Довжина тіла 32—34 см, маса самця 303–365 г, маса самки 28—290 г, розмах крил 63—70 см. Характерне блакитно-сизе забарвлення з пурпурно-зеленуватим металічним відливом на шиї. Слабо виражені смужки на крилах. На грудях клинтуха розвинутий рожево-винний відтінок. Дзьоб червоний біля основи, та жовтий на кінці, з білою восковицею. Ноги червоні.
Самці та самки зовні майже не відрізняються: самка має менш яскраве опірення і темніший дзьоб. Молоді птахи мають блідіше забарвлення, з буруватим відтінком. Металічний відлив на шиї в молодняка не виражений.
Достатньо тихий птах. Голос самця — воркування, довга серія монотонних і глухих двоскладових звуків з наголосом на першому складі «гухуу-гухуу». Політ енергійний; при злеті видає різкий свист крилами. Під час розмноження веде себе скритно, ховаючись у густому листі дерев і затихаючи при наближенні тварин і людини. Живляться тут же, недалеко від гнізда, на землі. На перельоті ще обережніший, зазвичай зупиняється на недоступних для інших тварин ландшафтах.
Ареал хоплює майже усю Європу, Малу Азію, Закавказзя, південь Центральної Азії. В Україні поширений у Карпатах, Поліссі, частково в Лісостепу, Гірському Криму і, можливо, заплави Дунаю. Останнім часом виявлений на гніздуванні на Луганщині[1]. Зимує на півдні ареалу; в Україні — на півдні, зрідка в інших місцях.
Чисельність у Європі оцінюється в 520–730 тис. пар[2]. В Україні нечисленний у більшості районів Полісся і Криму, рідкісний — у Лісостепу. Загальна чисельність на гніздуванні в Україні не більше 8—12 тис. пар. Влітку у стиглих букових лісах Карпат та на рівнині чисельність становить 4—6 ос./км², у інших типах лісу — 0,07—2 ос./км². У бучинах Закарпаття близько 2,5—3 тис. пар. У заповідниках чисельність така: Рівненському — до 100, «Прип'ять-Стохід» — до 100, Поліському — до 10, Шацькому — до 10 пар. Чисельність зимуючих синяків в Україні становить 500–1500 ос. Основні чинники зниження чисельності: зменшення площ старих лісів, омолодження деревостанів, вирубування дуплистих дерев, отруєння хімікатами на полях, збільшення чисельності яструба великого і куниці лісової, фактор непокою.
У Західній та Південній Європі, Передній Азії та Африці веде переважно осілий спосіб життя; на іншій частині ареалу перелітний або частково перелітний птах, при цьому процент мігруючих птахів зростає з півдня на північ. У Північній та Східній Європі, а також у Сибіру і Середній Азії — типово перелітний вид. Зимує у центральних та південних областях Європи (особливо численним є на Піренейському півострові та на півдні Франції), на південь від Чорного та Каспійського морів.
В Україні перелітний птах, проте у помірно холодні зими трапляється майже по усій країні. Прилітає на місця розмноження у березні — квітні. Заселяє ліси різного типу, перевагу віддає листяним і мішаним, старим, з дуплистими деревами, поряд з відкритими місцями. У Карпатах улюблений біотоп — старі букові ліси. Гніздиться окремими парами. Для гнізд використовує дупла, інколи борті і порожнини в опорах ЛЕП. За один сезон може бути два виводки. У кладці 2 яйця. Насиджують обидва птахи, 16—17 днів. Пташенята залишають гніздо через 25—27 днів. Синяки об'єднуються в осінні зграї, частіше по 10—100 ос. Осінній відліт у вересні — жовтні.
Живиться насінням диких і культурних злаків, бобових, гречкових на полях, узбіччі доріг, порубах, зрідка комахами і дрібними молюсками.
Охороняється Бернською конвенцією (Додаток ІІІ). Включено до Червоної книги України (2009) (статус — вразливий), полювання заборонене. З метою ефективнішої охорони необхідне збереження дуплистих дерев, охорона на прольоті, виключення чинника непокою, заборона полювання в усіх частинах ареалу, розвішування штучних гніздівель, організація заказників у місцях гніздування.
