Кущ заввишки 20-120 см. Крона розлога, 88-130 см завширшки. Стебла висхідні, розгалужені від основи, завдовжки 33-60 см, на одній рослині їх може бути від 12 до 38. Молоді пагони жовтувато-пухнасті, старі — з волокнистими відшаруваннями світло-коричневої кори. Листки чергові, непарнопірчасті, завдовжки 4,8-6,6 см, завширшки 1,89-2,5 см. Листочки овальні або еліптичні, знизу шерстисто-пухнасті, зверху менше опушені, шкірясті, завдовжки 0,8-1,36 см, завширшки 0,6-0,75 см.
Суцвіття — зріджена видовжена китиця з 4-8 квіток на квітконосах до 10 см завдовжки, що підносяться над кроною. Віночок яскраво-жовтий, 20-25 мм завдовжки, у двічі перевищує залозисто-опушену чашечку. Плід — довгасто-циліндричний, світло-коричневий біб, 2-3,6 см завдовжки, 0,5-0,74 см завширшки, вкритий темно-червоними залозистими щетинками.
Світлолюбна, посухо- та холодостійка рослина (витримує морози до −23… −29°C), чутлива до вмісту карбонатів у ґрунті. При помірному випасанні розвивається дуже добре, при надмірному — знаходиться у пригніченому стані. За сприятливих умов утворює щільні зарості.
Розмножується виключно насінням. Квітне у червні-липні.
Ареал цього виду належить до сарматського географічного типу, тобто охоплює терени давнього Сарматського моря — це сучасне Східне Причорномор'я, пониззя Дону, Волги, Західний Казахстан. У Передкавказзі відомі лише поодинокі знахідки, здійснені на околицях Ставрополя, Бешпагирських висотах, уздовж річки Манич.
В межах України трапляється у Криму, Запорізькій[4], Донецькій та Луганській областях. Зростає переважно на пологих вапнякових або крейдяних схилах, багатих на карбонати чорноземах, рідше — відшаруваннях граніту та гнейсу.
Як й інші бобові, калофака є добрим кормом для худоби (особливо навесні та початку літа), проте через низьку щільність популяцій не відіграє помітної ролі у сільському господарстві. Її стебла містять волокна, придатні для виготовлення мотузок. Як декоративна рослина у культурі відома з 1786 року, вирощується в ботанічних садах степової зони.
Головними чинниками, що спричинюють зникнення калофаки волзької, є розорювання ділянок степу, надмірне випасання худоби та видобуток каменю у місцях її зростання. В Україні охороняється у «Провальскому степу» (філія Луганського заповідника), Кальміуському заповіднику, «Хомутовському степу» та «Кам'яних Могилах» (філії Українського степового заповідника).
Calophaca wolgarica là một loài thực vật có hoa trong họ Đậu. Loài này được (L.f.) DC. miêu tả khoa học đầu tiên.[1]
Bài viết liên quan đến tông đậu Hedysareae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Calophaca wolgarica là một loài thực vật có hoa trong họ Đậu. Loài này được (L.f.) DC. miêu tả khoa học đầu tiên.
Calophaca wolgarica (L.f.) DC.
Охранный статус
Майкарага́н во́лжский (лат. Calóphaca wolgárica) — типовой вид рода Майкараган (Calophaca) семейства Бобовые (Fabaceae).
Внешние изображения 
Общий вид цветущего растения Цветок Плоды Кустарник или кустарничек 20—100 см высотой. Стебли густо опушены желтоватыми простыми и железистыми волосками. Листья сложные, непарноперистые, 5—6 см длиной, состоят из 13—17 яйцевидных, округлых или овально-округлых листочков.
Цветки зигоморфные, мотылькового типа, пятичленные, жёлтые, 22—25 мм длиной, в малоцветковых (по 4—8 цветков) кистях. Цветоносы около 10 см длиной, выше листьев.
Плоды — цилиндрические красноватые или желтоватые кожистые сухие бобы, 2—3 см длиной, покрытые железистыми щетинками[2][3]. В семенах содержится аминокислота S-канаванин[en][4].
Эндемик восточного Причерноморья, нижней Волги и Предкавказья. В России произрастает на Нижнем Дону (Ростовская область) и в Нижнем Поволжье (Саратовская, Волгоградская, северная часть Астраханской области и Республика Калмыкия), раньше также встречался в Ульяновской области и Ставропольском крае. За пределами России вид ещё более редок, эпизодически встречается в степях Западного Казахстана и Украины[2].
Произрастает в степях, по степным каменистым склонам, опушкам сосняков или в кустарниковых зарослях по балкам и оврагам[2].
Вид внесён в Красную книгу Российской Федерации, а также регионов: Волгоградской области, Республики Дагестан, Республики Калмыкия, Краснодарского края, Оренбургской и Ростовской областей, Ставропольского края. Вне России включён в Красную книгу Республики Казахстан, Украины и Донецкой области Украины[3].
Причинами малой численности вида считаются низкая скорость размножения, медленное развитие и хозяйственная деятельность человека[2].
Майкараган волжский имеет декоративное и кормовое значения (может поедаться овцами, а также крупным рогатым скотом)[5].
Майкарага́н во́лжский (лат. Calóphaca wolgárica) — типовой вид рода Майкараган (Calophaca) семейства Бобовые (Fabaceae).
