Poecilimon (Poecilimon) ukrainicus Bey-Bienko 1951

Poecilimon ukrainicus is een rechtvleugelig insect uit de familie sabelsprinkhanen (Tettigoniidae). De wetenschappelijke naam van deze soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1951 door Bey-Bienko.

• Eades, D.C.; D. Otte; M.M. Cigliano & H. Braun. Orthoptera Species File. Version 5.0/5.0. http://Orthoptera.SpeciesFile.org [bezocht 15 april 2013]

Pstrokaczek ukraiński (Poecilimon ukrainicus) – gatunek owada prostoskrzydłego zaliczany do długoskrzydlakowych, jeden z mniejszych przedstawicieli rodzaju Poecilimon. Jest blisko spokrewniony z Poecilimon fussi, z którym jest przez niektórych autorów synonimizowany. Obydwa gatunki różnią szczegóły morfologii oraz charakterystyka skomplikowanych pieśni godowych wykonywanych przez samce^[1]. Trzecim, podobnym do wymienionych, gatunkiem jest Poecilimon intermedius.

Pstrokaczek ukraiński został opisany jako odrębny gatunek w 1951 z Ukrainy^[2]. Jego występowanie stwierdzono również w Mołdawii i Polsce (na pograniczu Wyżyny Lubelskiej i Roztocza). W Polsce jest gatunkiem bardzo rzadko spotykanym i nielicznym, a także jedynym znanym przedstawicielem rodzaju Poecilimon^[3].

Biologia pstrokaczka jest słabo poznana. Na terenie Polski zaobserwowano pojawianie się larw w maju, a osobników dorosłych na przełomie czerwca i lipca^[3]. Jest owadem kserotermicznym, ciepłolubnym, preferującym miejsca nasłonecznione^[4], jak polany, czy skraj lasu^[3].

W Polskiej Czerwonej Księdze Zwierząt zaliczony został do kategorii VU (gatunki wysokiego ryzyka, narażone na wyginięcie)^[3].

Wizerunek tego szarańczaka umieszczono na rewersach dwóch srebrnych monetach (o nominale 2 i 10 hrywien) z serii "Flora and Fauna" wprowadzonych do obiegu w 2006 przez Narodowy Bank Ukrainy. Nad sylwetką owada umieszczono napis "ПИЛКОХВІСТ УКРАЇНСЬКИЙ", a pod nią "POECILIMON UKRAINICUS"^[5].

Zobacz też

• owady Polski

Przypisy

Пам'ятна монета України «Пилкохвіст український» (реверс)

Срібна пам'ятна монета України «Пилкохвіст український» (10 грн., аверс)

Пам'ятна монета України «Пилкохвіст український» (2 грн., аверс)

Чисельність і причини її зміни

Рідкісний вид (поодинокі екземпляри). Зникає внаслідок перевипасу вздовж лісових масивів, оранки впритул до лісосмуг, знищення чагарникових заростей на узліссях.

Особливості біології

Генерація однорічна. Зимують у фазі яйця. Личинки з'являються в травні, дорослі особини зустрічаються в червні — серпні. Яйця відкладають у поздовжні щілини на стеблах трав'янистих рослин, які вирізають за допомогою широкого яйцеклада з зубчатим краєм. Фітофаги. Мешкають у трав'янисточагарникових заростях та остепненій густій рослинності на узліссях та галявинах дібров і соснових лісів.

Охорона

Занесений до Червоної книги України та Червоної книги Польщі^[1]. Охороняється в заповідниках Лісостепової зони України. Рекомендується створювати у місцях перебування виду ентомологічні заказники. Скорочення чисельності обумовлено тривалою обробкою місць перебування виду пестицидами тощо.

Джерела

• Пилкохвіст український у Червоній книзі України

Систематика
на Викивидах

Изображения
на Викискладе

Пилохвост украинский^[1][2] (лат. Poecilimon ukrainicus) — насекомое из семейства настоящих кузнечиков отряда прямокрылых.

Описание

Длина тела без учёта длины яйцеклада — 13—18 мм. Яйцеклад самки длиной 6—6,5 мм. Основная окраска зелёная с бурыми пятнами. У самцов на верхней стороне брюшка проходит тёмно-окрашенная продольная полоска. Усики щетинковидные, длиннее самого тела, у самцов — с чёрными кольцами. Переднеспинка у самки цилиндрической формы, у самца — с немного вогнутой верхней стороной. Крылья короткие. Надкрылья имеют чёрную продольную полоску. У самцов они несколько выступают из-под переднеспинки, а у самки — скрытые. Нижняя поверхности задних бедер гладкая, лишена шипиков. Яйцеклад самки сильно зазубрен у вершины, от основания зубцов по нижнему краю прямой. Характерным признаком вида являются тонкие серповидные церки у самцов, сплющенные и расширены в своей дистальной (отдаленной от туловища) трети, с острым большим крючкообразным шипом на вершине.

Ареал

Реликтовый вид с разорванным дизъюнктивным ареалом, который простирается от Польши и Молдавии до западных районов России. Кузнечики обитают в травянисто-кустарниковых зарослях и степной густой растительности на опушках и полянах дубрав и сосновых лесов.

На территории Украины ареал имеет вид полос, которые тянутся по возвышенным элементам рельефа вдоль Прута, Днестра, Южного Буга и Днепра (Расточье, Волынская, Подольская, Приднепровская, западные отроги Среднерусской возвышенности). В Молдавии локально обитает в единственном локалитете на севере страны в лесостепной зоне^[3].

Биология

За год развивается одно поколение. Зимуют яйца. Личинки появляются в мае. Имаго (взрослые особи) встречаются на протяжении июня—августа. Яйца откладываются самками в продольные щели на стеблях различных травянистых растений, которые они вырезают при помощи своего широкого яйцеклада с зубчатым краем. Питаются растительной пищей.

Охрана

Включён в Красные книги Украины^[4], Польши^[5] и Молдавии. Охраняется в заповедниках лесостепной зоны Украины.

Примечания