Окапі мають хутро шоколадного кольору, що виблискує червоними відтінками. Кінцівки білі або світло-коричневі. Морда чорно-білого забарвлення. Шия та ноги значно видовжені, хоча і не у такій мірі, як у родича — степової жирафи. Самці мають два короткі роги; самиці рогів не мають. Вага окапі становить близько 230 кг. Довжина від голови до хвоста — близько 2 метрів; хвіст завдовжки 40 см. Зріст окапі 1,6 м. Самиці зазвичай дещо вищі від самців.
Родове ім'я Okapia походить від місцевого слова o'api, тоді як видовий епітет (johnstoni) додано на честь сера Гаррі Джонстона, який організував експедицію, що першою відкрила існування окапі для світової науки у ітурійських лісах Конго. Окапі — це сполучення двох слів мови лесе: «ока» — це дієслово, яке означає «відрубати», «відрізати», а «кпі» означає «смужки», «стріли». Легенди народу лесе говорять, що окапі сам прикрашає себе смужками, які ми бачимо на його тілі.
Єдиною країною, де збереглися окапі, є Демократична Республіка Конго. Окапі населяють густі тропічні ліси на півночі та сході країни. Наприклад, це заповідники та національні парки Салонга, Маїко, Вірунга та Окапі.
Сучасна чисельність окапі у дикій природі невідома. Ці тварини досить боязкі, а Демократична Республіка Конго страждає від громадянських воєн, тому мало що відомо взагалі про життя окапі на волі. Вирубування лісів, у яких водяться ці тварини, напевно призводить до зменшення їхньої популяції. Обережні підрахунки вказують на те, що у природі можуть існувати від 10 тисяч до 20 тисяч цих тварин. У зоопарках світу їх налічується 45.
Як і жирафи, окапі харчуються перш за усе листям дерев, які вони хапають своїм рухливим язиком. Крім того, окапі харчуються травою, папороттю, грибами та фруктами. Окапі активні удень. Дорослі самиці мають чітко означені ареали, тоді як ареали самців перетинаються і не такі визначені. Окапі живуть поодинці. Часом вони збираються у невеликі групи, але причина такої поведінки лишається невідомою.
Вагітність окапі триває 450 днів (15 місяців). Народження дитинчат залежить від пори року. У неволі окапі доживають до 30 років.
Аборигени конголезьких джунглів знайомі з окапі зі стародавніх часів. Пігмеї полювали на окапі за допомогою викопаних та добре замаскованих ям. Коли вони зустріли експедицію Генрі Моргана Стенлі, яка користувалась кіньми, місцеві жителі розповіли про лісових тварин, схожих на коней. У 1900 році англійці змогли придбати у аборигенів частини шкіри і послали їх до Лондона, у Королівське Зоологічне товариство. Там невідомого звіра назвали Equus johnstoni (кінь Джонстона). Але вже у 1901 році, коли до Європи привезли цілу шкіру та два черепи окапі, помилку помітили та побачили подібність до невеликих жираф льодовикового періоду, чиї рештки у Європі були знайомі. Лише у 1909 році білій людині вдалося спіймати живого окапі.
Окапі у Бристольському зоопарку, Англія
Два окапі
Самець окапі з витягнутим язиком, Бристольський зоопарк
Окапі у Честерському зоопарку, Англія
