Як зоологічний таксон, підвид описано 1928 року Олексієм Мигуліним; його повна наукова назва — «Sciurus vulgaris ognevi Migulin, 1928».
Для цього підвиду характерні: забарвлення зимового хутра від сірого, з домішкою полових тонів («єловкі») до попелясто-сірого («сосновки»); літнє хутро — від буро-коричневого до вохристо-іржавого. «Червонохвосток» в популяції не менше 25—30 %.
Поширення підвиду: на півночі — до Новгорода, на заході — до Пскова, Великих Лук, Торжка, Вязьми та Калуги, на південь — до Тули, Пензи, Сизрані, Єлабуги, на сході — по р. Кама до Пермі.[2]
У російськомовній науковій літературі цей підвид відомий як «среднерусская белка, векша».
Поширенішими є небіноменізовані назви «вєкша» та «бєлка» (з урахуванням правил транслітерації «яті» українською ці назви мають транслітеруватися як «вікша» та «білка»). Проте варто пам'ятати, що слово «бєлка» у всіх давніх джерелах, як і в частині сучасних мов (зокрема в болгарській) стосується насамперед куниці, або ним позначають білувану шкуру будь-якого хутрового звіра (насамперед куниці).
З історії цих двох назв відомо, що «Вивірка, або вівериця — один з найдавніших зоонімів і найпоширеніша назва Sciurus в європейських мовах, широко вживана і в оглядах фауни України. Ця назва була у статусі репресованих українських назв у період 1933—1953 рр., і її штучно замінювали контроверсійним „бѣла“, яким витісняли також і російське „векша“ („вѣкъша“), яке, за Фасмером, є зменшувальною формою від „вѣвериця“. Векшу розглядають як рівнозначний термін із „вівериця“ при описах „кунних систем грошей“.»[3]
Інколи в обговореннях українських назв тварин робляться спроби переносити вернакулярну назву цього підвиду на назву виду або навіть на назву роду Sciurus, що абсолютно недоречно.
Більшість словників української мови (зокрема словники Грінченка[4], Огієнка[5] та Тимченка[6], а також Енциклопедія українознавства[7]) подають слова «білка» та «вивірка» як синоніми. Огієнко у своєму Стилістичному словнику української мови вказує, що на Наддніпрянській Україні слово «вивірка» — невідоме, замість нього вживають слово «білка»[5]
Інші відомі підвиди вивірок із власними назвами: