Punicàcia, Punicàcies o Punicaceae és una família de plantes amb flors.
Aquesta família té un únic gènere Punica i només dues espècies (una d'elles és el magraner i l'altra una espècie endèmica de l'illa de Socotra.
Les espècies d'aquest gènere adopten la forma d'arbusts o arbrets menuts..
Gràcies a estudis filogenètics actualment aquesta família Punicaceae, s'ha comprovat que el gènere Punica pertany a la família de les Litràcies Lythraceae i dins d'aquesta darrera família la classifica el sistema APG II.
Punicàcia, Punicàcies o Punicaceae és una família de plantes amb flors.
Aquesta família té un únic gènere Punica i només dues espècies (una d'elles és el magraner i l'altra una espècie endèmica de l'illa de Socotra.
Les espècies d'aquest gènere adopten la forma d'arbusts o arbrets menuts..
Gràcies a estudis filogenètics actualment aquesta família Punicaceae, s'ha comprovat que el gènere Punica pertany a la família de les Litràcies Lythraceae i dins d'aquesta darrera família la classifica el sistema APG II.
Marhaník[1] (Punica), česky též granátovník, je rod rostlin z čeledi kyprejovité. Zahrnuje jen dva druhy a je rozšířen od východního Středomoří po severní Indii. Marhaníky jsou opadavé keře a stromy s jednoduchými listy a růžovými až červenými květy. Marhaník granátový je pěstován pro známé ovoce, granátové jablko.
Marhaníky jsou opadavé keře a stromy s jednoduchými listy bez palistů. Listy jsou střídavé nebo nahloučené na vrcholu větévek, celokrajné, řapíkaté, se zpeřenou žilnatinou. Mladé větvičky jsou čtyřhranné. Květy jsou oboupohlavné, pravidelné, jednotlivé nebo v úžlabních svazečcích. V květech je vyvinuta češule. Kalich je složen z 5 až 8 volných lístků, které jsou později kožovité a vytrvávající na vrcholu plodu. Koruna je růžová až sytě červená, složená z 5 až 8 volných lístků. Korunní lístky jsou v poupěti zmačkané. Tyčinek je mnoho, volných, s tenkými nitkami. Tyčinky dozrávají centrifugálně. Semeník je spodní, srostlý ze 7 až 9, méně často až z 15 plodolistů. Na vrcholu semeníku je jediná čnělka s hlavatou bliznou. V každém plodolistu je mnoho vajíček. Plod je dužnatý, bobulovitý, komplikované stavby.
Plody marhaníku připomínají bobuli, mají však poměrně komplikovanou stavbu, na níž se podílí i češule květu. Některými charakteristikami připomínají malvici růžovitých i hesperidium citrusů. Plod marhaníku se skládá z vnější kožovité vrstvy, nazývané exokarp, z vnitřních přepážek houbovité konzistence (endokarp) a ze semen obalených zdužnatělými vnějšími semennými obaly (tzv. sarkotesta). Tento typ plodu je v moderní rostlinné morfologii nazýván balausta.[2][3]
Květ a mladý plod marhaníku granátového
Plnokvětý kultivar marhaníku granátového
Vnitřek granátového jablka
Semena marhaníku v dužnatém obalu
Rod marhaník zahrnuje 2 druhy. Marhaník granátový (Punica granatum) pochází z oblasti od Íránu po severní Indii, je však již po dlouhé věky pěstován ve Středomoří jako kulturní rostlina.[4] Marhaník Punica protopunica je endemit ostrova Sokotra.
Marhaník byl v klasických botanických systémech (Cronquist, Tachtadžjan aj.) nejčastěji řazen do samostatné čeledi marhaníkovité (Punicaceae). V systému APG je na základě molekulárních studií čeleď kyprejovité (Lythraceae) pojata široce a rody některých blízce příbuzných čeledí, jako je marhaník, kotvice a kuželovník, byly do ní vřazeny.
Plody marhaníku granátového jsou známé ovoce, granátové jablko. Marhaník je pěstován ve Středomoří a jiných klimaticky příhodných oblastech také jako okrasný keř. Byla vyšlechtěna řada kultivarů, např. s plnými a různě zbarvenými květy nebo s panašovanými listy.[5] Občas je pěstován i v Česku jako kbelíková rostlina. Kůra plodů obsahuje zejména alkaloidy a třísloviny a má využití v medicíně.[6]
Obrázky, zvuky či videa k tématu granátovník ve Wikimedia Commons
Marhaník (Punica), česky též granátovník, je rod rostlin z čeledi kyprejovité. Zahrnuje jen dva druhy a je rozšířen od východního Středomoří po severní Indii. Marhaníky jsou opadavé keře a stromy s jednoduchými listy a růžovými až červenými květy. Marhaník granátový je pěstován pro známé ovoce, granátové jablko.
Die Granatäpfel (Punica) sind die einzige Pflanzengattung der Unterfamilie der Punicoideae innerhalb der Familie der Weiderichgewächse (Lythraceae). Ihr werden nur zwei Arten zugerechnet. Sorten des Granatapfelbaumes (Punica granatum) werden als Obstbaum und Zierstrauch verwendet, sein natürliches Verbreitungsgebiet liegt in Europa und Asien. Die zweite Art, der Sokotra-Granatapfel, wächst ursprünglich nur auf der Inselgruppe Sokotra im Indischen Ozean.
Granatäpfel sind sommergrüne, dicht verzweigte und dornige Sträucher oder kleine Bäume mit kantigen Zweigen. Die Laubblätter stehen gewöhnlich gegenständig, an Kurztrieben rosettig. Die Blattspreite ist einfach und ganzrandig. Es werden keine Nebenblätter gebildet.
Die Blüten stehen in Büscheln aus einer bis fünf Einzelblüten in den Blattachseln oder endständig. Die fünf bis acht dreieckigen und fleischigen Kelchblätter bleiben bis zur Fruchtreife erhalten. Die fünf bis sieben Kronblätter sind dachziegelig. Es wird eine große Zahl von Staubblättern gebildet. Neun Fruchtblätter sind zu einem unterständigen, mehrkammerigen Fruchtknoten verwachsen. Jede Blüte enthält einen kurzen Griffel.
Als Früchte werden mehr oder weniger kugelige, 6 bis 8 Zentimeter dicke Beeren mit ledriger gelber, roter oder rotbrauner Fruchtwand gebildet. Die Früchte enthalten zahlreiche kantige Samen mit einer saftigen äußeren und einer ledrigen, festen inneren Schale.[1]
Die Gattung besteht aus zwei Arten, der Granatapfel (Punica granatum) ist von Südost-Europa bis zum Himalaja verbreitet, der Sokotra-Granatapfel (Punica protopunica) ist auf der Inselgruppe Sokotra im Indischen Ozean endemisch.[1]
Die Granatäpfel sind die einzige Gattung in der Unterfamilie Punicoideae, die zur Familie der Weiderichgewächse (Lythraceae) gerechnet wird. Bisher wurde die Gattung einer eigenen Familie Punicaceae zugeordnet.[2]
Der Gattung werden zwei Arten zugerechnet:
Eine Art, der Granatapfel, wird wegen seiner Früchte als Nutzpflanze verwendet, aufgrund der dekorativen Blüten auch als Zierpflanze.[1]
Die Granatäpfel (Punica) sind die einzige Pflanzengattung der Unterfamilie der Punicoideae innerhalb der Familie der Weiderichgewächse (Lythraceae). Ihr werden nur zwei Arten zugerechnet. Sorten des Granatapfelbaumes (Punica granatum) werden als Obstbaum und Zierstrauch verwendet, sein natürliches Verbreitungsgebiet liegt in Europa und Asien. Die zweite Art, der Sokotra-Granatapfel, wächst ursprünglich nur auf der Inselgruppe Sokotra im Indischen Ozean.
Ezxococuahuitl[1], Granadacuahuitl[2] īxōchicual ca in Ezxocotl nō Granadaxocotl.
Ezxococuahuitl, Granadacuahuitl īxōchicual ca in Ezxocotl nō Granadaxocotl.
Lo milgranièr (var.miugranier) (Punica granatum) es un arbre fruchièr de la familha de las Lythraceae, cultivat dempuèi la mai nauta Antiquitat per los seus fruches comestibles (las milgranas) e per las seuna qualitats ornementalas de la seunas grandes flors.
Es un pichon arbre de portada arbustiva de las regions mediterranèas que pòt s'auçar a 6 m de naut. Pòt viure fins a 200 ans mas es mai productiu pels fruches dins los 20 primièrs ans de fructificacion.
La rusca es gris burèla e a tendéncia de se cretar e s'escaumar amb l'adat.
Las seuna fuèlhas caducas son oposadas e mesuran 3 a 7 cm de long sus 1 a 2 cm de larg. Dins qualques regions, arriba que l'arbre pèrda pas las fuèlhas en ivèrn.
Las seunas flors roge viu mesuran 3 cm de diamètre.
Los seus fruches, las milgranas, contenon en mejana 600 granas chucosas.
Es una espècia originària d'Asia occidentala (Turquia, Iran, Iraq, Azerbaitjan, Afganistan, Paquistan, Armenia), e benlèu la peninsula Aràbia, e tanben lo nòrd d'Africa.
Se cultivada dins totes los continents dins de zonas temperadas caudas : Bacin Mediterranèu, Orient Mejan, China, Sud Èst dels Estats Units d'America, Chile, Argentina.
. L'espècia soòrta la secada e de breus periòdes de galada (fins a -15 °C) mas preferís los climas secs. En zona umida, lo milgranièr fructifica pas plan, perque a besonh de fòrtas calors pendent tot lo periòde de fructificacion, senon es atacat per de malautiás fungica que capita pas.
Lo milgranièr se reproduís pas fidelament par semenasons e supòrta pas plan l'empèut o per probaina. Se lo proprga doncas mai sovent per porreta en copant en ivèrn de rama de l'an d'una longor de 30 a 40 cm. Se lèva le borron terminal e banhant la bas d'auxina puèi se planta dirèctament en tèrra daissant despassar pas que 3 uèlhs fòra.
Existís fòrça cultivars de milgranièrs coma:
Las flors frescas del milgranièr son utilizadas en infusion contra l'asma. La rusca del fruch es utilizat contra la dessentèri e la rusca de la camba e dels fruches es utilizada coma Planta tintoriala. La rusca de las racinas combat lo tenià.
Lo milgranièr (var.miugranier) (Punica granatum) es un arbre fruchièr de la familha de las Lythraceae, cultivat dempuèi la mai nauta Antiquitat per los seus fruches comestibles (las milgranas) e per las seuna qualitats ornementalas de la seunas grandes flors.
Анар (анар агачы, лат. Punica) — каты курайчалар гаиләлегеннән агач яки куаклар ыругы.
Йәмәндә Сокотра утравында сокорта анары (лат. P. protopunica) үсә.
Кавказ артында, Көнбатыш Копетдаг һәм Памир-Алайда гади анар (лат. P. granatum) төре үсә.
Анар (лат. Punica) - анар тукумундагы бадал же анча чоң эмес дарак (бийиктиги 5 мге чейин). Жалбырагы калың, күбүлмө. Гүлү кош жыныстуу, жалгыздан же топ гүлдүү. Негизинен кайчылаш, кээде өзү менен өзү чаңдашат. Май августта гүлдөйт. Тоголок, саргыч, кызыл кабыктуу, салмагы 300-600 г, мөмөсү сентябрь, ноябрда бышат. Мөмөсүндө 400-700 ширелүү уругу болот. Жапайы түрү Орто Азия, Закавказье, Иран, Афганстан, Индияда өсөт. Бир түрү субтропик өлкөлөрдө - Крым, Закавказье, Орто Азияда өстүрүлөт. Aнардын ширесинде кант, лпмон кислотасы, танин, С витамини бар. Ширесинен суусун, сироп, татымал даярдалат. Дары, боёк жасоо ишинде да керектелет. Кабыгы медицинада кайнатылып же экстракт түрүндө ичеги мите курттарына каршы, ширеси ашказан сезгенгенде, астма, ангина, атеросклероз жана башка ооруларды дарылоого колдонулат. Анын казаке, кызыл, бала мюрсаль жана башка сорттору бар. Кооздук үчүн да өстүрүлөт. Калемче, тамыр, чырпыктары аркылуу көбөйтүлөт. Зыянкечтери: мөмө жегичи, бити, кенеси. Илдеттери: фомопсис же бутак рагы.
Анар (анар агачы, лат. Punica) — каты курайчалар гаиләлегеннән агач яки куаклар ыругы.
Йәмәндә Сокотра утравында сокорта анары (лат. P. protopunica) үсә.
Кавказ артында, Көнбатыш Копетдаг һәм Памир-Алайда гади анар (лат. P. granatum) төре үсә.
Анар (лат. Punica) - анар тукумундагы бадал же анча чоң эмес дарак (бийиктиги 5 мге чейин). Жалбырагы калың, күбүлмө. Гүлү кош жыныстуу, жалгыздан же топ гүлдүү. Негизинен кайчылаш, кээде өзү менен өзү чаңдашат. Май августта гүлдөйт. Тоголок, саргыч, кызыл кабыктуу, салмагы 300-600 г, мөмөсү сентябрь, ноябрда бышат. Мөмөсүндө 400-700 ширелүү уругу болот. Жапайы түрү Орто Азия, Закавказье, Иран, Афганстан, Индияда өсөт. Бир түрү субтропик өлкөлөрдө - Крым, Закавказье, Орто Азияда өстүрүлөт. Aнардын ширесинде кант, лпмон кислотасы, танин, С витамини бар. Ширесинен суусун, сироп, татымал даярдалат. Дары, боёк жасоо ишинде да керектелет. Кабыгы медицинада кайнатылып же экстракт түрүндө ичеги мите курттарына каршы, ширеси ашказан сезгенгенде, астма, ангина, атеросклероз жана башка ооруларды дарылоого колдонулат. Анын казаке, кызыл, бала мюрсаль жана башка сорттору бар. Кооздук үчүн да өстүрүлөт. Калемче, тамыр, чырпыктары аркылуу көбөйтүлөт. Зыянкечтери: мөмө жегичи, бити, кенеси. Илдеттери: фомопсис же бутак рагы.
Punica is a small genus of fruit-bearing deciduous shrubs or small trees in the flowering plant family Lythraceae. The better known species is the pomegranate (Punica granatum). The other species, the Socotra pomegranate (Punica protopunica), is endemic to the island of Socotra. It differs in having pink (not red) flowers and smaller, less sweet fruit.
Although previously placed in its own family Punicaceae, recent phylogenetic studies have shown that Punica belongs in the family Lythraceae, and it is classified in that family by the Angiosperm Phylogeny Group.
The name is derived from the Latin word for the pomegranate, malum punicum, meaning "Carthaginian apple".[2]
The oldest fossils of the genus are from the Eocene of Europe, with the genus being widespread in Europe during the Miocene epoch.[3]
Flowers of P. granatum
Punica is a small genus of fruit-bearing deciduous shrubs or small trees in the flowering plant family Lythraceae. The better known species is the pomegranate (Punica granatum). The other species, the Socotra pomegranate (Punica protopunica), is endemic to the island of Socotra. It differs in having pink (not red) flowers and smaller, less sweet fruit.
Although previously placed in its own family Punicaceae, recent phylogenetic studies have shown that Punica belongs in the family Lythraceae, and it is classified in that family by the Angiosperm Phylogeny Group.
The name is derived from the Latin word for the pomegranate, malum punicum, meaning "Carthaginian apple".
The oldest fossils of the genus are from the Eocene of Europe, with the genus being widespread in Europe during the Miocene epoch.
Puniko (Punica) estas malgranda genro de frukto-portantaj deciduaj arbustoj kaj arbetoj. Ĝia plej bone konata specio estas la granatujo. La unu alia specio de la genro, Punica protopunica, estas indiĝena planto de la insulo Socotra; malkiel la granatujo ĝi havas rozajn (ne ruĝajn) florojn kaj fruktojn malpli grandaj kaj malpli dolĉaj. La franca kemiisto Petro Jozefo Peletiero (1788-1842) unue izolis alkaloidon kun kontraŭ-helmintaj proprecoj el la granatujo, kiu ricevis lian nomon[1].
Kvankam oni antaŭe faris por ĝi apartan familion (Punicaceae) lastatempaj filogenezaj studoj montris ke la puniko apartenas al la familio de litrumacoj, kaj ĝin tiel klasas la Angiosperm Phylogeny Group.
Puniko (Punica) estas malgranda genro de frukto-portantaj deciduaj arbustoj kaj arbetoj. Ĝia plej bone konata specio estas la granatujo. La unu alia specio de la genro, Punica protopunica, estas indiĝena planto de la insulo Socotra; malkiel la granatujo ĝi havas rozajn (ne ruĝajn) florojn kaj fruktojn malpli grandaj kaj malpli dolĉaj. La franca kemiisto Petro Jozefo Peletiero (1788-1842) unue izolis alkaloidon kun kontraŭ-helmintaj proprecoj el la granatujo, kiu ricevis lian nomon.
Kvankam oni antaŭe faris por ĝi apartan familion (Punicaceae) lastatempaj filogenezaj studoj montris ke la puniko apartenas al la familio de litrumacoj, kaj ĝin tiel klasas la Angiosperm Phylogeny Group.
Punica es un género con 7 especies descritas de plantas con flores perteneciente a la familia Lythraceae. Es el único género de la subfamilia Punicoideae. Solo 2 de las especies están hoy día aceptadas, y una todavía sin resolver.[1]
Se trata de un género leñoso, arbóreo o arbustivo con hojas simples estípuladas, opuestas o subopuestas, con nectario apical facultativo. Las flores son terminales o axilares, solitarias o fasciculadas, hermafroditas y más o menos actinomorfas. El cáliz (hipanto) tiene 5-8 sépalos persistentes y un tubo corto. La corola posee 5-8 pétalos imbricados en la preantesis. El androceo está constituido por numerosos estambres de anteras bitecados y el gineceo tiene un ovario ínfero o semiínfero de 7-15 carpelos reunidos en un único verticilo o en 2-3 finalmente superpuestos. El fruto (balausta) es indehiscente, bacciforme, con epicarpo coriáceo y con numerosas semillas con episperma carnoso y sin endosperma.[2]
El género fue creado por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum, vol. 1, p. 472, 1753[1] y su diagnosis ampliada y precisada en Genera Plantarum, nº 544, p. 212, 1754.
Punica es un género con 7 especies descritas de plantas con flores perteneciente a la familia Lythraceae. Es el único género de la subfamilia Punicoideae. Solo 2 de las especies están hoy día aceptadas, y una todavía sin resolver.
Granaattiomenat (Punica) on rantakukkakasveihin kuuluva kasvisuku, jossa on kaksi lajia.[1] Niistä tunnetumpi on granaattiomena, jota viljellään laajasti hedelmäkasvina. Toinen suvun laji Punica protopunica kasvaa ainoastaan Jemenissä Sokotran saarella.[2]
Granaattiomenat (Punica) on rantakukkakasveihin kuuluva kasvisuku, jossa on kaksi lajia. Niistä tunnetumpi on granaattiomena, jota viljellään laajasti hedelmäkasvina. Toinen suvun laji Punica protopunica kasvaa ainoastaan Jemenissä Sokotran saarella.
Punica est un genre d'arbres fruitiers à feuilles caduques ne comportant que deux espèces. La plus connue est le grenadier commun (Punica granatum).
La seule autre espèce du genre, le grenadier de Socotra (Punica protopunica) est endémique de l'île de Socotra. Il se différencie par ses fleurs roses (rouges pour le grenadier commun) et ses fruits plus petits et moins sucrés.
L'écorce du grenadier a été autrefois utilisée comme vermifuge (antihelminthique). Le Dr Rontet, médecin d'Anvers la décrivait comme très efficace « contre les taenia lata et silium, mais encore contre les oxyures vermiculaires et les ascaris (Ascaris lumbricoides) »[1].
Punica est un genre d'arbres fruitiers à feuilles caduques ne comportant que deux espèces. La plus connue est le grenadier commun (Punica granatum).
La seule autre espèce du genre, le grenadier de Socotra (Punica protopunica) est endémique de l'île de Socotra. Il se différencie par ses fleurs roses (rouges pour le grenadier commun) et ses fruits plus petits et moins sucrés.
Punica é un xénero con oito especies descritas de plantas con flores pertencente á familia Lythraceae. Só un de ditos táxones está hoxe en día aceptado, e dous máis aínda discutidos e sen arranxar. A milgrandeira pertence a este xénero.
Punica é un xénero con oito especies descritas de plantas con flores pertencente á familia Lythraceae. Só un de ditos táxones está hoxe en día aceptado, e dous máis aínda discutidos e sen arranxar. A milgrandeira pertence a este xénero.
Mogranj (nar, granat, šipak, lat. Punica), maleni biljni rod sa dvije vrste[1] listopadnog grmlja i drveća iz porodice vrbičevki, najvažniji predstavnik je obični mogranj (Punica granatum), koje potječe iz jugozapadne Azije, odakle proširio po Sredozemlju, a zatim i po cijelome svijetu.
Druga vrsta, P. protopunica, raste na otoku Sokotra, ali tamo nema večeg značaja za prehranu.
Ime roda dano je po nekadašnjem području koje se nalazilo na mjestu današnjeg Tunisa, jer su prema Pliniju, plodovi mogranja iz Punije (Kartaga) bili najbolji[2], a nazivali su ih malum punicum (kartažanska jabuka).
Granatowc (Punica) je jenički ród z podswójby granatowcowych rostlinow (Punicoidae) znutřka swójby krawinowych rostlinow (Lythraceae).
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Punica (L., 1753) è un genere di piante appartenente alla famiglia delle Lythraceae, originario del Medio Oriente[1]. Nel sistema Cronquist questo genere era classificato in una famiglia a sé, Punicaceae (Bercht. & J.Presl, 1825).
Comprende due specie di arbusti, originari di una regione che va dall'Iran alla zona himalayana dell'India settentrionale, e diffuso sin dall'antichità nell'intera zona mediterranea e nel Caucaso.
Punica (L., 1753) è un genere di piante appartenente alla famiglia delle Lythraceae, originario del Medio Oriente. Nel sistema Cronquist questo genere era classificato in una famiglia a sé, Punicaceae (Bercht. & J.Presl, 1825).
Granatmedis (lot. Punica) – raudoklinių (Lythraceae) šeimos augalų gentis. Anksčiau ji buvo priskiriama savarankiškai granatmedinių (Punicaceae) šeimai, kuri dabar pagal naujesnius filogenetinius tyrimus yra raudoklinių šeimos pošeimis. Šiu augalų vaisius – granatas.
Gentyje yra dvi rūšys:
Punica is de botanische naam van een plantengeslacht met twee soorten:
Punica is de botanische naam van een plantengeslacht met twee soorten:
De granaatappel, Punica granatum, een boom met rode bloemen en vruchten die uit kleine delen bestaan. Deze vruchten zijn de basis voor grenadine Punica protopunica, een soortgelijke boom met kleinere roze bloemen en een minder zoete vruchten en is endemisch op het eiland Socotra.
Granateplefamilien (Punicaceae) er en familie av busker og løvtrær innenfor ordenen Myrtales. Den har bare én slekt, granatepleslekten (Punica), som omfatter to arter.
Den spiselige frukten granateple har gitt familien navn.
Denne botanikkrelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Granateplefamilien (Punicaceae) er en familie av busker og løvtrær innenfor ordenen Myrtales. Den har bare én slekt, granatepleslekten (Punica), som omfatter to arter.
Den spiselige frukten granateple har gitt familien navn.
Granat, granatowiec (Punica L.) – nieliczny gatunkowo rodzaj drzew lub ciernistych krzewów. Zalicza się tutaj jedynie dwa gatunki pochodzące z basenu Morza Śródziemnego.
Drzewa lub krzewy o ulistnieniu naprzemianległym, pojedynczych i całobrzegich liściach. Kwiaty jasnoczerwone, trąbkowe. Owocem są duże, mięsiste i jadalne jagody.
Socotria G. M. Levin
Rodzaj należący do rodziny krwawnicowatych (Lythraceae J. St.-Hill.), która wraz z siostrzaną grupą wiesiołkowatymi (Onagraceae) wchodzi w skład rzędu mirtowców (Myrtales). Rząd należy do kladu różowych (rosids) i w jego obrębie jest kladem siostrzanym bodziszkowców[1].
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa różowe (Rosidae Takht.), nadrząd Myrtanae Takht.), rząd mirtowce (Myrtales Rchb.), rodzina krwawnicowate (Lythraceae J. St.-Hil.), podrodzina Punicoideae Leurss., rodzaj granat (Punica L.)[3].
Granat, granatowiec (Punica L.) – nieliczny gatunkowo rodzaj drzew lub ciernistych krzewów. Zalicza się tutaj jedynie dwa gatunki pochodzące z basenu Morza Śródziemnego.
Punica L. é um género botânico pertencente à família Lythraceae.[1] Popularmente conhecida como Romã.
Punica L. é um género botânico pertencente à família Lythraceae. Popularmente conhecida como Romã.
Грана́т або гранатове дерево (Punica) — рід чагарників та невеликих дерев родини гранатових (Punicaceae). Плід має назву гранат.
Слово гранат походить, мабуть, через німецьке посередництво (нім. Granatapfel, сер.-в.-нім. granat) від лат. (malum) granatum («яблуко зернисте»)[1].
Ботанічною батьківщиною гранатового дерева вважають Іран (Персію) та землі Закавказзя. Воно й досі зустрічається там як дикі зарості. З сивої давнини гранатові дерева вирощували в країнах Середземномор'я, в Криму, в Середній Азії. Окрім цих районів гранатові дерева акліматизовані в країнах Центральної Америки.
Існує 2 види — звичайний гранат (Punica granatum) та гранат протопуніка (Punica protopunica) — ендемік острова Сокотра в Індійському океані, який має рожеві, а не червоні квіти та не такі солодкі плоди.
Культивується лише гранат звичайний. Останнім часом культура граната поширена по всій земній кулі в тропіках та субтропіках широкою смугою від 41 ° південної широти до 41 ° північної широти. його вирощують в Афганістані, країнах Близького Сходу, Ірані, Іспанії, Італії, Греції, на Кавказі (в Азербайджані, Вірменії та Грузії), в Україні — у Криму, також в Португалії, Таджикистані, Узбекистані, Франції, країнах колишньої Югославії. В Росії гранат культивують у районі Сочі і на території Південного Дагестану.
Виникнення роду Punica L. відноситься до дуже віддалених геологічних часів — кінця крейдяного періоду та початку третинного.[2]
Гранат — невелике дерево з розлогою кроною та темно-зеленим листям. Квіти червоні і яскраво виділяються на зеленому тлі. Квіти і плоди співіснують на одному дереві, позаяк період квіткування розтягнутий.
Рослина світлолюбива, потребує яскравого освітлення. При недостачі світла гранат не цвіте. Плід — кулястий, вкритий шкіряною оболонкою різного забарвлення, на верхівці залишок квітки. Кулька плоду розділена всередині на 6-12 гнізд з численим насінням в гранчастій червонуватій м'якоті[3].
Штучно виведені гібриди з білою м'якотттю, взагалі без насіння, з різним ароматом[3].
Гранатовий сік корисний при недокрів'ї, відвар шкірки застосовують при лікуванні опіків шкіри та розладах шлунку.
М'якоть плода використовують для приготування салатів, гарнірів, різноманітних соусів до страв із риби та м'яса, тонізуючих напоїв. Плоди містять багато цукру, танін, вітамін С.
Незважаючи на вимоги до яскравого освітлення, дерева гранату вирощують і на підвіконні, і в зимових садах. Взимку рослина потребує додаткового освітлення, а також підживлення добривами.
.jpg)
Цвіт гранатового дерева
Гранатове дерево, Крим
Стовбури гранатових дерев, Валенсія, парк де Марксаленес
Поблизу закарпатського міста Виноградів, на Чорній горі є плантація гранату. 2012 року було отримано перший урожай.[4]
Гранатове дерево світлолюбне, йому підходить будь-яке вікно, крім північного. З весни і до осені гранатове дерево можна виставляти на свіже повітря.
У спекотні літні дні листя гранатового дерева необхідно щодня обприскувати.
У період вегетації гранатове дерево потрібно підгодовувати кожні 10 днів, з серпня підгодівлі припиняють. Для підгодівлі використовують органічне добриво.
Нерідко карликове гранатове дерево стає жертвою павутинного кліща або щитівки. Першою ознакою ураження павутинного кліща є біла павутина на рослині. Якщо ви виявили таку неприємність, то терміново підвищуйте рівень вологості повітря. Можна рясно обприскати рослину граната з розпилювача, а потім обернути його прозорим поліетиленом і залишити так на кілька діб. Щитівку видно неозброєним поглядом, тому просто зберіть її руками, а листя граната обробіть міцним розчином мила і спирту. Після цього помістіть гранатове дерево в місце з більш прохолодною температурою і більш високою вологістю.
Грана́т або гранатове дерево (Punica) — рід чагарників та невеликих дерев родини гранатових (Punicaceae). Плід має назву гранат.
Chi Lựu hay chi Thạch lựu (danh pháp khoa học: Punica) là một chi nhỏ của 2 (3?) loài cây bụi/cây gỗ nhỏ có lá sớm rụng có quả ăn được. Loài được biết đến nhiều nhất là lựu (thạch lựu) (Punica granatum). Loài thứ hai là lựu Socotra (Punica protopunica) là loài đặc hữu của đảo Socotra. Loài thứ ba được IPNI nhắc tới là Punica sinensis nhưng không chỉ rõ khu vực sinh sống nên không chắc chắn là có thật hay chỉ là đồng nghĩa của P. granatum. Loài lựu Socotra khác với thạch lựu ở chỗ nó có các hoa màu hồng chứ không có hoa màu đỏ và quả nhỏ cũng như ít ngọt hơn.
Mặc dù trước đây chúng được đặt trong họ của chính chúng là Punicaceae, nhưng các nghiên cứu phát sinh loài gần đây cho thấy Punica thuộc về họ Bằng lăng (Lythraceae), và Angiosperm Phylogeny Group cũng xếp nó trong họ này.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|month= bị phản đối (trợ giúp); Kiểm tra giá trị ngày tháng trong: |date= (trợ giúp)
Bài viết về họ Bằng lăng này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Chi Lựu hay chi Thạch lựu (danh pháp khoa học: Punica) là một chi nhỏ của 2 (3?) loài cây bụi/cây gỗ nhỏ có lá sớm rụng có quả ăn được. Loài được biết đến nhiều nhất là lựu (thạch lựu) (Punica granatum). Loài thứ hai là lựu Socotra (Punica protopunica) là loài đặc hữu của đảo Socotra. Loài thứ ba được IPNI nhắc tới là Punica sinensis nhưng không chỉ rõ khu vực sinh sống nên không chắc chắn là có thật hay chỉ là đồng nghĩa của P. granatum. Loài lựu Socotra khác với thạch lựu ở chỗ nó có các hoa màu hồng chứ không có hoa màu đỏ và quả nhỏ cũng như ít ngọt hơn.
Mặc dù trước đây chúng được đặt trong họ của chính chúng là Punicaceae, nhưng các nghiên cứu phát sinh loài gần đây cho thấy Punica thuộc về họ Bằng lăng (Lythraceae), và Angiosperm Phylogeny Group cũng xếp nó trong họ này.
Các loài Punica granatum L.: Lựu Punica protopunica Balf.Чашечка окрашенная, кожистая, с 5—7 мясистыми треугольными лопастями. Лепестки и тычинки прикреплены в зеве чашечки; столбик один с утолщённым слегка лопастным рыльцем. В домашних условиях — кустарник или деревце высотой около 1,5—2 м.
Образует шаровидные плоды, имеющие ботаническое название «гранатина», — крупные ягоды с кожистым околоплодником, и сохраняющейся чашечкой. Цвет кожуры от оранжево-жёлтой до буро-красной. Отдельные плоды некоторых сортов достигают 15—18 см в диаметре. Семена многочисленные, до 1000—1200 и более в одном плоде, находятся в 6—12 камерах или гнёздах, расположенных в два яруса. Каждое семя окружено сочным съедобным покровом.
Растение светолюбиво, требует яркого освещения без притенения летом. При недостатке света гранат не цветёт.
Дикорастущий гранат обыкновенный (Punica granatum) встречается в Южной Европе и в Западной Азии (до Гималаев), другой вид граната — сокотранский (Punica protopunica) — известен только на острове Сокотра в Аравийском море.
Культивируется только гранат обыкновенный. Культура граната распространена по всему земному шару в тропиках и субтропиках полосой от 41° ю. ш. до 46° с. ш. Его возделывают в Афганистане, странах Ближнего Востока, Иране, Испании, Италии, Греции, на Кавказе (в Азербайджане, Армении и Грузии), Португалии, Таджикистане, Узбекистане, Франции, странах бывшей Югославии. В России гранат культивируют на Черноморском побережье и в южном Дагестане.
Возникновение рода Гранат относится к отдалённым геологическим временам — концу мелового периода и началу третичного[6].
Традиционно род Гранат выделяли в собственное семейство Punicaceae[7]. Более поздними исследованиями было доказано, что род правильнее поместить в семейство Дербенниковые (Lythraceae), что и было сделано в рамках классификации APG.
В роду выделяют всего два вида[8] Punica granatum L. — гранат обыкновенный и Punica protopunica Balf. — гранат сокотранский, или гранат протопуника — эндемик йеменского острова Сокотра, отличающийся розовыми, а не красными цветками и менее сладкими и крупными плодами.
Гранат относится к наиболее популярным плодовым растениям населения, проживающего в районах субтропической зоны и некоторых стран тропического пояса земного шара.
Урожайность составляет 50—60 кг с дерева. Плоды граната богаты сахарами, таннинами, витамином С, содержат клетчатку, минеральные вещества и микроэлементы: кальций, магний, калий, марганец, натрий. Плоды дают до 60 % сока с высоким содержанием антоцианов. В соке культурных сортов граната находится от 8 до 20 % сахара (глюкоза и фруктоза), до 10 % лимонной, яблочной, щавелевой и других органических кислот, фитонциды, азотистые вещества, танин, сернокислые, хлористые и другие соли. В околоплоднике, корнях и коре содержится до 32 % дубильных веществ. Гранатовый сок полезен при малокровии, отвар кожуры и плёнчатых перегородок — при ожогах и расстройствах желудка. Мякоть семян красноватая, используется в десертах и салатах, а также для приготовления прохладительных напитков.
Гранат болеет фомопсисом (раком ветвей), его повреждают гранатовая плодожорка, гвоздичная листовёртка[en], древесница въедливая, гранатовая тля, гранатовый четырёхногий клещ[9][10].
Чашечка окрашенная, кожистая, с 5—7 мясистыми треугольными лопастями. Лепестки и тычинки прикреплены в зеве чашечки; столбик один с утолщённым слегка лопастным рыльцем. В домашних условиях — кустарник или деревце высотой около 1,5—2 м.
Образует шаровидные плоды, имеющие ботаническое название «гранатина», — крупные ягоды с кожистым околоплодником, и сохраняющейся чашечкой. Цвет кожуры от оранжево-жёлтой до буро-красной. Отдельные плоды некоторых сортов достигают 15—18 см в диаметре. Семена многочисленные, до 1000—1200 и более в одном плоде, находятся в 6—12 камерах или гнёздах, расположенных в два яруса. Каждое семя окружено сочным съедобным покровом.
Растение светолюбиво, требует яркого освещения без притенения летом. При недостатке света гранат не цветёт.
石榴屬（学名：Punica）是千屈菜科下的一个小属，包含2种：石榴與索科特拉野石榴。
石榴屬曾被獨立為石榴科（Punicaceae），不过近期的种系发生学研究表明石榴属应置于千屈菜科（Lythraceae）下，被子植物种系发生学组也承认此分类方法。
石榴屬共有二種：石榴（Punica granatum）與索科特拉野石榴（Punica protopunica）。
石榴原生於歐洲或中亞，現在廣泛栽培於全世界。索科特拉野石榴是索科特拉岛上的特有种，不同之处在于石榴花为红色，而索科特拉野石榴花为粉红色，而且索科特拉野石榴的果实比石榴小，甜度也相对低。
葉對生或亞對生，有時團簇於側枝。單葉，全緣，無托葉。
这是一篇桃金娘目小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
ザクロ属（ざくろぞく、Punica）は、フトモモ目ミソハギ科の1属である。
ザクロ属は、ミソハギ科のラフォエンシア属 Lafoensia ・ミズガンピ属 Pemphis ・カプロニア属 Capuronia ・ガルピニア属 Galpinia に近縁である。これらとザクロ属をあわせた5属で単系統を形成する[1]。その系統はさらに、タバコソウ属 Cuphea やファイアフレームブッシュ属 Woodfordia からなる系統と姉妹群である[1]。
ケーネ(Koehne) (1881, 1903) は、下位に卵形の果実をつける3属、ザクロ属・ハマザクロ属 Sonneratia ・ドゥアバンガ属 Duabanga を、ミソハギ科と区別しそれぞれ単型科とした。すなわち、ザクロ属は単型のザクロ科 Punicaceae とした。しかし Johnson and Briggs (1984) などにより、それらが系統的にミソハギ科に含まれることが明らかになった[1]。
過渡的な説として、Dahlgren and Thorne (1984) は、それらをミソハギ科に含めたものの、亜科レベルで単型とした。すなわち、ザクロ属はミソハギ科ザクロ亜科 Punicoideae となった（旧来のミソハギ科はミソハギ亜科となった）。しかし、先に述べたとおりザクロ属は（他の2属も）ミソハギ科内の数属と近縁であり、亜科の地位も否定される[1]。
雄蕊は多い（ミソハギ科の多くは8本または16本だがそれよりはるかに多い）。果実は卵形の漿果で、種子は肉質種皮を持つ[1]。
2種が属す。
석류나무속(石榴─屬, Punica)은 2종으로 이루어진 식물의 속이다. 예전에는 독립적인 석류나무과(Punicaceae)로 분류했으나, 최근의 계통 연구 결과, APG 분류 체계에서는 부처꽃과의 한 속으로 취급하고 있다.
서아시아 지방을 중심으로 하여 발칸 반도에서 히말라야에 이르기까지 분포하고 있으며, 한국에는 석류나무 1종만이 있다. 잎은 작은 타원형으로 마주나며, 잎겨드랑이에 생기는 작은 가지는 종종 가시로 변화된다. 꽃은 초여름에 피는데, 각각의 꽃은 5-7 갈래로 나뉜 살이 두터운 꽃받침통을 가지고 있다. 또한, 5-7개의 꽃잎과 많은 수의 수술을 가지고 있으며, 암술은 꽃받침통의 밑부분과 합쳐져 있다. 열매는 꽃받침통이 씨방에 붙은 채 비후된 것으로서 익으면 벌어진다. 씨방은 몇 개의 방으로 나뉘어 있는데, 각 방에는 수많은 씨가 생긴다. 특히, 꽃받침통이 비후된 씨의 표면(헛종피)은 반투명하고 즙액이 많아 널리 식용되고 있다.
