dcsimg

Sciurus vulgaris ognevi ( Ukrainian )

provided by wikipedia UK
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білка.

Зміст

Таксономічна історія

 src=
Басейн Оки — у першому наближенні ареал підвиду Sciurus vulgaris ognevi

Як зоологічний таксон, підвид описано 1928 року Олексієм Мигуліним; його повна наукова назва — «Sciurus vulgaris ognevi Migulin, 1928».

Для цього підвиду характерні: забарвлення зимового хутра від сірого, з домішкою полових тонів («єловкі») до попелясто-сірого («сосновки»); літнє хутро — від буро-коричневого до вохристо-іржавого. «Червонохвосток» в популяції не менше 25—30 %.

Поширення підвиду: на півночі — до Новгорода, на заході — до Пскова, Великих Лук, Торжка, Вязьми та Калуги, на південь — до Тули, Пензи, Сизрані, Єлабуги, на сході — по р. Кама до Пермі.[2]

Вернакулярні назви

 src=
Вивірка підвиду «білка» в зимовому хутрі

У російськомовній науковій літературі цей підвид відомий як «среднерусская белка, векша».

Поширенішими є небіноменізовані назви «вєкша» та «бєлка» (з урахуванням правил транслітерації «яті» українською ці назви мають транслітеруватися як «вікша» та «білка»). Проте варто пам'ятати, що слово «бєлка» у всіх давніх джерелах, як і в частині сучасних мов (зокрема в болгарській) стосується насамперед куниці, або ним позначають білувану шкуру будь-якого хутрового звіра (насамперед куниці).

З історії цих двох назв відомо, що «Вивірка, або вівериця — один з найдавніших зоонімів і найпоширеніша назва Sciurus в європейських мовах, широко вживана і в оглядах фауни України. Ця назва була у статусі репресованих українських назв у період 1933—1953 рр., і її штучно замінювали контроверсійним „бѣла“, яким витісняли також і російське „векша“ („вѣкъша“), яке, за Фасмером, є зменшувальною формою від „вѣвериця“. Векшу розглядають як рівнозначний термін із „вівериця“ при описах „кунних систем грошей“.»[3]

Інколи в обговореннях українських назв тварин робляться спроби переносити вернакулярну назву цього підвиду на назву виду або навіть на назву роду Sciurus, що абсолютно недоречно.

Більшість словників української мови (зокрема словники Грінченка[4], Огієнка[5] та Тимченка[6], а також Енциклопедія українознавства[7]) подають слова «білка» та «вивірка» як синоніми. Огієнко у своєму Стилістичному словнику української мови вказує, що на Наддніпрянській Україні слово «вивірка» — невідоме, замість нього вживають слово «білка»[5]

Див. також

 src=
Район природного поширення вивірки телеутки

Інші відомі підвиди вивірок із власними назвами:

Примітки

  1. Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed)
  2. Громов И. М., М. А. Ербаева. 1995. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны. СПб., 522 с.
  3. Загороднюк І., Дикий І. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви] //Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2012. — Випуск 58. — С. 21–44.
  4. Словарь української мови. Том I. Київ, 1907 (репринт. вид., Київ, 1958). с. 65
  5. а б Іван Огієнко. Український стилістичний словник. Львів, 1924. c. 52
  6. Історичний словник українського язика (під ред. Е. Тимченка). Харків, 1930. с. 170
  7. Енциклопедія українознавства (гол. ред. В. Кубійович). Париж - Нью-Йорк, 1955. с. 130

Джерела

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK

Sciurus vulgaris ognevi: Brief Summary ( Ukrainian )

provided by wikipedia UK
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білка.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK