Трав'яниста рослина 17-40 см заввишки, гемікриптофіт. Кореневище коротке. Стебло прямостояче, темно-пурпурове, у верхній частині короткоопушене білими волосками. Стеблові листки маленькі, ланцетні або яйцеподібно-ланцетні, набагато коротші за міжвузля, темно-зеленого кольору, інколи з пурпуровим відтінком. Через невеликий розмір листків рослина справляє враження квітконоса, що просто стирчить із землі. Зважаючи на їх непропорційно маленький розмір, існує версія, що більшу частину поживних речовин коручка дрібнолиста отримує не за допомогою фотосинтезу, а через мікоризу.
Суцвіття — однобока, негуста китиця, що складається з 10-20 (інколи до 40) квіток. Приквітки ланцетні, до 2 см завдовжки. Квітки двох типів — невеликі автогамні без запаху та великі алогамні зі слабким запахом гвоздики або ванілі. Листочки оцвітини зовні короткоопушені, червонуваті або зеленкуваті, зсередини — зеленкувато-жовті. Плід — коробочка завдовжки 13-18 мм.
Зростає у тінистих лісах: переважно букових і дубових, рідше — у соснових. Також трапляється на галявинах і узліссях, але місць з яскравим освітленням уникає.[1] Рослина помірно вологолюбна, віддає перевагу плодючим, глинистим, багатим на вапно ґрунтам.
Розмножується насінням. Квітне у червні-липні. Плодоносить у липні-серпні.
Ареал коручки дрібнолистої охоплює Центральну та Західну Європу, Середземномор'я, Малу Азію, Кавказ, Іран. В Україні відома лише в Гірському Криму, Карпатах і Закарпатті, де трапляються поодинокі особини або маленькі популяції з декількох десятків рослин. Висотний діапазон становить 500—1000 м, окремі особини знаходили на висоті до 1500 м.
Вид занесено до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), до Червоної книги Чехії, списків охоронюваних рослин Лотарингії (Франція) і Словаччини. В Україні охороняється лише в Кримському і Ялтинському гірсько-лісовому заповідниках.
Господарського значення не має, зрідка культивується заради запашних квітів.
Відомі такі форми і підвиди:
