Українське слово тютюн запозичене з турецької мови (тур. tütün)[1].
Згідно зі «Словарем Грінченка» тютюн традиційно називався словом «табак»[2], у той час як «тютюн» вживалося тільки щодо одного з видів тютюну — Nicotiána rústica[3] (відомого зараз як «махорка»).
Слово табак проходить від фр. tabac, для європейців воно спочатку позначало і рослину і сигару, зроблену з його листя. Це слово, у свою чергу, походить від ісп. tabaco, яке у свою чергу запозичене з мови південноамериканського племені араваків і означало різновид люльки для куріння.[4] Згодом, в іспанській мові, внаслідок семантичного переносу отримало значення «тютюн».
У португальській мові тютюн як рослину позначало слово pétun (пор. петунія). Ця лексема зникла з португальської літературної мови внаслідок конкуренції з іспанським словом.
Баку́н — у західнополіських говірках «рослина тютюн», у східнополіських говірках — «різновид (сорт) тютюну, Nicotiana».[5][6][7]
Рядова назва «Нікоціана» (Nicotiana) введена Далешаном (1586) і походить від прізвища французького посла в Португалії Жана Ніко, з ким зв'язана інтродукція тютюну в Європу.[8]
Тютюн — світлолюбна рослина. При недостатньому освітленні у рослин сповільнюється накопичення сухих речовин, вуглеводів, змінюється текстура листя, знижується ароматичність сировини. Оптимум освітленості тютюну в польових умовах досягається створенням певної густоти рослин, а для отримання тонких, еластичних обгорткових листків для сигар застосовують штучне затінення рослин спеціальними тентами.
Сприятливі температури для росту і розвитку тютюну 21-27°С. Сума біологічно активних температур за період вегетації становить не менше 2000-3000° з тривалістю періоду близько 120—140 днів.
Для тютюну характерна висока екологічна пластичність по відношенню до умов вологозабезпеченості. Східні ароматичні мілколистні сортотипи тютюну успішно виростають без зрошення в сухих субтропіках при сумі опадів за вегетацію не більше 100—200 мм. Крупнолистні американські сортотипи тютюну дають хороші врожаї в районах тропіків і вологих субтропіків при 300—500 мм опадів за сезон. Однак надмірне зволоження тютюн не переносить.
Тривалість періоду вегетації тютюну має пряму залежність від середньодобових температур повітря. Так, при середньодобовій температурі 18°С період вегетації тютюну становить 175 днів, при 20°С — 130 днів, а при 26-27°С — 100 днів. Режим середньодобових температур має вирішальне значення особливо в період дозрівання листя: доброякісна сировина виходить тільки в тому випадку, якщо в період технічної зрілості листя середня температура знаходиться на рівні не нижче 20°С. Тому райони помірної зони, що знаходяться північніше липнево-серпневої ізотерми 20°С, вважаються непридатними для вирощування тютюну.
Найкращими ґрунтами для вирощування тютюну типу Вірджинія вважаються супіски на пухких мергелевих піщаних породах, що містять в орному шарі близько 85 % піску і 10 % фізичної глини і рН 5,5-6,5. На більш важких ґрунтах знижується якість тютюнової сировини.
Корінь представників роду тютюн довгий, довжиною близько двох метрів, з добре вираженим стрижневим коренем.
Стебло пряме, округле, розгалужене. Листки великі, черешкові, або сидячі, суцільні, загострені, у багатьох видів з крилатками.
Листки чергові, цілокраї, опушені, черешкові або без черешків, довжина листової пластинки від 12 см у мілколистових форм до 50 см у крупнолистових. Форма листової пластинки — від овальної до ланцетової. Розмір листя значно змінюється залежно від умов зростання, проте зберігається характерне співвідношення довжини до ширини: від 1,2-1,3 у європейських сортотипів до 2,2-2,5 у американських крупнолистових. Кількість листів на рослині коливається від 16 до 50 і більше. Забарвлення листа від жовто-зеленої до темно-зеленою, вміст нікотину в листі від 0,5 до 3,0 %.
Суцвіття — волоть, щіткоподібне. Квітки тютюну двостатеві, з 5-лопатевою чашечкою і воронкоподібним віночком, білого, рожевого або червоного забарвлення, тичинок п'ять. Стовпчик маточки простий, з голівчатим рильцем, двогніздовою верхньою зав'яззю, оточеній біля основи нектарником. Тютюн має тривалий період цвітіння, тому в місцях вирощування може дати бджолам значну кількість нектару. Мед гіркий на смак, і не придатний як харчовий продукт, але бджоли на ньому можуть зимувати.[9]
Плід — багатонасінна коробочка, при дозріванні розтріскується.
Насіння овальне, довгасте, коричневого забарвлення різних відтінків, дуже дрібні — довжина їх дорівнює приблизно 600—850 мікрон, ширина — 450—600 мікрон, 1000 штук насіння важать 0,06 — 0,08 г, число насіння в 1 г досягає 12-15 тисяч. В одній коробочці формується близько 2-4 тисяч насіння.[8] Оболонка насіння комірчаста. Проростає майже все.
Існує безліч шкідників, та захворювань, що уражають тютюн, зокрема — колорадський жук, тютюнова вогнівка, попелиця, тютюнова міль, трипса, бактеріальна рябуха, пестриця, пероноспороз, вірус тютюнової мозаїки, мокрий монтар та інші.
Систематика роду Тютюн: Підрід Справжній тютюн Tabacum
Підрід Сільський тютюн Rustica
Підрід Петунієподібний тютюн Petunioides
Невизначено:
Історичною Батьківщиною тютюну є Північна і Південна Америки. В 1492 році під час експедиції до Америки Христофор Колумб висадившись на острові Гаунангані,[10] названому ними (першовідкривачами) Сан-Сальвадор,[10] побачив тютюн.[11] Першовідкривачі з подивом спостерігали як місцеві жителі втягували в себе дим із тліючих листків якоїсь рослини, а також — як жують і проковтують його.[10] Аборигени називали згортки висушеного листя «табако» і «сигаро».[10] Колумб привіз тютюн до іспанського королівського двору, де рослину довгий час вирощували як декоративну.
У Францію тютюн потрапив у 1556 році з Бразилії. Його було привезено з подорожі монахом Андре Теве. Андре в околицях свого міста Ангулеме засіяв плантацію тютюну. Згодом цю рослину називали «ангулемською травою». Кардинал Рішельє в 1621 році ввів податок на продаж тютюну. Міністр Кольбер зробив з виробництва і продажу тютюну королівську монополію. В ті часи виробництво тютюну було найрозвинутішим в Європі.[12]
До 1600 року в американських колоніях Іспанії з'явилися комерційні плантації тютюну. У 1612 році Джон Ролф зібрав перший свій урожай в англійській колонії Джеймстаун (Вірджинія), після чого країнами, в які він завозився з цих плантацій був охрещений вірджинський.
У 1717 році з указу Петра І збудовано в Охтирці (Харківщина) першу в Україні (і в Російській Імперії) тютюнову фабрику, що мала плантації найкращих сортів тютюну (50 га). В Україні площа під тютюном і махоркою постійно зростала: з 550 га у 1727 до 22 000 га у 1860.
У 1920 — 30-х роках посівні площі під тютюном і махоркою значно зросли; з 1950-х років площа під тютюном не зазнала значних змін, натомість зменшилася площа під махоркою (її перестали курити). Зміни посівної площі в УРСР подано у таблиці (у тис. га):
1913 1940 1950 1960 1970 тютюн 8,6 22,3 21,1 25,6 24,8 махорка 16,1 39,5 35,9 16,7 2,2У 1950-х роках площа тютюну в УРСР становила до 30 % загальносоюзної, тепер близько 17 %. Валовий збір тютюну в УРСР становив 1970 23 тис. т, махорки — 2,3 тис. т; урожай 9,3 і 10,6 центнерів з га.
Основні посівні площі тютюну розміщені на Поділлі (зокрема в Тернопільській і Хмельницькій областях, на Покутті, у Криму і на Закарпатті, а також на Кубані й чорноморському узбережжі Кавказу.
Вітчизняний тютюн вирощують, в основному, на Кримському півострові, а також у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій і Тернопільській областях. Станом на 2007—2008 роки прикладом олігопольного ринку в Україні був і залишається ринок тютюнових виробів, де загальна частка п'яти найбільших суб'єктів господарювання становить 97 % ринку.[13]
У агрокультурі значення мають лише два види тютюну — махорка (N. rustica L.) і тютюн (N. tabacum L.).[8] Це однорічні рослини, обидві поширені в Україні.
З тютюну виготовляють вироби для тютюнопаління: сигарети, сигари, також товарний тютюн для паління, люльковий; нюхальний тютюн і тютюн для жування; з відходів одержують цитринову кислоту, препарати для боротьби з шкідниками сільського господарства тощо.
Для отримання курильного і нюхального тютюну листя рослини піддають складній обробці — сортуванню, в'яленню, ферментації, сушінню. Після цього з листків роблять подрібнений матеріал.
Хімічний склад обробленого листя тютюну такий: нікотину 1—4 %, вуглеводів 2-20 %, органічних кислот 5-17 %, білків 1—13 %, ефірних олій 0,1—1,7 %.[10] Середня зольність тютюнів становить 15-18 %, махорки 20-25 % (із підвищенням вмісту золи погіршується якість тютюну).[14]
Від різного співвідношення речовин, що входять до складу тютюну, залежить його якість. У вищих сортів вуглеводи переважають над білками, у нижчих — навпаки.[10] Специфічний аромат обумовлюється вмістом ефірних олій.
Гібрид тютюну використовують для отримання біопалива для реактивних двигунів.[15][16]
