El xéneru neotropical Anthurium consta de 600 a 800 especies, llamaes comúnmente anturios. Primeramente afayóse en Costa Rica[ensin referencies]. Ye orixinariu de les zones tropical y subtropical d'América Central y América del Sur.
Ye'l xéneru más grande y probablemente más complexu d'esta familia. Munches especies nun se describieron inda y atópense nueves cada añu. Ye l'únicu xéneru perteneciente a la tribu Anthurieae.[2]
Son plantes caduques, herbales o maderices, erectas, rastreres o trepadores, de fueyes bien decoratives. Les fueyes son de consistencia y grosez notables, ovales, en forma de corazón o punta de flecha, abondo grande, dacuando estremaes en lóbulos o inclusive en forma de mano. El espádice, que de cutiu se confunde cola flor del anturio, constitúi l'elementu de mayor interés: puede ser coloráu, purpúreo, verde mazana, rosa intensu, cuasi anaranxáu, blancu, negru y mariellu que ye bien malo de consiguir. Son plantes llamatives y el so tamañu varia según la so especie.
El anturio ye utilizáu como llanta d'interior, en tiestu o en grandes concos al pie de otres plantes de fueyes ornamentales.
Un ramu de anturios foi representáu pola artista colombiana Beatriz González na so obra de 1987 titulada "Señor presidente, qué honor tar con usté nesti momentu históricu", alegórica de la masacre del Palaciu de Xusticia de Colombia, perpetada ente'l 6 y el 7 de payares de 1985 en Bogotá. La obra ye la segunda homónima d'una producida en 1986, na que González representó al entós presidente Belisario Betancur (consideráu responsable políticu de la masacre) sonriente y arrodiáu de miembros del so gabinete y oficiales militares, sentáu a una mesa na que folgaba un cadabre xamuscáu, en referencia al estáu nel que fueron atopaes munches de les víctimes d'esa masacre. Nel trabayu de 1987 el cadabre foi remplazado por un ramu de anturios coloraos.
El xéneru foi descritu por Heinrich Wilhelm Schott y publicáu en Wiener Zeitschrift für Kunst, Literatur, Theater und Mode 1829(3): 828. 1829.[3] La especie tipo ye: Anthurium acaule (Jacq.) Schott.
El xéneru neotropical Anthurium consta de 600 a 800 especies, llamaes comúnmente anturios. Primeramente afayóse en Costa Rica[ensin referencies]. Ye orixinariu de les zones tropical y subtropical d'América Central y América del Sur.
Ye'l xéneru más grande y probablemente más complexu d'esta familia. Munches especies nun se describieron inda y atópense nueves cada añu. Ye l'únicu xéneru perteneciente a la tribu Anthurieae.
Anturium (lat. Anthurium) - aroidkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
Birləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Anturium (lat. Anthurium) - aroidkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
Anthurium (Schott, 1829), és un gran gènere d'unes 600- 800 (possiblement 1.000) espècies dins la família Araceae. Les espècies del gènere tenen una distribució neotropical la majoria en les muntanyes humides d'Amèrica central i Amèrica del Sud, però algunes en ambients semiàrids. La majoria de les espècies es troben a Panamà, Colòmbia, Brasil, l'escut de la Guaiana i Equador. Aquest gènere, segons el botànic Tom Croat, no es troba a Àsia.[1]
Les espècies del gènere Anthurium adopten moltes formes, la majoria de fulles persistents, arbustives o epífites enfiladisses amb arrels que pengen des de la capçada dels arbres fins al sòl. També hi ha formes terrestres de sotabosc i semiepífites. Les fulles són simples, amb pecíol, de formes molt variades i en alguns casos fan més de 100 cm de llargada. Tenen una estructura anomenada geniculum, que és única dels gènere Anthurium i que permet a les plantes de moure les fulles en direcció al sol com fan els capítols florals dels gira-sols.
Les flors es formen en spadix, que és característic de les Araceae. L'spadix pot adoptar moltes formes i colors.
Les flors són hermafrodites. Els fruits són baies amb una o moltes llavors o una infrutescència.
Poden créixer com plantes d'interior o d'exterior en climes suaus, a l'ombra. Prosperen a la majoria de sòls humits amb molta matèria orgànica. Com a plantes d'interior van bé a temperatures entre 16-22 °C i amb menys llum que la que necessiten la majoria de plantes d'interior.
Es poden propagar per esqueixos de tija amb almenys dos nusos. Després s'han de posar en un hivernacle amb calor de fons, evitant la llum solar directa. Quan estan arrelades es poden trasplantar a testos més grans o directament a l'exterior en climes suaus. Un altre sistema és posar la part de baix dels esqueixos dins l'aigua on (en quatre o cinc setmanes) farà arrels i els esqueixos es podran trasplantar. Finalment es poden sembrar les llavors.
Belolonchium
Calomystrium
Cardiolonchium
Chamaerepium
Cordatopunctatum
Dactylophyllium
Decurrentia
Digitinervium
Gymnopodium
Leptanthurium
Pachyneurium
Polyphyllium
Polyneurium
Porphyrochitonium
Schizoplacium
Semaeophyllium
Tetraspermium
Urospadix
Xialophyllium
Anthurium (Schott, 1829), és un gran gènere d'unes 600- 800 (possiblement 1.000) espècies dins la família Araceae. Les espècies del gènere tenen una distribució neotropical la majoria en les muntanyes humides d'Amèrica central i Amèrica del Sud, però algunes en ambients semiàrids. La majoria de les espècies es troben a Panamà, Colòmbia, Brasil, l'escut de la Guaiana i Equador. Aquest gènere, segons el botànic Tom Croat, no es troba a Àsia.
Les espècies del gènere Anthurium adopten moltes formes, la majoria de fulles persistents, arbustives o epífites enfiladisses amb arrels que pengen des de la capçada dels arbres fins al sòl. També hi ha formes terrestres de sotabosc i semiepífites. Les fulles són simples, amb pecíol, de formes molt variades i en alguns casos fan més de 100 cm de llargada. Tenen una estructura anomenada geniculum, que és única dels gènere Anthurium i que permet a les plantes de moure les fulles en direcció al sol com fan els capítols florals dels gira-sols.
Toulitka (Anthurium) je rod rostlin pocházejících z vlhkých tropických lesů ve vyšších nadmořských výškách Střední a Jižní Ameriky. Toulitky mají své drobné květy rozprostřené v palicovitém květenství s nápadným, vytrvalým listenem (toulcem). Rod je tvořen asi 825 druhy[1] a je největší z celé čeledi árónovitých. Pro vzhled i trvanlivost květenství i listenů jsou některé druhy, i přes poměrnou náročnost, pěstované téměř po celé zeměkouli.[2]
Vytrvalé byliny rostoucí jako pozemní nebo epifytické na stromech, jsou též nacházeny i ve skalních puklinách nebo rostou jako liány. Mnohé epifytní druhy mají dvojí kořeny, jedny slouží pouze k upevnění a druhé k jímání živin a vlhkosti z okolí a rostou i směrem vzhůru; nejsou však v žádném případě parazitické. U některých druhů vyrůstají řapíkaté listy z krátkého kmínku, u jiných v trsech přímo z kořenů. Čepele listů bývají tuhé a variabilního tvaru, jsou vejčité, eliptické či kopinaté a na bázi tupé, srdčité či dělené do několika rozličně tvarovaných laloků. Žilnatina listů bývá obvykle zpeřená, někdy i mřížkovitá, u některých jsou žilky na líci výrazně bíle zbarvené a listy jsou tak velmi zdobné.
Na vrcholu obvykle dlouhé stopky roste palice, přisedlá nebo se stonkem, válcovitá, kuželovitá, kyjovitá, kulovitá nebo též hranatá, krátká i 1 m dlouhá. Pod ní se nachází toulec různého tvaru, od lineárního přes kopinatý, eliptický či vejčitý až po srdčitý neb okrouhlý, který může být situován vodorovně až svisle a bývá zkroucený, číškovitý či plochý. Barvu mívá bílou, smetanovou, růžovou, lososovou, světle nebo tmavě červenou, hnědou, zelenou nebo též bývá vícebarevný.
Oboupohlavné květy jsou na palici agregovány do husté spirály a bývají u jednotlivých druhů různé ve velikosti i tvaru. Mají čtyři okvětní plátky ve dvou kruzích a obsahují čtyři tyčinky se zploštěnými nitkami a s vejčitými prašníky pukající podélnými otvory a dále dvoupouzdrý, podlouhlý semeník se štěrbinovitou nebo štětičkovitou bliznou. Květy rozkvétající postupně od spodu k vrcholu jsou protogynické, produkují nektar a jsou opylovány hmyzem, hlavně včelami, brouky, mouchami i mravenci.[2][3][4][5]
V přírodě se toulitky šíří hlavně semeny, která roznášejí ptáci konzumující plody. Jsou to bobule začínající dozrávat v postupně se prodlužujícím plodenství nejdříve po šesti měsících po opylení. Jsou bílé, zelené, červené i namodralé, podlouhlé nebo vejčité a obsahují dvě až čtyři zploštělá, hladká semena s lepkavým přívěskem, kterým se snadno přichycující k peří ptáků. Oplodí bobule je středně tenké, sladký mezokarp je průsvitný. Semena po zaschnutí ztrácejí klíčivost.
Rostliny vyrostlé ze semen však většinou nezdědí užitné vlastnosti, které měla jejich vyšlechtěná mateční rostlina a proto se v zahradnické praxi toto množení již málo používá. Pro jejich přenos na další generaci je nutno použít vegetativní rozmnožování. Tradiční metodou se to děje u některých druhů rozdělováním trsů a u jiných oddělováním postranních odnoží, takto se však získá jen omezený počet nových jedinců. Ve speciálních provozech se proto používá moderní způsob množení, tzv. mikropropagace rostlin, kdy za použití rostlinných buněk vzniká z mateřské rostliny velký počet identických potomků.[3][5][6]
Některé druhy toulitek jsou přes určitou náročnost při pěstování ceněny jako pokojové rostliny, které svým neobvyklým květenstvím v kombinaci s pestře zbarveným toulcem navozují téměř exotické prostředí. Pro svůj plnohodnotný růst potřebuji hlavně stálou teplotu okolo 20 až 25 °C, zvýšenou vzdušnou vlhkost, dostatek rozptýleného světla a pravidelnou péči v podobě udržování mírně vlhkého substrátu a doplňování spotřebovaných živin. Při zajištění vhodných podmínek dokáži kvést po celý rok, některé druhy se prezentují i dekorativními listy. Také se ke slavnostním příležitostem často kupují u odborníků vypěstované řezané květy, které vydrží dlouho čerstvé.[3][5][6]
Z více než 800 známých druhů se pro floristické potřeby pěstuje jen několik málo druhů. Patří mezi ně hlavně:
Rostliny prodávané zákazníkům již nejsou čisté přírodní druhy, ale jsou to kříženci nebo po desetiletí šlechtěné kultivary, které se od původních odlišují velikosti a barvou listů, toulců nebo květů a také trvanlivostí a odolností proti chorobám a nepřízni klimatu.[6]
Toulitka Scherzerova
Toulitka Andréova
Anthurium crystallinum
Plodenství Anthurium scandens
Obrázky, zvuky či videa k tématu toulitka ve Wikimedia Commons
Toulitka (Anthurium) je rod rostlin pocházejících z vlhkých tropických lesů ve vyšších nadmořských výškách Střední a Jižní Ameriky. Toulitky mají své drobné květy rozprostřené v palicovitém květenství s nápadným, vytrvalým listenem (toulcem). Rod je tvořen asi 825 druhy a je největší z celé čeledi árónovitých. Pro vzhled i trvanlivost květenství i listenů jsou některé druhy, i přes poměrnou náročnost, pěstované téměř po celé zeměkouli.
Die Flamingoblumen (Anthurium, danach auch eingedeutscht Anthurien genannt) bilden mit mehr als 600 bis über 1000 Arten die einzige Gattung der Tribus Anthurieae und wohl artenreichste[1] Gattung der Familie der Aronstabgewächse (Araceae). Diese rein neotropische Gattung ist im tropischen Mittel- und Südamerika und auf den Karibischen Inseln verbreitet. Als Zimmerpflanzen sind vor allem Sorten von zwei Arten verbreitet: Die Große Flamingoblume (Anthurium andraeanum) und die Kleine Flamingoblume (Anthurium scherzerianum).
Anthurium-Arten wachsen als immergrüne, ausdauernde krautige Pflanzen. Sie gedeihen meist epiphytisch, manchmal terrestrisch. Der Stängel ist kurz bis lang. Manchmal werden viele Wurzeln an den Knoten (Nodien) gebildet.
Die meist lanzettlichen Niederblätter (Cataphylle) sind haltbar oder verwelken schnell meist zu Fasern. Die meist im oberen Bereich des Stängels konzentrierten Laubblätter sind deutlich in Blattscheide, Blattstiel und Blattspreite gegliedert. Die Blattscheiden sind kurz. Die meist festen, steifen oder flexiblen Blattstiele besitzen je nach Art sehr unterschiedliche Querschnitte. Die mehr oder weniger ledrigen, selten dünnen Blattspreiten besitzen eine große Bandbreite an Formen: meist sind sie einfach und elliptisch bis lanzettlich, oft mit herzförmiger Basis; manchmal sind sie handförmig gelappt, wobei sie nur im äußeren Bereich oder bis zur Basis geteilt sein können. Die Blattspreiten sind netznervig mit meist erhabener Mittelrippe; die Basal- und Seitennerven bilden oft einen gemeinsamen Nerv entlang des Blattrandes.[1]
An jedem Knoten (Nodium) kann über einem mehr oder weniger langen, unbeblätterten Blütenstandsschaft ein Blütenstand gebildet werden. Am Ende des Blütenstandsschaftes steht in einem meist schrägen Winkel die Spatha. Die ausgebreitete, zurückgebogene oder manchmal aufrechte Spatha ist nicht verwachsen, meist flach, lanzettlich, selten eiförmig, oft intensiv gefärbt und umhüllt manchmal den Kolben. Der sitzende oder kurz gestielte Kolben (Spadix) ist meist zylindrisch, selten keulen- bis kugelförmig, verjüngt sich meist allmählich bis zur Spitze, kann sehr unterschiedlich gefärbt sein und enthält spiralförmig, dicht angeordnet viele Blüten. Die kleinen, zwittrigen Blüten sind protogyn. Es sind nur vier Blütenhüllblätter vorhanden. Der Stempel besteht nur aus einem zweikammerigen Fruchtknoten auf dessen Spitze als schlitzartige Vertiefung sich die Narbe befindet. In jeder Fruchtknotenkammer befinden sich meist zwei, selten drei oder mehr Samenanlagen. Es sind vier fertile Staubblätter vorhanden. Die Staubfäden sind abgeflacht oder fleischig. Die Staubbeutel sind meist breiter als lang. Der Pollen ist je nach Art verschieden gefärbt.
Der Fruchtstand ist meist hängend, manchmal aufrecht. Die eiförmigen, länglich-eiförmigen, länglichen oder verkehrt-eiförmigen Beeren sind meist saftig. Sie sind bei Reife sehr unterschiedlich gefärbt. Das Perikarp ist dünn und das durchscheinende Mesokarp ist süß. Die zweikammerige Beere enthält in jeder Kammer meist einen Samen. Die etwas abgeflachten Samen besitzen meist ein klebriges Anhängsel an mindestens einem Ende.[1]
Die Gattung Anthurium wurde 1829 durch Heinrich Wilhelm Schott in Wiener Zeitschrift für Kunst, Litteratur, Theater und Mode 1829, Band 3, S. 828 aufgestellt. Lectotypusart ist Anthurium acaule (Jacq.) Schott. Synonyme für Anthurium Schott sind Podospadix Raf. und Strepsanthera Raf. Die Gattung Anthurium bildet alleine die Tribus Anthurieae in der Unterfamilie Pothoideae innerhalb der Familie Araceae[2][3] Die Tribus Anthurieae wurde von Adolf Engler aufgestellt.
Die Gattung Anthurium wird in 18 Sektionen gegliedert[4]:
Gültige Arten (Stand 2018):[5]
Es wurden viele Sorten durch Kreuzung und/oder Selektion erzeugt, die als Zierpflanzen in tropischen Parks und Gärten, als Zimmerpflanze oder lange haltbare Schnittblume verwendet werden.
Die Anthurium andraeanum reinigt die Luft von Formaldehyd, Xylolen, Toluol und Ammoniak.[6][7][8]
Die Flamingoblumen (Anthurium, danach auch eingedeutscht Anthurien genannt) bilden mit mehr als 600 bis über 1000 Arten die einzige Gattung der Tribus Anthurieae und wohl artenreichste Gattung der Familie der Aronstabgewächse (Araceae). Diese rein neotropische Gattung ist im tropischen Mittel- und Südamerika und auf den Karibischen Inseln verbreitet. Als Zimmerpflanzen sind vor allem Sorten von zwei Arten verbreitet: Die Große Flamingoblume (Anthurium andraeanum) und die Kleine Flamingoblume (Anthurium scherzerianum).
Anthurium utawi Gelombang cinta kalebet tetaneman saking kulawarga Araceae ingkang misuwur kanthi nami tales-talesan.[1] Taneman ingkang gadhah ron ingkang saé punika taksih satunggal kulawarga kaliyan taneman hias ingkang misuwur, kados ta aglaonema, philodendron, keladi hias, lan alokasia. Ing kulawarga araceae, Anthurium punika kalebet génus ingkang cacahipun paling kathah. Kinten-kinten wonten 800 jinis utawi spésies[1]. Nanging, ingkang kerep dipunkawruhi punika namung kirang saking 100 spésies[1].
Taneman punika kalebet jinis taneman ijem langgeng utawi taneman ingkang boten tepang kaliyan mangsa dormansi. Wonten ing alam, padatanipun taneman punika gesang kanthi cara epifit kanthi nèmpèl wonten ing gagang wit. Saged ugi gesang kanthi cara terestrial ing wana.
Ingkang dados kawigatosan saking anthurium inggih punika wangun ronipun ingkang saé, unik, kaliyan kathah variasinipun. Ronipun padatan gadhah werni ijem tuwa kanthi urat lan balung ron radi ageng lan cetha. Saéngga ndadosaken taneman punika katon gagah nanging tetep ngatonaken éndahipun nalika diwasa. Boten gumun manawi taneman punika gadhah tipak méwah lan èkslusif. Rumiyin, anthurium kathah dipundadosaken taneman hias ing taman lan wonten ing karaton-karaton Jawi. Ngendikanipun, dipunpuja minangka taneman para raja.
Anthurium dipunbèntenaken dados kalih, inggih punika jinis anthurium ron lan jinis anthurium sekar. Anthurium ron gadhah kawigatosan ing wangun-wangun ronipun ingkang langkung mirunggan. Sauntawis anthurium sekar, gadhah kawigatosan wonten ing jinis sekaripun ingkang kathah saking kasil hibrid utawi spésies. Padatanipun jinis anthurium sekar dipundadosaken sekar potong.
Anthurium punika gadhah daya pangaribawa, dhumateng tiyang ingkang remen dhumateng tetaneman. Ajang pamèran lan pawarta médhia saya anambah héboh kompetisi regi manéka jinis tetaneman hias ingkang boten patia cetha leres paédahipun[2]. Sapunika, généya masarakat saged remen sanget marang tetaneman hias punika saéngga kanthi ikhlas ngedalaken arta puluan yuta rupiyah dumugi atusan yuta rupiyah kanggé mundhut taneman punika[2].
Wonten jinis kulawarga anthurium ingkang dipuntepangi para pedagang tetaneman, ing antawisipun inggih punika indokeri lan cemani.[3] Bèntenipun kaliyan gelombang cinta punika saking wangun watang lan ronipun[3]. Ron gelombang cinta radi jembar lan panjang kanthi watang ijem, manawi indokeri ronipun panjang kanthi watang semu abrit[3]. Reginipun ugi bènten sakedhik kémawon[3].
Sapérangan jinis anthurium ing antawisipun inggih punika[1]:
Wonten kathah pot ingkang saged dipunpilih. Saben pot gadhah kaluwihan lan kakirangan.[4].
Pot plastik [4]. Kaluwihanipun: langkung awèt, ènthèng, lan reginipun rélatif langkung mirah[4]; gampil kapanggih[4]; lan werni, wangun lan ukuranipun manéka werni[4]. Kakiranganipun: pot plastik boten gadhah pori-pori ingkang saged mesthèkaken supados toya tetep saged mrembes nalika kebak.[4] Perkawis punika damel ilèning toya ing médhia tanem ugi dados kirang lancar.[4] Èfèkipun, suhu ing pot gampil minggah saéngga saged nganggu anthurium [4].
Pot porselén utawi tembikar. Reginipun rélatif langkung awis. Boten gampil dipunangkat amargi awrat. Pot punika ugi boten gadhah pori-pori. Kaluwihanipun, pot keramik kathah jinisipun, saking ingkang polos ngantos ingkang wonten corakipun. Remen boten remen, anthurium langkung katingal saé manawi dipunsèlèhaken ing pot keramik.
Pot semèn. Pot semèn manéka werni wangunipun lan padatan dipunsukani ornamèn kados déné pecahan beling, kulit kécé utawi krikil. Dhindhingipun gadhah pori-pori, dados manawi toyanipun kaluwihan saged medal. Repotipun, padatan pot punika awrat. Dipunbetahaken langkung kathah tiyang kanggé ngangkat.
Pot siti lempung. Dhindhingipun gadhah pori-pori, njamin toya botan kekathahen ing lebet médhia saéngga suhu ing lebet médhia ugi stabil. Kaluwihan sanès, pot punika boten awrat lan reginipun langkung mirah. Nanging pot punika langkung gampil pecah. Salah angkat, pot pecah, médhia tanem morak-marik lan taneman risak.
Rumus ingkang kedah dipuncepeng tiyang ingkang milih pot kanggé anthurium inggih punika proporsional supados taneman sakéca dipunpirsani. Kedahipun boten porporsional lan kirang estetis, manawi anthurium ingkang inggilipun ron ngantos 1 mèter, dipuntanem ing pot ingkang dhiamèteripun 40 cm. Utawi kosokwangsulipun, boten patut sanget, anthurium ingkang panjangipun ron namung 30 cm, dipunpapanaken ing pot ingkang dhiamèteripun 45 cm.
Wonten jinis anthurium ingkang kaluwihanipun wonten ing penthangan ron-ronipun ingkang mekrok kados suwiwi peksi. Kanggé anthurium jinis punika, saénipun nganggé rumus: manawi dhiamèter penthanganipun ngantos 1 mèter, pilih dhiamèter pot ingkang ukuranipun langkung alit kinten-kinten 20 persèn saking penthanganipun ron punika. Dados pot ingkang pas, inggih punika ingkang dhiamèteripun 80 cm. Manawi penthanganipun namung 60 cm, mila migunakaken pot ingkang dhiamèteripun 35 utawi 40 cm. Kados makaten saterasipun.
Kanggé jinis anthurium tartamtu, pot ingkang namung simètris lan proporsional dèrèng cekap. Kadosdéné ing anthurium gadhah ron mlengkung mangandhap, kados ta Anthurium vetchii, taksih kedah nambahi cagak ing saandhaping pot kanggé maringi èfèk èkslusif. Padatan, anthurium ingkang nggadèhahi wangun gagah langkung katingal nengsemaken manawi dipunsèlèhaken ing pot nganggé cagak stegger ing saandhapipun.
Anthurium nyaéta salah sahiji génus tutuwuhan hérba tropis tina kulawarga arum (Araceae).[1] Génus ieu ogé geus lila dianggap minangka anggota subfamily Poolidae.[2] Génus ieu diwangun ku leuwih ti 800 spésiés nu kapanggih di daérah tropis New World ti Meksiko ka kaléreun Argéntina nepi ka Uruguay.[3] Anturium dikenal ogé minangka Tongue painted, Flamingo Flower (Flamigo Lily) atawa Tail Flower.[3] Anthurium miboga sifat efipit jeung mangrupa herba asli ti Amerika.[2] Tutuwuhan ieu sok dipelak salaku tutuwuhan hias nu populér.[1] Sababaraha spésiés dipelak sacara lega pikeun didagangkeun di toko-toko kembang.[1] Génus ieu dicirian ku ayana daun wangun péso, kembang keur réproduksi diatur sacara saragam dina gagang ngacung kawas kembang tanduk.[2]
Anthurium utawi Gelombang cinta kalebet tetaneman saking kulawarga Araceae ingkang misuwur kanthi nami tales-talesan. Taneman ingkang gadhah ron ingkang saé punika taksih satunggal kulawarga kaliyan taneman hias ingkang misuwur, kados ta aglaonema, philodendron, keladi hias, lan alokasia. Ing kulawarga araceae, Anthurium punika kalebet génus ingkang cacahipun paling kathah. Kinten-kinten wonten 800 jinis utawi spésies. Nanging, ingkang kerep dipunkawruhi punika namung kirang saking 100 spésies.
Taneman punika kalebet jinis taneman ijem langgeng utawi taneman ingkang boten tepang kaliyan mangsa dormansi. Wonten ing alam, padatanipun taneman punika gesang kanthi cara epifit kanthi nèmpèl wonten ing gagang wit. Saged ugi gesang kanthi cara terestrial ing wana.
Ingkang dados kawigatosan saking anthurium inggih punika wangun ronipun ingkang saé, unik, kaliyan kathah variasinipun. Ronipun padatan gadhah werni ijem tuwa kanthi urat lan balung ron radi ageng lan cetha. Saéngga ndadosaken taneman punika katon gagah nanging tetep ngatonaken éndahipun nalika diwasa. Boten gumun manawi taneman punika gadhah tipak méwah lan èkslusif. Rumiyin, anthurium kathah dipundadosaken taneman hias ing taman lan wonten ing karaton-karaton Jawi. Ngendikanipun, dipunpuja minangka taneman para raja.
Anthurium dipunbèntenaken dados kalih, inggih punika jinis anthurium ron lan jinis anthurium sekar. Anthurium ron gadhah kawigatosan ing wangun-wangun ronipun ingkang langkung mirunggan. Sauntawis anthurium sekar, gadhah kawigatosan wonten ing jinis sekaripun ingkang kathah saking kasil hibrid utawi spésies. Padatanipun jinis anthurium sekar dipundadosaken sekar potong.
Anthurium punika gadhah daya pangaribawa, dhumateng tiyang ingkang remen dhumateng tetaneman. Ajang pamèran lan pawarta médhia saya anambah héboh kompetisi regi manéka jinis tetaneman hias ingkang boten patia cetha leres paédahipun. Sapunika, généya masarakat saged remen sanget marang tetaneman hias punika saéngga kanthi ikhlas ngedalaken arta puluan yuta rupiyah dumugi atusan yuta rupiyah kanggé mundhut taneman punika.
Wonten jinis kulawarga anthurium ingkang dipuntepangi para pedagang tetaneman, ing antawisipun inggih punika indokeri lan cemani. Bèntenipun kaliyan gelombang cinta punika saking wangun watang lan ronipun. Ron gelombang cinta radi jembar lan panjang kanthi watang ijem, manawi indokeri ronipun panjang kanthi watang semu abrit. Reginipun ugi bènten sakedhik kémawon.
Anthurium nyaéta salah sahiji génus tutuwuhan hérba tropis tina kulawarga arum (Araceae). Génus ieu ogé geus lila dianggap minangka anggota subfamily Poolidae. Génus ieu diwangun ku leuwih ti 800 spésiés nu kapanggih di daérah tropis New World ti Meksiko ka kaléreun Argéntina nepi ka Uruguay. Anturium dikenal ogé minangka Tongue painted, Flamingo Flower (Flamigo Lily) atawa Tail Flower. Anthurium miboga sifat efipit jeung mangrupa herba asli ti Amerika. Tutuwuhan ieu sok dipelak salaku tutuwuhan hias nu populér. Sababaraha spésiés dipelak sacara lega pikeun didagangkeun di toko-toko kembang. Génus ieu dicirian ku ayana daun wangun péso, kembang keur réproduksi diatur sacara saragam dina gagang ngacung kawas kembang tanduk.
Ko e sinaitakala ko e hingoa ia ʻo e ngaahi ʻakau mo honau matalaʻiʻakau hoihoifua. Ko e ʻakau ʻomi mei muli, ʻa ia ko e Kalipea mo e ʻAmelika tonga. Naʻe ʻave ki Tonga ʻe he minisitā ngoue kamata Tisema 2013, pea ʻi he ngaahi māhina siʻi, oku manakoa ʻaupito ʻe he kakai fefine ʻi honau ngoue. Ko e ʻuhinga ʻo e hingoa 'Sinaitakala' ko e fefine alo ia, ko Sinaitakala Tuʻimatamoana ʻi Fanakavakilangi Tukuʻaho (Fakafānua)
ʻOku lahi aupito ʻa e ngaahi faʻahinga mo e faʻahinga tuifio. Ko e faʻahinga ʻoku ʻilo lahi ange:
[1] Tonga explores farming potentials from inspired Chinese agricultural systems
Ko e sinaitakala ko e hingoa ia ʻo e ngaahi ʻakau mo honau matalaʻiʻakau hoihoifua. Ko e ʻakau ʻomi mei muli, ʻa ia ko e Kalipea mo e ʻAmelika tonga. Naʻe ʻave ki Tonga ʻe he minisitā ngoue kamata Tisema 2013, pea ʻi he ngaahi māhina siʻi, oku manakoa ʻaupito ʻe he kakai fefine ʻi honau ngoue. Ko e ʻuhinga ʻo e hingoa 'Sinaitakala' ko e fefine alo ia, ko Sinaitakala Tuʻimatamoana ʻi Fanakavakilangi Tukuʻaho (Fakafānua)
அந்தூரியம் (/[invalid input: 'icon']ænˈθjuːriəm/;[1]) ஏரேசியேக் குடும்பத்தைதைச் சேர்ந்த சுமார் 600-800 உபகுலவகைகளைக் கொண்ட பெரிய இனமாகும். இது மடலிப் பூந்துணர் வகைக்குரியது.
அந்தூரியம், என்றும் பசுமையான செடியாக, ஏறியாக, எனப் பல்வேறு வகையில் வளரக்கூடியது. நிலம்படரியாகவும் அரைஏறித்தாவரமாகவும் என பல்வேறு நிலவாழ்க்கைக்குரிய வாழியல்புகளைக் கொண்டது. சில பாறைகளில் வளர்பவையாகக் காணப்படும். இவற்றின் தண்டுகள் 15 முதல்30 cm வரை குறுகியததிலிருந்து நீண்டதாயிருக்கும். தண்டின் இறுதியில் காணப்படும் தனியிலை வேறுபட்ட வடிவங்களில் காணப்படலாம்.
அந்தூரியம் 3மி.மீ வரையான அளவுடைய சிறிய பூக்களைக் கொண்டது. பூக்கள் சாற்றுத்தன்மையான பாளையின் நெருக்கமாக ஒழுங்குபடுத்தப்பட்டிருக்கும்.
அந்தூரியம் வீடுகளில் உள்ளகத் தாவரமாகவும் வெளிச்சூழலில் மெல்லியதான நிழல் படுத்தப்பட்ட சூழலில் தரையிலும் சாடிகளிலும் வளர்க்கப்படக் கூடியது. அந்தூரியம் கிரிஸ்ராலியம் அதனது கடும்பச்சையான, பெரிய, மினுக்கமுள்ள இலைக்காகவும் வெள்ளி நிறமுள்ள நரம்புகளுக்கும் பிரபல்லியமானது.
Anthurium digitatum - விபரம்
Anthurium digitatum - habit
Flamingo Lily (Anthurium andreanum)
பச்சை அந்தூரியம், மலேசியாவில்
வெள்ளை அந்தூரியம், மலேசியாவில்
வெள்ளை அந்தூரியம், கேரளாவில்
அந்தூரியம் (/[invalid input: 'icon']ænˈθjuːriəm/;) ஏரேசியேக் குடும்பத்தைதைச் சேர்ந்த சுமார் 600-800 உபகுலவகைகளைக் கொண்ட பெரிய இனமாகும். இது மடலிப் பூந்துணர் வகைக்குரியது.
ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಏರೇಸೀ ಕುಟುಂಬಕ್ಕೆ ಸೇರಿದ ಒಂದು ಜನಪ್ರಿಯ ಅಲಂಕಾರಿಕ ಸಸ್ಯ. ಈ ಜಾತಿಯ ಅನೇಕ ಪ್ರಭೇದಗಳು ಸುಂದರವಾದ ಎಲೆ, ಹೂಗೊಂಚಲ ಕವಚ (ಸ್ಪೇತ್) ಇರುವುದರಿಂದ ಇದಕ್ಕೆ ಬೇಡಿಕೆ ಹೆಚ್ಚು. ಮಧ್ಯ ಅಮೆರಿಕದ ಮೂಲ ನಿವಾಸಿಗಳು ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಸಸ್ಯಗಳನ್ನು ಮನೆಯ ಕೈತೋಟಗಳಲ್ಲಿ ಮತ್ತು ಉದ್ಯಾನವನಗಳಲ್ಲಿ ಅಲಂಕಾರಕ್ಕಾಗಿ ಬೆಳೆಸುತ್ತಾರೆ. ಇವುಗಳ ಹೂಗೊಂಚಲುಗಳನ್ನು ಮೇಜಿನ ಅಲಂಕಾರಕ್ಕಾಗಿ ಬಳಸುತ್ತಾರೆ. ಈ ಜಾತಿಯಲ್ಲಿ ಸು. 500 ಪ್ರಭೇದಗಳು ಇವೆ. ಸಾಮಾನ್ಯವಾಗಿ ಇವು 1-2 ಮೀಟರ್ ಎತ್ತರ ಬೆಳೆಯುವ ಮೂಲಿಕೆ ಬಗೆಯ ಸಸ್ಯಗಳು. ತಾಳು ಮೆದುವಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಕೆಲವು ಬಗೆಗಳಲ್ಲಿ ದೃಢವಾಗೂ ಇರುತ್ತದೆ. ಬೆಳೆ ಬಹುಕಾಲ ನಿಲ್ಲುತ್ತದೆ. ಈ ಸಸ್ಯಗಳು ಅಡರು ಬಳ್ಳಿಗಳಾಗಿಯೂ ಇರಬಹುದು. ಎಲೆ ಸರಳ ರೀತಿಯದು. ಹೃದಯಾಕಾರ, ಅಂಬಿನಾಕಾರ ಮತ್ತು ಈಟಿಯಾಕಾರದಲ್ಲಿರಬಹುದು. ಸಾಮಾನ್ಯವಾಗಿ ಎಲೆಯ ಬಣ್ಣ ಹಸಿರು. ಅಲಂಕಾರ ಜಾತಿಯ ಬಗೆಗಳಲ್ಲಿ ವಿವಿಧ ಬಣ್ಣಗಳಿರುತ್ತವೆ. ಎಲೆತೊಟ್ಟು ಉದ್ದ ಅಥವಾ ಮೋಟು; ಬಣ್ಣ ಮತ್ತು ಆಕಾರಗಳಲ್ಲಿ ವೈವಿಧ್ಯವುಂಟು. ಬೇರು ಗಡ್ಡೆರೂಪದ್ದು ಹೂಗೊಂಚಲು ಸ್ಪೇಡಿಕ್್ಸ ಮಾದರಿಯದು. ಇವುಗಳ ಕೆಳಭಾಗದಲ್ಲಿ ಬಣ್ಣಬಣ್ಣದ ಹೂಗೊಂಚಲ ಕವಚಗಳು ಇರುತ್ತವೆ. ಹೂಗಳು ಉಪಪುಷ್ಪಪತ್ರಗಳಿಂದ ಕೂಡಿದ್ದು ತೊಟ್ಟಿಲ್ಲದೆ ದಿಂಡಿಗೆ ಸೇರಿಕೊಂಡಿರುತ್ತವೆ. ದ್ವಿಲಿಂಗಪುಷ್ಟಗಳಾದ ಅವುಗಳಲ್ಲಿ 5 ದಳಗಳೂ 5 ಪುಷ್ಪಪತ್ರಗಳೂ ಕೂಡಿಕೊಂಡಿವೆ. 5 ಕೇಸರಗಳೂ 5 ವಿಭಾಗವಾದ ಅಂಡಕೋಶವೂ ಇವೆ.
ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಆ್ಯಂಡ್ರಸಿನಮ್: ಈ ಪ್ರಭೇದ ಕೊಲಂಬಿಯ ದೇಶದ್ದು. ಈ ಸಸ್ಯವನ್ನು 1876 ರಲ್ಲಿ ಎಡ್ಮಂಡ್ ಆ್ಯಂಡ್ರೆ ಎಂಬುವನು ಮೊದಲು ವಿವರಿಸಿದ ಕಾರಣ ಈ ಹೆಸರು ಬಂದಿದೆ. ಕಾಂಡ ಕುಳ್ಳಾಗಿ ನೇರವಾಗಿ ಬೆಳೆಯುತ್ತದೆ. ಎಲೆಯ ತೊಟ್ಟುಗಳು ತೆಳುವಾಗಿ ಎಲೆಗಳಿಗಿಂತ ಉದ್ದವಾಗಿರುತ್ತವೆ. ದೀರ್ಘಚತುರಸ್ರಾಕಾರದ ಈ ಎಲೆಗಳು ಕರಣೆಯಾಕಾರ ಅಥವಾ ಹೃದಯಾಕಾರವಾಗಿರುತ್ತವೆ; ಬಣ್ಣ ಹಸಿರು. ಕಿತ್ತಳೆಯ ಬಣ್ಣದ ಹೂಗೊಂಚಲ, ಕವಚ ನೆಲಕ್ಕೆ ಸಮಾನಾಂತರವಾಗಿದ್ದು ದಪ್ಪನಾಗಿ ಹೃದಯಾಕಾರದಲ್ಲಿರುತ್ತದೆ. ಹೂಗೊಂಚಲು ಸ್ಪೇಡಿಕ್್ಸ ಮಾದರಿಯದು. ಸು. 152 ಮಿ.ಮೀ. ಉದ್ದವಾಗಿದ್ದು ಹಳದಿ ಬಣ್ಣಕ್ಕಿರುತ್ತದೆ. ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಕ್ರಿಸ್ಟಲೈನಮ್ ಎಂಬುದು ಈ ಜಾತಿಯ ಇನ್ನೊಂದು ಪ್ರಭೇದ. ಇದರ ಮೂಲಸ್ಥಾನ ಕೊಲಂಬಿಯ ಅಥವಾ ಪೆರು. ಹಸಿರು ಬಣ್ಣದ ಮೃದುವಾದ ಎಲೆಯ ಬುಡದ ವಿಭಾಗಗಳು ಒಂದರಮೇಲೊಂದು ಇರುತ್ತವೆ. ಹೂಗೊಂಚಲ ಕವಚ ಬಹಳ ಕಿರಿದು. ಆಕಾರ ನೀಳಚತುರಸ್ರ. ತುದಿ ಮೊನಚು. ನೆಲಕ್ಕೆ ಸಮಾನಾಂತರವಾಗಿ ಅಥವಾ ಕೆಳಮುಖವಾಗಿ ಬಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಹೂಗೊಂಚಲು ಸ್ಪೇಡಿಕ್ಸ್ ಮಾದರಿಯದು. ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಮೆಗಸ್ಪಿಕಮ್ ಎಂಬುದು ಈ ಜಾತಿಯ ಮತ್ತೊಂದು ಪ್ರಭೇದ. ಇದು ಕೂಡ ಕೊಲಂಬಿಯ ಮೂಲದ್ದು. ಇದರ ಎಲೆಗಳ ತೊಟ್ಟುಗಳ ಮೇಲುಭಾಗದಲ್ಲಿ ರೆಕ್ಕೆಗಳು ಇರುತ್ತವೆ. ಚತುರ್ಮುಖಿ ಎಲೆಗಳು ಹೃದಯಾಕಾರ ಅಥವಾ ಕರಣೆಯಾಕಾರವಾಗಿ 0.5-1ಮೀ. ಮೀಟರ್ ಉದ್ದವಾಗಿರುತ್ತವೆ. ಬಿಳಿಯ ನಾಳಗಳು ಪರಮುಖವಾಗಿ ಎದ್ದುಕಾಣುತ್ತ ಅಂಚಿನಲ್ಲಿ ಸೇರಿಕೊಂಡಿರುತ್ತವೆ. ಹಸಿರುಬಣ್ಣದ ಹೂಗೊಂಚಲು ಸ್ಪೇಡಿಕ್ಸ್ ಮಾದರಿಯದು. ಅಂತೂರಿಯಮ್ ವಾರೊಕ್ಯೂಯೆನಮ್ ಎಂಬ ಇನ್ನೊಂದು ಪ್ರಭೇದ ಮೂಲತಃ ಮೆಕ್ಸಿಕೋದೇಶದ್ದು. ಇದಕ್ಕೆ ವಾರೊಕ್ಯೂ ಎಂಬ ಪ್ರಸಿದ್ದ ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಬೇಸಾಯಗಾರನ ಹೆಸರನ್ನೇ ಇಟ್ಟಿದೆ. ಇದರ ಎಲೆಗಳ ತೊಟ್ಟುಗಳು ಗುಂಡಾಗಿರುತ್ತವೆ. ಎಲೆ 1.2 ಮೀಟರ್ ಉದ್ದವಾಗಿ ನೀಳಾಕಾರ, ದೀರ್ಘಚತುರಸ್ರಾಕಾರ ಅಥವಾ ಹೃದಯಾಕಾರವಾಗಿರುತ್ತವೆ. ಲಂಬಾಗ್ರ ತುದಿಯುಳ್ಳ ಎಲೆಗಳ ಮೇಲುಭಾಗ ಮೃದುವಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಅದರ ಎರಡುಪಕ್ಕದ ನಾಳಗಳು ಅಂಚಿಗೆ ಸಮಾನಾಂತರವಾಗಿ ಮುಖ್ಯನಾಳದಿಂದ ಹೊರಡುತ್ತವೆ. ಸ್ಪೇಡಿಕ್್ಸ ಮಾದರಿಯ ಹೂಗೊಂಚಲು 0.3ಮೀಟರ್ ಉದ್ದವಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಹೂಗೊಂಚಲಕವಚ ಗೊಂಚಲ ತಳಭಾಗದಲ್ಲಿ ಸರಿಯಾಗಿ ಹೊಂದಿಕೊಳ್ಳುತ್ತದೆ. ಅಂತೂರಿಯಮ್ ವಿಚ್ಚೈ ಈ ಜಾತಿಯ ಇನ್ನೊಂದು ಪ್ರಭೇದ. ಇಂಗ್ಲೆಂಡಿನ ವಿಚ್್ಚ ಎಂಬ ಸಸ್ಯ ಮಾರಾಟಗಾರನ ಜ್ಞಾಪಕಾರ್ಥವಾಗಿ ಈ ಹೆಸರು ಬಂದಿದೆ. ಈ ಪ್ರಭೇದದ ಮೂಲಸ್ಥಾನ ಕೊಲಂಬಿಯ. ಈ ಬಗೆ ಎತ್ತರವಾಗಿ ಬೆಳೆಯುವಂಥದ್ದು. ಇದರ ಕಾಂಡ ಸು. 1 ಮೀ. ಎತ್ತರವಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಎಲೆಯ ತೊಟ್ಟು ಕೋನಾಕಾರವಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಎಲೆ ತೆಳ್ಳಗೆ ಕೋಲುಕೋಲಾಗಿ ದೀರ್ಘಚತುರಸ್ರಾಕಾರದಲ್ಲಿ 1.2 ಮೀ. ಉದ್ದವಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಅದರ ತುದಿ ಮೊನಚಾಗಿದ್ದು ಲೋಹದ ಹಸುರು ಬಣ್ಣದಿಂದ ಕೂಡಿರುತ್ತದೆ. ಬಿಳಿಯನಾಳಗಳು ಎಲೆಯ ಮೇಲೆ ಪ್ರಧಾನವಾಗಿ ಎದ್ದು ಕಾಣುತ್ತವೆ. ಹೂಗೊಂಚಲು ಸ್ಪೇಡಿಕ್ಸ್ ಮಾದರಿಯದು; 0.75 ಮೀ. ತೊಟ್ಟಿನ ಮೇಲಿರುತ್ತದೆ. ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಸ್ಕರ್ಜೆರಿಯಾನಮ್ ಎಂಬುದು ಈ ಜಾತಿಯ ಮತ್ತೊಂದು ಪ್ರಭೇದ. ಇದು ಗ್ವಾಟೆಮಾಲದ ಮೂಲವಾಸಿ. ಇದರ ಕಾಂಡ ಕುಳ್ಳು. ಎಲೆಯ ತೊಟ್ಟುಗಳು ಎಲೆಗಳಷ್ಟೇ ಅಥವಾ ಎಲೆಗಳಿಗಿಂತ ಸ್ವಲ್ಪ ಹೆಚ್ಚು ಉದ್ದವಾಗಿರುತ್ತವೆ. ಎಲೆ ದೀರ್ಘಚತುರಸ್ರಾಕಾರ, ಕರಣೆಯಾಕಾರದ ಅಥವಾ ಹೃದಯಾಕಾರದಲ್ಲಿರುತ್ತದೆ. ಬಣ್ಣ ಹಸಿರು. ಹೂಗೊಂಚಲಿಗೆ ಕವಚವೂ ಉದ್ದವಾದ ತೊಟ್ಟೂ ಇರುತ್ತವೆ. ಇದರ ಹೂಗೊಂಚಲು ಅತಿ ಕೆಂಪುಬಣ್ಣದ್ದಾಗಿದ್ದು ಬಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಅಥವಾ ಸುರುಟಿಕೊಂಡಿರುತ್ತದೆ.
ಬೀಜಗಳಿಂದ ಗಿಡ ಪಡೆಯಲು ಹೆಚ್ಚುಕಾಲ ಹಿಡಿಯುವುದಲ್ಲದೆ, ಈ ವಿಧಾನದಲ್ಲಿ ಬೆಳೆಸಿದ ಪೀಳಿಗೆ ಅನೇಕಸಾರಿ ತನ್ನ ತಾಯಿಸಸ್ಯದ ಗುಣಗಳನ್ನು ಹೋಲುವುದಿಲ್ಲ. ಆದ್ದರಿಂದ ನಿರ್ಲಿಂಗರೀತಿಯ ವೃದ್ಧಿಕಾರ್ಯ ಹೆಚ್ಚು ಬಳಕೆಯಲ್ಲಿದೆ. ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಸಸ್ಯಗಳನ್ನು ಬೇರು ತುಂಡುಗಳಿಂದ ಸುಲಭವಾಗಿಯೂ ಶೀಘ್ರವಾಗಿಯೂ ವೃದ್ಧಿಮಾಡ ಬಹುದು. ಅಂಥ ಬೇರಿನ ತುಂಡುಗಳಲ್ಲಿ ಮೋಸುಗಳು ಅಗತ್ಯವಾಗಿ ಇರಬೇಕು. ಸಾಮಾನ್ಯವಾಗಿ ಈ ಸಸ್ಯಗಳನ್ನು ಕುಂಡಗಳಲ್ಲಿ ಬೆಳೆಸುತ್ತಾರೆ. ಇವುಗಳಿಗೆ ಧಾರಾಳವಾಗಿ ಗಾಳಿ ಮತ್ತು ಬೆಳಕು ಅಗತ್ಯ. ನೆರಳಿನಲ್ಲಿ ಇವು ಚೆನ್ನಾಗಿ ಬೆಳೆಯುತ್ತವೆ. ಹೆಚ್ಚಿನ ಬಿಸಿಲಿನಲ್ಲಿ ಇಟ್ಟಾಗ ಎಲೆ ಮತ್ತು ಹೂಗಳ ಬಣ್ಣ ಕಂದಿಹೋಗುತ್ತದೆ. ಈ ಸಸ್ಯಗಳಿಗೆ ಹೆಚ್ಚಿನ ರೋಗ ಮತ್ತು ಕೀಟಗಳ ಹಾವಳಿ ಇಲ್ಲ. ಆದರೆ ಕೆಲವುಸಾರಿ ಹೂಗೊಂಚಲು ಮತ್ತು ಬೇರುಗಳಲ್ಲಿ ಕೊಳೆತ ಕಾಣಿಸಿಕೊಳ್ಳುತ್ತದೆ. ಇದನ್ನು ಬೋರ್ಡೊ ದ್ರಾವಣ, ಬ್ಲೈಟೆಕ್ಸ್ ಮುಂತಾದುವುಗಳಿಂದ ತಡೆಗಟ್ಟಬಹುದು. ನುಸಿ, ಹೇನು, ಥ್ರಿಪ್ಸ್, ಮಿಡತೆ ಮುಂತಾದ ಕೀಟಗಳು ಈ ಕುಲದ ಸಸ್ಯಗಳನ್ನು ಪೀಡಿಸುತ್ತವೆ. ಇವುಗಳನ್ನು ಫಾಲಿಡಾಲ್, ಬಿ. ಎಚ್. ಸಿ., ಥೈಯಮೇಟ್ ಮುಂತಾದುವುಗಳಿಂದ ತಡೆಯಬಹುದು.
Anthurium digitatum inflorescence
Anthurium scandens fruits
ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಏರೇಸೀ ಕುಟುಂಬಕ್ಕೆ ಸೇರಿದ ಒಂದು ಜನಪ್ರಿಯ ಅಲಂಕಾರಿಕ ಸಸ್ಯ. ಈ ಜಾತಿಯ ಅನೇಕ ಪ್ರಭೇದಗಳು ಸುಂದರವಾದ ಎಲೆ, ಹೂಗೊಂಚಲ ಕವಚ (ಸ್ಪೇತ್) ಇರುವುದರಿಂದ ಇದಕ್ಕೆ ಬೇಡಿಕೆ ಹೆಚ್ಚು. ಮಧ್ಯ ಅಮೆರಿಕದ ಮೂಲ ನಿವಾಸಿಗಳು ಅಂತೂರಿಯಮ್ ಸಸ್ಯಗಳನ್ನು ಮನೆಯ ಕೈತೋಟಗಳಲ್ಲಿ ಮತ್ತು ಉದ್ಯಾನವನಗಳಲ್ಲಿ ಅಲಂಕಾರಕ್ಕಾಗಿ ಬೆಳೆಸುತ್ತಾರೆ. ಇವುಗಳ ಹೂಗೊಂಚಲುಗಳನ್ನು ಮೇಜಿನ ಅಲಂಕಾರಕ್ಕಾಗಿ ಬಳಸುತ್ತಾರೆ. ಈ ಜಾತಿಯಲ್ಲಿ ಸು. 500 ಪ್ರಭೇದಗಳು ಇವೆ. ಸಾಮಾನ್ಯವಾಗಿ ಇವು 1-2 ಮೀಟರ್ ಎತ್ತರ ಬೆಳೆಯುವ ಮೂಲಿಕೆ ಬಗೆಯ ಸಸ್ಯಗಳು. ತಾಳು ಮೆದುವಾಗಿರುತ್ತದೆ. ಕೆಲವು ಬಗೆಗಳಲ್ಲಿ ದೃಢವಾಗೂ ಇರುತ್ತದೆ. ಬೆಳೆ ಬಹುಕಾಲ ನಿಲ್ಲುತ್ತದೆ. ಈ ಸಸ್ಯಗಳು ಅಡರು ಬಳ್ಳಿಗಳಾಗಿಯೂ ಇರಬಹುದು. ಎಲೆ ಸರಳ ರೀತಿಯದು. ಹೃದಯಾಕಾರ, ಅಂಬಿನಾಕಾರ ಮತ್ತು ಈಟಿಯಾಕಾರದಲ್ಲಿರಬಹುದು. ಸಾಮಾನ್ಯವಾಗಿ ಎಲೆಯ ಬಣ್ಣ ಹಸಿರು. ಅಲಂಕಾರ ಜಾತಿಯ ಬಗೆಗಳಲ್ಲಿ ವಿವಿಧ ಬಣ್ಣಗಳಿರುತ್ತವೆ. ಎಲೆತೊಟ್ಟು ಉದ್ದ ಅಥವಾ ಮೋಟು; ಬಣ್ಣ ಮತ್ತು ಆಕಾರಗಳಲ್ಲಿ ವೈವಿಧ್ಯವುಂಟು. ಬೇರು ಗಡ್ಡೆರೂಪದ್ದು ಹೂಗೊಂಚಲು ಸ್ಪೇಡಿಕ್್ಸ ಮಾದರಿಯದು. ಇವುಗಳ ಕೆಳಭಾಗದಲ್ಲಿ ಬಣ್ಣಬಣ್ಣದ ಹೂಗೊಂಚಲ ಕವಚಗಳು ಇರುತ್ತವೆ. ಹೂಗಳು ಉಪಪುಷ್ಪಪತ್ರಗಳಿಂದ ಕೂಡಿದ್ದು ತೊಟ್ಟಿಲ್ಲದೆ ದಿಂಡಿಗೆ ಸೇರಿಕೊಂಡಿರುತ್ತವೆ. ದ್ವಿಲಿಂಗಪುಷ್ಟಗಳಾದ ಅವುಗಳಲ್ಲಿ 5 ದಳಗಳೂ 5 ಪುಷ್ಪಪತ್ರಗಳೂ ಕೂಡಿಕೊಂಡಿವೆ. 5 ಕೇಸರಗಳೂ 5 ವಿಭಾಗವಾದ ಅಂಡಕೋಶವೂ ಇವೆ.
Anthurium (/ænˈθjuːriəm/;[2] Schott, 1829) is a genus of about 1,000[3][4] species of flowering plants, the largest genus of the arum family, Araceae.[3] General common names include anthurium, tailflower, flamingo flower,[5] and laceleaf.[6][7][8]
The genus is native to the Americas, where it is distributed from northern Mexico to northern Argentina and parts of the Caribbean.[9]
Anthurium is a genus of herbs often growing as epiphytes on other plants. Some are terrestrial. The leaves are often clustered and are variable in shape. The inflorescence bears small flowers which are perfect, containing male and female structures. The flowers are contained in close together spirals on the spadix. The spadix is often elongated into a spike shape, but it can be globe-shaped or club-shaped. Beneath the spadix is the spathe, a type of bract. This is variable in shape, as well, but it is lance-shaped in many species. It may extend out flat or in a curve. Sometimes it covers the spadix like a hood. The fruits develop from the flowers on the spadix. They are juicy berries varying in color, usually containing two seeds.[10]
The spadix and spathe are a main focus of Anthurium breeders, who develop cultivars in bright colors and unique shapes. Anthurium scherzerianum and A. andraeanum, two of the most common taxa in cultivation, are the only species that grow bright red spathes. They have also been bred to produce spathes in many other colors and patterns.[11]
Anthurium plants are poisonous due to calcium oxalate crystals. The sap is irritating to the skin and eyes.[5]
Like other aroids, many species of Anthurium plant can be grown as houseplants, or outdoors in mild climates in shady spots, including Anthurium crystallinum and Anthurium clarinervium with its large, velvety, dark green leaves and silvery white venation. Many hybrids are derived from Anthurium andraeanum or Anthurium scherzerianum because of their colorful spathes. They thrive in moist soils with high organic matter. In milder climates the plants can be grown in pots of soil. Indoors plants thrive at temperatures of 16–22 °C (61–72 °F) and at lower light than other house plants. Wiping the leaves off with water will remove any dust and insects. Plants in pots with good root systems will benefit from a weak fertilizer solution every other week. In the case of vining or climbing Anthuriums, the plants benefit from being provided with a totem to climb.
Anthurium can be propagated by seed or vegetatively by cuttings. In the commercial Anthurium trade, most propagation is via tissue culture.[12]
For a full list, see the List of Anthurium species.
In 1860 there were 183 species known to science, and Heinrich Wilhelm Schott defined them in 28 sections in the book Prodromus Systematis Aroidearum.[13] In 1905 the genus was revised with a description of 18 sections.[14] In 1983 the genus was divided into the following sections:[15]
Flamingo Flower
Anthurium digitatum inflorescence
Anthurium scandens fruits and leaves
Anthurium andraeanum cv. Previa
Anthurium (/ænˈθjuːriəm/; Schott, 1829) is a genus of about 1,000 species of flowering plants, the largest genus of the arum family, Araceae. General common names include anthurium, tailflower, flamingo flower, and laceleaf.
The genus is native to the Americas, where it is distributed from northern Mexico to northern Argentina and parts of the Caribbean.
Anturio[1] (latine Anthurium) estas genro de herboj el familio arumacoj, kiu enhavas ĉirkaŭ 850 priskribitaj specioj netropikaj (ĉiujn oni kalkulas pli mal pli je mil specioj). Sur la kampo de la arumacoj tiu genro apartenas al la plej abundspecia kaj plej morfologie diferncigita. Multajn kultivovariojn de tiu genro oni kultivas en la tuta mondo komerce kiel tranĉfloroj aŭ ĉambroplantoj.
La habitato de anturio ampleksas nordan Meksikon (Tamaulipas, Nayarit) kaj Grandajn Antilojn ĝis suda Brazilo, norda Argentino kaj Paragvajo. Specia diverseco de la genro estas la plej granda en Panamo kaj Kostariko, krome en altaĵoj kaj malaltebenaĵoj de norda parto de Sudameriko kaj en pli eta kvanto ankaŭ en malgranda montaro de suda Meksiko kaj suda Brazilo.
82 specioj de anturioj estas endemiaj en Panamo, interne 26 specioj vegetas nur okcidente de Zono de la Kanalo de Panamo kaj 30 oriente de la Zono. Tri endemiaj specioj: A. hutchisonii, A. sanctifidense i A. antonioanum estas vaste disvastigitaj en la lando.
26 specioj de de anturioj estas endemiaj por Meksiko, ekzemple: disvestigita A. andicola, A. chiapasense, A. schlechtendalii ssp. jimenezii, A. nizandense, A. ovandense, A. pedatoradiatum kaj A. podophyllum. A. beltianum estas endemia specio en Nikaragvo, A. lancetillense en Honduro, kaj A. armeniense, A. parvispathum i A. retiferum en Gvatemalo.
En tiu ĉi artikolo estas uzita traduko de teksto el la artikolo Anturium en la pola Vikipedio.
Anturio (latine Anthurium) estas genro de herboj el familio arumacoj, kiu enhavas ĉirkaŭ 850 priskribitaj specioj netropikaj (ĉiujn oni kalkulas pli mal pli je mil specioj). Sur la kampo de la arumacoj tiu genro apartenas al la plej abundspecia kaj plej morfologie diferncigita. Multajn kultivovariojn de tiu genro oni kultivas en la tuta mondo komerce kiel tranĉfloroj aŭ ĉambroplantoj.
El género neotropical Anthurium consta de 600 a 800 especies, llamadas comúnmente anturios. Inicialmente se descubrió en Costa Rica[cita requerida] aunque es nativo de Colombia, Venezuela y Perú.[2] Es originario de las zonas tropicales y subtropicales de América Central y América del Sur.
Es el género más grande y probablemente más complejo de esta familia. Muchas especies no se han descrito todavía y se encuentran nuevas cada año. Es el único género perteneciente a la tribu Anthurieae.[3]
Son plantas caducas, herbáceas o leñosas, erectas, rastreras o trepadoras, de hojas muy decorativas. Las hojas son de consistencia y grosor notables, ovales, en forma de corazón o punta de flecha, bastante grande, a veces divididas en lóbulos o incluso en forma de mano. La espata, que a menudo se confunde con la flor del anturio, constituye el elemento de mayor curiosidad: puede ser rojo, purpúreo, verde manzana, rosa intenso, casi anaranjado, blanco, negro y amarillo que es muy difícil de conseguir. Son plantas llamativas y su tamaño varía según su especie.
Las plantas Anturio son venenosas, debido a que contienen cristales de oxalato de calcio. La savia es irritante para la piel y los ojos.[4]
El anturio es utilizado como planta de interior, en maceta o en grandes cuencos junto a otras plantas de hojas ornamentales.
Un ramo de anturios fue representado por la artista colombiana Beatriz González en su obra de 1987 titulada "Señor presidente, qué honor estar con usted en este momento histórico", alegórica de la masacre del Palacio de Justicia de Colombia, perpetrada entre el 6 y el 7 de noviembre de 1985 en Bogotá. La obra es la segunda homónima de una producida en 1986, en la que González representó al entonces presidente Belisario Betancur (considerado responsable político de la masacre) sonriente y rodeado de miembros de su gabinete y oficiales militares, sentado a una mesa en la que descansaba un cadáver calcinado, en referencia al estado en el que fueron encontradas muchas de las víctimas de esa masacre. En el trabajo de 1987 el cadáver fue remplazado por un ramo de anturios rojos.
El género fue descrito en 1829 por Heinrich Wilhelm Schott en Wiener Zeitschrift für Kunst, Literatur, Theater und Mode (3): 828.[5] La especie tipo es: Anthurium acaule (Jacq.) Schott.
Anthurium: nombre genérico compuesto de las raíces griegas ᾰ̓́νθος (anthos) 'flor' y ουρά (oura) 'cola', "cola florida", en referencia a la forma de la inflorescencia.[6]
El género neotropical Anthurium consta de 600 a 800 especies, llamadas comúnmente anturios. Inicialmente se descubrió en Costa Rica[cita requerida] aunque es nativo de Colombia, Venezuela y Perú. Es originario de las zonas tropicales y subtropicales de América Central y América del Sur.
Es el género más grande y probablemente más complejo de esta familia. Muchas especies no se han descrito todavía y se encuentran nuevas cada año. Es el único género perteneciente a la tribu Anthurieae.
Flamingokukat (Anthurium) on lajimäärältään suurin vehkakasvisuku (heimo Araceae). Sen lajeja käytetään huonekasveina ja värikäslehtistä kukintovanaa leikkokasvina.
Flamingokukat (Anthurium) on lajimäärältään suurin vehkakasvisuku (heimo Araceae). Sen lajeja käytetään huonekasveina ja värikäslehtistä kukintovanaa leikkokasvina.
Anthurium est un genre de plantes de la famille des Araceae comportant de 600 à 800 espèces, voire 1 000 espèces : c'est un des genres les plus importants et les plus complexes de la famille. De nouvelles espèces sont décrites chaque année.
Les espèces ont une distribution néotropicale : la plupart croissent dans les forêts tropicales humides (voir Forêts décidues humides tropicales et subtropicales) d'Amérique centrale et d'Amérique du Sud mais quelques-unes poussent dans des milieux semi-arides.
On les trouve du nord du Mexique à l'Argentine et plus particulièrement au Panama, en Colombie, au Brésil, en Guyane,en Haiti en Équateur. Elles seraient absentes d'Asie bien qu'on les trouve dans quelques forêts humides asiatiques où elles auraient été introduites : par exemple, l'anthurium rouge au Sri Lanka[1].
Plusieurs espèces sont multipliées comme plante d'appartement pour la valeur ornementale de leur feuillage, comme Anthurium crystallinum, ou pour celle de leur inflorescence (spathe et spadice rouges), comme Anthurium scherzerianum.
L'anthurium est une plante dépolluante extrêmement efficace pour éliminer l'ammoniac, dans une moindre mesure pour le xylène et le formaldéhyde[2].
Son parfum peut également provoquer migraine et allergie[réf. nécessaire].
Anthurium andraeanum, rose foncé, jardins de Balata, Martinique
Anthurium hookeri
Un anthurium, d'une variété populaire aux Pays-Bas.
Les Anthurium apprécient d'être brumisés régulièrement. Ajoutez de l'engrais à l'eau d'arrosage non calcaire au printemps et l'été, mais arrosez-les moins souvent en hiver. Coupez en premier les fleurs fanées puis les feuilles quand votre plante devient touffue.
Les Anthurium s'accommodent d'un sol composé de terre de bruyère, de sable et de terreau ; cependant ils préféreront un mélange de sphaigne, perlite et tourbe éventuellement additionnés d'écorces de pin. Certaines espèces acceptent volontiers d'être fixées sur des morceaux d'écorces comme on le fait pour certaines orchidées.
Les Anthurium peuvent être reproduits par semis ; il faut alors retirer la graine du fruit qui se présente comme une grappe de petites baies charnues souvent de couleur chatoyante, puis installer cette graine sur le support voulu. La durée de vie des graines est très courte et oblige de les semer sans attendre. Une vaporisation régulière et une bonne hygrométrie ambiante permettront à la plante de se développer.
Les racines aériennes des plantes montées en épiphytes auraient des propriétés très semblables à celles des orchidées.
Voir aussi la liste d'espèces d'Anthurium.
Anthurium est un genre de plantes de la famille des Araceae comportant de 600 à 800 espèces, voire 1 000 espèces : c'est un des genres les plus importants et les plus complexes de la famille. De nouvelles espèces sont décrites chaque année.
Les espèces ont une distribution néotropicale : la plupart croissent dans les forêts tropicales humides (voir Forêts décidues humides tropicales et subtropicales) d'Amérique centrale et d'Amérique du Sud mais quelques-unes poussent dans des milieux semi-arides.
On les trouve du nord du Mexique à l'Argentine et plus particulièrement au Panama, en Colombie, au Brésil, en Guyane,en Haiti en Équateur. Elles seraient absentes d'Asie bien qu'on les trouve dans quelques forêts humides asiatiques où elles auraient été introduites : par exemple, l'anthurium rouge au Sri Lanka.
Anthurium é un xénero con aproximadamente 1 000[2][3] especies de plantas con flor, que é o maior xénero da familia, Araceae.[2][4] .[5][6][7]
O xénero é nativo das Américas, onde está distribuída desde o norte de México ao norte de Arxentina e partes do Caribe.[8]
Anthurium é un xénero de plantas herbáceas que a miúdo crecen como epífitas sobre outras plantas, pero outras son terrestres. As follas están frecuentemente agrupadas e son de forma variable. A inflorescencia leva pequenas flores que son hermafroditas. As flores están contidas en densas espirais sobre un espádice. O espádice adoita ser alongado com o unha barra, pero pode ter tamén forma globosa ou de maza. Baixo o espádice está a espata, un tipo de bráctea. Esta é de forma variable, pero en moitas especies é lanceolada. Pode estenderse cara fóra en forma plana ou curvada. Ás veces cobre o espádice como unha caparuza. As froitas desenvólvense sobre o espádice a partir das flores. Son bagas con moito zume, varían en cor e xeralmente conteñen dúas sementes.[9]
O espádice e a espata son as partes que máis importan aos cultivadores de Anthuirium, que desenvolveron distintos cultivares de rechamantes cores e formas únicas. Anthurium scherzerianum e A. andraeanum son dous dos taxons máis comúns para o cultivo, e as únicas especies que teñen espatas vermellas. Tamén se crearon cultivares que producen espatas de moitas outras cores e padróns.[10]
Os Anthurium son velenosos debido aos cristais de oxalato de calcio que conteñen. O seu zume é irritante para a pel e ollos.[4]
Igual que outros aroides, moitas especies de Anthurium poden cultivarse como plantas de interior ou ao aire libre en climas suaves en zonas sombrías. Inclúen formas como A. crystallinum f peltifolium coas súas follas grandes e aveludadas de cor verde escura e de venación prateada. De A. andreanum ou A. scherzerianum deriváronse moitos híbridos debido ás súas aprezadas espatas coloreadas. Prosperan en solos húmidos con moita materia orgánica. En climas máis suaves as plantas poden cultivarse en macetas. As plantas de interior prosperan a temperaturas entre 16 °C e 22 °C e con menos luz que outras plantas de interior. Poden limparse as follas con auga para quitar o po ou insectos acumulados. Ás plantas en macetas con bos sistemas radiculares vénllas ben regalas cunha solución fertilizante débil cada dúas semanas. No caso dos Anthurium gabeadores é bo poñerlles un pau para que gabeen.
Anthurium pode propagarse por sementes ou de forma vexetativa por esgallos. No comercio de Anthurium, a maior parte da propagación faise por cultivo de tecidos.[11]
Para ver unha lista completa, ver a Lista de especies de Anthurium.
En 1860 coñecíanse 183 especies de Anthurium, e Heinrich Wilhelm Schott agrupounas en 28 seccións no libro Prodromus Systematis Aroidearum.[12] En 1905 o xénero foi revisado e describíronse 18 seccións.[13] En 1983 o xénero foi dividido nas seguintes seccións:[14]
Inflorescencia de Anthurium digitatum
Froitos de Anthurium scandens
Anthurium é un xénero con aproximadamente 1 000 especies de plantas con flor, que é o maior xénero da familia, Araceae. .
O xénero é nativo das Américas, onde está distribuída desde o norte de México ao norte de Arxentina e partes do Caribe.
Anturij (flamingov cvijet, lat. Anthurium), veliki rod jednosupnica, drveća, grmlja, penjačica i trajnica iz porodice kozčačevki. Domovina roda je Amerika, od Meksika, na jug do Argentine i Čilea.[1]
Postoji preko 1000 priznatih vrsta.
Anturij (flamingov cvijet, lat. Anthurium), veliki rod jednosupnica, drveća, grmlja, penjačica i trajnica iz porodice kozčačevki. Domovina roda je Amerika, od Meksika, na jug do Argentine i Čilea.
Postoji preko 1000 priznatih vrsta.
Anthurium termasuk tanaman dari keluarga Araceae. Tanaman berdaun indah ini masih berkerabat dengan sejumlah tanaman hias populer semacam aglaonema, philodendron,keladi hias, dan alokasia. Dalam keluarga araceae, anthurium adalah genus dengan jumlah jenis terbanyak. Diperkirakan ada sekitar 1000 jenis anggota marga anthurium.
Tanaman ini termasuk jenis tanaman evergreen atau tidak mengenal masa dormansi. Dialam, biasanya tanaman ini hidup secara epifit dengan menempel di batang pohon. Dapat juga hidup secara terestrial di dasar hutan.
Daya tarik utama dari anthurium adalah bentuk daunnya yang indah, unik, dan bervariasi. Daun umumnya berwarna hijau tua dengan urat dan tulang daun besar dan menonjol. Sehingga membuat sosok tanaman ini tampak kekar namun tetap memancarkan keanggunan tatkala dewasa. Tidak heran bila tanaman ini memiliki kesan mewah dan eksklusif. Dimasa lalu, anthurium banyak menjadi hiasan taman dan istana kerajaan-kerajaan di Jawa. Konon, dipuja sebagai tanaman para raja.
Secara umum anthurium dibedakan menjadi dua yaitu jenis anthurium daun dan jenis anthurium bunga. Anthurium daun memiliki daya pikat terutama dari bentuk-bentuk daunya yang istimewa. Sedangkan anthurium bunga lebih menonjolkan keragaman bunga baik hasil hibrid maupun spesies. Biasanya jenis anthurium bunga dijadikan untuk bunga potong.
Anthurium termasuk tanaman dari keluarga Araceae. Tanaman berdaun indah ini masih berkerabat dengan sejumlah tanaman hias populer semacam aglaonema, philodendron,keladi hias, dan alokasia. Dalam keluarga araceae, anthurium adalah genus dengan jumlah jenis terbanyak. Diperkirakan ada sekitar 1000 jenis anggota marga anthurium.
Tanaman ini termasuk jenis tanaman evergreen atau tidak mengenal masa dormansi. Dialam, biasanya tanaman ini hidup secara epifit dengan menempel di batang pohon. Dapat juga hidup secara terestrial di dasar hutan.
Daya tarik utama dari anthurium adalah bentuk daunnya yang indah, unik, dan bervariasi. Daun umumnya berwarna hijau tua dengan urat dan tulang daun besar dan menonjol. Sehingga membuat sosok tanaman ini tampak kekar namun tetap memancarkan keanggunan tatkala dewasa. Tidak heran bila tanaman ini memiliki kesan mewah dan eksklusif. Dimasa lalu, anthurium banyak menjadi hiasan taman dan istana kerajaan-kerajaan di Jawa. Konon, dipuja sebagai tanaman para raja.
Secara umum anthurium dibedakan menjadi dua yaitu jenis anthurium daun dan jenis anthurium bunga. Anthurium daun memiliki daya pikat terutama dari bentuk-bentuk daunya yang istimewa. Sedangkan anthurium bunga lebih menonjolkan keragaman bunga baik hasil hibrid maupun spesies. Biasanya jenis anthurium bunga dijadikan untuk bunga potong.
Anthurium Schott, 1829 è un genere di piante a fogliame decorativo della famiglia delle Aracee[1], originario dell'America tropicale. È l'unico genere della tribù Anthurieae.[2][3]
Il nome del genere deriva dall'unione delle parole greche anthos ("fiore") e οὐρά (ourá, "coda"), alludendo allo spadice longilineo che caratterizza l'infiorescenza.[4]
Il genere Anthurium comprende diverse specie, alcune apprezzate come piante ornamentali per i fiori molto decorativi, come Anthurium andraeanum e Anthurium scherzerianum. È generalmente un genere di piante epifite, che usano cioè altre piante come sostegno, ma alcune specie sono terrestri.[5] Tutta la pianta è di solito velenosa a causa di cristalli di ossalato di calcio, ma diventa rischiosa solo se ingerita in grandi quantità.[6]
Le foglie sono di solito grandi cordiformi o lanceolate, ma hanno forme variabili in base alla specie.
È formata da una grande brattea a forma di cuore, detta spata, color rosso-lacca, salmone, bianco o rosa, lucida e coriacea, avvolta intorno a un piccolo cilindro, detto spadice, sottile e ben eretto da cui originano i fiori ermafroditi bianchi o gialli. La fioritura dura da giugno a settembre.
Le piante di Anthurium sono originarie delle zone tropicali e subtropicali dell'America centrale e meridionale[1], con la maggiore concentrazione di biodiversità osservabile in Colombia e Ecuador[7].
Lo stesso argomento in dettaglio: Specie di Anthurium. Il genere comprende oltre 1100 specie.[1]
L'anturio esige ambienti caldo-umidi e luminosità discreta e indiretta, terreno umido e leggero, concimazione liquida mensile, annaffiature e nebulizzazioni frequenti nella bella stagione, d'inverno le innaffiature vanno diradate. Per pulire le foglie è preferibile usare un panno umido e non utilizzare lucidanti fogliari. Ogni due anni in primavera va effettuata una rinvasatura utilizzando terriccio comune leggero ponendo sul fondo del vaso ciottoli o argilla espansa per il drenaggio idrico.
Le correnti d'aria e gli sbalzi di temperatura causano l'ingiallimento delle foglie, l'eccessivo ristagno d'acqua può favorire le infezioni fungine ed occorre prestare attenzione alle infestazioni di afidi e di cocciniglia farinosa.
Anthurium Schott, 1829 è un genere di piante a fogliame decorativo della famiglia delle Aracee, originario dell'America tropicale. È l'unico genere della tribù Anthurieae.
Anturis (Anthurium) – aroninių (Araceae) šeimos Pothoideae pošeimio augalų gentis.
Genties pavadinimas uodeguotoji gėlė kilęs iš graikų kalbos žodžių anthos – žiedas ir oyra – uodega. Romantikai ir poetai vadina flamingo gėle.
Kilę iš Centrinės ir Pietų Amerikos tropikų.
Didžiausia šeimos gentis, kurioje yra iki 1000 rūšių ir kasmet atrandama vis naujų.
Sąlyginai gentyje išskiriamos trys anturių grupės:
Anturis (Anthurium) – aroninių (Araceae) šeimos Pothoideae pošeimio augalų gentis.
Genties pavadinimas uodeguotoji gėlė kilęs iš graikų kalbos žodžių anthos – žiedas ir oyra – uodega. Romantikai ir poetai vadina flamingo gėle.
Anthurium is een groot plantengeslacht uit tropisch Amerika dat bestaat uit 600 soorten. Het geslacht behoort tot de aronskelkfamilie (Araceae). Deze planten zijn epifyten met weinig wortels. De stengels zijn 15-30 cm lang. De bladeren hebben meestal bladstelen, maar er zijn ook typen die een bladrozet maken met slechts een rudimentaire bladsteel.
De bloemen zijn klein (ongeveer 3 mm) en groeien op een vlezige bloeikolf (spadix) met (karakteristiek voor de familie) een schutblad (spatha) eromheen die verschillende kleuren kan hebben. De meeste soorten hebben een weinig opvallend schutblad dat groen tot zwart van kleur is. Met name Anthurium andreanum en Anthurium scherzerianum kunnen fel gekleurde schutbladen hebben: donkergroen tot wit, roze, oranje tot helrood en paars. Deze kleur kan veranderen naargelang het bloemstadium (van knopstadium tot bloeistadium). De vruchten zijn bessen die uitgroeien op een vruchtentak (infructescence).
Met name de lakanthurium (Anthurium andreanum) en de flamingoplant (Anthurium scherzerianum) worden in de handel aangeboden als potplant of als snijbloem. Sommige soorten worden ook verkocht als bladplant, bijvoorbeeld Anthurim clarinervium.
Anthurium als potplant heeft ook een luchtzuiverende werking. Anthurium is niet de enige kamerplant met die positieve eigenschap maar het grote voordeel van een anthurium is wel dat deze heel erg lang in bloei kan blijven. Dat onderscheidt een anthurium van andere bloeiende planten. De luchtzuiverende kwaliteiten van Anthurium hebben o.a. effect op formaldehyde, ammoniak en vluchtige organische gassen. Voldoende anthuriums in een ruimte verminderen de schadelijke stoffen in gebouwen met meer dan 50% in 24 uur.
Anthurium is een groot plantengeslacht uit tropisch Amerika dat bestaat uit 600 soorten. Het geslacht behoort tot de aronskelkfamilie (Araceae). Deze planten zijn epifyten met weinig wortels. De stengels zijn 15-30 cm lang. De bladeren hebben meestal bladstelen, maar er zijn ook typen die een bladrozet maken met slechts een rudimentaire bladsteel.
De bloemen zijn klein (ongeveer 3 mm) en groeien op een vlezige bloeikolf (spadix) met (karakteristiek voor de familie) een schutblad (spatha) eromheen die verschillende kleuren kan hebben. De meeste soorten hebben een weinig opvallend schutblad dat groen tot zwart van kleur is. Met name Anthurium andreanum en Anthurium scherzerianum kunnen fel gekleurde schutbladen hebben: donkergroen tot wit, roze, oranje tot helrood en paars. Deze kleur kan veranderen naargelang het bloemstadium (van knopstadium tot bloeistadium). De vruchten zijn bessen die uitgroeien op een vruchtentak (infructescence).
Met name de lakanthurium (Anthurium andreanum) en de flamingoplant (Anthurium scherzerianum) worden in de handel aangeboden als potplant of als snijbloem. Sommige soorten worden ook verkocht als bladplant, bijvoorbeeld Anthurim clarinervium.
Anthurium als potplant heeft ook een luchtzuiverende werking. Anthurium is niet de enige kamerplant met die positieve eigenschap maar het grote voordeel van een anthurium is wel dat deze heel erg lang in bloei kan blijven. Dat onderscheidt een anthurium van andere bloeiende planten. De luchtzuiverende kwaliteiten van Anthurium hebben o.a. effect op formaldehyde, ammoniak en vluchtige organische gassen. Voldoende anthuriums in een ruimte verminderen de schadelijke stoffen in gebouwen met meer dan 50% in 24 uur.
Anthurium-slekten (norsk: flamingoblomst) er en stor planteslekt innenfor myrkonglefamilien. Den er en av de største, mest varierte og sammensatte slektene innenfor denne plante-familien. Den består av om lag 700 arter fra tropisk Sentral- og Sør-Amerika.
Blant disse finnes både epifyttiske og terrestriske arter. Blomstene er som oftest sterkt rødfargete eller rosa, men kan også være hvite. De vokser opp fra midten av planten, og når planten først har begynt å blomstre kommer nye blomsterstengler kontinuerlig.
Det er særlig tre arter som dyrkes som potteplanter. Den vanligste er Anthurium scherzerianum, og den er også den enkleste. Dette skyldes blant annet at bladene er fastere og smalere på denne, og det gjør at de avgir mindre fuktighet. De to andre sortene trenger en eksperthånd for å trives, disse er Anthurium andraeanum, med større, og mer skinnende blomster enn den førstnevnte og Anthurium crystallinum, som dyrkes hovedsakelig for det vakre bladverket skyld, som består av store, mørkegrønne blad med lyse årer.
Anthurium-planter regnes ofte for å være vanskelig å få i blomst på nytt i en vanlig stue fordi de krever så høy og stabil temperatur, og dessuten høy luftfuktighet.
Anthurium-blomster blir ofte benyttet som snittblomster i blomsterbuketter, og de holder seg lenge. Det er Anthurium andraeanum som blir mest benyttet i buketter.
Anthurium-slekten (norsk: flamingoblomst) er en stor planteslekt innenfor myrkonglefamilien. Den er en av de største, mest varierte og sammensatte slektene innenfor denne plante-familien. Den består av om lag 700 arter fra tropisk Sentral- og Sør-Amerika.
Blant disse finnes både epifyttiske og terrestriske arter. Blomstene er som oftest sterkt rødfargete eller rosa, men kan også være hvite. De vokser opp fra midten av planten, og når planten først har begynt å blomstre kommer nye blomsterstengler kontinuerlig.
Det er særlig tre arter som dyrkes som potteplanter. Den vanligste er Anthurium scherzerianum, og den er også den enkleste. Dette skyldes blant annet at bladene er fastere og smalere på denne, og det gjør at de avgir mindre fuktighet. De to andre sortene trenger en eksperthånd for å trives, disse er Anthurium andraeanum, med større, og mer skinnende blomster enn den førstnevnte og Anthurium crystallinum, som dyrkes hovedsakelig for det vakre bladverket skyld, som består av store, mørkegrønne blad med lyse årer.
Anthurium-planter regnes ofte for å være vanskelig å få i blomst på nytt i en vanlig stue fordi de krever så høy og stabil temperatur, og dessuten høy luftfuktighet.
Anthurium-blomster blir ofte benyttet som snittblomster i blomsterbuketter, og de holder seg lenge. Det er Anthurium andraeanum som blir mest benyttet i buketter.
Anturium, kitnia (Anthurium Schott) – rodzaj roślin zielnych z rodziny obrazkowatych, obejmujący około 850 opisanych gatunków neotropikalnych (łączną ich liczbę szacuje się na około tysiąc). Rodzaj ten jest w obrębie rodziny obrazkowatych najbogatszym w gatunki i najbardziej zróżnicowanym morfologicznie. Wiele kultywarów tego rodzaju uprawianych jest na całym świecie, w tym w Polsce, przemysłowo na kwiaty cięte lub jako rośliny pokojowe.
Obszar występowania anturium sięga od północnego Meksyku (Tamaulipas i Nayarit) i Wielkich Antyli do południowej Brazylii, północnej Argentyny i Paragwaju. Różnorodność gatunkowa tego rodzaju jest największa w Panamie oraz w Kostaryce, a także na nizinach i wyżynach północnej Ameryki Południowej, w mniejszym stopniu również w górach południowego Meksyku i południowej Brazylii[4].
82 gatunki anturium są endemiczne dla Panamy, w tym 26 występuje jedynie na zachód od Strefy Kanału Panamskiego, a 30 na wschód od tej Strefy. Trzy gatunki endemiczne: A. hutchisonii, A. sanctifidense i A. antonioanum są szeroko rozpowszechnione w tym kraju[5]. 26 gatunków anturium jest endemicznych dla Meksyku, np. rozpowszechnione A. andicola, A. chiapasense, A. schlechtendalii ssp. jimenezii, A. nizandense, A. ovandense, A. pedatoradiatum i A. podophyllum. A. beltianum jest gatunkiem endemicznym dla Nikaragui, A. lancetillense dla Hondurasu, a A. armeniense, A. parvispathum i A. retiferum dla Gwatemali[4].
Anthurium scandens
(sekcja Tetraspermium)
Anthurium gustavii
(sekcja Calomystrium)
Anthurium trifidum
(sekcja Semaeophyllium)
Anthurium pentaphyllum
(sekcja Dactylophyllium)
Nazwy dwóch gatunków anturium związane są z Polską:
127 gatunków anturium znajduje się w Czerwonej księdze gatunków zagrożonych, w tym 41 jako zagrożone wyginięciem[21]:
krytycznie zagrożone (CR): zagrożone (EN): narażone (VU): Anthurium coerulescens Anthurium bucayanum Anthurium albovirescens Anthurium leonianum Anthurium eggersii Anthurium bushii Anthurium auritum Anthurium magnifolium Anthurium linguifolium Anthurium cutucuense Anthurium balslevii Anthurium manabianum Anthurium tenuicaule Anthurium hieronymi Anthurium bullosum Anthurium miniatum Anthurium pichinchae Anthurium cabuyalense Anthurium nemorale Anthurium saccardoi Anthurium ceratiinum Anthurium oxyphyllum Anthurium scaberulum Anthurium curtispadix Anthurium pedunculare Anthurium tenuifolium Anthurium dolichophyllum Anthurium polystictum Anthurium ecuadorense Anthurium punctatum Anthurium esmeraldense Anthurium rimbachii Anthurium gualeanum Anthurium silanchense Anthurium hebetatilaminum Anthurium subcoerulescens Anthurium jaramilloi Anthurium superbum Anthurium jimenae Anthurium tenaense Anthurium lennartiiGłównym zagrożeniem dla tych gatunków jest niszczenie siedlisk związane z przekształcaniem lasów w pola uprawne i pastwiska[21].
Kwiatostan anturium został rzekomo użyty przez Marcina Lutra przy projektowaniu herbu rodzinnego z uwagi na swój przypominający serce kształt[29].
Kwiatostan tej rośliny jest też elementem zdobienia ceremonialnej buławy Senatu Trynidadu i Tobago[30].
Kompozycja z kwiatostanami anturium
Anturium Scherzera na znaczku pocztowym ZSRR
Japońska grafika z kwiatostanem anturium
Anturium, kitnia (Anthurium Schott) – rodzaj roślin zielnych z rodziny obrazkowatych, obejmujący około 850 opisanych gatunków neotropikalnych (łączną ich liczbę szacuje się na około tysiąc). Rodzaj ten jest w obrębie rodziny obrazkowatych najbogatszym w gatunki i najbardziej zróżnicowanym morfologicznie. Wiele kultywarów tego rodzaju uprawianych jest na całym świecie, w tym w Polsce, przemysłowo na kwiaty cięte lub jako rośliny pokojowe.
Anthurium é um género botânico pertencente à família Araceae[1].
O antúrio é uma planta tradicional no paisagismo. Fez parte de uma moda antiga e teve seu brilho renovado recentemente. Utilizada há muito tempo em vasos para decorar interiores, hoje em dia pode compor maciços e bordaduras em jardins externos também. O melhoramento genético proporcionou diversas variedades, com portes diferentes e flores de coloração vermelha, rosa e branca.
Exigente quanto à umidade, deve ser plantada sempre à meia-sombra, em substratos ricos em matéria orgânica, como a fibra de coco misturado com terra vegetal, com regas frequentes e adubação adequada para florescer.
Kobrakallasläktet (Anthurium) är ett växtsläkte i familjen kallaväxter (Araceae) som består av cirka 1350 arter. Släktet är därmed det största i familjen. De flesta arterna förekommer i tropiska Amerika. De lever vanligen som epifyter, även om det finns marklevande arter. Några arter används som krukväxter och snittblommor i Sverige.
Släktet karaktäriseras av sina nätlikt nervade blad, tvåkönade blommor som sitter jämnt fördelade på den axlika kolven. Hölsterbladet är fritt från kolven och sitter kvar efter blomningen.
Kobrakallasläktet (Anthurium) är ett växtsläkte i familjen kallaväxter (Araceae) som består av cirka 1350 arter. Släktet är därmed det största i familjen. De flesta arterna förekommer i tropiska Amerika. De lever vanligen som epifyter, även om det finns marklevande arter. Några arter används som krukväxter och snittblommor i Sverige.
Släktet karaktäriseras av sina nätlikt nervade blad, tvåkönade blommor som sitter jämnt fördelade på den axlika kolven. Hölsterbladet är fritt från kolven och sitter kvar efter blomningen.
Трав'янисті вічнозелені рослини, іноді лазять і дуже рідко деревовидні. Антуріуми можуть зустрічатися в різних формах, але головним чином це епіфіти, що ростуть на деревах, з повітряним корінням, що спускається до лісової підстилки дощового тропічного лісу. Є серед них багато наземних видів, зустрічаються напівепіфіти, тобто рослини, що починають рости з насіння у верхньому ярусі лісу і потім дають повітряні корені, що спускаються до землі, або починають своє життя, як наземні рослини, а потім, піднімаючись на дерево, перетворюються на епіфітів. Є серед антуріумів і літофіти. Деякі перебувають у симбіотичних відносинах з колоніями робочих мурашок. У видів саван стебло зредуковане; груба товста пластинка листа порівняно вузька і сильно витягнута, черешок дуже короткий; в основі рослини формуються повітряні кореневі гнізда з спрямованими вгору кореневими закінченнями, покритими веламеном.
Стебла товсті, нерідко укорочені і з укороченими міжвузлями, рідше стебла подовжені, довжиною 15-30 см. Листя різноманітної форми (лопатоподібні, округлі, з тупими вершинами) і розсічення (від цілісних до складнорозсічених). Черешки завжди з генікулумом. Листя розташовуються, в основному, на кінцях стебел, хоча наземні види не мають такої тенденції. Листя можуть бути вертикальними або зібраними в розетку, довжиною до 100 см у деяких видів (наприклад, у Anthurium angamarcanum), а у Anthurium acutissimum навіть до 118 см завдовжки. Поверхня листя може бути матовою, напівглянсової або глянсової, структура листків від шкірястою до тендітної, на зразок паперу. В умовах вологого тропічного лісу листя антуріуму мають унікальну здатність повертати свої листя слідом за сонцем так, як соняшник повертає своє суцвіття. У більш сухому навколишньому середовищі листя утворюють розетку, на зразок пташиного гнізда, в якій скупчуються рослинні залишки, що дозволяють накопичувати воду і отримувати натуральне добриво. Наземні види антуріумів і антуріуми-епіфіти часто мають серцеподібну форму листя; інші ростуть на зразок виноградної лози з розетками ланцетовідних листків.
Покривало суцвіття частіше зелене або біле, але нерідко і яскраво забарвлене, подібно оцвітини, в червоний, фіолетовий, рожевий кольори, а може бути і різнобарвним. За структурою покривало може бути шкірястим. Колір покривала може змінюватися від блідо-зеленого до білого, рожевого, помаранчевого або яскраво-червоного (як у антуріума Андре).
Суцвіття — качан, який може бути булавовидний, конусоподібної, спиралевидной або кулястої форми і білого, зеленого, червоного, рожевого, фіолетового кольору або комбінації цих кольорів. Квітки щільно розташовані на качані серіями спіралей і схожі на ромби і квадрати. Квітки завжди обох статей, зазвичай з четирехчленним оцвітиною і чотирма тичинками; гинецей сінкарпний; рильце частіше дископодібне; зав'язь двогніздна, з 1-2 насінними зачатками в кожному гнізді.
Цвітіння антуріумов своєрідно. Під час жіночої фази в квітках видно тільки рильця, тичинки ж приховані в поглибленнях оцвітини і квітка виглядає жіночою. На рильцях в цей час з'являються краплі солодкуватої в'язкої рідини, яка приваблює запилювачів. Після того, як рідина підсохне і рильце перестає сприймати пилок, з-під сегментів оцвітини з'являються тичинки. Досягаючи повного розвитку, вони у деяких видів сильно витягуються і закривають рильце. Іноді ж після запилення тичинки швидко втягуються до основи оцвітини, і квітка знову виглядає жіночою. Тривалість цвітіння антуріумів за спостереженнями американського дослідника Т. В. Кроата може тривати від декількох годин до декількох тижнів. Квітки антуріуму випускають безліч ароматів, від ледь відчутного до дуже сильного, приємного або смердючого, залежно від запитів запилювачів. У різних видів антуріумов запахи розрізняються за хімічним складом і з'являються в різний час доби. Квітки антуріумів приваблюють різних комах: бджіл, мух, жуків, ос.
Плоди — соковиті, м'ясисті ягоди, що містять від одного до безлічі насіння. Колір ягід від яскраво-червоного до чорного, ягоди можуть бути також двобарвними або смугастими. Насіння плоскоопуклі, з м'ясистим ендоспермом. Ягоди розносяться зазвичай тваринами, переважно птахами. У міру дозрівання ягода як би видавлюється з оцвітини і повисає на двох ниткоподібних смужках, закріплених на частинах оцвітини.
Походить з тропічних і субтропічних районів Центральної і Південної Америки. Північна межа ареалу знаходиться в Мексиці, південна — в Парагваї і на півночі Аргентини.
Антуріуми широко поширені в Андах Південної Америки і в Кордильєрах Центральної Америки, від рівня океану до 3400 м над рівнем моря. Високогірні види в основному є епіфітами. У нижньому поясі гір, на висотах 100–300 м над рівнем моря, поширена особлива група антуріумів, що мешкають в саванах.
Культивується велика кількість сортів і форм, отриманих на основі декількох десятків видів і близько сотні гібридів антуріумів. У культурі застосовується як садова, кімнатна або декоративна рослина. Рослина примхлива, швидше оранжерейна, ніж кімнатна. Вдома її найлегше вирощувати в тераріумі.
Антуріуми вимогливі до світла, тепла і вологості повітря. Освітлення має бути яскравим, але розсіяним. Температура повітря влітку 20-25°C, взимку 16-18°C. Полив регулярний м'якою водою, влітку рясний, взимку помірний. Ґрунт має бути постійно вологий, але застою води рослина не переносить. Воду з піддону необхідно зливати. Листя потрібно часто обприскувати і протирати вологою губкою. Для підвищення вологості повітря горщик поміщають в піддон з мокрим мохом. Стебла також рекомендується обкладати вологим мохом, це стимулює зростання додаткового коріння і полегшує догляд за рослиною. Навесні і влітку антуріум підгодовують раз на два тижні, чергуючи органічні добрива з мінеральними.
Розмножують вегетативно або насінням.
При роботі з рослинами слід пам'ятати, що сік антуріумів отруйний.
Шкідники: попелюха, щитівка. Молоді пагони і суцвіття сильно вражаються попелицею, тому влітку рекомендуємо раз на місяць проводити профілактичні обприскування проти попелиці.
З безлічі відомих видів найбільшу популярність отримали кілька — популярних у квіткарів за свої декоративні якості:
До інших відомих видів відносяться:
Anthurium là một chi thực vật có hoa trong họ Ráy[2] Chi này có khoảng 600–800 (có thể 1.000) loài. Anthurium được phát hiện năm 1876 ở Colombia.[3]
Schott, trong quyển Prodromus Systematis Aroidearum (1860), đã nhóm các 183 loài hiện nay vào trong 28 đoạn. Năm 1905 Engler đã xem xét lại và xếp chúng vào 18 đoạn. Năm 1983 Croat & Sheffer đưa ra các đoạn sau:[4]
Anthurium digitatum
Hồng môn lục ở Malaysia
Hồng môn trắng ở Malaysia
Athurium ở Kerala
Anthurrium ở Kanyakumari
Bài viết liên quan đến Phân họ Cam đá này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Anthurium là một chi thực vật có hoa trong họ Ráy Chi này có khoảng 600–800 (có thể 1.000) loài. Anthurium được phát hiện năm 1876 ở Colombia.
Плоды — сочные, мясистые ягоды, содержащие от одного до множества семян. Цвет ягод от ярко-красного до чёрного, ягоды могут быть также двухцветными или полосатыми. Семена плосковыпуклые, с мясистым эндоспермом.
Ягоды разносятся обычно животными, преимущественно птицами. По мере созревания ягода как бы выдавливается из околоцветника и повисает на двух нитевидных полосках, закреплённых на частях околоцветника.
Происходит из тропических и субтропических районов Центральной и Южной Америки. Северная граница ареала находится в Мексике, южная — в Парагвае и на севере Аргентины.
Антуриумы широко распространены в Андах Южной Америки и в Кордильерах Центральной Америки, от уровня океана до 3400 м над уровнем моря. Высокогорные виды в основном являются эпифитами. В нижнем поясе гор, на высотах 100—300 м над уровнем моря, распространена особая группа антуриумов, обитающих в саваннах.
Известны декоративнолиственные, но большей частью красивоцветущие разновидности, получившие широкое коммерческое распространение. Культивируется большое количество сортов и форм, полученных на основе нескольких десятков видов и около сотни гибридов антуриумов. В культуре применяется как садовое, комнатное или срезочное декоративное растение. Растение капризное, скорее оранжерейное, чем комнатное. Дома его легче всего выращивать в террариуме.
Антуриумы требовательны к свету, теплу и влажности воздуха. Освещение должно быть ярким, но рассеянным. Температура воздуха летом 20—25 °C, зимой 16—18 °C. Полив регулярный мягкой водой, летом обильный, зимой умеренный. Почва должна быть постоянно влажной, но застоя воды растение не переносит. Воду с поддона необходимо сливать. Листья нужно часто опрыскивать и протирать влажной губкой. Для повышения влажности воздуха горшок помещают в поддон с мокрым мхом. Стебли также рекомендуется обкладывать влажным мхом, это стимулирует рост придаточных корней и облегчает уход за растением. Весной и летом антуриум подкармливают раз в две недели, чередуя органические удобрения с минеральными.
Размножают вегетативно или семенами.
При работе с растениями следует помнить, что сок антуриумов ядовит.
Вредители: тля, щитовка. Молодые побеги и соцветия сильно поражаются тлей, поэтому летом рекомендуем раз в месяц производить профилактические опрыскивания против тли.
Шотт в своей книге «Prodromus Systematis Aroidearum» в 1860 году сгруппировал известные тогда 183 вида в 28 секций. В 1905 году Энглер пересмотрел состав рода и разбил его на 18 секций. в 1983 году хорватский ботаник Шеффер создал следующие 19 секций:
Возможно, самый многочисленный род своего семейства, современные источники насчитывают 926[3], другие (более старые) около 500[4]:471[5]:139 видов.
Из множества известных видов наибольшую известность получили несколько — популярных у цветоводов за свои декоративные качества:
К другим известным видам относятся[6]:
В течение многих тысяч лет, цветы Антуриум произрастали во влажных и жарких лесах Центральной и Южной Америки, до того момента пока в 1876 году их не обнаружил в одной из своих биологических экспедиций Эдуард Франсуа Андре. Он отправил один экземпляр цветка в Европу, так Антуриум оказался в Королевском Ботаническом саду Кью (Kew) Англии.
В 1889 году Самюэль Миллс Деймон (Samuel Mills Damon), в то время министр финансов Гавайских островов, привез цветок Антуриум из Англии и посадил его в своем саду. В дальнейшем в 30 годах благодаря местным жителям, цветы распространились по всем островам.
Хочется отметить, что 1936 год стал прорывным для Гавайской цветочной индустрии, именно в этом году, был найден Красный антуриум в городе Хило (Hilo), в саду Ozaki, Штата Гавайи, это был самый продаваемый цветок того времени.
Разводимые в декоративных целях дома антуриумы в России в быту иногда называют «мужским счастьем», и с ними связан ряд суеверий и примет[7][8][9]. Согласно преданию, боги превратили в антуриум прекрасную девушку, бросившуюся в огонь из-за несчастной любви, и с тех пор эти цветы приносят счастье каждому достойному его мужчине. В противоположность антуриуму спатифиллюм называют «женским счастьем». По легенде, богиня любви Астарта вдохнула в цветок частичку счастья, переполнявшего её в день свадьбы, чтобы цветок приносил счастье каждой девушке, поверившей в его силу. Одно из суеверий гласит, что если держать горшки с антуриумом и спатифиллюмом рядом или даже пересадить в один горшок, можно достигнуть гармонии в семейных отношениях[7][9]. Однако эти растения требуют разных условий содержания[9].
Плоды — сочные, мясистые ягоды, содержащие от одного до множества семян. Цвет ягод от ярко-красного до чёрного, ягоды могут быть также двухцветными или полосатыми. Семена плосковыпуклые, с мясистым эндоспермом.
Ягоды разносятся обычно животными, преимущественно птицами. По мере созревания ягода как бы выдавливается из околоцветника и повисает на двух нитевидных полосках, закреплённых на частях околоцветника.
花烛属（学名：Anthurium）是天南星科下的一个属，为草本或攀緣植物。该属共有约550种，分布于热带美洲。[1]
这是一篇天南星科小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
Podospadix Raf.
Strepsanthera Raf.[1]
本文参照
アンスリウム属（-ぞく、Anthurium）とは、サトイモ科の属の一つ。ベニウチワ属ともいう。熱帯アメリカ原産で600種以上ある。葉や苞（花に見える部分）が美しいものがあり、観葉植物として栽培されるものがある。
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 アンスリウム属（-ぞく、Anthurium）とは、サトイモ科の属の一つ。ベニウチワ属ともいう。熱帯アメリカ原産で600種以上ある。葉や苞（花に見える部分）が美しいものがあり、観葉植物として栽培されるものがある。
안투리움속(anthurium屬, 학명: Anthurium 안투리움[*])은 천남성과 포토스아과의 단형 족인 안투리움족(anthurium族, 학명: Anthurieae 안투리에아이[*])에 속하는 유일한 속이다.[1][2]
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(3).jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_1.jpg)
.jpg)
.jpg)
_12-08-2019_(actm)_01.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_cancelled.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
