У водяних скорпіонів сплощене овальне (підродина Nepinae) або дуже видовжене паличкоподібне (Ranatrinae) тіло. Основні ознаки[2]:
Фотографії див. на[3].
На відміну від комах із справжніми плавальними ногами (плавунцеві, водолюбові, гребляки), водяні скорпіони мають на середніх і задніх ногах лише слабкі волоски і до активного швидкого плавання уникають. Тому вони мешкають у стоячих або слабопроточніх водоймах. Їжу — дрібних безхребетних, рибок, пуголовків — добувають, чатуючи у заростях рослин. Наближення здобичі розпізнають візуально, а також за допомогою особливих органів чуття, які сприймають коливання води. У члениках черевця знаходяться органи рівноваги[1].
Для поповнення запасів кисню ці комахи піднімаються до поверхні води, чіпляючись за рослини. Біля поверхні вони виставляють над водою кінчик дихальної трубки, крізь яку повітря надходить до тіла і розходиться по системі трахей до органів і тканин. Дихальна трубка у деяких виді досить довга, інколи — довша, ніж тулуб.
Яйця відкладають на суходолі, поблизу водойми — у бруд та рослинні рештки на узбережжі, стебла навколоводяних рослин, деревину, що гниє. Яйця водяних скорпіонів мають на одному з кінчиків дихальні відростки (від двох до 26-ти)[1]. Під час розвитку зародка яйце крізь отвір у оболонці поглинає вологу з навколишнього середовища і збільшує свій об'єм (у деяких видів — удвічі). Поверхня яйця у звичайного водяного скорпіона Nepa cinerea зовні вкрита в'язким гігроскопічним матеріалом, який, ймовірно, протидіє втратам води[4]. З яйця вилупляється личинка, схожа на дорослу форму, але в неї лише зачатки крил і статевої системи, а дихальна трубка коротша.
Представників цієї групи знайдено на всіх континентах, крім Антарктиди[5]. Переважна більшість видів водяних скорпіонів мешкають у тропіках. У фауні України, ймовірно, лише два види: Nepa cinerea L. та Ranatra linearis L.[2].
Таксон поділяється на дві підродини і 14 родів[6]:
Subfamily Ranatrinae
Subfamily Nepinae
Подібно до інших видів, водяні клопи є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи дрібних мешканців водойм і самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Завдяки своїй невеликій чисельності відчутної шкоди рибним господарствам вони не завдають.
