Qoşayarpaq platantera (lat. Platanthera bifolia)[1] - ləçəkotu cinsinə aid bitki növü.[2]
Platanthera bifolia és una espècie d'orquídies del gènere Platanthera, estretament relacionades amb el gènere Orchis, en el qual estaven incloses anteriorment, juntament amb les del gènere Habenaria. Es distribueix per tota Europa i pel Marroc. Són d'hàbits terrestres i tenen tubercles.
Tegeirian yw Tegeirian llydanwyrdd bach sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Orchidaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Platanthera bifolia a'r enw Saesneg yw Lesser butterfly-orchid.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Tegeirian Llydanwyrdd Bach, Baladr Dwyddeiliog, Tegeirian Glöyn Byw Lleiaf.
Mae'n blanhigyn blodeuol nodedig ac fel eraill o deulu'r Orchidaceae, mae'r blodau'n hynod liwgar mae'n cynhyrchu arogl da. Enw'r genws yw Orchis, sy'n tarddu o Hen Roeg ὄρχις (órkhis), sy'n golygu caill; mae hyn yn cyfeirio at gloron deuol rhai tegeirianau.[2]
Tegeirian yw Tegeirian llydanwyrdd bach sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Orchidaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Platanthera bifolia a'r enw Saesneg yw Lesser butterfly-orchid. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Tegeirian Llydanwyrdd Bach, Baladr Dwyddeiliog, Tegeirian Glöyn Byw Lleiaf.
Mae'n blanhigyn blodeuol nodedig ac fel eraill o deulu'r Orchidaceae, mae'r blodau'n hynod liwgar mae'n cynhyrchu arogl da. Enw'r genws yw Orchis, sy'n tarddu o Hen Roeg ὄρχις (órkhis), sy'n golygu caill; mae hyn yn cyfeirio at gloron deuol rhai tegeirianau.
Vemeník dvoulistý (Platanthera bifolia) je vytrvalá středně vysoká bylina z čeledi vstavačovitých (Orchidaceae).
Vemeník dvoulistý je přibližně 30–50 cm vysoká rostlina,[1] podle jiných zdrojů 20–55 cm.[2][3][4] Má přímou, dutou[3] a na průřezu hranatou[2] lodyhu, která nese zpravidla dva až tři drobné kopinaté lístky.[1] Na bázi nese dva velké, světle zelené a široce oválné přízemní listy.[3] Kvete od května do července. Květenství (v horní části lodyhy) je řídký válcovitý klas složený z bílých květů.[1] Část okvětních lístků vytváří neúplnou přilbu. Pysk s ostruhou je čárkovitý a z bílé přechází do nazelenalé barvy. Plodem je tobolka.[1] Je to obecně velmi proměnlivý druh[3] a dokonce se kříží s příbuzným vemeníkem zelenavým (od něhož se pozná především podle umístění brylek).[1][4]
Má rozsáhlý areál výskytu, sahající přes Evropu a severní Afriku až do Asie po Himálaj a východní Sibiř.[3] Roste v širokém spektru různých stanovišť, především na loukách, v křovinách, v světlých listnatých lesích a v lesních lemech, ale také na vřesovištích a v různých chudých trávnících.[1][4]
V Česku je to jedna z nejhojnějších orchidejí, přesto je národním červeným seznamem hodnocena jako ohrožená a ve stejné kategorii zákonem chráněná,[3][2] nicméně v celosvětovém Červeném seznamu IUCN nefiguruje.[5]
Před květem
Květenství
Obrázky, zvuky či videa k tématu vemeník dvoulistý ve Wikimedia Commons
Vemeník dvoulistý (Platanthera bifolia) je vytrvalá středně vysoká bylina z čeledi vstavačovitých (Orchidaceae).
Bakkegøgelilje (Platanthera bifolia), ofte skrevet bakke-gøgelilje, er en 15-50 cm høj orkidé. Den er udbredt over næsten hele Europa og gennem Rusland og Sibirien til den kinesiske Stillehavskyst.[3] Bakkegøgelilje vokser i åbne skove, på overdrev og heder, fra havniveau til højt i bjerge. Arten har hvidlige blomster i en stor aksformet blomsterstand, og den kendes fra den lignende skovgøgelilje på, at blomstens to støvknaprum er tæt samlede og parallelle.[4] I Danmark anerkendes desuden underarten langsporet gøgelilje.
Bakkegøgelilje vokser hist og her i Nordjylland på f.eks. overdrev, fugtig hede eller i klitlavninger, men er sjælden i resten af landet. Den blomstrer herhjemme i juni-juli.[5] Arten er i øvrigt almindeligt udbredt i Skandinavien nord for Danmark på enge og i åbne skove.[6]
Hos langsporet gøgelilje (Platanthera bifolia ssp. latiflora) er blomstens spore mere end 23 millimeter lang til forskel fra den almindelige underarts (bifolia) kortere spore. Den er meget sjælden og findes kun i lerede løvskove i Østjylland og på Sjælland.[5] Langsporet gøgelilje er opført i kategorien næsten truet, NT i den danske rødliste.[2]
Bakkegøgelilje (Platanthera bifolia), ofte skrevet bakke-gøgelilje, er en 15-50 cm høj orkidé. Den er udbredt over næsten hele Europa og gennem Rusland og Sibirien til den kinesiske Stillehavskyst. Bakkegøgelilje vokser i åbne skove, på overdrev og heder, fra havniveau til højt i bjerge. Arten har hvidlige blomster i en stor aksformet blomsterstand, og den kendes fra den lignende skovgøgelilje på, at blomstens to støvknaprum er tæt samlede og parallelle. I Danmark anerkendes desuden underarten langsporet gøgelilje.
Bakkegøgelilje vokser hist og her i Nordjylland på f.eks. overdrev, fugtig hede eller i klitlavninger, men er sjælden i resten af landet. Den blomstrer herhjemme i juni-juli. Arten er i øvrigt almindeligt udbredt i Skandinavien nord for Danmark på enge og i åbne skove.
Platanthera bifolia hè una pianta chì face partita di a famiglia di l'orchidaceae.
Platanthera bifolia hè una pianta chì face partita di a famiglia di l'orchidaceae.
Kahelehine käokeel ehk kaheleheline käokeel (Platanthera bifolia) on käpaliste sugukonna käokeele perekonda kuuluv mitmeaastaste ühekojaliste rohttaimede liik.
Kahelehine käokeel on levinud laialdaselt nii Euroopa kui Aasia parasvöötmes, kuid ka Põhja-Aafrikas ja Väike-Aasias. Euroopas ulatub ka polaarjoonest põhja poole.
Eestis esineb hajusalt kõikjal (muuhulgas Vulbi, Ihamaru, Kallukse ja Saunaküla[1] maastikukaitsealal, Kiisa pael ja Pähni, Ruila, Suurupi ja Keeri-Karijärve looduskaitsealal), ka Uljaste maastikukaitsealal, kuid tavalisem on Lääne-Eestis (sealhulgas Pühametsa ja Karinõmme looduskaitsealal, Tuhu, Pajaka ja Vormsi maastikukaitsealal).
Kasvab päris-, soo- ja looniitudel, hõredamates salumetsades, soostuvates metsades, soosaartel ja nii madal- kui siirdesoos.
Kahelehine käokeel on 20–60 (90) cm kõrge.
Mõlemasugulised õied hoiduvad rõhtsalt. Välimised õiekattelehed on valged, sisemised harilikult kollakasrohelised, huul rohekasvalge, kitsas, kuni 1,4 cm pikkune. Õitel on kuni 3,5 cm pikkune, valkjas, kollaka tipuga, veidi kõverdunud kannus. Õisiku pikkus on 5–15 (22) cm ja läbimõõt 3–5 cm. Õisi on õisikus (7) 10–20 (30). Õite alusel on kollakasrohelised süstjad kandelehed. Õitel on tugev magus lõhn, mis on eriti hästi tuntav õhtul ja öösel. Õitseb juuni keskpaigast juuli lõpuni. Õis sisaldab nektarit.
Pärast õitsemist tekivad püstised 1,2–1,8 cm pikkused ruljad kuprad.
Taimel on harilikult kaks suurt varrelehte, mis asetsevad peaaegu vastakuti varre alumises osas. Kujult on need elliptilised kuni veidi äraspidimunajad. Suurte lehtede pikkus on (7) 10–20 (27) cm ja laius kuni 6,5 (9) cm, lehest kuni 7 cm on aegamööda rootsuks ahenenud. Varre ülaosas on 1–3 (5) palju väiksemat kõrglehetaolist lehte.
Taime vars on püstine, õõnes, veidi kandiline või sooniline. Värvuselt on ta kollakasroheline, alusel kahe pruuni lehetupega.
Kahelehine käokeel ehk kaheleheline käokeel (Platanthera bifolia) on käpaliste sugukonna käokeele perekonda kuuluv mitmeaastaste ühekojaliste rohttaimede liik.
Valkolehdokki (Platanthera bifolia) on kämmekkäkasvi. Lajia tavataan hyvin laajalla alueella Euraasiassa. Suomessa valkolehdokki on nykyisin kokonaan rauhoitettu[1], aiemmin vain kaupustelulta suojattu.[2] Se on rauhoitettu myös Ruotsissa.[3]
Tanakkavartinen valkolehdokki kasvaa 25–50 cm korkeaksi. Varren tyvessä on kaksi vastapuikeaa tai soikeaa 6–18 cm pitkää lehteä. Varren yläosassa on 1–3 pientä, kapeaa ylälehteä. Kukinto on tiheähkö, tasapaksu, 5–20 cm pitkä tähkä. Kukat ovat valkoisia ja tuoksuvat erityisesti yöllä voimakkaasti. Kukan huuli on kapea ja ehyt ja kannus ohut, suippo ja 2,5–4 cm pitkä. Kukan ponnenpuoliskot ovat yhdensuuntaisia ja lähekkäin. Valkolehdokki kukkii kesä-heinäkuussa.[4]
Yöaikaan hyvin näkyvän ja voimakastuoksuisen kukinnon pölyttäjinä toimivat pääasiassa yöperhoset, ennen kaikkea kiitäjät.[5]
Valkolehdokilla on kaksi alalajia: etelänvalkolehdokki (ssp. bifolia) ja pohjanvalkolehdokki (ssp. latiflora), johon kuuluvat kaikki Suomessa tavattavat valkolehdokit.[6][4]
Valkolehdokki muistuttaa suuresti keltalehdokkia (P. chlorantha) ja erottuu tästä lähinnä kukan muodon perusteella.[6] Lajien yhteisillä kasvupaikoilla lajit myös risteytyvät. Suomessa risteymiä tunnetaan Ahvenanmaalta.[4]
Valkolehdokkia tavataan koko lähes koko Euroopassa ja Keski-Aasiassa aina Kiinaan saakka. Lajia kasvaa myös Pohjois-Afrikassa Algeriassa ja Tunisiassa.[6] Suomessa valkolehdokkia tavataan paikoitellen koko maasta pohjoisinta Lappia lukuun ottamatta. Laji on kuitenkin suuresti taantunut 1900-luvun loppupuolella.[7]
Valkolehdokki ei ole kovin vaatelias laji elinympäristönsä suhteen. Se viihtyy lehdoissa, rehevissä kangasmetsissä, harjulehdoissa, lehtomaisissa metsissä, letto- ja lehtokorvissa sekä kosteilla niityillä ja metsäaukeilla.[4]
Valkolehdokkiin liittyy Suomessa monia uskomuksia ja sitä on yleisesti pidetty pyhänä Kristuksen kukkana. Selityksiä tälle uskomukselle on useita eri puolilta Suomea. Vihdissä uskottiin, että Jeesuksen rukoillessa Getsemanessa enkelit lohduttivat häntä asettumalla yöllä avoinna olleisiin valkolehdokin kukkiin. Perniössä puolestaan kerrottiin valkolehdokin syntyneen pitkänäperjantaina Jeesuksen ristin juurella, johon oli pudonnut verta. Verestä nousi hyväntuoksuinen valkolehdokki. Kun kasvi kaivettiin maasta, sen juuren huomattiin muistuttavan kättä. Tästä valkolehdokki on saanut kansanomaisen suomenkielisen nimensä Jeesuksen kämmen.[8]
Valkolehdokki oli 1900-luvun alkupuoliskolla kaduilla ja toreilla yleinen myyntikasvi. Kasvin kaupustelu ja kerääminen myyntiä varten kiellettiin vuonna 1956, jonka jälkeen lajia ei ole kaupallisesti hyödynnetty.[5]
Valkolehdokki (Platanthera bifolia) on kämmekkäkasvi. Lajia tavataan hyvin laajalla alueella Euraasiassa. Suomessa valkolehdokki on nykyisin kokonaan rauhoitettu, aiemmin vain kaupustelulta suojattu. Se on rauhoitettu myös Ruotsissa.
Mirisavi dvolist (mirisavi vimenjak, bijeli vimenjak, lat. Platanthera bifolia), jedna od nekoliko vrsta dvolista koji rastu u Hrvatskoj, a raširena je po cijeloj Europi, Aziji i sjevernoj Africi. Trajna je zeljasta biljka iz porodice kaćunovki ili orhidejevki (Orchidaceae). Njezino ime bifolia, znači dvolisnat.
Biljka naraste do 50 cm visine. Stabljika je gola i šuplja, a gomolji izduženi i jajasti. Cvjetovi se nalaze na dužoj stapci, bijele su boje i ugodnog mirisa, cvatu od svibnja do srpnja.
Jestivi gomolji mirisavog dvolista nekada su se pripremali tako da se kuhaju ili peku, a također su se i sušili i mljeli u brašno. Kako biljka i,ma status osjetljive njezino iskorištavanje u te svrhe bilo bi neprimjereno.[1]
Postoje 3 priznate podvrste[2]
ilustracija
Cvjetovi
Donji listovi
Mirisavi dvolist (mirisavi vimenjak, bijeli vimenjak, lat. Platanthera bifolia), jedna od nekoliko vrsta dvolista koji rastu u Hrvatskoj, a raširena je po cijeloj Europi, Aziji i sjevernoj Africi. Trajna je zeljasta biljka iz porodice kaćunovki ili orhidejevki (Orchidaceae). Njezino ime bifolia, znači dvolisnat.
Biljka naraste do 50 cm visine. Stabljika je gola i šuplja, a gomolji izduženi i jajasti. Cvjetovi se nalaze na dužoj stapci, bijele su boje i ugodnog mirisa, cvatu od svibnja do srpnja.
Jestivi gomolji mirisavog dvolista nekada su se pripremali tako da se kuhaju ili peku, a također su se i sušili i mljeli u brašno. Kako biljka i,ma status osjetljive njezino iskorištavanje u te svrhe bilo bi neprimjereno.
Dwułopjenata kokulinda (Platanthera bifolia) je rostlina ze swójby orchidejowych rostlinow (Orchidaceae).
Dwułopjenata kokulinda je trajne zelo, kotrež docpěwa wysokosć wot 15 hač 45 cm.
Łopjena su swětłozelene, njeblakate. Spódnje łopjena su jejkojte a docpěwaja dołhosć wot 5 hač 15 cm a šěrokosć wot 2 hač 5 cm, mjeztym zo stołpikowe łopješka su jenož małke a lancetojte.
Kćěje wot meje hač julija. Běłojte, cremebarbne abo słabje zelenojte kćenja docpěwaja šěrokosć wot 11 hač 18 mm, njesu hač do 30 cm dołhu, ćeńku, wótru wotrohu a steja po hač do pjećdźesaćoch w čumpatych, 5-15 cm šěrokich kićach. Hubka je pasmojta, dołha a njedźělna a docpěwa dołhosć wot 6 hač 10 mm. Zwonkowne tři kćenjowe łopješka su lancetojte, wotstejace, mjeztym zo znutřkownej kćenjowej łopješce stej krótšej, wušej a horje měrjenej. Kašćiki próšnikow steja wusko jedyn při druhim a nimale paralelnje.
Kćenja wonja wosebje po nocach kaž całtki.
Rosće w swětłych lěsach, holach, na suchich trawnikach a płonych tymjenjach. Preferuje bazowe hlinjane a běłohlinjane pódy na połchłódkojtych hač swětłych stejnišćach.
Rostlina je w Europje rozšěrjena.
Dwułopjenata kokulinda (Platanthera bifolia) je rostlina ze swójby orchidejowych rostlinow (Orchidaceae).
Dvilapė blandis (Platanthera bifolia) – gegužraibinių (Orchidaceae) šeimos daugiametis žolinis augalas su gana dideliais pailgais šakniagumbiais.
Aukštis 20-60 cm. Stiebas stačias, tuščiaviduris, pamate su 2-3 rusvomis makštimis. Pamatiniai lapai ovališki. Žiedų kekė 5-20 cm ilgio. Žiedai sutemus ir apsiniaukusiomis dienomis kvepia. Žydi gegužės – liepos mėn.
Plačiai paplitusi visoje Europoje, taip pat Mažojoje Azijoje ir Kaukaze. Lietuvoje dažna rūšis. Auga miškuose, pievose. Gali būti auginamas kaip sodo gėlė. Dirvai nereikli.
Dvilapės blandies žiedas
Lapai
Dvilapė blandis (Platanthera bifolia) – gegužraibinių (Orchidaceae) šeimos daugiametis žolinis augalas su gana dideliais pailgais šakniagumbiais.
Smaržīgā naktsvijole (Platanthera bifolia (L.) Rich.) ir orhideju dzimtas suga. Tā ierakstīta Latvijas Sarkanajā grāmatā komerciāli apdraudēto sugu kategorijā.
Daudzgadīgs, 20-60 cm augsts lakstaugs.
Gumi veseli, iegareni. Pie stublāja pamata divas lielas eliptiskas lapas, no kā cēlies nosaukums (latīņu: bifolia — 'divlapains'). Uz stublāja mazākas lancetiskas augšlapas. Ziedkopa skraja un gara. Ziedi balti, smaržīgi. Pieziedlapas īsas. Raksturīgs pavedienveidīgs, līdz 3 cm garš un nolīcis piesis (sk. att.). Lūpa vesela, putekšnīcas paralēlas, kas ir vissvarīgākā atšķirība no zaļziedu naktsvijoles. Auglis - stāva, eliptiska pogaļa. Latvijā zied jūnijā un jūlijā.
Aug gandrīz visā Eiropā, Ziemeļāfrikā un daļēji Āzijā.[1]
Aug gan sausās gan mitrās, ekstensīvi izmantojamās pļavās, skrajos mežos. Sugu apdraud augsnes rekultivēšana, mēslošana un atradņu aizaugšana ar krūmiem vai kokiem.
Smaržīgā naktsvijole (Platanthera bifolia (L.) Rich.) ir orhideju dzimtas suga. Tā ierakstīta Latvijas Sarkanajā grāmatā komerciāli apdraudēto sugu kategorijā.
De welriekende nachtorchis (Platanthera bifolia) is een orchidee. Ze komt voor in Europa en Azië vooral in open bos en schrale hooilanden. De soort wordt in België beschermd en staat op de Nederlandse Rode lijst van planten als zeer sterk afgenomen en zeldzaam. In Nederland is de plant vanaf 1 januari 2017 niet meer wettelijk beschermd. De soortaanduiding bifolia heeft de plant te danken aan het feit dat er meestal maar twee wortelbladeren aan de voet van de plant voorkomen. De Nederlandse naam welriekende nachtorchis is aan de plant gegeven, omdat de bloem in de avond en 's nachts geurt, maar vooral 's avonds welriekend is. De plant komt zowel aan de kust als in het binnenland voor en is op de Waddeneilanden, in de Noord-Hollandse duinen en omgeving Amsterdam, in Noordwest-Overijssel, in Drenthe, in Overijssel (Salland en Twente), in Zuidoost-Brabant en in Zuid-Limburg te vinden.
De plant wordt 20-50 cm hoog en bloeit van eind mei in het zuiden van Nederland tot begin juli in het noorden. De bladeren zijn lancetvormig, eirond en iets gegolfd. De bloemstengel is kantig met enkele schubachtige bladeren. De plant heeft twee knollen, een oude en een jonge voor de opslag van reservevoedsel.
De plant groeit onder voedselarme omstandigheden in vochtige heischrale- en blauwgraslanden, duinvalleien, oudere trilvenen en veenmosrietlanden.[1]
Welriekende nachtorchis (A)
Planten
Bloeiwijze
Welriekende nachtorchis is een kensoort voor het verbond van de heischrale graslanden (Nardo-Galion saxatilis).
De welriekende nachtorchis (Platanthera bifolia) is een orchidee. Ze komt voor in Europa en Azië vooral in open bos en schrale hooilanden. De soort wordt in België beschermd en staat op de Nederlandse Rode lijst van planten als zeer sterk afgenomen en zeldzaam. In Nederland is de plant vanaf 1 januari 2017 niet meer wettelijk beschermd. De soortaanduiding bifolia heeft de plant te danken aan het feit dat er meestal maar twee wortelbladeren aan de voet van de plant voorkomen. De Nederlandse naam welriekende nachtorchis is aan de plant gegeven, omdat de bloem in de avond en 's nachts geurt, maar vooral 's avonds welriekend is. De plant komt zowel aan de kust als in het binnenland voor en is op de Waddeneilanden, in de Noord-Hollandse duinen en omgeving Amsterdam, in Noordwest-Overijssel, in Drenthe, in Overijssel (Salland en Twente), in Zuidoost-Brabant en in Zuid-Limburg te vinden.
De plant wordt 20-50 cm hoog en bloeit van eind mei in het zuiden van Nederland tot begin juli in het noorden. De bladeren zijn lancetvormig, eirond en iets gegolfd. De bloemstengel is kantig met enkele schubachtige bladeren. De plant heeft twee knollen, een oude en een jonge voor de opslag van reservevoedsel.
De plant groeit onder voedselarme omstandigheden in vochtige heischrale- en blauwgraslanden, duinvalleien, oudere trilvenen en veenmosrietlanden.
Welriekende nachtorchis (A)
Planten
Bloeiwijze
Nattfiol (Platanthera bifolia) er en plante i marihandfamilien (orkidéfamilien). Det norske navnet var tidligere vanlig nattfiol, men etter Artsdatabankens[1] arbeid med norske navn på arter er nattfiol det anbefalte norske navnet på arten.
Nattfiol blir 20-50 cm høy og bærer en klase med opptil 30 hvite eller svakt gulhvite blomster. Den har som regel to store eggformede blad som er festet til stengelen ved roten.
Planten er tilpasset pollinering ved hjelp av nattsvermere med (etter nordeuropeisk standard) svært lang sugesnabel. De sender derfor ut en intens duft nattestid, har bleke blomster og en 2-3 cm lang spore med rikelig med nektar. Det er heller styrken på duften enn at duften ligner spesielt på fiol som har gitt den navnet.
Nattfiol er knyttet til skog, lunder, eng, hei og beitemark og har ikke spesielle krav til næringsrik jord.[2] Nattfiol vokser helt nord til Lebesby i Finnmark, og den går opp til 1300 meter over havet i Jotunheimen[2].
Nattfiol er en av to arter i nattfiolslekta, den andre heter grov nattfiol. Den tredje arten med norsk navn nattfiol, sibirnattfiol, oppfattes nå som tilhørende en annen slekt sibirnattfiolslekta.
I senere tid er vanlig nattfiol delt i to underarter heinattfiol (P. bifolia ssp. bifolia) og skognattfiol (P. bifolia ssp. latiflora (Drejer) Løjt. 1978). Utbredelsen av disse to taksaene er lite kjent i Norge, men skognattfiol som trolig er den minst vanlige, er foreløpig kun påvist i herbariemateriale fra Østlandet.[1]
Nattfiol (Platanthera bifolia) er en plante i marihandfamilien (orkidéfamilien). Det norske navnet var tidligere vanlig nattfiol, men etter Artsdatabankens arbeid med norske navn på arter er nattfiol det anbefalte norske navnet på arten.
Multimedia w Wikimedia Commons Podkolan biały (Platanthera bifolia) – gatunek byliny należący do rodziny storczykowatych (Orchidaceae). Występuje w Europie (z wyjątkiem rejonu Morza Śródziemnego i Kotliny Panońskiej) i Azji, północnej Afryce. W Polsce na całym obszarze, choć w ostatnich latach coraz rzadziej spotykany.
Liście
Kwiatostan
Kwiat
Występuje w świetlistych lasach liściastych i zaroślach, na polanach i porębach, na świeżych, średnio próchnicznych glebach. Geofit ryzomowy.
Roślina kwitnie od maja do lipca. Kwiaty zapylane są przez motyle nocne – ćmy, które wabione są za pomocą intensywnego zapachu (przyjemnego także dla ludzi). Ćmy przylatujące po nektar dotykają dzióbka, a wówczas pyłkowiny za pomocą uczepek przyklejają się do ich ciała. Nasiona rozsiewane są przez wiatr.
W latach 1946–2014 gatunek był w Polsce pod ochroną ścisłą, od 2014 roku jest objęty ochroną częściową[2]. Zagrożenie dla gatunku stanowi zalesianie polan, osuszanie wilgotnych łąk oraz gospodarcze użytkowanie lasów[3].
Tworzy mieszańce z gółką długoostrogową i z podkolanem zielonawym.
Podkolan biały (Platanthera bifolia) – gatunek byliny należący do rodziny storczykowatych (Orchidaceae). Występuje w Europie (z wyjątkiem rejonu Morza Śródziemnego i Kotliny Panońskiej) i Azji, północnej Afryce. W Polsce na całym obszarze, choć w ostatnich latach coraz rzadziej spotykany.
Nattviol (Platanthera bifolia) är en art i familjen orkidéer.
Den finns i stort sett i hela Europa och även i Marocko. På senare år har den blivit vanligare i Götaland. Den blommar i juni-juli. Blomman har en behaglig och ganska stark doft, särskilt på natten. Nattviolen är fridlyst i hela Sverige.
Nattviolen växer framförallt på skogsängar med något fuktig mark och sällan på torrare skogsmark. Den uppträder ofta i grupper och till och med ymnigt.
Blomkronan är vit och har en smal vit läpp och en ovanligt lång sporre.
Pollineringen utförs av nattaktiva fjärilar. Sporrens långa smala form är utformade så att de passar dessa fjärilars långa sugrör.
Wikimedia Commons har media som rör Nattviol.
Nattviol (Platanthera bifolia) är en art i familjen orkidéer.
Den finns i stort sett i hela Europa och även i Marocko. På senare år har den blivit vanligare i Götaland. Den blommar i juni-juli. Blomman har en behaglig och ganska stark doft, särskilt på natten. Nattviolen är fridlyst i hela Sverige.
Nattviolen växer framförallt på skogsängar med något fuktig mark och sällan på torrare skogsmark. Den uppträder ofta i grupper och till och med ymnigt.
Blomkronan är vit och har en smal vit läpp och en ovanligt lång sporre.
Pollineringen utförs av nattaktiva fjärilar. Sporrens långa smala form är utformade så att de passar dessa fjärilars långa sugrör.
Родова назва Platanthera походить від грецьких слів, що в перекладі означають «широкий пиляк». Існує версія, що українська назва дана за гіпотетичну властивість викликати у чоловіків сексуальне збудження та ерекцію. Видова назва вказує на характерну ознаку — наявність лише двох добре помітних листків (у більшості особин). В деяких місцевостях рослину також називають нічною фіалкою за приємний аромат, що посилюється надвечір.
Трав'яниста рослина висотою 25—60 см. Бульби цілісні, овальні. Стебло високе, струнке, при основі обгорнуте 2-3 бурими піхвами. Листків усього 4-6, з них 2-3 нижніх великі, еліптичні, з крилатими черешками, зближені при основі стебла і майже супротивні. Суцвіття — китицеподібний колос, циліндричне, негусте, 10—25 см завдовжки, піднесене на довгому квітконосі. Квітки великі, білі. Губа жовтувато-зеленого кольору, довга, лінійна, спрямована донизу, значно довша за інші листочки оцвітини, які сходяться біля верхівки. Шпорець зігнутий, в 1,5-2 рази довший за зав'язь. Квітне у червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. Плід — коробочка. Насіння дрібне, схоже на пил. Розмножується насінням. Характеризується високою плодючістю (пересічно 2000 насінин на 1 рослину).
Листя
Суцвіття великим планом
Окрема квітка
Недозрілий плід
Ареал виду охоплює помірні та субтропічні регіони Європи, Кавказ, Сибір, Малу та Центральну Азію. В Україні зустрічається у Карпатах, Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, Поліссі, рідше — у лісостепу (переважно в північній частині), Степу та Криму.
У Карпатах зростає найчастіше на післялісових луках, у розріджених букових лісах, серед чагарників, на узліссях. На Західному Поліссі вид є компонентом неморальних теплолюбних грабових дібров та змішаних дубово-соснових лісів. Потребує середнього ступеня зволоження (мезофіт) та затінку (сциофіт).
Рослини запилюються нічними метеликами, для приваблення яких квітка виділяє приємний аромат. Вдень він ледь відчутний, а в присмерку значно посилюється. Крім того, зорієнтуватися комахам допомагає химерна форма квітки, що також нагадує метелика, і її білий колір, добре помітний вночі. Насіння проростає лише за наявності гриба. Проросток розвивається під землею протягом 2-4 років, перше цвітіння настає в 11-річному віці, а загалом рослина живе до 27 років.
Любку дволисту занесено до Додатку II Ковенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). В Україні цей вид охороняється у таких заповідниках і національних парках: Карпатському, в Канівському, Поліському, «Розточчя», «Медобори», «Ґорґани», Рівненському, в Карпатському, Шацькому, «Синевир», «Вижницькому», «Подільські Товтри», Яворівському, «Деснянсько-Старогутському», «Мезинському», «Сколівські Бескиди», «Ужанському», а також у заказнику «Гайдамацька балка».[5]
Майже на всій території, окрім Карпат, рослини утворюють нечисленні популяції з кількох десятків особин. У Карпатах деінде популяції нараховують по кілька сотень особин. Чисельність виду скорочується через нищівний збір квітів і заготівлю бульб, також негативно впливають вирубка лісів, руйнація природного середовища внаслідок господарської діяльності.
Перші відомості щодо використання любки дволистої відомі з часів Персії та Османської імперії. В ті часи в їжу вживали бульби, називаючи їх «салеп»: з сирих варили драглистий напій, заправляючи його медом, сушені подрібнювали і брали з собою у походи[6]. Ця звичка згодом була запозичена кримськими татарами.
У бульбах любки, порівняно невеликих за розміром, нагромаджуються слиз (до 50 %), крохмаль (до 30 %), декстрин (до 10 %), деякі тонізуючі речовини. Вони мають витончений, надзвичайно приємний аромат, а також відрізняються високою поживністю — достатньо розчинити у воді або молоці 40 г сушеної сировини, щоб задовольнити добову потребу людини у поживних речовинах[6]. В сучасній Туреччині салеп також високо цінують, але через високу вартість продукту використовують його не як основний компонент напоїв, а як натуральний ароматизатор.
Народна медицина рекомендує бульби любки виснаженим хворим при шлунково-кишкових захворюваннях, кашлі, хворобах зубів, а листя як зовнішнє при наривах. Бульби доцільно використовувати як обволікаючий засіб при отруєні (при цьому уповільнюється всмоктування токсичних сполук).[7] Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.
Через складний та тривалий розвиток любка дволиста не дуже поширена у садівників, як декоративну культуру її вирощують переважно у ботанічних садах. Якщо не зважати на довгий час розвитку, то в цілому цей вид культивується легко. Любку висаджують у пухкий ґрунт, багатий на перегній, у затінку кущів, де вона добре розростається.
В 1999 році Національний банк України випустив дві пам'ятні монети із зображенням любки дволистої на реверсі: нейзельберову номіналом 2 гривні і срібну номіналом 10 гривень.
Platanthera bifolia (lan bướm nhỏ) là một loài lan thuộc chi Platanthera và có quan hệ họ hàng với chi Orchis, trước đó nó được phân vào chi Orchis và cả chi Habenaria. Loài lan này phân bố trên khắp Châu Âu và vùng Maroc. Tên gọi chi Platanthera là từ tiếng Hy Lạp, nghĩa là "bao phấn rộng", còn tên loài bifolia có nghĩa là "2 lá".
Loài Platanthera bifolia không thể nhầm lẫn với loài Platanthera chlorantha (lan bướm lớn) được mặc dù chúng có cùng kích thước, loài này được phân biệt nhờ có hai lá gốc màu xanh nhạt, đặc biệt là phần chóp lá ngắn và rộng hơn các loài khác. Một cây thường có khoảng 25 hoa màu trắng với 1 cánh hoa mỏng màu xanh lục hơi vàng. Lá đài trên tạo với cánh hoa thành hình tam giác như một mui xe bao lấy những nhị hoa nằm song song và sát nhau bên dưới, làm che khuất phần cựa hoa dài và thẳng. Hoa tỏa hương thơm về đêm, nhưng thành phần hóa học của mùi hương khác với loài Platanthera chlorantha cho nên chúng thu hút những loài côn trùng thụ phấn khác nhau.
Hiếm có loài lan được lai tạo giữa Platanthera bifolia với các loài khác. Tuy nhiên cũng đã từng có loài lai giữa loài này với loài Coeloglossum viride (lan nhái) thực hiện tại đảo South Uist, Scotland vào năm 1949 và cũng có thể lai với loài Dactylorhiza fuchsii và Dactylorhiza maculata.
Platanthera bifolia có môi trường sống rộng, chịu được điều kiện đất chua tốt hơn so với Platanthera chlorantha. Chúng được tìm thấy ở những vùng đất cỏ, đất rừng (đặc biệt là rừng Beech ở miền Nam nước Anh, ở những đồng cỏ trên đồi có độ cao lên đến 400 m, trên những vùng heathland, moorland, và vùng đồng cỏ đầm lầy.
Hương hoa thu hút một số loài thuộc họ bướm đêm Sphingidae, chúng bay chập chờn phía trước hoa và đậu chân trước lên môi hoa. Bướm thọc vòi vào cựa hoa và giữa các nhị hoa làm phấn hoa rơi ra. Ngoài ra còn có vài loài bướm đêm khác thuộc họ Pyralidae cũng giúp hoa thụ phấn.
Loài này bị suy giảm nghiêm trọng, đặc biệt là ở miền Trung và miền Nam nước Anh, hậu quả của việc lấn rừng và chăn thả gia súc quá mức ở vùng cao.[1]
.jpg)
Platanthera bifolia (lan bướm nhỏ) là một loài lan thuộc chi Platanthera và có quan hệ họ hàng với chi Orchis, trước đó nó được phân vào chi Orchis và cả chi Habenaria. Loài lan này phân bố trên khắp Châu Âu và vùng Maroc. Tên gọi chi Platanthera là từ tiếng Hy Lạp, nghĩa là "bao phấn rộng", còn tên loài bifolia có nghĩa là "2 lá".
Platanthera bifolia (L.) Rich. (1817)
Лю́бка двули́стная (лат. Platanthéra bifólia) — вид многолетних травянистых клубневых растений из рода Любка (Platanthera) семейства Орхидные (Orchidaceae).
Высокодекоративное дикорастущее растение; может выращиваться как садовое растение.
Растение с древних времён применяется в народной медицине.
Научное название рода, Platanthera, происходит от греческих слов platis («широкий») и antera («пыльцевой мешок») и объясняется особенностью формы пыльника представителей этого рода. Видовой эпитет, bifolia (лат. bi — «дву(х)…» и folius — «лист»), объясняется характерными для растений данного вида двумя крупными прикорневыми листьями.
Русское название рода, «любка», связано с древними преданиями о том, что клубни этого растения (прежде всего имелась в виду именно любка двулистная как наиболее широко распространённая) обладают магическими свойствами, являясь любовным снадобьем, приворотным зельем[2]:27.
Известно немало русских народных названий растения:
В синонимику вида входят следующие названия:
Любка двулистная — травянистое растение высотой 20—50 см с двумя неразделёнными корневыми клубнями. Некоторые вырастают до 60 см. Каждый год вырастает новый замещающий клубень. Тубероид яйцевидно утолщённый, оттянутый в корневое окончание.
…Сахарно-белые, похожие на женские груди, клубеньки…
Один из них был сероватый и несколько дряблый, как будто кожица сделалась ему велика, другой был ядрёный, крепкий и сочный.
Вниз от каждого клубенька тянулся тоненький хвостик, а от свежего клубня нацеливался вверх тупоконечный росток.
— Владимир Солоухин[2]:33
Листья: прикорневые — два, редко один или три, располагаются почти супротивно, в основании сужены в черешок, переходящий во влагалище, сближенные, тупые продолговато-обратнояйцевидные, светло-зелёного цвета, лоснящиеся, достигают в длину 8—22 см, в ширину 3—6 см; стеблевые — один—три, мелкие, сидячие, ланцетные.
Соцветие — редкий цилиндрический колос, достигает 20 см в длину, состоит из 8—40 цветков. Цветки — с белыми, слегка зеленоватыми на концах околоцветниками; губа узкая линейная или ланцетная, 12 мм длиной, при основании без бугров над средней жилкой; с параллельными пыльниками 2 мм длиной. Шпорец тонкий, слегка изогнутый, на конце заострённый, горизонтальный или косо вверх направленный. Прилипальца округлые. Поллинарий короче 2,5 мм. Цветы обладают сильным приятным ароматом (особенно вечером и ночью или при пасмурной погоде). Цветёт в июне — июле.
Плодоносит в августе — сентябре.
Широко произрастает по всей Европе, а также в Малой Азии и на Кавказе.
На территории России любка двулистная растёт в европейской части, Западной и Восточной Сибири по всей лесной полосе и в лесостепи, в горно-лесном и субальпийском поясах Кавказа, Алтая, Саян[6].
Обитает в светлых хвойных, лиственных и смешанных лесах на полянах и опушках на влажных небогатых почвах[6].
Из-за массового сбора на букеты почти полностью исчезла вблизи крупных населённых пунктов.
Применяется в народной медицине[3]. Отвар корней применяется при зубной боли, лихорадке, женских болезнях, гнойниках, при отравлениях ядами, заболеваниях желудочно-кишечного тракта, поносах, воспалении мочевого пузыря, нервных истощениях, воспалительных очагах, ранах.
Из растёртых в муку и сваренных с мёдом высушенных клубней на Востоке готовят очень ценимый напиток. На Кавказе клубни клали в супы, делали из них желе, размалывали в муку.[3]
В ветеринарии можно использовать как обволакивающее при желудочно-кишечных заболеваниях.[3]
Так как растение занесено в список видов, нуждающихся в охране, заготовка корней запрещена.
Очень декоративна, часто в местах естественного произрастания собирается на букеты.
…Увидев ночную фиалку, вы должны будете понять, что находитесь в обществе изысканном. Как если бы на прежнем деревенском гулянье, нарядном и разноцветном, появилась заезжая гостья в длинном белом платье и в белых перчатках до локтей.
…Один-единственный цветок, один-единственный экземпляр может наполнить ароматом целую лесную поляну. Аромат начнёт струиться, распространяясь всё дальше из лунного света в лунную тень, за мохнатую ель, просочится через орешник, поднимется в воздух, где в лунном свете то вспыхивают, то погасают, перелетая из света в тень, беленькие, но теперь тоже зеленоватые ночные бабочки.
Дай вам бог каждому … увидеть хоть раз в жизни, как расцветает в безмолвном и неподвижном лунном свете ночная фиалка, ночная красавица, ночница, любка, люби меня, не покинь, а по-научному любка двулистная.
— Владимир Солоухин[2]:25
В условиях Москвы и Тверской области (Андреапольский район) нерегулярно цветёт и плодоносит. Отмечается, что любка двулистная неустойчива в культуре и выпадает через 3—4 года, однако в условиях экспозиций Ботанического сада ТвГУ этот вид удерживается довольно успешно. Некоторые особи после регулярного цветения на протяжении 4—6 лет переходили в вегетативное состояние или погибали[7].
Лю́бка двули́стная (лат. Platanthéra bifólia) — вид многолетних травянистых клубневых растений из рода Любка (Platanthera) семейства Орхидные (Orchidaceae).
Высокодекоративное дикорастущее растение; может выращиваться как садовое растение.
Растение с древних времён применяется в народной медицине.
細距舌唇蘭（学名：Platanthera bifolia）是舌唇蘭屬的一種植物，與紅門蘭屬有著一定關係。它以往是被分類在玉鳳花屬中。它分佈在歐洲及摩洛哥。其屬名是來自希臘文，意思是「闊大的鹿角」，而種小名則意指「兩塊葉子」。
植株
葉
花序
花
莢果
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
_(17949456685).jpg)
.jpg)
