Die Chinesische Kopfeibe (Cephalotaxus sinensis) ist eine Pflanzenart aus der Familie der Kopfeibengewächse (Cephalotaxaceae). Sie ist in Ost-China sowie auf Taiwan heimisch.
Die Chinesische Kopfeibe wächst als immergrüner Strauch oder kleiner Baum der Wuchshöhen von 12 bis 15 Meter und Brusthöhendurchmesser von bis zu 120 Zentimeter erreichen kann. Die Zweige sind im Querschnitt eiförmig bis rechteckig geformt. Der Stamm weist eine rote, graue oder graubraune Borke auf.[1]
Die weichen aber ledrigen Nadeln sind bei einer Länge von 1 bis 7 Zentimeter und einer Breite von 2 bis 4 Millimetern gerade bis lanzettlich geformt. Sie stehen an einem bis zu 2,5 Millimeter langen Stiel und gehen mehr oder weniger gerade von den Ästen ab. Die Basis der Nadeln ist keilförmig bis abgerundet keilförmig während die Spitze spitz zulaufend ist. Die Nadeloberseite ist grün gefärbt und an der Nadelunterseite findet man 12 bis 18 weiße, sehr selten grüne Stomatareihen.[1]
Die Blütezeit der Art erstreckt sich von März bis Juni und die Samen reifen von Juni bis November. Die rosa-braunen männlichen Blütenzapfen sind bei einem Durchmesser von 4 bis 7 Millimetern kugelig geformt und stehen an einem rund 3 Millimeter langen Stiel. Sie stehen in Gruppen von sechs bis sieben und enthalten je vier bis elf Mikrosporophylle mit zwei bis vier Pollensäcken. Die gräulich gefärbten, weiblichen Zapfen haben einen 3 bis 8 Millimeter langen Stiel und stehen einzeln oder in Gruppen von zwei bis acht zusammen. Sie sind von einem 1,6 bis 2,5 Zentimeter langen und 0,8 bis 1,6 Zentimeter breiten Samenmantel (Arillus) umgeben, der zur Reife hin rot oder rötlich purpur gefärbt ist. Auf seiner Oberfläche findet man sechs, deutlich ausgeprägte Längsgrate. Die ovalen bis elliptischen Samenkörner werden 1,8 bis 2,5 Zentimeter lang und 0,9 bis 1,2 Zentimeter dick.[1]
Das natürliche Verbreitungsgebiet der Chinesischen Kopfeibe liegt im Osten Chinas sowie im Zentrum und Norden der Insel Taiwan. In China umfasst es dabei die Provinzen Süd-Anhui, Fujian, Süd-Gansu, Südwest-Guangdong, Guangxi, Nordost-Guizhou, Henan, Hubei, Hunan, Süd-Jiangsu, Jiangxi, Süd-Shaanxi, Sichuan, Südost-Yunnan und Zhejiang. In der Provinz Shandong wurde die Art zu Kultivierungszwecken angebaut.[1]
Die Chinesische Kopfeibe gedeiht in Höhenlagen von 600 bis 3200 Metern. Sie wächst dort in Misch- und Nadelwäldern sowie in Dickichten. Es werden Böden besiedelt die sich auf Granit, Kalkstein oder Sandstein gebildet haben.[1]
Das Holz der Unterart sinensis wird unter anderem zur Herstellung von Möbeln und Werkzeugen verwendet. Weiters wird die Art auch als Zierpflanze angebaut.[3] Die Äste, Wurzeln und Samen enthalten eine Vielzahl an Alkaloiden die zur Bekämpfung von Leukämie und Lymphomen eingesetzt werden.[3]
Die Erstbeschreibung als Cephalotaxus drupacea var. sinensis erfolgte 1914 durch Alfred Rehder und Ernest Henry Wilson in Plantae Wilsonianae, 2(1), S. 3-4. 1954 beschrieb Hui Lin Li sie in Lloydia, 16, S. 162 als eigene Art Cephalotaxus sinensis. Ein weiters Synonym für Cephalotaxus sinensis (Rehder & E.H.Wilson) H.L. Li ist Cephalotaxus harringtonia var. sinensis (Rehder & E.H.Wilson) Rehder.[4]
Die Chinesische Kopfeibe wird in bis zu vier Unterarten unterteilt:[4]
Diese Unterarten sind jedoch nicht allgemein anerkannt. So kennt die Flora of China nur die beiden Varietäten sinensis und wilsonia[6] und führt latifolia als eigenständige Art[7]. Farjon kennt keine weitere Unterteilung der Art an und führt Cephalotaxus latifolia und Cephalotaxus hainanensis als eigene Arten.[8]
Die Chinesische Kopfeibe wird in der Roten Liste der IUCN als „nicht gefährdet“ geführt. Es wird jedoch darauf hingewiesen das eine erneute Überprüfung der Gefährdung notwendig ist.[9]
Die Chinesische Kopfeibe (Cephalotaxus sinensis) ist eine Pflanzenart aus der Familie der Kopfeibengewächse (Cephalotaxaceae). Sie ist in Ost-China sowie auf Taiwan heimisch.
Cephalotaxus sinensis is a coniferous shrub or small tree in the family Taxaceae. It is native to central and southern China.
Some botanists consider Cephalotaxus koreana and C. sinensis to be synonymous with Cephalotaxus harringtonii.
Cephalotaxus sinensis is a coniferous shrub or small tree in the family Taxaceae. It is native to central and southern China.
Some botanists consider Cephalotaxus koreana and C. sinensis to be synonymous with Cephalotaxus harringtonii.
Vitenskapelig(e)Kinesisk druetaks (latin: Cephalotaxus sinensis) er en art av druetaksslekten som vokser bare i det sentrale og sørlige Kina. Treet blir 10-15 meter høyt og med en diameter på inntil 120 cm er det et kraftig, tettvokst tre. Bladene blir 2-7 cm lange, inntil 3-4 mm brede.
Det er to varianter:
Mange forskere mener den er meget nært beslektet med druebarlind (Cephalotaxus harringtonia) og med koreansk druetaks (Cephalotaxus koreana).
Slekten grupperes i druetaksfamilien (Pseudotaxaceae), men som i daglig bruk like godt kan henføres til barlindfamilien (Taxaceae) i bred forstand.
Kinesisk druetaks (latin: Cephalotaxus sinensis) er en art av druetaksslekten som vokser bare i det sentrale og sørlige Kina. Treet blir 10-15 meter høyt og med en diameter på inntil 120 cm er det et kraftig, tettvokst tre. Bladene blir 2-7 cm lange, inntil 3-4 mm brede.
Det er to varianter:
Cephalotaxus sinensis var. sinensis – Kina Cephalotaxus sinensis var. wilsoniana = syn. Cephalotaxus wilsoniana - TaiwanMange forskere mener den er meget nært beslektet med druebarlind (Cephalotaxus harringtonia) og med koreansk druetaks (Cephalotaxus koreana).
Slekten grupperes i druetaksfamilien (Pseudotaxaceae), men som i daglig bruk like godt kan henføres til barlindfamilien (Taxaceae) i bred forstand.
Країни поширення: Китай (Аньхой, Чунцин, Фуцзянь, Гуандун, Гуансі, Гуйчжоу, Хенань, Хубей, Хунань, Цзянсу, Цзянсі, Сичуань, Юньнань, Чжецзян); Гонконг. Вид дуже поширений в Південно-Східному Китаї і відбувається в цілому ряді середовищ існування між 200 м над рівнем моря на східному узбережжі до 2800 (-3200) мнрм. в горах провінції Сичуань і Юньнань. Вид є звичайним у вологих рідколіссях вздовж потоків на більш низьких висотах, а також у гірських хвойних або змішаних лісах і в чагарникових заростях на схилах гір, на гранітах, пісковику або вапняку.
Це чагарники або невеликі дерева до 12 (-15) м заввишки, зі стовбуром до 120 см діаметра. Кора червона, сіра або сіро-коричнева. Листки з черешком 0-1 (-2,5) мм; зелені зверху, лінійні або лінійно-ланцетні, (1-) 1.8- 5 (-7) см × 2-3,5 (-4) мм, шкірясті, але відносно м'які, нижні жилові смуги білі (дуже рідко зелені), 0,8-1,2 мм в ширину, вершина гостра. Пилкові шишкові кластери кулясті, 4-7 мм в діаметрі, кожен складається з 6-7 рожевувато-коричневих шишок; плодоніжка бл 3 мм, мікроспорофіл 4-11, кожна з 2-4 пилковими мішками. Шишки одиночні або по 2-5 (-8) разом; плодоніжка 3-8 мм; насіннєві луски сірувато-зелені, яйцевидні, вершини незабаром загострені. Аріли червоні або червоно-фіолетові при дозріванні, 1.6-2.5 × 0.8-1.6 см, з 6 поздовжніми хребтами. Насіння яйцеподібне або оберненояйцеподібне, до еліпсоїдних, 1.8-2.5 × 0.9-1.2 см, верхівка загострена. Запилення відбувається у березні-червні, насіння дозріває у (червні) липні-листопаді.
Враховуючи повідомлений розмір (діаметра) деяких стовбурів дерев, то очевидно, що деревина використовується, але не є комерційно важливою у місцевій торгівлі, значною мірою тому, що великі дерева дуже розкидані. Деревина використовується для виготовлення меблів, сільськогосподарських інструментів, посуду. Як і в інших видів, насіннєві шишки дають масло, яке традиційно спалюють в лампах. Алкалоїди з листя, коріння та насіння витягують в лікувальних цілях, наприклад, в лікуванні лейкемії. Цей вид вирощують в Китаї в обмеженому масштабі, в основному в ботанічних садах. За межами Китаю його рідко вирощують, і рослини, що належать до цього виду, можливо, плутають з C. harringtonii.
Вирубка лісів, особливо в нижньому діапазоні висот, де цей вид зустрічається є головною загрозою. Цей вид зустрічається в численних охоронних територіях по всьому ареалу.
Cephalotaxus sinensis là một loài thực vật hạt trần trong họ Taxaceae. Loài này được Rehder & E.H.Wilson H.L.Li mô tả khoa học đầu tiên năm 1954.[1]
Cephalotaxus sinensis là một loài thực vật hạt trần trong họ Taxaceae. Loài này được Rehder & E.H.Wilson H.L.Li mô tả khoa học đầu tiên năm 1954.
粗榧（学名：Cephalotaxus sinensis）是三尖杉科三尖杉属的植物，为中国的特有植物。
常绿小乔木，高可达12米。线形叶子在小枝上紧密排成整齐两列，但叶柄螺旋排列。长2～5厘米，两面中脉隆起，下面有2条白色气孔带。雌雄异株；雄球花6—7聚生成头状；雌球花单生小枝基部苞腋，为腹面各有2胚珠的苞片所组成，有长柄。种子为肉质假种皮所包。花期4月，种子次年10月成熟。
分布在中国大陆的秦岭以南大部省区的低山丘陵，生长于海拔600米至2,200米的地区，一般生长在山谷溪边、石灰岩山坡、沙岩山坡、石地、山坡、山坡林中、潮湿林中、山谷杂木林中、密林中、山谷和石坡，目前尚未由人工引种栽培。
鄂西粗榧（中国树木分类学），中华粗榧杉、粗榧杉（中国裸子植物志），中国粗榧（中国树木学）
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
-Homoharringtonine_Structural_Formula_V1.svg)
