Велика кішка з витягнутим і дещо стислим з боків м'язистим тілом, округлою головою, довгим хвостом і середньої довжини кінцівками. Вуха короткі, закруглені, без «пензликів» на кінцях. Баки не розвинені. Розміри пардусів залежать від географічної області і сильно варіюють, але самці в середньому на третину більші за самок. Довжина тіла досягає 200—250 см (з яких 75-110 см припадають на хвіст), маса самок — 35-50 кг, самці — 45-70 кг. Зубів, як і у гепарда, 30.
Шерсть у пардусів коротка, густа. Загальний тон забарвлення варіює від блідо-солом'яного або сірого до іржавинно-бурого; по тілу, хвосту і ногам розсіяні дрібні і середні чорні плями, суцільні і у вигляді кілець. Нижні частини і внутрішні сторони ніг білі. Пардуса можна сплутати з ягуаром, проте останній більший; виняток становить далекосхідний підвид. Зимове хутро густіше і довше літнього і з декілька світлішим основним тоном. Молоді пардуси забарвлені світлішим; основний фон у них сірувато-жовтий, іноді навіть брудно-білий.
У тропічних країнах іноді зустрічаються тварини-меланісти, яких називають «чорними пантерами» (від дав.-гр. πάνθηρ). Особливо поширені вони на Яві. Чорні особини можуть народитися в одному виводку з нормально забарвленими дитинчатами.
Тривалість життя пардусів становить близько 20 років.
Назва «пардус» згадується у багатьох літописних документах часів Русі. На сходах на хори (ліва стінка лівого ходу) у Софійському соборі є відома фреска зі сценою полювання з «пардусами», але тепер відомо, що мова насправді йшла про гепардів, яких дарували князям як царські подарунки. лат. Pardus назва виду походить від грец. πάρδος — «пантера», яке можливо походить від івр. BÄRŌD — «плямистий»[7]. За зоологічним словником Маркевича й Татарка (1983), цей вид пантер має 4 синоніми: «пантера леопард», «барс», «леопард», «пардус». Остання назва (пардус) повністю збігається з науковою (латинською) назвою цього виду — Panthera pardus, яку цьому виду дав Карл Лінней.
Область розповсюдження леопарда ширше за ареал будь-якого іншого представника родини котячих, крім домашньої кішки.
Він населяє велику частину Африки (крім Сахари), Передню Азію, Закавказзя, Пакистан, Індію, Китай, Індонезію, острови Ява, Занзібар (підвид вимер) і Шрі-Ланка.
Колись цей звір був поширений і в Європі, але вимер там до кінця плейстоцена (10 000 років тому). Якнайдавніші відомі знахідки решток леопарда походять з Індії і Південної Африки; вони датуються пізнім пліоценом (приблизно 2 млн років тому).
Цей вид пантер зустрічається в глухих тропічних, субтропічних і змішаних лісах маньчжурського типу, на гірських схилах і рівнинах, в саванах, чагарниках по берегах річок.
Вважалося, що пардус (пантера плямиста) утворює до 35 підвидів, які розрізняються головним чином забарвленням і розташуванням плям. Проте нещодавні дослідження показали, що тільки 8 з них можна визнавати [1]:
Panthera pardus pardus Підвид Пардус африканський (Африка) 
Panthera pardus delacouri Підвид Індо-китайський леопард (Материкова частина пд.-сх. Азії) 
Panthera pardus fusca Підвид Пардус індійський (Індія, Південно-східний Пакистан, Непал) 
Panthera pardus japonensis Підвид Пардус північнокитайський (Китай) 
Panthera pardus orientalis Підвид Пардус амурський (Далекий Схід, Північний Китай, Корея) 
Panthera pardus nimr Підвид Арабський леопард (пд.-зх. Азія та Аравійський півострів) 
Panthera pardus saxicolor Підвид Пардус перський 
Panthera pardus kotiya Підвид Ланкійський леопард (Шрі Ланка) _-_1009-891-(118).jpg)
Panthera pardus melas Підвид Яванський леопард (Ява) 
Panthera pardus sickenbergi † Підвид Пардус європейський (доісторичний вимерлий підвид) Це поодинокий, переважно нічний звір. Пардуси легко пристосовуються і живуть в лісах, горах і навіть пустелях, причому площа індивідуальної ділянки варіює від 8 до 400 км² залежно від регіону, рельєфу і великої кількості здобичі.
Пардус чудово лазить по деревах, нерідко влаштовуючись там на денний відпочинок або в засідці, а деколи навіть ловить на деревах мавп. Проте переважно пардус полює на землі. Він тихо підкрадається до здобичі на відстані стрибка. Стрибає на здобич і душить її, але у разі невдачі не переслідує. Бували випадки, коли хижак не підкрадався до здобичі, а навпаки спеціально тьопав лапами, щоб здобич почула його, потім затихав і, тому здобич не знала, в якому саме він місці. Залишки крупної здобичі він затягує на дерево, щоб уберегти від гієн, шакалів і інших некрофагів.
Харчується в основному копитними: антилопами, оленями, сарнами і іншими, а в період нестатку кормів — гризунами, мавпами, птахами, навіть плазунами. Іноді переслідує домашніх тварин (овець, коней). Подібно до тигра часто викрадає собак; від нього страждають лисиці і вовки. Не гидуватимуть падаллю і крадуть здобич у інших хижаків, зокрема у інших пардусів.
Пардус дуже рідко нападає на людину. Результати його нападу можуть мати фатальні наслідки для мисливця. Серед пардусів рідше, ніж серед левів і тигрів, зустрічаються людоїди.
Всі зовнішні відчуття, окрім, можливо, нюху у пардуса чудово розвинені. Голос цього хижака — далеко чутний рев (у горах іноді на декілька кілометрів), що складається з чергування низьких і високих звуків.
Живуть пардуси 10-11 років в природі і до 21 року в неволі.
У південних районах проживання пантери розмножуються цілий рік. На Далекому Сході тічка відбувається в кінці осені або на початку зими. Як і у інших «кішок», воно супроводжується бійками і гучним ревом самців, хоча в звичайний час пантера рідко подає голос, будучи мовчазнішим видом, ніж лев і тигр.
Після 3-місячної вагітності з'являються 1-3 сліпих дитинчат. Лігвом їм служать печери, міжгір'я, ями під корінням вивернутих дерев, завжди в глухому, відокремленому місці. Молоді пантери ростуть помітно швидше тигрів і вже через 2,5 роки досягають дорослих розмірів і статевої зрілості, причому самки дещо раніше, ніж самці.
Чисельність пардусів на всьому ареалі неухильно скорочується. Головна загроза для нього пов'язана із зміною природних місцепроживань і скороченням кормової бази. Торгівля пардусовими шкурами, що колись була серйозною проблемою, зараз відійшла на другий план, і головну заклопотаність викликає відстріл тварин, що браконьєрить, для потреб східної медицини.
П'ять підвидів пардуса, у тому числі і далекосхідний, включено в Червону книгу МСОП.
