Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 5-30 см, з зморшкуватими опушеними зубчастими по краях листям (5-25 см завдовжки і 2-6 см завширшки), знизу, на відміну від деяких інших видів первоцвітів, зеленуваті, без борошнистого нальоту, і воронкоподібними квітками різного забарвлення (блідо-жовті, білії, рожеві, червоні, пурпурні), зібраними в сидячі суцвіття завдовжки 2,5-3,5 см. У садових форм більш яскраве і різноманітне забарвлення квіток. Плід — яйцеподібна коробочка. Квіти є гермафродітами. Насіння завдовжки бородавчасті, 2,5 мм завдовжки, мають коричневий колір.
Листя багаті на вітамін С.
Віддає перевагу лукам, рідкісним лісам, узліссям, галявинам. Рослина морозостійка. Віддає перевагу родючим добре дренованим ґрунтам. Полюбляє напівзатінок і рясний полив. Розмножують рослину насінням, діленням і кореневими живцями. В дикій природі насіння поширюються мурахами. Цвіте в березні — квітні.
Застосовують траву, листя, коріння. На їх основі створюють водні витяжки з листя, що прискорюють загоєння ран. Відвар коренів застосовують при бронхіті, бронхопневмонії, катарі верхніх дихальних шляхів. Настій листя може використовуватися як протицинговий засіб при дефіциті вітаміну С.
У народній медицині настій квіток і листя застосовують при простудних захворюваннях, хронічних закрепах, мігрені, запаленні сечового міхура. Настій квітів — при головному болю, неврастенії і безсонні. Порошок з листя — для присипки ран.
Широко застосовується як декоративна рослина. Також використовується листя звичайного первоцвіту у місцевій кулінарії — при приготуванні перших страв, салатів, печення.
Розповсюджено в на території майже усієї Західної Європи (від Португалії, Іспанії та Італії — на півдні, до Норвегії — на півночі), в Марокко, Алжирі, Україні (Карпати, частина Тельнопільської області, зокрема на території НПП Кременецькі гори, Крим), європейській частини Російської Федерації, Малій Азії, Вірмені, Сирії, Ірані.
