Молоде плодове тіло веселки спочатку має форму білої, брудно-білуватої, кремово-жовтуватої кулі чи яйця доволі великих розмірів, діаметром 4-6 см, що має народну назву «відьомське яйце». Всередині «яйця» під щільною, товстою, слизькою оболонкою знаходиться зеленуватий крихкий м'якуш. Запах м'якушу нерозкритого «яйця» слабкий, запах редьки чи сирої землі. Смак подібний до редьки чи сирої картоплі.
При дозріванні перидій (шкірка) яйця розривається та залишається у вигляді вуалі. Важливо не переплутати з яйцем блідої поганки. Яйце веселки живеньке на дотик, а яйце поганки білосніжне і тверде. З яйця виростає циліндрична, пориста, губчасто-мочалкоподібна, порожниста, крихка, кремово-білувата ніжка висотою 12-22 см, діаметром 2-4 см із шапочкою. Шапочка опукло-конічна, дзвоноподібна, висотою 3-4 см, вільна, з'єднана з ніжкою тільки на вершині, брудно-зеленувата, покрита оливково-зеленуватим слизом, зверху має плоский диск з отвором посередині. Дозрілий гриб має сильний гнильно-трупний, огидний, відштовхуючий запах, що відчувається навіть на відстані кількох метрів. Цей запах має велике біологічне значення, приваблюючи на слиз комах, які і переносять таким чином спори на далекі відстані. Не рідко ці гриби можуть утворювати великі грибниці, які досягають до 10 метрів у діаметрі.
Спори блідо-жовті, видовжено-еліптичні, гладкі, розміром 3,5-5,0 × 1,5-2,0 мкм.
У молодому віці до Веселки звичайної подібний квітохвісник Архера.
Близкий вид — веселка Гадріана (Phallus hadriani Pers.), що відрізняється більш видовженим, зі складками в основі яйцем, рожевим, світло-пурпуровим, червонуватим у зрілому віці перидієм (шкіркою) та ніжкою висотою до 18 см і діаметром до 8 см.
Зустрічається з кінця квітня по листопад у листяних та мішаних лісах, поряд з дубом, буком, грабом, вільхою та деякими чагарниками. Найбільше полюбляє березові ліси. Росте на багатих гумусом ґрунтах або поблизу гнилої деревини (старі пеньки, гнилі колоди, або під густим покровом листя. Поширений в Європі, на Північному Кавказі, Сибіру, Далекому Сході. В Україні зустрічається в карпатських лісах. Плодові тіла ростуть поодинці, але майже завжди невеликими групами.
Гриб їстівний лише в стадії яйця. Його після видалення слизької оболонки можна вживати сирим, у салатах або смаженим, нарізавши тонкими скибками та обкачавши в сухарях.
У народній медицині гриб веселку використовують як засіб від подагри та ревматизму під назвою «земляна олія». У цілителів цей гриб неймовірно популярний — ним лікують будь-які стадії раку, трофічні виразки, захворювання шлунково-кишкового тракту, запалення нирок, печінки та підшлункової залози, серцево-судинні захворювання, гіпертонію, після інсультний стан, суглобові хвороби, доброякісні пухлини, пухлини мозку та ін. Грибні фітонциди веселки вбивають віруси герпесу, грипу, гепатиту і навіть СНІДу.[1][неавторитетне джерело]
