Floating Watermoss

Опис

Занурена вайя сальвінії плавучої

Однорічна рослина. Горизонтальне стебло завдовжки від 3 до 8 см, часто утворює відгалуження, котрі, у свою чергу, можуть відділятися від материнської рослини. У кожному вузлі стебла сальвінії несуть по три вайї, з яких дві — цілокраї плавучі, третя — розсічена на 9–14 долей і занурена у воду, виконує функцію кореня і, водночас, містить асиміляційні тканини, хлоропласти яких активно фотосинтезують, принаймні на початкових етапах вегетації рослини в травні та червні.

Плавучі вайї овально-еліптичні, тупі, на верхньому боці зі щетинистими білими, багатоклітинними трихомами, на нижньому — з бурими волосками. Завдяки тому, що поверхня плавучих вай вкрита великим числом гідрофобних трихом, вони не змочується водою. Практично, перебуваючи внаслідок тих чи інших причин під водою, плавучі вайї сальвінії можуть зберігати шар повітря на своїй поверхні кілька тижнів. Отже, газообмін здійснюється навіть у товщі води.

Сальвінія належить до однорічних рослин-гідрофітів із літньо-зеленим феноритмотипом. З настанням осінніх холодів вегетативні органи рослини поступово відмирають. Наприкінці літа біля основи занурених вай розвиваються кулеподібні, зібрані в групи по 4–5 штук спорокарпії (соруси), які восени після відмирання стебла занурюються на дно.

Сальвінія плавуча існує на межі повітряного й водного середовищ і характеризується відмінною будовою плавучих і занурених у воду фотосинтезуючих органів (гетерофілією). Рослина формує занурені у воду вайї специфічної анатомічної будови, які за морфологією більше нагадують корені. Проте Натаніелем Прінсгеймом (1883) та пізнішими дослідженнями Джудіт Кроксдейл (1978, 1979, 1981) чітко встановлено, що вони закладаються апікальною меристемою стебла, як одна з трьох листових бруньок (примордіїв) на кожному вузлі (кільці-мутовці) стебла. Два листові примордії розвиваються у плавучі вайї, а третій формує розсічену на багато сегментів коренеподібну структуру. Коренева система в рослини відсутня. У західній науковій літературі загальноприйнятим фактом є те, що занурені органи у представників роду Salvinia є фактично видозміненими листками.

Поширення, екологія

Вид зростає в Європі (крім північної й західної), Азії (у т.ч. Японія, Корея, Тайвань, Китай, Індія, Таїланд, Індонезія, В'єтнам, Пакистан, Туреччина, Ізраїль, Азербайджан, Вірменія, Грузія), Алжирі й Тунісі. Вид розповсюджений у мезоевтрофних і евтрофних прісноводних замкнутих або слабопроточних водоймах, котрі добре прогріваються.

В Україні зростає в повільних або стоячих водах і озерах спорадично в багатьох районах (в басейнах Сіверського Дінця, Дніпра, Дністра), на Поліссі, у Закарпатській обл. (Теглаш, Берегово, Латориця) і Львівській (Немирівський р-н), у низов'ях Дунаю^[3].

Природоохоронний статус

В Україні рослину занесено до Червоної книги. Однак, у зв'язку з пом'якшенням кліматичних умов і, відповідно, із ширшим розповсюдженням сальвінії плавучої, як в Україні, так і в інших європейських країнах, зокрема в Польщі, цей статус потребує перегляду.

Примітки

Посилання

• Euro+Med Plantbase (англ.)
• Flora of China (англ.)
• Germplasm Resources Information Network (GRIN) (англ.)

Джерела

1. Вашека О.В., Безсмертна О.О. 2012. Атлас папоротей флори України. Паливода А.В. Київ.
2. Дубина Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Жмуд О.І., Дворецький Т.В., Дзюба Т.П. 2003. Дунайський біосферний заповідник. Рослинний світ. Фітосоціоцентр, Київ.
3. Холодный Н.Г. 1956. О метаморфозе пластид в волосках подводных листьев у Salvinia natans. в Избранные труды: в 3 т. Т. 1. Работы по физиологии растений. Издательство АН УССР, Киев.
4. Чорна Г.А. 2001. Рослини наших водойм (атлас-довідник). Фітосоціоцентр, Київ.
5. Щербатюк М.М., Бабенко Л.М., Косаківська І.В. 2016. Ультраструктура хлоропластів і фотосинтетичні пігменти плаваючих та занурених вай водної папороті Salvinia natans (L.) All. в онтогенезі. Modern Phytomorphology 9: 85–95.
6. Barthlott W., Wiersch S., Čolić Z., Koch K. 2009. Classification of trichome types within species of the water fern Salvinia, and ontogeny of the egg-beater trichomes. Botany. 87: 830–836.
7. Barthlott W., Schimmel T., Wiersch S., Koch K., Brede M., Barczewski M., Walheim S., Weis A., Kaltenmaier A., Leder A, Holger F. 2010. The Salvinia paradox: superhydrophobic surfaces with hydrophilic pins for air retention under water. Adv. Mater. 22. 2325–2328.
8. Croxdale J.G. 1978. Salvinia leaves. I. Origin and early differentiation of floating and submerged leaves. Can. J. Bot. 56: 1982–1991.
9. Croxdale J.G. 1979. Salvinia leaves. II. Morphogenesis of the floating leaf. Can. J. Bot. 57: 1951–1959.
10. Croxdale J.G. 1981. Salvinia leaves. III. Morphogenesis of the submerged leaf. Can. J. Bot. 59: 2065–2072.
11. Gałka A., Szmeja J. 2013. Phenology of the aquatic fern Salvinia natans (L.) All. in the Vistula Delta in the context of climate warming. Limnologica. 43: 100–105.
12. Lemon G.D., Posluszny U. 1997. Shoot morphology and organogenesis of the aquatic floating fern Salvinia molesta D. S. Mitchell, examined with the aid of laser scanning confocal microscopy. Internat. Jour. of Plant Sci. 158: 693–703.
13. Pringsheim N. 1863. Zur Morphologie der Salvinia natans. – Jahrbuch für wissenschaftliche Botanik. 3: 484–541.