia principis war bereits seit 1846 in europäischen Sammlungen zu finden. Schon bald nach der Beschreibung durch Hooker scheint sie einige Zeit nicht mehr kultiviert worden zu sein und galt als Rarität. Um den Beginn des 20. Jahrhunderts herum war Leuchtenbergia principis in Europa jedoch wieder ziemlich weit verbreitet.[5]
Leuchtenbergia principis ist die einzige Pflanzenart der monotypischen Gattung Leuchtenbergia in der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Der botanische Name ehrt den 3. Herzog von Leuchtenberg Maximilian de Beauharnais.
Leuchtenbergia principis, llamada popularmente biznaga palmilla de San Pedro, cactus agave, escoba de bruja, o palmilla de San Pedro, es una especie de la familia de las cactáceas (Cactaceae). Su nombre comercial suele ser "cactus agave". Es endémica de México.[2][3][4][5]
Parecido a un ágave, presenta una gruesa raíz axonomorfa y tallo cilíndrico y solitario, aunque puede estar amacollado por la base de 12 hasta 50 cm de alto y 5 a 15 cm de diámetro, de color verde azulado con tintes rojizos; los tubérculos son largos y de forma triangular, festoneados en la parte inferior y planos en la superior. Son de color gris verdoso, a veces rojizos en la extremidad, de donde aparecen las areolas afieltradas y de color gris. Presentan espinas papiráceas, flexibles, recurvadas, largas, delgadas, blancas a amarillentas; 8 a 14 radiales, 1 a 3 centrales. Las espinas miden 5 cm de longitud. Los tubérculos basales desaparecen con el tiempo. Los ejemplares más viejos pueden alcanzar los 50 cm de altura con tubérculos de 10 cm. En las plantas jóvenes las radiales son entre 3 y 4.
Las flores infundibuliformes son de color amarillo, grandes de 5 a 6 cm de largo y con forma de embudo.
El fruto es de color verde y liso, con tintes de color rosa o salmón, de forma ovoide - oblonga, cuando joven suculento con la edad seco, que puede contener cientos de semillas grandes de forma oval, foveoladas, de color negro o pardo oscuro.[6]
Es endémica del Desierto Chihuahuense en México, distribuida la zona central y septentrional, en los estados de Coahuila, Durango, Nuevo León, San Luis Potosí, Tamaulipas, y Zacatecas. Partícularmente abundante en la Sierra de Parras y en la Sierra de La Paila.[4][7]
Es de ambiente terrestre y se desarrolla de los 1500 a 2000 msnm, en laderas y planicies pedregosas con suelos calizos, principalmente en matorrales xerófilos.[4][6]
La multiplicación se realiza mediante semillas o por vástagos basales.
Requiere macetas profundas y exposición a pleno sol. Temperatura media mínima 10 ºC. Requiere poco riego, ya que es sensible a la pudrición.
Se reporta que es posible realizar hibridación entre Leuchtenberga principis y Ferocactus acanthodes. Se trata de un género híbrido que lleva el nombre de X Ferobergia.[cita requerida]
La especie se propone como Amenazada (A) en el Proyecto de Modificación de la Norma Oficial Mexicana 059-2015. En la lista roja de la UICN se considera como de Preocupación Menor (LC). En CITES se valora en el Apéndice II.[8][9]
Leuchtenbergia principis fue descrita por William Jackson Hooker y publicado en Botanical Magazine 74: pl, 4393, en el año 1848.[10][11][12][13]
El binomio principis fue dado en honor de Eugène Rose de Beauharnais, Duque de Leuchtenberg y príncipe de Eichstädt (1781-1824), estadista y soldado francés.
Leuchtenbergia principis, llamada popularmente biznaga palmilla de San Pedro, cactus agave, escoba de bruja, o palmilla de San Pedro, es una especie de la familia de las cactáceas (Cactaceae). Su nombre comercial suele ser "cactus agave". Es endémica de México.
Sormikaktus (Leuchtenbergia principis) on omaan sukuunsa kuuluva meksikolainen kaktuskasvilaji. Se on nimetty Leuchtenbergin herttuan ja Napoleon Bonaparten lapsipuolen Eugène Beauharnaisin mukaan. Sen ulkonäköä kuvaa hyvin englanninkielinen nimi agave cactus, sillä sen sormimaiset ulokkeet tuovat mieleen agaaven. Lähin sukulainen on rautakaktusten suku (Ferocactus).[2]
Sormikaktus on yksivartinen, satunnaisesti mätästävä, matalakasvuinen, enintään tavallisesti 35 cm, satunnaisesti jopa 70 cm korkeaksi kasvava kaktus. Sen juuristo on laaja ja mehevä, varsi pallomainen tai lyhyen lieriömäinen ja vahvasti nystyinen. Nystyt ovat pitkiä, hieman lehtimäisiä, poikkileikkaukseltaan kolmiomaisia, 10-12 cm pitkiä, ja kunkin päässä on areoli. Siihen kiinnittyy joukko litistyneitä, taipuisia, paperimaisia, kellertäviä ja jopa 15 cm pitkiä piikkejä. Kukat kehittyvät areolin sisäreunaan, ovat auki päivällä ja kestävät usein monta päivää. Muodoltaan ne ovat suppilomaisia, väriltään keltaisia, läpimitaltaan 5-6 cm. Kukka tuoksuu, ja sen pohjus on suomuinen emin vartalon ympäriltä. Hedelmä on munamainen tai pitkänomainen, kypsänä kuiva ja enintään kolme cm pitkä; kuihtuneet kehälehdet ovat siinä jäljellä. Siemenet ovat leveän soikeita, mustia tai ruskeita.[3]
Sormikaktus kasvaa Meksikon pohjois- ja keskiosan aavikolla Coahuilan, San Luis Potosín, Guanajuaton, Zacatecasin ja Hidalgon alueella.[4]
Sormikaktus kasvaa kalkkikivisellä maaperällä Chihuahuan aavikolla.[5]
Sormikaktus on ollut suosittu viljelyssä erikoisen ulkonäkönsä ja kestävyytensä vuoksi sekä helposti kukkivana. Sen viljely koristekasviksi alkoi Euroopassa jo vuonna 1846, mutta alkuinnostuksen jälkeen miltei lopahti. 1900-luvun alussa sen suosio taas lisääntyi, mutta kovin usein sitä ei ainakaan meillä Suomessa ole kaupan.[6]
Leuchtenbergia principis
kukkia
Hedelmää
Hedelmää
Siemenet
Sormikaktus (Leuchtenbergia principis) on omaan sukuunsa kuuluva meksikolainen kaktuskasvilaji. Se on nimetty Leuchtenbergin herttuan ja Napoleon Bonaparten lapsipuolen Eugène Beauharnaisin mukaan. Sen ulkonäköä kuvaa hyvin englanninkielinen nimi agave cactus, sillä sen sormimaiset ulokkeet tuovat mieleen agaaven. Lähin sukulainen on rautakaktusten suku (Ferocactus).
Leuchtenbergia principis est la seule espèce du genre Leuchtenbergia de la famille des cactus.
Il est originaire du centre du Mexique. Ses épines semblables à du papier ou des herbes sèches lui permettent de se confondre dans son milieu naturel.
Il porte le nom de Maximilien de Leuchtenberg (1817-1852), prince de Leuchtenberg et botaniste.
Sa croissance est très lente. Il peut atteindre 70 cm de haut. Il possède une grosse racine pivotante.
Il présente des tubercules souples, de forme triangulaire, de 6 à 12 cm de long et de couleur vert glauque. Au sommet de chaque tubercule se trouve une touffe d'épines souples ressemblant à du papier. Les tubercules âgés sèchent et se détachent en laissant un tronc ligneux et dégarni.
Après environ 4 ans, des fleurs jaunes de 5 à 6 cm de diamètre apparaissent au sommet des tubercules.
Vu sa grosse racine, il nécessite un pot profond. Le point délicat est l'arrosage. Trop peu et les tubercules jaunissent, trop et ils pourrissent. En hiver, garder totalement au sec à une température minimum de +5 °C . Il peut cependant supporter de courtes gelées jusqu'à −8 °C.
Exposition ensoleillée ou ombre modérée.
Propagation par semis.
Il est proche du genre Ferocactus avec lequel il peut être croisé pour créer des hybrides appelés Ferobergia.
Leuchtenbergia principis est la seule espèce du genre Leuchtenbergia de la famille des cactus.
Il est originaire du centre du Mexique. Ses épines semblables à du papier ou des herbes sèches lui permettent de se confondre dans son milieu naturel.
Il porte le nom de Maximilien de Leuchtenberg (1817-1852), prince de Leuchtenberg et botaniste.
Sa croissance est très lente. Il peut atteindre 70 cm de haut. Il possède une grosse racine pivotante.
Il présente des tubercules souples, de forme triangulaire, de 6 à 12 cm de long et de couleur vert glauque. Au sommet de chaque tubercule se trouve une touffe d'épines souples ressemblant à du papier. Les tubercules âgés sèchent et se détachent en laissant un tronc ligneux et dégarni.
Après environ 4 ans, des fleurs jaunes de 5 à 6 cm de diamètre apparaissent au sommet des tubercules.
Leuchtenbergia principis Fisch. ex Hook. è una pianta succulenta della famiglia delle Cactacee, endemica del Messico[1]. È l'unica specie del genere Leuchtenbergia Hook. .[2]
Ha grosse radici dalle quali si apre una rosetta di lunghi rigidi tubercoli a sezione triangolare simili a quelli dell'Agave che hanno all'apice un'areola da cui si apre a sua volta una rosetta di circa 8 spine di consistenza cartacea con una centrale più lunga. Quando i tubercoli basali seccano, lo staccarsi degli stessi dà vita ad un breve fusto.
Il fiore è imbutiforme e con molti petali; nasce dalle areole dei tubercoli giovani posti al centro della pianta ed ha un colore giallo con petali a volte rossastri all'esterno e un leggero profumo.
La pianta
I fiori
Il frutto
I semi
La riproduzione in natura avviene per via sessuale. I frutti deiscenti giunti a maturazione lasciano cadere i semi che danno vita a nuove piante.
Questa pianta è endemica del Messico. Vive nelle aree semidesertiche degli stati di Coahuila, Durango, Nuevo León, San Luis Potosí, Tamaulipas e Zacatecas, ad altitudini comprese tra 1.500 e 2.000 m.[1]
Il genere Leuchtenbergia ha delle affinità genetiche piuttosto marcate con il genere Ferocactus, e sono state prodotte negli ultimi anni forme ibride tra i due generi (× Ferobergia Glass).[3]
La Leuchtenbergia necessita di un terriccio molto drenante composto di terra concimata, sabbia e ghiaia molto grossolana. Mescolando inoltre al terriccio un po' di calce spenta si potrà ottenere una maggiore rigidità delle spine.
La posizione dovrà essere di pieno sole e i vasi dovranno essere abbastanza profondi in modo da contenere le grosse e robuste radici.
Le annaffiature nel periodo primavera-autunno dovranno essere regolari e solo quando la terra si presenterà asciutta, mentre nel periodo invernale si dovrà avere cura che la temperatura non scenda sotto i 4 °C mentre le annaffiature dovranno essere del tutto sospese.
In coltivazione è possibile riprodurre la pianta per via vegetativa attraverso una talea di tubercolo.
Leuchtenbergia principis Fisch. ex Hook. è una pianta succulenta della famiglia delle Cactacee, endemica del Messico. È l'unica specie del genere Leuchtenbergia Hook. .
Švelnioji kresnuolė, arba loichtenbergija (Leuchtenbergia principis) – kaktusinių (Cactaceae) šeimos augalų gentis, priklausanti monotipinei kresnuolės (Leuchtenbergia) genčiai.
Stiebas iki 70 cm aukščio, su ilgais tribriauniais gumburėliais, ant kurių areolės, o iš jų išauga 7-8 dygliai. Žiedai ryškiai geltoni, pražysta anksti pavasarį.
Paplitęs Meksikoje, Koahuilos valstijoje.
Švelnioji kresnuolė, arba loichtenbergija (Leuchtenbergia principis) – kaktusinių (Cactaceae) šeimos augalų gentis, priklausanti monotipinei kresnuolės (Leuchtenbergia) genčiai.
Stiebas iki 70 cm aukščio, su ilgais tribriauniais gumburėliais, ant kurių areolės, o iš jų išauga 7-8 dygliai. Žiedai ryškiai geltoni, pražysta anksti pavasarį.
Paplitęs Meksikoje, Koahuilos valstijoje.
Multimedia w Wikimedia Commons Leuchtenbergia principis – gatunek sukulenta z rodziny kaktusowatych (Cactaceae), jedyny przedstawiciel monotypowego rodzaju Leuchtenbergia Hook. Występuje w północnym i środkowym Meksyku: Coahuila, Guanajuato, Hidalgo, San Luis Potosi, Zacatecas[2].
Ciernie
Kwiat
Słupki i pręciki
Owoce
Nasienie
Rośliny kwitną wczesnym latem. Gatunek występuje na rozległym obszarze, nie rośnie w skupiskach. Najczęściej spotykany na górzystych terenach meksykańskiego stanu Coahuila[3].
Należy do rodziny kaktusowatych (Cactaceae) Juss., która jest jednym z kladów w obrębie rzędu goździkowców (Caryophyllales) i klasy roślin okrytonasiennych[1]. W obrębie kaktusowatych należy do plemienia Cacteae, podrodziny Cactoideae[2].
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa goździkowe (Caryophyllidae Takht.), nadrząd Caryophyllanae Takht., rząd goździkowce (Caryophyllales Perleb), podrząd Cactineae Bessey in C.K. Adams, rodzina kaktusowate (Cactaceae Juss.), rodzaj Leuchtenbergia Hook.[4].
Leuchtenbergia principis – gatunek sukulenta z rodziny kaktusowatych (Cactaceae), jedyny przedstawiciel monotypowego rodzaju Leuchtenbergia Hook. Występuje w północnym i środkowym Meksyku: Coahuila, Guanajuato, Hidalgo, San Luis Potosi, Zacatecas.
Prismakaktus (Leuchtenbergia principis) är en suckulent, monotypisk[1] växt inom växtsläktet Leuchtenbergia och familjen kaktusar. Andra släkten, exempelvis Mammillaria har utvecklat åsar som brutits upp i vårtlika utskott, men hos Leuchtenbergia har denna struktur utvecklats ytterligare så att varje utskott har knivvassa spetsar. Varje spets avslutas med en samling av vridna, mycket långa, ljusgula, papperslika taggar som sitter i areolerna på spetsen. Blommorna är stora och citrongula och kommer vanligtvis i centrum av utskotten på plantan och oftast kommer endast en blomma åt gången.
Varje utstickande "gren" har ett trekantigt tvärsnitt, därav namnet prismakaktus.
Prismakaktusen är den enda arten i släktet och förekommer naturligt i norra Mexiko. Arten är sällsynt och placerades på CITES lista Appendix I 1992, men flyttades ner till Appendix II 1996.
Precis som de flesta andra kaktusar så vill Leuchtenbergia ha en sandig humusjord som är väldränerad. Den vill ha mycket solljus och växer ganska snabbt under sommarhalvåret om den får rikligt med vatten, med upptorkning emellan. Under vinterhalvåret bör bevattningen vara mer sparsam och plantan bör placeras så ljust och svalt som möjligt. Den klarar en minimitemperatur på 10 °C om den hålls helt torr. I sin naturliga miljö klarar den ännu lägre temperaturer. Förökning av Leuchtenbergia sker enklast med frö då den inte skickar utskott.
Prismakaktus (Leuchtenbergia principis) är en suckulent, monotypisk växt inom växtsläktet Leuchtenbergia och familjen kaktusar. Andra släkten, exempelvis Mammillaria har utvecklat åsar som brutits upp i vårtlika utskott, men hos Leuchtenbergia har denna struktur utvecklats ytterligare så att varje utskott har knivvassa spetsar. Varje spets avslutas med en samling av vridna, mycket långa, ljusgula, papperslika taggar som sitter i areolerna på spetsen. Blommorna är stora och citrongula och kommer vanligtvis i centrum av utskotten på plantan och oftast kommer endast en blomma åt gången.
Varje utstickande "gren" har ett trekantigt tvärsnitt, därav namnet prismakaktus.
Рід був вперше описаний англійським ботаніком, директором Королівських ботанічних садів у Кью Вільямом Гукером. Родова назава дана на честь Максиміліана Євгена Лейхтенбрзького (1817—1852) — молодшого брата Ежена Богарне, герцога Лейхтенбрзького. У 1837 році Максиміліан приїхав до Росії і у 1839 обвінчався з донькою імператора Миколи I Марією. Серед іншого, Максиміліан Лейхтенбрзький патронував експедицію до Південної Америки (1841—1843), яку очолив барон Вільгельм Карвінський. На честь покровителя одну із знайдених рослин назвали «лейхтенбергією».
В деяких європейських колекціях лейхтенбергії з'явились одразу після завершення експедиції Карвінського. Потім протягом півстоліття ця рослина лишалась справжнім раритетом, і лише на початку XX століття лейхтенбергії знову з'явились в Європі.
Цей кактус відрізняється своєрідною будовою стебла, що зовнішньо нагадує агаву, звідси його місцева назва — «агава-кактус». Це споріднює його з Ariocarpus agavoides і Astrophytum caput-medusae, який деякі таксономісти розглядають як природний гібрид астрофітума з лейхтенбергією.
Лейхтенбергія є ендемічною рослиною Мексики. Ареал розповсюдження охоплює штати Коауїла, Дуранго, Нуево-Леон, Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас і Сакатекас. Мешкає в напівпустелях на вапнякових ґрунтах на висоті від 1 500 до 2 000 м над рівнем моря. Часто росте поруч з рослинами родів Agave, Yucca або Hechtia.
Рослина одиночна, іноді кущиться, 20-35 см заввишки, іноді до 70 см. Стебло від кулястого до коротко циліндричного, чітко горбкувате, з віком дерев'яніє. Корінь великий і м'ясистий. Ребра відсутні. Замість ребер, з м'ясистого стебла ростуть вертикально-вихідні туберкули. Туберкули, блакитнуваті, довгі, листоподібні, трикутні в поперечному перерізі, 10-12 см завдовжки, з граничними ареолами. Колючки сплощені, гнучкі, паперові, часто викривлені, жовтуваті, до 15 см завдовжки. Радіальних колючок близько 5 см завдовжки — на кінцях кожної туберкули розташовано до 14. Центральних колючок — 1-2, близько 10 см завдовжки. Квіти — жовті, денні, воронкоподібні, ароматні, до 8 см завдовжки, 5-6 см в діаметрі — з'являються на краях молодих ареол у розпалі літа, цвітіння часто триває протягом декількох днів (за деякими джерелами 6 днів). Плоди, від яйцевидних до довгастих, при дозріванні сухі, до 3 см завдовжки; оцвітина постійна. Насіння широкоовальні, 2,4 мм завдовжки, 2 мм завширшки, від чорних до коричневих.
Leuchtenbergia, ймовірно, найближче пов'язана з родом Ferocactus, і були створені гібриди між цими двома родами, які отримали назву х Ferobergia.
Leuchtenbergia principis занесена до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, статус — «Найменший ризик». Хоча існують загрози для деяких субпопуляцій, вони не викликають достатнього зниження чисельності рослин в популяції в цілому, що налічує близько 500 тис. особин. Деяку загрозу для роду становлять незаконний збір і велика рогата худоба та кози, що пасуться в його середовищі існування.
Leuchtenbergia principis занесена в Мексиці до Національного переліку видів під загрозою зникнення.
У колекціях рослини утримують в притінених умовах при нормальному поливі в період вегетації. Надлишок сонячного освітлення призводить до почервоніння кінчиків сосків і уповільнення росту стебла. Субстрат для вирощування може наполовину складатися з суміші рівних частин дернової і листової землі, до 30 % гравійних складових, решта — наповнювачі з домішкою торфу. pH — близько 5,8. Зимівля суха при температурі 6-10 °C. Ця рослина дуже чутлива до застійної вогкості, у зв'язку з чим кореневу шийку присипають дрібними камінчиками, крупним піском або щебенем.
Розмножують лейхтенбергії посівом. Їх великі плоди можуть містити по декілька сотень насінин, які дружно проростають і сіянці вже в ранньому віці дуже схожі на своїх батьків. У щепленнях рослини не мають потреби. Leuchtenbergia може почати цвісти через чотири роки після посадки, і в міру росту рослини квітки стають все більшими.
Всихання у дорослих екземплярів сосків в нижній частині стебла і його одерев'яніння — природне явище і не слід з ним боротися. При загниванні коренів решту стебла можна заново вкоренити. Навіть окремо зрізаний сосок можна укоренити з подальшим отриманням в зоні його ареоли нової рослини.
Стійка коренева система лейхтенбергій дозволяє використовувати їхні молоді екземпляри як постійні підщепи для сіянців аріокарпусів.
Leuchtenbergia principis là một loài thực vật có hoa trong họ Cactaceae. Loài này được Hook. mô tả khoa học đầu tiên năm 1848.[1]
Leuchtenbergia principis là một loài thực vật có hoa trong họ Cactaceae. Loài này được Hook. mô tả khoa học đầu tiên năm 1848.
